Ухвала

від 23.09.2016 по справі 2а-4227/12/2670

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву Офісу великих платників податків ДФС (який є правонаступником Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників; далі - Офіс ДФС) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Офісу ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 8 вересня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Офіс ДФС 7 вересня 2016 року подав до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві Офіс ДФС посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах положень підпунктів 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин) та невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року (справа № К/800/62231/13), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та копію постанови Верховного Суду України від 14 червня 2016 року № 21-1318а16 - на підтвердження невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеному у цій постанові висновку.

Проте аналіз оскаржуваного судового рішення та ухвали суду касаційної інстанції, на яку посилається заявник, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права.

Так, в оскаржуваному рішенні касаційний суд, з'ясувавши обставини у справі, які підтверджені дослідженими ним (судом) доказами, дійшов висновку про те, що в матеріалах справи наявні всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують право позивача на податковий кредит, а наявність помилок у оформленні цих документів сама по собі не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається та іншими доказами підтверджується фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з господарською діяльністю. При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами.

Водночас у рішенні наданому для порівняння касаційний суд, врахувавши те, що докази транспортування товару від контрагента на адресу позивача відсутні, також відсутні матеріально-технічні можливості у цього контрагента здійснювати господарську діяльність, дійшов висновку, що податкові накладні, виписані від імені контрагента, не можуть бути визнані доказом права позивача на податковий кредит.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви. А, як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.

Крім того, надане для порівняння рішення не містить іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві.

Не суперечить оскаржуване судове рішення й викладеному у постанові Верховного Суду України висновку, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень також зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої Офісом ДФС заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у цій справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 вересня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: О.Ф. Волков

О. Б. Прокопенко