Постанова

від 03.10.2016 по справі 815/3743/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3743/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (по довіреності),

представник відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0004911403, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 12 липня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось ТОВ «АВІС» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0004911403, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 12 липня 2016 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених в адміністративному позові із зазначенням того, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, податкові повідомлення - рішення №№0004911403, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 12 липня 2016 року підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки винесені незаконно.

Представник відповідача в судове засідання не прибув без поважних причин, подав до суду письмові заперечення проти позову, а тому, на підставі положень ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд цієї справи в порядку письмового провадження, за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши в судовому засіданні 19.09.2016 року пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 13.05.2016 №739, проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «АВІС», код ЄДРПОУ 31373362 за період з 01.01.15р. по 31.03.16р.

За результатами проведеної Головним управлінням ДФС в Одеській області планової виїзної перевірки складено акт №000058/15-32-14-03/31373362 від 23.06.2016р. (а.с. 141-171) відповідно до висновків якого встановлено порушення: 1) п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі - 2 618 789 грн. 2015 рік - 2 413 746 грн. 1 квартал 2016 - 205 043 грн. 2) п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.198.1, п 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ у сумі - 2 681 939 грн., у т.ч. в липні 2015 - 223 903 грн. в вересні 2015 - 237 906 грн., в жовтні 2015 - 25 027 грн., в листопаді 2015 - 2 357 грн., в грудні 2015 - 2 192 746 грн. та завищення суми від'ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі - 227 825 грн., у т.ч. за березень 2016 року - 227 825 грн.

На підставі висновків акту перевірки №000058/15-32-14-03/31373362 від 23.06.2016р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2016 року №0004911403 (форма «Р»), яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 721 311 грн. 00 коп., в тому числі 2 618 789 грн. 00 коп. за основним платежем та 102 522 грн. 00 коп. за штрафними санкціями; №0004931403 (форма «Р») яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 022 909 грн. 00 коп., в тому числі 2 681 939 грн. 00 коп. за основним платежем та 1 340 970 грн. 00 коп. за штрафними санкціями; №0004941403 (форма «В4») (встановлено завищення суми від'ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 271 500 грн. 00 коп.) за яким було застосовано штрафні санкції у розмірі 27 150 грн. 00 коп. згідно ст. 41 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПКУ; №0004921403 (форма «В4») від 12.07.2016р. на суму 227 825 грн. 00 коп. (завищення суми від'ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду), згідно 2. п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.198.1, п 198.2 ст.198 ПКУ.

Не погоджуючись з діями Відповідача щодо складання акту та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «АВІС» оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток є викладені в акті перевірки висновки відповідача щодо заниження позивачем фінансового результату до оподаткування у сумі 14 548 825 грн.

Досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, суд встановив наступне.

ТОВ «АВІС» (постачальник) уклало з ПП «Південна логістична компанія» (покупець) договір поставки № 1/1 від 03.01.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти товар, кількість та асортимент якого вказується в товарній накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору, та своєчасно оплатити вказану в товарній накладній суму. Поставка товару проводиться на підставі заявки (заказу) покупця.

Також, 02.01.2013 року ТОВ «АВІС» уклало з ПП «Південна логістична компанія» додаткову угоду №1 до договору поставки №1/1 від 03.01.2012 року, відповідно до умов якої для зростання обсягів реалізації товару продавця, а також для стимулювання здійснення своєї господарської діяльності покупцем, сторони домовились про здійснення продавцем на користь покупця відповідних мотиваційних виплат. Умови та розмір мотиваційних виплат вказаний у п.1.1 цієї додаткової угоди.

Згідно з п. 1.1 додаткової угоди №1 від 02.01.2013р., мотиваційні виплати виплачуються за: досягнення покупцем планових показників при придбанні товарів продавця по ТМ «SCA» та ТМ «ФЕРРЕРО», що визначається Додатком А до даної угоди; надання інформації щодо об'ємів придбання товару, згідно з умовами Договору поставки №1/1 від 03.01.2012р. по ТМ «SCA» та ТМ «ФЕРРЕРО»; мотиваційна виплата складає 12% від об'ємів продажу товару по ТМ «SCA» та 15% від об'ємів продажу товару по ТМ «ФЕРРЕРО», за умови виконання планових показників.

Планові показники виконання умов договору визначено у Додатках А від 02.01.2015р. та 04.01.2016р. до додаткової угоди №1 від 02.01.2013р. до Договору поставки №1/1 від 03.01.2012р.

Суд встановив, що ТОВ «АВІС» в періоді, що перевірявся, сплачувало ПП «Південна логістична компанія» згідно додаткової угоди до договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 року мотиваційні виплати за досягнення планових показників при придбанні товарів по ТМ «SCA» та ТМ «ФЕРРЕРО» та надання покупцем інформації щодо об'ємів придбання товару.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивач надав до суду наступні документи: додатки до додаткової угоди № 1 від 02.01.2013р. до Договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 р.: від 02.01.2015 року та від 04.01.2016 року, №6 від 31.03.2015р, №7 від 30.06.2015р, №8 від 30.09.2015р., №9 від 31.12.2015р., №10 від 31.03.2016р. про умови та розмір мотиваційних виплат; звіти про виконання умов договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 р. від 31.03.2015р, від 31.03.2015р., від 30.06.2015р., від 30.06.2015р., від 31.09.2015р., від 30.09.2015р., від 31.12.2015р., від 31.12.2015р., від 31.03.2016р., від 31.03.2016р.; акти надання послуг №1/03-2015 від 31.03.2015р., №2/03-2015 від 31.03.2015р., № 4/06-2015 від 30.06.2015р., №5/06-2015 від 30.06.2015р., № 7/09-2015 від 30.09.2015р., № 8/09-2015 від 30.09.2015р., №10/12-2015 від 31.12.2015р., № 2/03-2015 від 31.03.2016р.; податкові накладні №127 від 31.03.15р., №126 від 31.03.15р., №68 від 18.06.15р., №153 від 30.06.15р., №154 від 30.06.15р., №163 від 30.09.15р., №162 від 30.09.15р., №157 від 31.12.15р., №196 від 31.03.16р.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст.138 ПКУ визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Абзацом г) п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Ст. 19 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, передбачено, що Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг. До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Положення (стандарту).

Відповідно до пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Одним із методів, які використовуються постачальниками для просування товарів на ринку, є сплата мотиваційних та стимулюючих виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори), які є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності та сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулюють просування товарів у каналах дистрибуції.

Оскільки мотиваційні та стимулюючі виплати (премії, бонуси, інші заохочення), які сплачуються офіційним дистриб'ютором (постачальником продукції (робіт, послуг)), зокрема, за точність закупівельних прогнозів, виконання узгодженого плану закупівель, дотримання асортименту товарів), спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі виплати визначаються як оплата маркетингових послуг. Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників, в тому числі виконання планів закупівель, яке сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника та стимулює просування товарів по каналах дистрибуції, тому такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Виходячи з викладеного, витрати на оплату маркетингових та мерчендайзингових послуг включаються до складу витрат підприємства за умови дотримання вимог п.138.2 ст.138 ПК України.

Згідно положень пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правова позиція ДПС України з цього приводу викладена в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 року № 123, в якій зазначено, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори)).

Мотиваційні виплати можуть включати таке: премія (бонус) за дострокову сплату дебіторської заборгованості, за виконання плану закупівель товарів постачальника, за точність закупівельних прогнозів, за дотримання певного асортименту товарів при закупівлі.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Згідно з п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля парфумними та косметичними товарами (основний); оптова торгівля фармацевтичними товарами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки

Тобто, суд встановив, що укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача, та здійснені з метою зростання обсягів реалізації товару, а також для стимулювання здійснення своєї господарської діяльності.

Надані позивачем документи на підтвердження господарських операцій з надання маркетингових (мерчандайзингових) послуг відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, можуть прийматися як підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, продажем продукції (робіт, послуг) та бути підставою для віднесення їх до складу витрат.

Тому, висновки відповідача про те, що мотиваційні виплати в даному вигляді відповідно до пункту 19 П(С)БО 16 «Витрати» не належать до витрат на збут, що призвело до їх завищення у сумі - 3 789 662,92 грн. - не відповідають дійсності.

Крім того, в акті перевірки зроблено висновок щодо наявності у ТОВ «Авіс» за 2015 рік та в 1 кварталі 2016 року товару, який не приймав участь у формуванні доходу без вказання первинних документів та ідентифікації товарних позицій, лише на підставі вибіркового аналізу 25 товарних позицій за 2015 рік та 1 квартал 2016 року (близько 1% від загальної кількості товарних позицій).

З ОСОБА_2 вбачається, що повноцінний аналіз за 2015 рік та 1 квартал 2016 не проводився, що підтверджує неправомірність висновків ОСОБА_2 перевірки, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3.10 Наказу №1 від 05.01.2015р. «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства» по ТОВ «Авіс», при продажу та іншому вибутті запасів оцінка їх здійснюється за методом ФІФО.

Ст. 18 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246, передбачено, що оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції. (ст. 19 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»)

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. (ст. 20 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»)

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV (далі - Закон) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті закріплено перелік вимог до первинних документів. Так, первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. (п. 3 ст. 9 Закону)

Суд враховує надані позивачем розрахунки та документи, з яких вбачається, що проведеним позивачем аналізом більшої кількості товарних позицій за період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р., встановлено, що середня торгова націнка на реалізований товар склала: за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. у розмірі - 5,64%, за період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. у розмірі - 7,77%.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Авіс» надано до перевірки усі первинні документи, регістри аналітичного та синтетичного обліку на підприємстві, які слугували основою для складання регістрів бухгалтерського, податкового обліку та використовувались перевіряючими, зокрема, дані обороту рахунку 281 поденно, за 2015 рік та 1 кв. 2016 року, що вбачається з додатку №3 до акту перевірки, та спростовує твердження відповідача про те, що не можливо визначити, які запаси (товари) приймають участь у формуванні доходу.

Таким чином, висновок відповідача про те, що за результатами вибіркового аналізу цін продажу та порівняння їх із собівартістю, 25 з 2160 позицій в 2015 році та 1820 позицій в 1 кварталі 2016 року номенклатури товару, ТОВ «АВІС» занижено торгівельну націнку, в результаті чого, вартість товару, яка не приймає участь у формуванні доходу складає - 10 759 161,86 грн. є необґрунтованим.

Отже, відповідачем неправомірно винесене податкове повідомлення-рішення №0004911403 від 12.07.2016р. (форма «Р») яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 618 789 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 102 522 грн. 00 коп.

Згідно п. 198.1 ст. 198. ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. (п. 198.2 ст. 198 ПКУ)

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи те, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат, витрати, пов'язані з нарахуванням та виплатою мотиваційних виплат по Договору поставки №1/1 від 03.01.2012р. та Додаткової угоди від 02.01.2013р., укладеному з ПП «ПІВДЕННА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» у сумі 3 789 662,92 грн., суд дійшов висновку, що податковий кредит ТОВ «АВІС» за період з 01.01.2015р. по 31.03.2016р. на суму 757 932,00 грн. - не завищений.

Згідно п.п.14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Враховуючи те, що висновки, викладені в акті перевірки щодо участі у господарській діяльності вартості списаних товарів у сумі 10 759 161,86 грн., які на думку відповідача не приймають участь у господарській діяльності підприємства, але є продажем у розумінні п.п.14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, відповідачем документально та нормативно не обґрунтовані, твердження відповідача про те, що позивачем занижено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі - 2 151 832,00 грн. також є необґрунтованим.

Отже податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016 року №0004911403 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 721 311,00 грн., в тому числі 2 618 789,00 грн. за основним платежем та 102 522,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0004921403 (форма "В4"), яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2016 року в розмірі 227 825,00 грн.; №0004931403 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4 022 909,00 грн., в тому числі 2 681 939,00 грн. за основним платежем та 1 340 970,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0004941403 (форма "В4"), яким застосовано штрафні санкції у розмірі 27 150,00 грн. - є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0004911403, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 12 липня 2016 року задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0004911403 від 12 липня 2016 року;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0004931403 від 12 липня 2016 року;

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0004941403 від 12 липня 2016 року;

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0004921403 від 12 липня 2016 року;

6. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» (код ЄДРПОУ 31373362, адреса: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 1/12) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 104 987 (сто чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) гривень 93 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Бутенко А.В.