Постанова

від 29.05.2020 по справі 826/27811/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2020 року

Київ

справа №826/27811/15

адміністративне провадження №К/9901/26364/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМТ Електронікс

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2016 (суддя Шулежко В.П.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (Головуючий суддя Твердохліб В.А., судді: Бужак Н.П., Ганечко О.М.)

у справі № 826/27811/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМТ Електронікс

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЕМТ Електронікс звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2015р. №0006532207 та №0006522207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням судами попередніх інстанцій положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України. Пояснення директора ТОВ Дельта Союз Торг є лише одним із засобів доказування у кримінальній справі, однак не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти. Станом на дату звернення до суду з касаційною скаргою відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ Дельта Союз Торг . Відтак відповідач не мав права приймати податкові-повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки. Податковому органу не надано права визнавати недійсними договори. Господарські операції позивача з ТОВ Дельта Союз Торг підтверджені наданими позивачем первинними документами.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 21.07.2015 по 27.07.2015 на підставі наказу від 10.07.2015 № 1480, направлення від 21.07.2015 № 1548/22-07, постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 05.05.2015, згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовою особою відповідача була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ ЕМТ Електронікс з питань дотримання вимог податкового законодавства та правомірності проведених господарських відносин з ТОВ Дельта Союз Торг , за результатами якої складено акт від 03.08.2015 № 356/22-07/32710735 та встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, на суму - 114 675,08 грн, в тому числі в листопаді 2014 року на суму - 51 067,60 грн., в грудні 2014 року на суму - 63 607,48 грн; а також положення пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення від`ємного значення податку на прибуток всього в сумі - 103 207,57 грн, а саме: за 2014 рік в сумі -103 207,57 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 17.08.2015 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0006532207, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 103 207, 57 грн та № 0006522207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 172 012 грн, в тому числі 114 675 грн - за основним платежем та 57 337 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час перевірки податковому органу не було надано первинних документів за взаємовідносинами з контрагентом. Також, позивачем не надано доказів передачі податковому органу, зазначених документів та доказів відмови у їх прийнятті, доказів їх втрати та повідомлення відповідача про наведене в порядку пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України. Також неможливо встановити факт надходження товару на склади, а також осіб, які відвантажили та прийняли товар. В контексті цього Позивачем не надано довіреностей на отримання матеріальних цінностей, складських документів, оборотно-сальдових відомостей тощо. У контрагента позивача відсутні реальні можливості для здійснення господарської діяльності. Позивачем також не надано жодних документів щодо підтвердження відповідності отриманого товару встановленим стандартам (сертифікатів виробника, паспортів якості тощо), що зазвичай супроводжує виконання операцій такого роду. Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, Взаємовідносини Позивача із ТОВ Дельта Союз Торг підтверджуються копією договору постачання продукції №112014 від 25.11.2014, відповідно до умов якого ТОВ Дельта Союз Торг (Постачальник) зобов`язувався поставити та передати у власність ТОВ ЕМТ Електронікс (Покупець) товар в асортименті відповідно до накладних.

У пункті 2.1 договору передбачалось, що якість товару повинна відповідати ДСТ, а при відсутності ДСТ - технічним умовам виробника.

Пунктом 4.1 договору визначено, що базис поставки - CIP (склад Покупця).

Також до вказаного договору Позивачем долучено копії рахунків-фактур №311214 від 31.12.2014р. на суму з ПДВ 45681,29грн. (у т.ч. ПДВ-7613,55грн.), №221214 від 22.12.2014р. на суму з ПДВ 95949,76грн. (у т.ч. ПДВ-15991,63грн.), №ДС-091214 від 09.12.2014р. на суму з ПДВ 164774,53грн. (у т.ч. ПДВ-27462,42грн.), №ДС-0171114 від 17.11.2014р. на суму з ПДВ117828,66грн. (у т.ч. ПДВ-19638,11грн.); видаткові та податкові накладні від тих же дат та із тими ж числовими показниками (т.1 а.с.28-54).

Тобто, з наведеного вбачається, що укладеним договором поставка обумовлювалась на умовах CIP, згідно яких продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що під час проведення перевірки позивач повинен був надати усі документи, які стосуються її проведення.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норму абзацу першого пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відхиляючи довід позивача про наявність у нього відповідних документів на підтвердження суми податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаним контрагентом на час удового розгляду. Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.

Касаційна скарга позивача не містить обґрунтованих доводів неможливості надання документів податковому органу під час проведення перевірки чи вчинення платником податку дій для відновлення таких документів в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем порядку прийняття податкового повідомлення-рішення згідно положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що такі доводи позивача не були підстаовою позову. До початку судового розгляду справи по суті позивач не змінював підставу або предмет адміністративного позову в порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочиснтва України (в редакції на час розгляду справи судами попередніх інстанцій). За правилами ж частини 4 статті 341 Кодексу адміністративного судочиснтва України (в чинній редакції) у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит та права на формування витрат. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

У справах №21-421а11, №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним; обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Позивачем до касаційної скарги було надано Книгу обліку довіреностей за період 2014-2015 роки, оборотні відомості, журнали-ордери, виписки по рахунках, прибуткові накладні.

В силу положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМТ Електронікс залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 у справі № 826/27811/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко