Ухвала

від 03.10.2016 по справі 826/7524/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7524/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма "Вітал-Тер"(ТОВ) до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма "Вітал-Тер"(далі - ПІІ Фірма "Вітал-Тер") звернулось з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.03.2016 № 0952615131, № 0992615131, № 0962615131, № 0972615131 і № 0982615131.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2016 року, за результатами проведення планової виїзної документальної перевірки підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірма "Вітал-Тер" (товариство з обмеженою відповідальністю), код ЄДРПОУ 22911274, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 відповідачем складено акт № 44/26-15-13-01-03/22911274, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 138.1, п. 138.2 та пп. 138.10.3 п. 138.10 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 61 951, 00 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 61 951, 00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік в сумі 2 127 575, 00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 166 423, 00 грн., в тому числі за вересень 2013 року на суму 28 783, 00 грн., за грудень 2014 року на суму 137 640, 00 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 232 996, 00 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного періоду за грудень 2014 року на суму 91 310, 00 грн.

Контролюючим органом під час проведення зазначеної перевірки була встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ЛТ-Ресурс", що і стало підставою для визнання відповідачем порушення ПІІ Фірма "Вітал-Тер" вимог податкового законодавства.

На підставі наведених висновків акту перевірки, податком органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 10.03.2016:

- № 0952615131 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання ПІІ Фірма "Вітал-Тер" за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 77 439, 00 грн., у тому числі 61 951, 00 грн. - основний платіж, 15 488, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- № 0992615131форми "П", яким ПІІ Фірма "Вітал-Тер" встановлено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 127 575, 00 грн.;

- № 0962615131 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання ПІІ Фірма "Вітал-Тер" за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 249 635, 00 грн., у тому числі 166 423, 00 грн. - основний платіж, 83 212, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- № 0972615131 форми "В1", яким ПІІ Фірма "Вітал-Тер" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 232 996, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 58 249, 00 грн.;

- № 0982615131 форми "В4", яким ПІІ Фірма "Вітал-Тер" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 91 310, 00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження висновки акта перевірки та оскаржувані рішення були залишені без змін.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 134.1.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 статті 138 ПК України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом господарської діяльності ПІІ Фірма "Вітал-Тер" за КВЕД є оптова торгівля кавою, чаєм, какао та пряностями.

В ході розгляду даної справи суд встановив, що 01 січня 2013 року між позивачем та його контрагентом ТОВ "ЛТ-РЕСУРС" був укладений договір поставки товару № Ч-0101/13, за умовами якого постачальник (ТОВ "ЛТ-РЕСУРС") зобов'язується передати у власність покупця (позивача) товар (асортимент чаю ТМ Za Dinamo) у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 і 2.3 вказаного договору, асортимент та ціна товару визначається у відповідних накладних. Ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, відображаються у накладній, яка має відповідати замовленню.

Згідно п. 4.5 цього договору, покупцю виплачується винагорода із розрахунку 24,0 (двадцять чотири) % від ціни постачальника та загальної вартості реалізованого покупцем товару в торговельних мережах України. При цьому, винагорода визначена в договорі як виплата покупцеві грошових коштів за продаж товару та послуги, спрямовані на збільшення обсягу реалізації в торгових мережах України, а саме: за маркетинговий аналіз торгових мереж, інформування постачальника про тенденції ринку, розміщення товару в торгових мережах, послуги спрямовані на просування товару та стимулювання збуту.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що оплата винагороди згідно п. 4.5 договору здійснюється після подання покупцем звіту про реалізацію товару. Звіт повинен містити асортимент, кількість реалізованого товару та ціну, за якою вони отримали даний товар у постачальника.

09.06.2014 між ТОВ "ЛТ-РЕСУРС" та позивачем було укладено додаткову угоду до договору поставки товару № Ч-0101/13 від 01.01.2013, відповідно до п. 1 якої в умови договору поставки внесено зміни, а саме пп. 4.5, 4.6, 4.7 та 4.8 - вважати не чинними.

Сплачені за вказаним зобов'язанням кошти були включені позивачем до валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

На підтвердження реальності господарських операцій за зазначеним договором позивач надав суду копії таких первинних документів:

- додаткову угоду від 09.06.2014 до договору поставки товару № Ч-0101/13 від 01.01.2013;

- прайс - лист на продукцію з 09.06.2014;

- акти надання послуг № 137 від 31.01.2014, № 256 від 28.02.2014, № 358 від 31.03.2014, № 540 від 30.05.2014, № 615 від 27.06.2014, № 746 від 31.07.2013, № 890 від 31.08.2013, № 1006 від 30.09.2013, № 1136 від 31.10.2013, № 1229 від 30.11.2013, № 1361 від 31.12.2013, № 109 від 31.01.2013, № 176 від 28.02.2013, № 289 від 29.03.2013, № 405 від 30.04.2013, № 503 від 31.05.2013, № 608 від 27.06.2013;

- звіти про продаж продукції за січень - грудень 2013 року, січень - червень 2014 року;

- розрахунок доходу від продажу продукції за період 01.01.2013 по 30.06.2014;

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 306725;

- видаткову накладну № 463 від 30.04.2014;

- податкові накладні № 88 від 31.01.2013, № 124 від 28.02.2013, №; 145 від 29.03.2013, № 162 від 30.04.2013, № 140 від 31.05.2013, № 121 від 27.06.2013, № 161 від 31.07.2013, № 163 від 31.08.2013, № 158 від 30.09.2013, № 187 від 31.10.2013, № 152 від 30.11.2013, № 240 від 31.12.2013, № 92 від 31.01.2014, № 134 від 28.02.2014, № 101 від 31.03.2014, № 85 від 30.04.2014, № 79 від 30.05.2014, № 72 від 27.06.2014;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку № 361 за 2013 - 2014 роки;

- банківські виписки від 02.07.2013, 03.07.2013, 04.07.2013, 28.08.2013, 28.11.2013, 18.12.2014 та 15.01.2015.

За наслідком дослідження наданих позивачем первинних документів, суд приходить до висновку про те, що вони відповідають вимогам норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також підтверджують реальний характер господарських відносин ПІІ Фірма "Вітал-Тер" з його контрагентом.

Також судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача первинних документів (в тому числі належних податкових накладних), що засвідчують факт реального придбання товарів у ТОВ "ЛТ-РЕСУРС" та наявність зв'язку між фактом придбання товарів і подальшою господарською діяльністю, що в свою чергу є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Крім того, під час проведення документальної перевірки позивача контролюючим органом, було встановлено, що в порушення вимог чинного законодавства ПІІ Фірма "Вітал-Тер" впродовж 2013 - 2014 років включено до складу витрат нараховану на користь ТОВ "ЛТ-РЕСУРС" винагороду, що не пов'язана з господарською діяльністю підприємства та не підтверджено документально.

В обґрунтування таких висновків відповідач в акті перевірки зазначив про те, що сплата винагороди в розмірі 24% не вплинула на збільшення обсягу реалізації товару в торгових мережах України, стимулювання збуту, що в свою чергу встановлює невідповідність змісту операцій, зафіксованих у документах (звіти, акти тощо) реальним обставинам та не дає змогу підтвердити факт використання послуг від ТОВ "ЛТ-РЕСУРС".

Проте суд не погоджується з такими висновками відповідача у зв'язку з наступним.

Відповідно до пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Правова позиція ДПС України з цього приводу викладена в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 № 123, в якій зазначено, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори)).

Тобто, такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.12.2015 по справі № К/800/30268/15.

При цьому, згідно наявного у матеріалах справи розрахунку доходу від продажу продукції, кількісний показник реалізованого товару за період з 01.01.2013 по 30.06.2014 на підставі укладеного з ТОВ "ЛТ-РЕСУРС" договору поставки збільшився на 2 196 565, 00 пачок товару, тобто обсяг реалізації продукції збільшено на 11 036 583,10 грн., що в свою чергу свідчить про збільшення попиту товару в результаті діяльності його контрагента.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 10.03.2016 № 0952615131, № 0992615131, № 0962615131, 0972615131, № 0982615131.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.