Рішення

від 26.09.2016 по справі 910/11787/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016Справа № 910/11787/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альтецца Трейд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Врода" простягнення 265 566 грн 77 коп. Представники від позивача:Осадча А.В. - представник за довіреністю від відповідача:Чупін О.Д. - представник за довіреністю Бебель О.О. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтецца Трейд" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Врода" про стягнення 265 566 грн 77 коп. безпідставно набутих коштів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем без належної на те підстави набуто та збережено належні позивачу кошти у розмірі 265 566 грн 77 коп., шляхом введення позивача в оману.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11787/16 та справу призначено до розгляду на 10.08.2016.

06.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

14.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення до заяви про забезпечення позову.

21.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення до заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2016 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтецца Трейд" про вжиття заходів до забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Врода", що знаходяться на рахунках, відкритих в банківських або в інших кредитно-фінансових установах України, виявлених державним виконавцем у процесі виконання даної ухвали в межах 269 550 грн 27 коп.

26.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 у зв'язку із неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б., справу № 910/11787/16 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями (повторний розподіл) справу № 910/11787/16 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 справу № 910/11787/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.09.2016.

10.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

25.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київського апеляційного господарського суду надійшов запит.

02.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 05.09.2016 оголошено перерву до 19.09.2016.

Листом від 05.09.2016 на адресу Київського апеляційного господарського суду направлено копії матеріалів справи.

07.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київського апеляційного господарського суду надійшов запит.

08.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

16.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення.

16.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача письмові пояснення.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 19.09.2016 оголошено перерву до 26.09.2016.

20.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

20.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

22.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київського апеляційного господарського суду надійшов оригінал постанови від 13.09.2016.

23.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про скасування забезпечення позову.

23.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

20.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

26.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 26.09.2016 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача в повному обсязі підтримав подані через відділ діловодства суду клопотання про витребування доказів. Суд, розглянувши заявлені клопотання, прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотань про витребування доказів, оскільки запитувані відповідачем докази не стосуються предмету спору. Також представник відповідача підтримав заяву про скасування забезпечення позову, у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів в підтвердження викладених у заяві про забезпечення позову обставин, та у зв'язку з тим, що ухвали про забезпечення позову було винесено без виклику відповідача та без врахування правової позиції останнього. Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання з огляду на те, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковості розгляду заяви про забезпечення позову в судовому засіданні та з викликом сторін. Крім того, Київським апеляційним господарським судом встановлено законність та обґрунтованість винесення судом ухвали про забезпечення позову від 22.07.2016, про що прийнято постанову від 13.09.2016 про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Врода" без задоволення.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 26.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних дорученнях № 94 від 04.04.2016 на суму 28 000 грн 00 коп., № 102 від 11.04.2016 на суму 20 000 грн 00 коп., № 103 від 12.04.2016 на суму 8 200 грн 18 коп., № 104 від 13.04.2016 на суму 17 299 грн 80 коп., № 117 від 21.04.2016 на суму 21 000 грн 00 коп., № 118 від 21.04.2016 на суму 16 000 грн 00 коп., № 125 від 28.04.2016 на суму 15 000 грн 00 коп., № 139 від 29.04.2016 на суму 25 000 грн 00 коп., № 180 від 13.05.2016 на суму 3 366 грн 79 коп., № 181 від 13.05.2016 на суму 11 633 грн 21 коп., № 184 від 16.05.2016 на суму 9 366 грн 79 коп., № 353 від 11.05.2016 на суму 3 000 грн 00 коп., № 330 від 05.04.2016 на суму 10 000 грн 00 коп., № 329 від 04.04.2016 на суму 12 000 грн 00 коп. та № 189 від 18.05.5016 на суму 37 500 грн 00 коп. позивачем було перераховано на рахунок відповідача 237 366 грн 77 коп. з призначенням платежу: оплата за товар згідно договору N 03-П від 01.03.2016. Крім того, згідно з платіжними дорученнями № 351 від 10.05.2016 на суму 5 200 грн 00 коп., № 334 від 11.04.2016 на суму 15 000 грн 00 коп. та № 185 від 16.05.25016 на суму 8 000 грн 00 коп. позивачем було перераховано на рахунок відповідача 28 200 грн 00 коп. з призначенням платежу: оплата послуг згідно договору № 25/12 від 25.12.2015, рахунок NN ВР-0000071 від 22.03.2016.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 265 566 грн 77 коп. набутих та збережених без належної на те підстави, шляхом введення позивача в оману.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Норми статті 181 Господарського кодексу України встановлюють загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 640, частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, судом встановлено, що сторони своїми діями, які виявилися у виставленні відповідачем рахунку, та наданні послуг, та здійсненні його оплати позивач, підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин на умовах договору N 03-П від 01.03.2016 та договору № 25/12 від 25.12.2015, відповідно до яких відповідач, зобов'язався поставити товар та надати послуги, а відповідач, як покупець, прийняти та сплатити їх вартість.

Крім того, факт встановлення між ними господарських правовідносин на умовах договору N 03-П від 01.03.2016 та договору № 25/12 від 25.12.2015 підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладним, яві відповідно норм чинного законодавства є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, які виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до постанови судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки між сторонами було укладено договори поставки та надання послуг, а кошти які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата за товар та послуги відповідно до умов договорів, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно сплачені та збережені.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 265 566 грн 77 коп. безпідставно набутих коштів визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.07.2016 по справі № 910/11787/16.

3. Зняти арешт з грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Врода" (03194, м. Київ, пр.-т Л. Курбаса, буд.19/11, код ЄДРПОУ 37424857), що знаходяться на рахунках, відкритих в банківських або в інших кредитно-фінансових установах України, виявлених державним виконавцем у процесі виконання даної ухвали в межах 269 550,27 (двісті шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят грн. 27 коп.) грн.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.10.2016

Суддя Н.Б. Плотницька