Ухвала

від 27.09.2016 по справі 686/21845/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/21845/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1451/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Федорової Н.О.,

суддів - Карпусь С.А., Ярмолюка О.І.,

секретаря - Бондаря О.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

30 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначила, що у 1976 році вона з ОСОБА_3 зареєструвала шлюб. Під час шлюбу вони побудували будинок по АДРЕСА_2.

Окрім того, придбали ряд транспортних засобів: у 2003 році автомобіль «Daewoo Leganza», реєстраційний номер НОМЕР_1; у 2007 році автомобіль «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_2; у 2011 році автомобіль «ГАЗ 33021», реєстраційний номер НОМЕР_3; у 2013 році автомобіль «ЗАЗ Vida», реєстраційний номер НОМЕР_4, а також катер.

Право власності на все вищезазначене майно було зареєстровано за відповідачем.

У 2006 році ОСОБА_3 за рахунок спільних коштів заснував Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем Поділля» та вніс в статутний фонд 270 000 грн., що складає 80 %. Дане товариство є власником недобудованого торгово-розважального центру по АДРЕСА_3, готовність якого складає 70 %.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано.

Доповідач у першій інстанції Стефанишин С.Л. Провадження № 22-ц/792/1451/16

Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 48

Поділити спільно нажите майно у добровільному порядку відповідач відмовляється.

А тому, просила суд визнати будинок АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнати за нею право власності на: ? частку вказаного будинку; ? частку автомобіля марки Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_6; ? частку автомобіля марки Daewoo Leganza, реєстраційний номер НОМЕР_1; ? частку автомобіля марки ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_3; ? частку автомобіля марки ЗАЗ Vida, реєстраційний номер НОМЕР_4; визнати об'єктом права спільної сумісної власності статутний капітал та майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Поділля» та визнати за нею право власності на частку в статутному капіталі та майні ТОВ «Тандем-Поділля»; здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши у її власність будинок АДРЕСА_2; у власність ОСОБА_3 - транспортні засоби: марки Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_2, марки Daewoo Leganza, реєстраційний номер НОМЕР_1, марки ГАЗ 33021 реєстраційний номер НОМЕР_5, марки ЗАЗ Vida реєстраційний номер НОМЕР_4.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано домоволодіння, будинок АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 спільною сумісною власністю подружжя; визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину домоволодіння, будинок АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_3; визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобілів Mitsubishi Pajero, кузов НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_6, Daewoo Leganza, кузов НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_1, ГАЗ 33021, кузов НОМЕР_10, реєстраційний номер НОМЕР_7. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3607 грн. 20 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Непогоджуючись із даним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Зазначає, що рішення в частині поділу будинку та транспортних засобів не оскаржує, а отже просить його переглянути лише щодо поділу між подружжям статутного капіталу товариства та належного йому майна. Вважає, що суд прийшов до помилкового висновку про відмову у позовних вимогах щодо їх поділу, без урахування рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 р., відповідно до якого статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а отже підлягають поділу.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у вказаних позовних вимогах та визнати грошові кошти в розмірі 270000 грн., внесені ОСОБА_3 до статутного фонду товариства, спільною сумісною власністю подружжя та стягнути з відповідача на її користь ? частину цих коштів в розмірі 135 000 грн.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним. Пояснили, що на даний час товариство будь-якого доходу не має, а його майно знаходиться під арештом.

Оскільки рішення оскаржується лише в частині відмови у позовних вимогах про визнання об'єктом права спільної сумісної власності статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Поділля» та визнання права власності на частку в статутному капіталі, то в іншій частині відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України рішення апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Встановлено, що з 4 липня 1980 року по 8 вересня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 побудували житловий будинок за АДРЕСА_2 та придбали чотири транспортні засоби: марки Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_2, марки Daewoo Leganza, реєстраційний номер НОМЕР_1, марки ГАЗ 33021 реєстраційний номер НОМЕР_5, марки ЗАЗ Vida реєстраційний номер НОМЕР_4, які зареєстровані за відповідачем (а.с. 34, 35, 38).

Окрім того, ОСОБА_3 є одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Поділля», яке розташоване в АДРЕСА_1. Статутний фонд даного товариства сформований у період шлюбу сторін (31 грудня 2007 року) та становить 337 500 грн. Розмір внеску відповідача складає 270 000 грн. Джерелом набуття даного внеску є спільні сумісні кошти подружжя, оскільки іншого у судовому засіданні ОСОБА_3 жодниими доказами доведено не було. Другим учасником товариства є ОСОБА_7, розмір його внеску до статутного фонду становить 67 500 грн.

Підприємство, засноване на приватній власності засновника, є приватним підприємством (ст. 63 ГК України).

Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (ст.ст. 62, 66 ГК України).

У ч. 1 ст. 42 ГК України розкривається поняття підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, потрібно установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: 1) час набуття такого майна, 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 СК України вважається правильно застосованою.

У зв'язку з викладеним, грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_1, звернувшись до суду з позовом, просила визнати об'єктом права спільної сумісної власності статутний капітал товариства та визнати за нею право власності на частку в статутному капіталі та майні ТОВ «Тандем-Поділля».

Відмовляючи у задоволенні вказаних вимог, суд першої інстанції, розглянувши справу в межах позову, правильно виходив з того, що оскільки грошові кошти, які були внесені відповідачем до статутного фонду товариства стали його власністю, то статутний капітал не може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на його частку.

Остання має право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. Однак, з такими вимогами ОСОБА_1 до суду не зверталась.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова