Постанова

від 22.09.2016 по справі 826/6285/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м. Київ № 826/6285/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» ( далі - позивач або ТДВ «СК «Фінекс») з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.01.14р. №0000032202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.14р. адміністративний позов задоволено; вказана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.14р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.15р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково, рішення першої та апеляційної інстанції скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Так, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання щодо змісту та обсягу отриманих послуг та пов'язаності їх з господарською діяльністю позивача; не досліджено питання щодо використання позивачем коштів згідно договорів страхування в господарських цілях, з відповідним документальним підтвердженням, крім того, не досліджено питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді із понесеними витратами на виконання господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні та додаткових поясненнях до позову, позовні вимоги підтримав та зазначив, що товариством правомірно задекларовано валові внески, фактично одержані (нараховані) за договорами страхування та перестрахування, з урахуванням того, що фактичне здійснення вказаних господарських операцій підтверджене належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; на підтвердження змісту та обсягу операцій з купівлі цінних паперів та зв'язку їх з господарською діяльністю позивач долучив додаткові первинні документи як то договори, акти про виконання зобов'язань, банківські виписки тощо.

В судовому засіданні та в письмових запереченнях проти позову представник відповідача зазначив, що за результатами страхової діяльності, ТДВ «СК «Фінекс» задекларувало валові внески за договорами страхування та перестрахування на загальну суму 51 481 780,00 грн., в тому числі внески від фізичних осіб та державних підприємств на суму 34 304 754,00 грн., однак проведеною перевіркою встановлено, що ТДВ «СК «Фінекс» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій зі страховою компанією, яка задіяна у схемах мінімізації податкових зобов'язань з метою виведення грошових коштів через операції з цінними паперами, що призвело до заниження податку на прибуток. Крім того, за результатами аналізу документів, які надані до перевірки, документів, які є в обліковій справі підприємства тощо податковим органом встановлено, що операції з купівлі цінних паперів мають на меті не отримання прибутку, а виведення страхових платежів зі страхової компанії на придбання неліквідних цінних паперів.

Таким чином, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи норми КАС України та з'ясувавши думку сторін, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як свідчать обставини справи, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено планову виїзну перевірку ТДВ «СК «Фінекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 16 січня 2014 року № 187/26-58-22-02-18/32641358.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог статті 1, статті 29, статті 31 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 5 статті 203, статті 216 Цивільного кодексу України, пункту 137.14 статті 137, підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 389 3900, 00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року на суму 401 678, 00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 1 542 508, 00 грн., за 2012 рік на суму 1 949 714, 00 грн.

На підставі вказаного акту, ДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 29.01.14р. №0000032202, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій в загальному розмірі 4 381 330, 00 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 3 893 900, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 487 430, 00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення є предметом даного розгляду.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб-резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 Закону № 334/94, та оподатковується, зокрема, за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

За змістом наведеної норми умовою зменшення оподатковуваного доходу страховика є сплата ним страхових платежів за договорами перестрахування.

В свою чергу, здійснення розрахунків за договорами перестрахування є підставою для зменшення оподатковуваного доходу страховика відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Особливості оподаткування страховика визначені статтею 156 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 156.1.1 пункту 156.1 якої для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді:

1) страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування;

2) інвестиційного доходу, нарахованого страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя;

3) суми винагород, належних страховику за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування;

4) доходів від реалізації права регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки в частині перевищення над виплаченими страховими відшкодуваннями;

5) нарахованих відсотків на депоновані премії за ризиками, прийнятими у перестрахуванні;

6) суми санкцій за невиконання умов договору страхування, визначеної боржником добровільно або за рішенням суду;

7) суми винагород, нарахованих страховиком за надання ним послуг сюрвейєра, аварійного комісара та аджастера, страхового брокера та агента;

8) суми повернення частки страхових платежів (внесків, премій) за договорами перестрахування у разі їх дострокового припинення;

9) винагород і тантьєм (форм винагороди страховика з боку перестраховика) за договорами перестрахування;

10) інших доходів, нарахованих страховиком у межах страхової діяльності.

Як свідчать обставини справи, ТДВ «СК «Фінекс» укладало договори страхування, згідно з якими виступало страховиком. На виконання договорів ТДВ «СК «Фінекс» отримувало страхові платежі, які в подальшому повинні виплачуватися страховиком відповідно до умов договорів страхування при настанні страхових випадків.

За результатами вказаної діяльності, ТДВ «СК «Фінекс» задекларувало валові внески за договорами страхування та перестрахування на загальну суму 51 481 780,00 грн., в тому числі внески від фізичних осіб та державних підприємств на суму 34 304 754,00 грн.

Так в акті перевірки зазначено, що ТДВ «СК «Фінекс» протягом перевіряємого періоду придбавало у ТОВ «Фондова компанія «Нотис» акції, емітентом яких є ВАТ «Лебединська спеціалізована колона №11» на суму 2 889 740, 00 грн. та у ТОВ «ІК «Холдинг груп» акції, емітентом яких є ВАТ «Лебединська спеціалізована колона № 11» у 4 кварталі 2011 року на суму 2 106 300, 00 грн., якого постановою Господарського суду Сумської області від 03.06.2013 року визнано банкрутом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суд, який постановив рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією, про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у день набрання рішеннями законної сили направляє їх державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відповідні судові рішення. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та в той же день передати органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Податковим органом під час перевірки не було досліджено питання внесення в Єдиний державний реєстр запису щодо припинення юридичної особи, а висновки про фіктивність господарської операції з придбання акцій ґрунтувались на постанові Господарського суду Сумської області від 03.06.13р. про визнання банкрутом емітента акцій.

Разом з тим, придбання та подальша реалізація зазначених акцій відбулась у 2011 році, тобто за два роки до визнання емітента банкрутом.

Так, із матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді з метою розміщення тимчасово вільних коштів ТДВ «СК «Фінекс» придбала у ТОВ «Фондова компанія «Нотис» акції ВАТ «Лебединська спеціалізована колона №11» кількістю 1 125 820 шт. на суму 2 889 740 грн.

В подальшому частина вказаних акцій кількістю 817 420 шт. була відчужена за договірною вартістю 2 100 000,00 грн. за договором купівлі - продажу цінних паперів №ВБ-129/201 (том 3 а.с. 128-131).

Після зникнення потреби у збільшенні оборотних коштів вказана кількість акцій за договірною вартістю 2 106 300,00 грн. була придбана позивачем за договором купівлі - продажу цінних паперів №Б-187-1/11 від 03.10.11р. (т. 3 а.с. 132-135).

Договором міни цінних паперів від 03.11.11р. №Б-229-1/11 весь наявний пакет акцій у кількості 1 152 820 шт. був поміняний на умовах та порядку міни на пакет акцій ПАТ «ЗН КІФ «Стандарт Кепітал» кількістю 6000 шт. за договірною ціною 2 948 000,00 грн. ( т. 3 а.с. 136-138). Матеріали справи містять акт про виконання зобов'язань між сторонами відповідно до вказаного договору, а також Розпорядження на виконання облікової операції №72 та №73 від 03.11.11р., що надано зберігачам цінних паперів ВАТ «Лебединська спеціалізована колона №11» та ПАТ «ЗН КІФ «Стандарт Кепітал».

З пояснень представника позивача вбачається, що вказані дії були вчинені товариством з метою зміни структури страхових резервів, оскільки акції ПАТ «ЗН КІФ «Стандарт Кепітал» знаходились у біржовому реєстрі із другим рівнем лістингу і відповідали вимогам до якості активів, визначених діючим законодавством (Біржовий реєстр за 21.09.12р. (т. 3 а.с. 140).

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ТДВ «СК «Фінекс» придбавало акції, емітентом яких є ПАТ «КВІФ «Горизонт» НВЗТ» у: ТОВ «Фондова компанія «Нотис» на суму 4 200 260, 00 грн.; Фондова Компанія «Моноліт Капітал» на суму 2 800 000, 00 грн.; ТОВ ІК «Холдинг груп» на суму 3 077 675, 00 грн.

При цьому, податковим органом встановлено, що розмір статутного капіталу ПАТ «КВІФ «Горизонт» НВЗТ» складає 450 000, 00 грн., остання податкова звітність подана за 2011 рік (підприємство не звітує, тобто фактично господарська діяльність не здійснюється), інформація щодо чисельності працюючих та наявність основних засобів відсутня, у зв'язку з неподанням відповідної відомості. Водночас, згідно постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2012 року по справі № 1/0808/113/2012 про закриття провадження у справі по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, останній визнав свою вину у створенні фіктивних підприємств, які здійснювали фіктивні фінансово-господарські операції з купівлі-продажу цінних паперів, в тому числі із ПАТ «КВІФ «Горизонт» НВЗТ».

Втім, вказана постанова не може бути підставою для визнання акцій ПАТ «КВІФ «Горизонт» НВЗТ» не ліквідними, а операцій позивача такими, що спрямовані на виведення грошових коштів, оскільки зазначені у вказаній постанові товариства, у фіктивному створенні яких було обвинувачено вищезазначеного громадянина, не мають жодного відношення до ТДВ «СК «Фінекс»; крім того, предметом розгляду кримінальної справи щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, не були господарські операції з цінними паперами так званих «фіктивних підприємств» з ПАТ «КВІФ «Горизонт» НВТЗ», отже, постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.12р., якою закрито кримінальне провадження, не може бути належним доказом на підтвердження неліквідності акцій вказаного емітента, а також свідчити про недобросовісність учасників спірних правочинів.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач придбав у ТОВ «Фондова компанія «Нотіс» акції ПАТ «КВІФ «Горизонт НВТЗ» кількістю 418 407 шт. на суму 4 200 260 грн.; згодом частина вказаних акцій періодично продавалась позивачем за договорами купівлі - продажу цінних паперів: №Б609-2/11;3Д-240/11 від 25.06.11р. кількістю 278 607 шт. та договірною вартістю 2 800 000 грн. Взамін за договором купівлі - продажу цінних паперів №5Д-241/11 від 29.06.11р. позивачем було придбано іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «Фінансовий актив» кількістю 2 800 шт. за договірною вартістю 2 800 000 грн. ; №Б725-3/11;8Д-301/11 від 27.09.11р. кількістю 208 955 шт. та договірною вартістю 2 100 000 грн. Взамін за договором купівлі - продажу цінних паперів №2Д-302/11 від 28.09.11р. позивачем було придбано іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «Фінансовий актив» кількістю 2 090 шт. за договірною вартістю 2 100 000 грн. ( том 3 а.с. 146-159).

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем згідно договору купівлі-продажу від 24.01.2012 року № Б-240112/01-1, укладеного з Рієтум Файненс Лімітед (Кіпр) (Покупець) та ТОВ «ІК «Холдинг груп» (Повірений), було реалізовано 8 векселів, виданих ТОВ «Кооптехбудпрод», на суму 2 935 000 грн. Кошти від нерезидента на рахунок ТДВ «СК «Фінекс» не надходили. При цьому, податковим органом встановлено, що стан платника ТОВ «Кооптехбудпрод» « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. ТОВ «Кооптехбудпрод» не звітує, фактично господарська діяльність не здійснюється, інформація щодо чисельності працюючих та наявність основних засобів відсутня у зв'язку з неподанням відповідної звітності.

Водночас, перевіркою встановлено, що в рахунок оплати за вищенаведені векселя, Рієтум Файненс Лімітед (Кіпр) (Продавець) та ТОВ «ІК «Холдинг груп» (Повірений) згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 24.01.12 №Б-240112/02-1 було реалізовано акції, емітентом яких є ПАТ ЗН КІФ «Стандарт Кепітал» на суму 2 935 000, 00 грн.

Як вбачається із пояснень представника позивача, вказані акції ПАТ «ЗН КІФ «Стандарт Кепітал» обліковуються у позивача і на даний час (час розгляду справи) з метою збереження майнових прав вказаного товариства, яке є діючою юридичною особою з розміром статутного капіталу 160 000 000 грн., отже, позивач зазначає, що фактична міна векселів ТОВ «Кооптехбудпрод» на акції акціонерного товариства є економічно обґрунтованою дією зі сторони позивача.

Доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо внесення відомостей в ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу самі по собі не є підставою для висновку про неліквідність векселів ТОВ «Кооптехбудпрод».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про страхування» (далі - Закон) предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення

платоспроможності, зокрема, створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат

страхових сум і страхових відшкодувань (ст. 30 Закону).

Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених цим Законом, станом на кожен день (ст. 31 Закону).

Таким чином, висновки відповідача щодо фінансових операцій з виведення грошових коштів через операції з цінними паперами та подальшого формування за рахунок таких цінних паперів страхових резервів, не підтверджені матеріалами справи.

Також суд звертає увагу на той факт, що контролюючим органом під час проведення перевірки та судового розгляду справи, не надано жодних доказів, які б підтверджували факт зупинення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та/або анулювання свідоцтва про реєстрацію випусків акцій вищевказаних товариств Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або її територіальними органами.

Актом перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді між ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» та ТДВ «СК «Фінекс» укладено договір про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), за умовами якого кожна із сторін, що підписала даний договір може прийняти від іншої сторони або передавати їй на перестрахування ризики, відповідно до видів страхування, зазначених в ліцензіях сторін.

На виконання вказаного договору позивачем надано копії: витягу з копії ідентифікації ПАТ «СК «Прогрес-Фонд», оборотно-сальдової відомості по рахунку: 63.3.1 з контрагентом ПАТ «СК «Прогрес-Фонд» за 2011 рік, 2012 рік, банківських виписок, підтверджуючих витрату коштів за період з 01.01.2011-31.12.2011 року та за період з 01.01.2012 року - 31.12.2012 року з контрагентом ПАТ «СК «Прогрес-Фонд» (т. 3, а.с. 177-250).

За результатами вказаної вище господарської операції, позивачем віднесено виплачені суми в якості премій за перестрахування до складу валових витрат.

Водночас, як вбачається з акту перевірки податковим органом зроблено висновок, що в порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТДВ «СК «Фінекс» завищено суму валових внесків, сплачених за вказаним вище договором перестрахування з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» на 4 118 130, 00 грн. за 1 квартал 2011р.

Підставою для такого висновку став акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19 липня 2013 року № 445/2250/3030336 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПРОГРЕС-ФОНД» (код ЄДРПОУ 30303336) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.», яким не встановлено реальності укладених правочинів між ПАТ «СК «Прогрес-Фонд» та його контрагентами.

Із матеріалів перевірки і заперечень відповідача вбачається, що висновок податкового органу ґрунтується лише на підставі вищезазначеного акту.

Із матеріалів справи вбачається, що за наслідками перевірки ПрАТ «СК «Прогрес- фонд» було винесено податкове повідомлення - рішення від 18 вересня 2013 року № 0004752202, яке було предметом судового розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2014 року у справі № 826/18310/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПРОГРЕС-ФОНД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, позов задоволено.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалою ВАС України від 13.05.14р.

Отже, висновки акту перевірки, результати якого скасовані, не можуть слугувати доказом того, що ПрАТ «СК «Прогрес- фонд» фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб - страхувальників, а отже, страхові договори не могли бути виконані, крім того, предметом перевірки не були господарські відносини між позивачем та вказаним підприємством.

Відповідно до пункту 137.14 статті 137 Податкового кодексу України датою збільшення доходів від страхової діяльності є дата виникнення відповідальності платника податку - страховика перед страхувальником за укладеним договором , що випливає з умов договорів страхування/перестрахування незалежно від порядку сплати страхового внеску, визначеного у відповідному договорі (крім довгострокових договорів страхування життя та інших договорів страхування, укладених на строк більше одного року, договорів страхування, укладених відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»).

Здійснення розрахунків за договорами перестрахування є підставою для зменшення оподатковуваного доходу страховика відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 987 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

За визначенням, наведеним у статті 12 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

На виконання вищезазначеного договору, позивач передав у перестрахування ПрАТ СК «Прогрес» страхові ризики на загальну суму 4 598 708,80 грн., що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, долученими до матеріалів справи.

Досліджені в сукупності первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, свідчать про правомірне декларування позивачем валових внесків, фактично одержаних (нарахованих) за договорами страхування та перестрахування, з урахуванням того, що фактичне здійснення вказаних господарських операцій підтверджене належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток необґрунтованим, відтак - оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, ПК України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» , Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29 січня 2014 року № 0000032202, яким Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій в загальному розмірі 4 381 330, 00 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 3 893 900, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 487 430, 00 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур