Постанова

від 28.09.2016 по справі 826/27811/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2016 року № 826/27811/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕМТ Електронікс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМТ Електронікс» (далі-позивач та/або ТОВ «ЕМТ Електронікс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-відповідач та/або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2015р. №0006532207 та №0006522207.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентом позивача ТОВ «Дельта Союз Торг». Зокрема, ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкових вигод. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції з поставки товарів фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачає, оскільки, на думку ДПІ, контрагент позивача не міг та не виконував спірні операції, фактична поставка товарів не відбулася, а відтак відсутні передбачені ПК України підстави для формування спірних сум податкових вигод. При цьому відповідач зазначав, що під час перевірки податковому органу не було надано жодних первинних документів за взаємовідносинами позивача із ТОВ «Дельта Союз Торг», тобто під час проведення перевірки позивачем не було підтверджено первинними документами спірні суми податкових вигод, задекларовані ним у податковій звітності, у зв'язку з чим вони є такими, що сформовані у період їх декларування безпідставно.

Виходячи з положень ч.6 ст.128 КАС України у судовому засіданні 11.04.2016р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу №1480 від 10.07.2015р., постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 05.05.2015 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМТ Електронікс» (код за ЄДРПОУ 32710735) з питань дотримання вимог податкового законодавства та правомірності проведених господарських відносин з ТОВ «Дельта Союз Торг» (код ЄДРПОУ 39315329) за період з 01.01.2014р. по 05.05.2015р., про що складено акт перевірки від 03.08.2015р. №356/22-07/32710735 (далі - Акт перевірки).

З Акту перевірки вбачається, що копію наказу ДПІ про проведення перевірки №1480 від 10.07.2015р. вручено під розписку головному бухгалтеру ТОВ «ЕМТ Електронікс» Скрицькій Тетяни Анатоліївні 21.07.2015р.; з направленням на перевірку №1548/22-07 від 21.07.2015р. ознайомлено Скрицьку Т.А. 21.07.2015р.

На стор. 6 Акту перевірки вказується, що на підставі п. 85.2, п. 85.4, п. 85.7 ст. 85 ПК України 21.07.2015р. під розписку головному бухгалтеру ТОВ «ЕМТ Електронікс» Скрицькій Тетяни Анатоліївні вручено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Дельта Союз Торг» (код ЄДРПОУ 39315329) за перевіряємий період, однак останньою фінансово-господарських документів , що підтверджують отримання товарів (надання робіт, послуг) від ТОВ «Дельта Союз Торг» до перевірки не надано , про що складено Акт про ненадання документів від 27.07.2015р. №471/26-59-22-07.

За таких обставин, як вказується в Акті перевірки, у зв'язку з ненаданням до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів, що стосуються предмету перевірки, які свідчать про фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «ЕМТ Електронікс» з ТОВ «Дельта Союз Торг» у періоді, що перевіряється, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Податковий блок», згідно поданих до ДПІ податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, декларацій з ПДВ, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів та за матеріалами, отриманими від ГСУ МАС України супровідним листом від 05.05.2015р. за №13/2/2-9403.

Зокрема, надалі в Акті перевірки зазначається, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано на виконання постанову слідчого ГСУ МВС України від 05.05.2015 р. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «ЕМТ Електронікс» (код ЄДРПОУ 32710735) з питань дотримання вимог податкового законодавства та правомірності проведених господарських відносин з ТОВ «Дельта Союз Торг» (код ЄДРПОУ 39315329) за період з 01.01.2014 р. по 05.05.2015 р.

Відповідно постанови від 05.05.2015р.: «Головним слідчим управлінням МВС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015000000000143 від 18.03.2015р. за фактами створення та придбання невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, а також вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Під час здійснення досудового розслідування встановлено підприємство реального сектору економіки, а саме ТОВ «ЕМТ Електронікс» (код ЄДРПОУ 32710735), яке мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Дельта Союз Торг».

Так, допитаний в якості свідка засновник та директор ТОВ «Дельта Союз Торг» ОСОБА_3 показав, що він жодного відношення до ТОВ «Дельта Союз Торг» не має , особисто він реєстрацію вказаного підприємства не проводив. Крім того, останній повідомив, що влітку 2014р. він передав свій особистий паспорт громадянина України та ідентифікаційний номер невідомим особам з метою заробити грошей.

Таким чином, як зазначає ДПІ, документи, видані та підписані від імені ТОВ «Дельта Союз Торг», не мають юридичної сили і доказовості, не є первинними документами бухгалтерського обліку.

За сукупністю вищенаведених обставин ДПІ в Акті перевірки прийшла до висновку про непідтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «ЕМТ Електронікс» та ТОВ «Дельта Союз Торг», оскільки до перевірки не надано первинних документів для цілей ведення податкового обліку, у зв'язку з чим задекларований податковий кредит та валові витрати ТОВ «ЕМТ Електронікс» за спірний період сформовано неправомірно.

Враховуючи те, що на думку ДПІ, відсутній об'єкт, база оподаткування за операціями, які фактично не проводились, ДПІ у розділі «Висновок» Акту перевірки вказує на порушення позивачем вимог п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, на суму - 114675,08 грн., в тому числі в листопаді 2014 р. на суму - 51067,6 грн., в грудні 2014 р. на суму - 63607,48 грн.; а також положень п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення податку на прибуток всього в сумі - 103207,57 грн., а саме, за 2014р. в сумі -103207,57 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.08.2015р. №0006532207, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток на 103 207,57 грн., та №0006522207, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 114 675 грн. за основним платежем та на 57 337 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

(1) Так, відносно викладених в Акті перевірки обставин ненадання позивачем під час перевірки документів та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 61 та 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент спірних відносин) на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів .

Відповідно до п. 16.1.2., 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами , що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.3. ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

При цьому відповідно до п. 85.2. ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В контексті наведеного слід додати, що частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності , що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку . Частиною 1 ст. 9 цього ж закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас, відповідно до п. 44.6. ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання , крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які складаються на підтвердження фактичного здійснення оподатковуваних операцій та податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Платник податку повинен забезпечити наявність первинних документів під час проведення перевірки та їх надання податковому органу.

У разі відсутності у позивача первинних документів та податкових накладних під час перевірки, вважається, що вони відсутні та, відповідно, дані обліку та податкові вигоди є такими, що не підтверджені первинними документами та податковими накладними.

В даному випадку , як вбачається з Акту перевірки та не спростовано позивачем належними та допустимими доказами, під час перевірки податковому органу не було надано первинних документів за взаємовідносинами з контрагентом, тобто під час проведення перевірки позивачем не було підтверджено первинними документами спірні суми податкових вигод , задекларовані ним у податковій звітності, у зв'язку з чим спірні суми податкових вигод є такими, що сформовані у період їх декларування безпідставно та не підлягали включенню до складу таких податкових вигод цього періоду, що давало право податковому органу для їх невизнання. Наведене, у свою чергу, вказує на правомірність визначення у зв'язку з цим позивачу податкових зобов'язань за відносинами із цим контрагентом.

Позивачем не надано доказів передачі податковому органу зазначених документів та доказів відмови у їх прийнятті, доказів їх втрати та повідомлення ДПІ про наведене в порядку п. 44.6. ПК України, як і доказів надання цих документів відповідно до приписів п. 44.6. та 44.7. ПК України.

Слід зазначити, що надання певних документів згодом , у т.ч. під час розгляду справи у суді, не змінює статусу цих документів та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

Вже лише це дає суду підстави для висновку про правомірність оскаржуваних рішень.

(2) У той же час, що стосується власне обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом та наявності підстав для формування спірних сум податкових вигод, суд, проаналізувавши наступні положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами); ст.187 (щодо дати виникнення податкових зобов'язань),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі податкової накладної та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо складення п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг), п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця/продавця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою; (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому суть останнього слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність зазначених обставин та підстав, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків витрат та податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій/ оформлення «безтоварних» операцій), вказує на юридичну дефектність складених за такими операціями первинних документів, позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій (їх невиконання), про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які внаслідок наведеного не мають юридичної значимості, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Висновок відносно наведеного ґрунтуються на наступному.

Так, щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Дельта Союз Торг» слід зазначити, що вже під час розгляду справи у суді позивачем надано копію договору постачання продукції №112014 від 25.11.2014р., відповідно до умов якого ТОВ «Дельта Союз Торг» (Постачальник) зобов'язувався поставити та передати у власність ТОВ «ЕМТ Електронікс» (Покупець) товар в асортименті відповідно до накладних.

У пункті 2.1 договору передбачалось, що якісь товару повинна відповідати ДСТ, а при відсутності ДСТ - технічним умовам виробника .

Пунктом 4.1 договору визначено, що базис поставки - CIP (склад Покупця).

Стосовно вказаного договору позивачем в ході розгляду справи долучено до матеріалів справи: копії рахунків-фактур №311214 від 31.12.2014р. на суму з ПДВ 45681,29грн. (у т.ч. ПДВ-7613,55грн.), №221214 від 22.12.2014р. на суму з ПДВ 95949,76грн. (у т.ч. ПДВ-15991,63грн.), №ДС-091214 від 09.12.2014р. на суму з ПДВ 164774,53грн. (у т.ч. ПДВ-27462,42грн.), №ДС-0171114 від 17.11.2014р. на суму з ПДВ117828,66грн. (у т.ч. ПДВ-19638,11грн.); видаткові та податкові накладні від тих же дат та із тими ж числовими показниками (т.1 а.с.28-54). Номенклатура поставки - кабелі, антени, розетки, шнури, подовжувачі, штекери тощо.

Щодо проведення оплати під час розгляду справи позивачем надано банківські виписки.

Тобто, з наведеного у сукупності вбачається, що за договором поставка обумовлювалась на умовах CIP (Фрахт/перевезення і страхування оплачені до (…назва місця призначення), згідно яких продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Відтак, виходячи із змісту договору відносно обов'язку постачальника доставити продукцію, беручи до уваги характер спірних операцій щодо поставки продукції, задекларованих обсягів поставки , вбачається, що за загальним правилом виконання таких операцій супроводжується перевезенням продукції.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, крім іншого, товарно-транспортна накладна .

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається перевізнику.

Таким чином, незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чим замовленням (продавця чи покупця), поставка супроводжується оформленням ТТН та один екземпляр ТТН передається вантажоодержувачу/покупцю. Товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим, що підтверджується законодавчо та судовою практикою, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.05.2013 у справі № К/800/7365/13.

Проте , на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції та, відповідно, реальності поставки товарів контрагентом під час розгляду справи позивачем не надано жодної товарно-транспортної накладної , з якої б вбачалось перевезення продукції від контрагента до складу позивача, а отже не надано доказів фактичного перевезення, відвантаження, отримання товару.

Окрім того, неможливо встановити факт надходження товару на склади, а також осіб, які відвантажили та прийняли товар. В контексті цього позивачем не надано суду довіреностей на отримання матеріальних цінностей, складських документів, оборотно-сальдових відомостей тощо.

Слід додати, що під час розгляду справи судом не встановлено та матеріали справи не містять доказів наявності у ТОВ «Дельта Союз Торг» власних або орендованих транспортних засобів, доказів здійснення перевезення іншими особами за замовленням контрагента (у разі залучення контрагентом інших осіб), у т.ч. не надано доказів оплати за оренду т/з (у разі залучення т/з у інших осіб) або списання контрагентом пального у разі перевезенням продукції власними силами, що у сукупності та додатково дає підстави для висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Під час розгляду справи не встановлено й наявності у ТОВ «Дельта Союз Торг» власних або орендованих офісних та складських приміщень, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій. Також не надано й доказів наявності у контрагента власне і трудових ресурсів для здійснення спірних операцій, судом же не встановлено наявності у останнього ресурсів, які зазвичай необхідні для виконання таких операцій, враховуючи характер спірних операцій та обумовлені обсяги постачання .

Слід зазначити, що обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою та характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

На підтвердження реальності спірних операцій суду не надано доказів придбання контрагентом продукції, яка обумовлювалась надалі поставкою позивачу, у заводу виробника або інших осіб (договори, акти приймання-передачі, транспортні документи, накладні тощо). Позивачем також не надано суду й жодних документів щодо підтвердження відповідності отриманого товару встановленим стандартам (сертифікатів виробника, паспортів якості тощо), що зазвичай супроводжує виконання операцій такого роду.

Враховуючи наведене у сукупності, беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

В контексті наведеного суд зазначає, що з метою необхідності перевірки обставин щодо фактичного виконання спірних операцій під час розгляду справи судом постановлялася ухвала про виклик свідка, а саме директора ТОВ «Дельта Союз Торг» - ОСОБА_3. Відповідна повістка про виклик до суду вказаної особи не була вручена йому та повернута без вручення із незалежних від суду причин, з огляду на що та виходячи з положень ч. 4 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України повістка про виклик вважається врученою належним чином, однак вказана особа до суду не з'явилася, а відтак допитати її не виявилося можливим. Жодних документів, що стосуються предмету розгляду даного спору, контрагентом позивача до суду надано не було.

У зв'язку із наведеним суд вважає за необхідне також звернути у вагу на правову позицію Верховного суду України , викладену у постановах цього суду від 19 квітня 2016 року (№ 21-4985а15), 5 березня 2012 року (№ 21-421а11), згідно якої господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Наведене та викладені в акті перевірки відомості щодо допиту в якості свідка засновника та директора ТОВ «Дельта Союз Торг» ОСОБА_3, згідно яких останній стверджував про відсутність жодного відношення до створення та діяльності ТОВ «Дельта Союз Торг», беручи до уваги вищенаведені обставини щодо непідтвердження реальності спірних операцій вказаного контрагента із позивачем , додатково дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування спірних сум податкових вигод, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до складу податкових вигод є безпідставним.

Відтак, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

При цьому судом враховується, що сама по собі наявність у позивача угоди з ТОВ «Епіцентр К», в рамках якої, як стверджує позивач, поставлялися придбані у контрагента товари, а також первинних документів щодо оформлення таких відносин із вказаною особою, не є свідченням того, що до цього ці самі товари були поставлені позивачу саме ТОВ «Дельта Союз Торг», за відносинами з яким сформовані спірні суми податкових вигод.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів , виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Посилання ж позивача на наявність обмежень щодо проведення перевірок, встановлених Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", є також безпідставними, оскільки в даному випадку перевірка була призначена та проведена на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 05.05.2015р., прийнятої згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, а відтак вищевказані положення Закону не забороняли ДПІ проводити таку перевірку.

Так, частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З наведеного правила слідує, що обов'язок доказування покладається на сторін і це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін, тобто кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається, переконати суд у достовірності наведених фактів.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.71 КАС України).

В даному випадку позивачем в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України, не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМТ Електронікс» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко