Постанова

від 30.09.2016 по справі 826/20853/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 вересня 2016 року 08:58 справа №826/20853/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Біо Трейд" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтік Біо Трейд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Балтік Біо Трейд") звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі), в якому просило: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток, податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Крістенс", ТОВ "Грант Тайм" та прийняття рішень; 2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2014 року №0005302203 та №0005312203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року у справі №826/20853/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, в задоволенні позову ТОВ "Балтік Біо Трейд" відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2015 року К/800/27551/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 26 травня 2015 року скасовано, а справу №826/20853/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в частині законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 12 лютого 2016 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу ДПІ у Святошинському районі від 12 листопада 2014 року №2025 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Балтік Біо Трейд" (код за ЄДРПОУ 36114706)", на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Балтік Біо Трейд" (код за ЄДРПОУ 36114706) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та по податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Крістенс" (код ЄДРПОУ 38022110) та з ТОВ "Грант Тайм" (код ЄДРПОУ 38123047).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 24 листопада 2014 року №541/26-57-22-03-10/36114706 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Балтік Біо Трейд" (код за ЄДРПОУ 36114706) з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток, податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Крістенс" (код ЄДРПОУ 38022110) за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 та товариством з обмеженою відповідальністю "Грант Тайм" (код ЄДРПОУ 38123047) за період з 01.01.2013 по 30.09.2014" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 992 057,00 грн., у тому числі по періодах: квітень 2013 року на суму 74 658,00 грн.; травень 2013 року на суму 126 477,00 грн.; червень 2013 року на суму 19 243,00 грн.; серпень 2013 року на суму 112 839,00 грн.; вересень 2013 року на суму 36 676,00 грн.; жовтень 2013 року на суму 48 962,00 грн.; листопад 2013 року на суму 160 453,00 грн.; грудень 2013 року на суму 412 749,00 грн.; підпункту 138.10.3 пункту 138.10, пунктів 138.2, 138.4, 138.11 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 942 454,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2014 року №0005302203 та №0005312203 .

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 10 грудня 2014 року №0005302203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Балтік Біо Трейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 240 071,25 грн., в тому числі за основним платежем - 992 057,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 248 014,25 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 10 грудня 2014 року №0005312203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 138.10.3 пункту 138.10, пунктів 138.2, 138.4, 138.11 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Балтік Біо Трейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 178 067 , 50 грн., в тому числі за основним платежем - 942 454,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 235 613,50 грн.

Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовано неправомірним віднесенням до складу витрат та податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість та податку на прибуток по відносинам із ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Грант Тайм", оскільки діяльність вказаних підприємств спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат та податкового кредиту для третіх осіб; відсутня інформація про наявність у контрагентів позивача трудових, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, що виключає можливість підтвердити факт здійснення господарської діяльності; особи, які значяться керівниками контрагентів позивача спростували свою причетність до господарської діяльності вказаних підприємств.

З огляду на зазначену інформацію відповідач дійшов висновку про не можливість формування витрат та податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Грант Тайм".

Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, мотивуючи позовні вимоги наступним: постачальники на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; господарські операції є реальними та підтверджені належним чином оформленими первинними документами і податковими накладними, а придбані товари використано у межах господарської діяльності підприємства.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15 вересня 2015 року К/800/27551/15 зазначив, що при новому розгляді справи, судам необхідно надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи; перевірити чи стосуються порушені кримінальні провадження господарської діяльності позивача у даній справі.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, суду необхідно встановити зміст спірних правовідносин та реальність господарських операцій.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Балтік Біо Трейд" та його контрагентами - ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Грант Тайм"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Балтік Біо Трейд" (покупець) та ТОВ "Грант Тайм" (постачальник) укладено наступні договори на поставку товарів: від 19 квітня 2013 року №19/04-1, від 22 квітня 2013 року №22/04-1, від 14 травня 2013 року №14/05-1, від 27 травня 2013 року №27/05-1, від 31 травня 2013 року №31/05-1, від 10 червня 2013 року №10/06-1, від 25 червня 2013 року №25/06-1, від 09 липня 2013 року №09/07-1, від 23 липня 2013 року №23/07-1, від 02 серпня 2013 року №02/08-1, від 09 серпня 2013 року №09/08-1, від 21 серпня 2013 року №21/08-1, від 29 серпня 2013 року №29/08-1, від 30 серпня 2013 року №30/08-1, від 12 вересня 2013 року №12/09-1, від 16 вересня 2013 року №16/09-1, від 01 жовтня 2013 року №01/10-1, від 07 жовтня 2013 року №07/10-1, від 11 жовтня 2013 року №11/10-1, від 21 жовтня 2013 року №21/10-1, від 28 жовтня 2013 року №28/10-1, від 29 жовтня 2013 року №29/10-1, від 31 жовтня 2013 року №31/10-1, від 04 листопада 2013 року №04/11-1, від 05 листопада 2013 року №05/11-1, від 12 листопада 2013 року №12/11-1, від 13 листопада 2013 року №13/11-1, від 18 листопада 2013 року №18/11-1, від 25 листопада 2013 року №25/11-1, за умовами яких, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар по видаткових накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Згідно специфікацій та видаткових накладних, датованих квітнем-листопадом 2013 року постачальник поставив позивачу товар (індикатор парової стерилізації, дозатори, штативи, бак для відпрацьованого матеріалу, маркер білковий, гепарин сефароза, коллагеназа тощо) та виписав податкові накладні на загальну суму 3 381 359,26 грн., у тому числі податок на додану вартість - 563 559,88 грн.

Між ТОВ "Балтік Біо Трейд" (покупець) та ТОВ "Грант Тайм" (постачальник) укладено наступні договори на поставку товарів: від 29 листопада 2013 року №29/11/-1, від 02 грудня 2013 року №0212/1, від 05 грудня 2013 року №№0512/1, 0512/2, 0512/3, від 11 грудня 2013 року №1112/1, від 12 грудня 2013 року №1212/1, №1212/2 та №1212/3, від 16 грудня 2013 року №1612/1 та №1612/2, від 20 грудня 2013 року №2012/1, від 23 грудня 2013 року №2312/1, від 27 грудня 2013 року №№2712/1, 2712/2, 2712/3, від 30 грудня 2013 року №3012/1, від 31 грудня 2013 року №№3112/1, 3112/2, 3112/3, 3112/4, згідно умов яких, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар по видаткових накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Видаткові накладні, датовані листопадом-груднем 2013 року підтверджують, що ТОВ "Крістенс" поставило позивачу товари (антитіла, реагент, розчинники, мембрани, маска медична, концентратор лабораторний тощо) та виписало податкові накладні на загальну суму 2 570 974,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 428 495,80 грн.

На підтвердження факту зберігання та транспортування придбаного товару, позивачем надано в матеріали справи журнал складського обліку товарно-матеріальних цінностей та копії товарно-транспортних накладних.

Докази на підтвердження оплати за придбаний товар, в матеріалах справи відсутні.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із підрядниками, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач, зазначив, що товари, придбані в межах спірних правовідносин у подальшому реалізовано третім особам, таким як: ТОВ "Біонікс Лаб", Національний університет харчових технологій, ТОВ "Астрафарм", ТОВ "Інспекторат Україна", ТОВ "Інститут клітинної терапії", ПАТ "Миронівський хлібопродукт", Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна, Інститут клітинної біології та генетичної інженерії, Український інститут експертизи сортів рослин, ТОВ "Укрвет" та інші.

На підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано в матеріали справи копії наступних документів: господарських договорів, рахунків-фактури, видаткових накладних.

Разом з тим, суд не має можливості встановити, що товари, реалізовані вказаним підприємствам придбано саме у ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Грант Тайм".

Так, суд звертає увагу на те, що первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Грант Тайм", до перевірки надані не були, оскільки знаходились на зберіганні у ТОВ "Департамент Архівів" та, за твердженням позивача не могли бути надані у зв'язку із складною ситуацією на сході України.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Пунктом 44.6 Податкового кодексу України зокрема передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд звертає увагу, що податковим законодавством передбачено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для ненадання документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, у встановлені Податковим кодексом України терміни, а саме виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами.

Таким чином, передання на зберігання документів іншій особі, не є поважною причиною ненадання платником податків таких документів під час проведення перевірки контролюючому органу.

Враховуючи, що ТОВ "Балтік Біо Трейд" первинні документи по спірних господарських операціях не надано під час перевірки відповідачу, з причин, не передбачених Податковим кодексом України, суд вважає, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення податкової звітності та не можуть прийматись до уваги під час встановлення реальності спірних господарських операцій.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Грант Тайм" носять реальний характер, а придбані товари використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Грант Тайм" у зв'язку з придбанням товарів.

Суд звертає увагу, що наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів, отриманих від контрагентів, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що згідно протоколів допиту ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які значаться керівниками контрагентів позивача - ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Грант Тайм", спростували свою причетність до ведення господарської діяльності вказаних підприємств.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість є безпідставним.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року №21-887а15.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Балтік Біо Трейд" про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі залишились не підтвердженими.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій по проведенню перевірки суд керується наступним.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлює, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та прийняття відповідного наказу виникає при надходженні до контролюючого органу судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора.

Матеріали справи підтверджують, що до ДПІ у Святошинському районі надійшла постанова старшого слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Малія В.О. по матеріалам внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100100000093, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України та постанова заступника начальника 2 відділу КР СУФР у м. Києві підполковника податкової міліції Демченка О.Б., по матеріалам внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100000000036, зареєстрованого за фактом ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що при надходженні до контролюючого органу постанови слідчого про призначення перевірки Податковий кодекс України не передбачає іншого порядку дій, ніж призначення такої перевірки.

При цьому відповідних доказів, які б підтверджували скасування постанови в установленому порядку, матеріали справи не містять, а Податковий кодекс України не покладає на контролюючий орган обов'язку перевіряти чи оцінювати постанову слідчого про призначення перевірки.

Враховуючи викладене позовні вимоги ТОВ "Балтік Біо Трейд" про визнання протиправними дій по проведенню перевірки нормативно та документально не підтверджуються.

Крім того, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15 вересня 2015 року К/800/27551/15 погодився з аналогічним висновком судів про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій по проведенню перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та дій з проведення перевірки, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Балтік Біо Трейд" задоволенню не підлягає.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення до суду) встановлювала, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Балтік Біо Трейд" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Біо Трейд" (ідентифікаційний код 36114706; 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 35) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко