Постанова

від 28.09.2016 по справі 914/1316/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. Справа № 914/1316/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Костів Т.С.,

ОСОБА_1;

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_2, б/н від 05.08.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/4045/16 від 18.08.2016 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 26 липня 2016 року

у справі № 914/1316/16 (суддя Кидисюк Р.А.),

порушеній за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_2, м. Одеса,

До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус», м. Одеса,

До відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ажур», м. Львів,

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна організація «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», м. Київ,

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, м. Київ,

Про визнання недійсним договору від 23.12.2014 р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ажур» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парус»; визнання недійсним договору від 23.12.2014 р. про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парус»; застосування наслідків недійсності договору від 23.12.2014 р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., повернувши сторін у первісний стан, шляхом поновлення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису 14195491 з контрольною сумою 48АД4Б5ГАЗ про державну реєстрацію обтяження рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус» на підставі договору застави майнових прав від 18.02.2014 р. з дати вилучення, а саме з 14.01.2015 р. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю № 230516 від 23.05.2016 р.;

від відповідача-1: ОСОБА_4 - п/к за довіреністю б/н від 12.07.2016 р.;

від відповідача-2: не прибув;

від третьої особи-1: не прибув;

від третьої особи-2: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником апелянта/позивача та відповідача-1 подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2016 року, справу № 914/1316/16 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Костів Т.С., Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_2, б/н від 05.08.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/4045/16 від 18.08.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 07.09.2016 року, про що сторони та треті особи були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (а. с. 249-252).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 р. розгляд справи відкладено на 28.09.2016 р., про що сторони та треті особи були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

У судове засідання, яке відбулося 28.09.2016 р., прибув представник апелянта/позивача, викладене в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі, усно зазначив, що спірні правочини є нікчемними у зв'язку із наявністю обставин передбачених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», крім того, представник зазначає, що факт нікчемності спірних правочинів був виявлений саме під час дії тимчасової адміністрації, на підтвердження чого, ним суду першої інстанції було надано Виписку із наказу Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» від 02.03.2015 р. «Про додаткову перевірку правочинів», відповідно до наведеного просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2016 р. по справі № 914/1316/16 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог по справі № 914/1316/16.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну каргу б/н від 07.09.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/6528/16 від 07.09.2016 р.), усно зазначив, що покликання апелянта на те, що тимчасовою адміністрацією АТ «Імексбанк» згідно ч. 3, ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» приймалось рішення про визнання спірних договорів нікчемними не відповідає дійсності, оскільки, на думку представника відповідача-1, таке рішення та повідомлення було прийнято саме Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» з подальшим повідомленням сторін за допомогою рекомендованих листів та шляхом публікації оголошення в газеті «Голос України» від 30.03.2016 р., крім того, зазначив, що оригінал виписки із наказу Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» від 02.03.2015 р. «Про додаткову перевірку правочинів» апелянтом/позивачем суду першої інстанції не було надано, відтак покликання апелянта на цей документ, як на доказ, що має суттєве значення для справи, не може бути прийнятим судом в розумінні статей 33, 34 ГПК України, відтак просить в задоволенні апеляційної скарги АТ «Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_2 відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2016 р. по справі № 914/1316/16 - залишити без змін.

Від відповідача-2 представник не прибув, вимог ухвали суду від 22.08.2016 р. не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення про день, час та місце розгляду справи, однак, станом на час розгляду справи в суді поштова кореспонденція повернута поштовим відділенням з відміткою: «За терміном зберігання».

Віт третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - представник не прибув, вимог ухвали суду від 22.08.2016 р. не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримане третьою особою-1 29.08.2016 р. за № 04053 32301152 (а. с. 249).

Від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів представник не прибув, вимог ухвали суду від 22.08.2016 р. не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення про день, час та місце розгляду справи, однак, станом на час розгляду справи поштова кореспонденція повернута поштовим відділенням з відміткою: «Організація розформована».

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що сторін та третіх осіб було належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, що свідчить про те, що судом апеляційної інстанції не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони та треті особи своєчасно та належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи та з причин повернення поштової кореспонденції поштовим відділенням, яка не залежала від суду, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників відповідача-2 та третіх осіб-1 та -2, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_2, б/н від 05.08.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/4045/16 від 18.08.2016 р.) до провадження та з підстав зазначених в ухвалі суду від 07.09.2016 р. розгляд справи було відкладено на 28.09.2016 р., про що сторін та третіх осіб було, належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Однак, відповідач-2 та треті особи-1 та -2 повноважних представників у судове засідання не направили.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду апеляційної інстанції від 07.09.2016 р. участь повноважних представників сторін судом обов'язковою не визнавалася (а. с. 247-248).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 р. (п. 4 та 5 резолютивної частини ухвали) зобов'язано відповідача-2 та третіх особі-1, -2 подати: письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, однак вимоги ухвали суду відповідачем-2 та третіми особами виконано не було.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи № 914/1316/16 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представників відповідача-2 та третіх особі-1, - 2 по даній справі, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.07.2016 р. у справі № 914/1316/16 (суддя Кидисюк Р.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю (а. с. 195, 196-203).

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області апелянт/позивач (Публічне акціонерне товариство «Імексбанк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_2) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 222-227), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2016 р. по справі № 914/1316/16 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог по справі № 914/1316/16.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Вважає, що в оскаржуваному рішенні місцевий суд дійшов до хибного висновку щодо незаконності дій ліквідатора стосовно направлення відповідачам повідомлення про нікчемність договорів про розірвання під час процедури ліквідації ПAT «Імексбанк», так як такі дії позивача порушують встановлений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядок визнання таких правочинів нікчемними, що унеможливлює прийняття судом у якості доказу нікчемності відповідних правочинів зазначених повідомлень, однак скаржник з таким висновком суду не погоджується зазначаючи, що дії ліквідатора, щодо направлення повідомлень про нікчемність спірних правочинів саме під час процедури ліквідації банку повністю відповідають вимогам законодавства.

Також, апелянт стверджує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог судом також було зроблено помилковий висновок, що на момент укладення правочину щодо розірвання договору банк не пред'являв вимог до заставодавця про звернення стягнення на предмет застави, тобто у заставодержателя була відсутня майнова вимога до заставодавця, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що у Позивача взагалі виникло право майнової вимоги, однак, скаржник не погоджується з таким висновком так, як вважає, що судом першої інстанції, зовсім не було надано правової оцінки спірних правочинів на відповідність вимогам закону та судовій практиці, що призвело до неправильного вирішення справи, до порушень судом норм матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що в обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог суд послався на те, що позивачем не доведено, що розірвання договорів застави майнових прав та уступки права вимоги до договору застави майнових прав може призвести до неможливості виконання зобов'язань ТзОВ «Торгова компанія «Ажур», відтак, на думку апелянта, судом в оскаржуваному рішенні було проігноровано доводи позивача та докази, які надані останнім на підтвердження власної правової позиції, зокрема, щодо способу захисту порушених прав заставодавця.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач: Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» /далі за текстом - ПАТ «Імексбанк» та/або АТ «Імексбанк»/ є юридичною особою, ідентифікацій код юридичної особи 20971504, місцезнаходження: 65039, Одеська обл., м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-А, перебуває в стані припинення, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, (а. с. 33).

Частиною 2 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (ч. 4 ст. 104 ЦК України).

Колегією суддів встановлено, що 26.01.2015 р. постановою Правління Національного Банку України (далі - НБУ) № 50, Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних (а. с. 45-47), 21 травня 2015 р. Правління НБУ прийняло постанову № 330, якою відкликано банківську ліцензію ПАТ «Імексбанк» та прийнято рішення про ліквідацію останнього (а. с. 48).

27.05.2015 р. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом - Фонд), на виконання Постанови Правління НБУ від 21.05.2015 р. № 330 прийнято рішення № 105 про початок процедури ліквідації ПАТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, відтак, у газеті «Голос України» Фондом здійснено опублікування відомостей про ліквідацію ПАТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на його ліквідацію.

19.10.2015 р. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 189 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку, отже, починаючи з 20.10.2015 р. призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_2 (том І, а. с. 48).

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI , метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Станом на дату постановлення судових рішень у даній справі, докази про внесення до Єдиного державного реєстру записів про припинення юридичної особи ПАТ "Імексбанк" - відсутні.

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Парус» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 23872814, місцезнаходження юридичної особи: 65039, Одеська обл., м. Одеса, Приморський район, проспект Гагаріна, буд. 12-А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.07.2016 р. (а. с. 192).

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ажур» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 37169227, місцезнаходження юридичної особи: 79000, Львівська обл., м. Львів, Франківський район, вул. Героїв УПА, буд. 73.

Третя особа-1, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 21708016, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 33-Б.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 25287988, місцезнаходження юридичної особи: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, буд. 73

Як вбачається з матеріалів даної справи, Публічним акціонерним товариством «Імексбанк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_2 17.05.2016 р. подано за вх. № 1380 на розгляд Господарського суду Львівської області позов до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус», м. Одеса, до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ажур», м. Львів, про визнання недійсним договору від 23.12.2014 р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АЖУР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парус»; визнання недійсним договору від 23.12.2014 р. про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парус»; застосування наслідків недійсності договору від 23.12.2014 р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., повернувши сторін у первісний стан, шляхом поновлення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису 14195491 з контрольною сумою 48АД4Б5ГАЗ про державну реєстрацію обтяження рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус» на підставі договору застави майнових прав від 18.02.2014 р. з дати вилучення, а саме з 14.01.2015 р. та стягнення судових витрат.

Ухвалою місцевого господарського суду від 20.05.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.06.2016 р. та залучено до участі у справі в статусі третьої особи-1, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ та третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, м. Київ (а. с. 2-3).

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 18.02.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» (Кредитор - за договором, Позивач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ажур» (Позичальник - за договором, Відповідач-2 - у справі) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 7/14, 30.04.2014 р. Додаткова угода № 1, 27.05.2014 р. Додаткова угода № 2, 31.07.2014 р. Додаткова угода № 3, 15.09.2014 р. Додаткова угода № 4, 23.12.2014 р. Додаткова угода № 5, які є невід'ємними частинами до Кредитного договору (надалі - Кредитний договір)(а. с. 56-65, 66, 67, 68, 69, 70).

Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 р., та додаткові угоди до нього № 1 від 30.04.2014 р., № 2 від 27.05.2014 р., № 3 від 31.07.2014 р., № 4 від 15.09.2014 р., № 5 від 23.12.2014 р., укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано уповноваженими особами двох сторін за договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - «Кредит» або «Кредитна лінія».

В подальшому, між сторонами також було укладено: 30.04.2014 р. додаткову угоду № 1, 27.05.2014 р. додаткову угоду № 2, 31.07.2014 р. додаткову угоду № 3, 15.09.2014 р. додаткову угоду № 4, 23.12.2014 р. додаткову угоду № 5 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 р. (а. с. 66, 67, 68, 69, 70).

З урахуванням вищенаведеного, сторонами було внесено зміни до п. 1.1.1. Кредитного договору та визначено, що надання кредиту здійснюється окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених кредитним договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 139488 208,00 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки - 17,8% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 20.08.2015р. (включно) на умовах, визначених цим договором.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявне рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 р. по справі № 916/1422/15-г, яким встановлено, що ПАТ «Імексбанк» належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надав позичальнику кредитні кошти в обумовленому розмірі, однак, останній взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконував (а. с. 52-54), відтак, рішенням суду позов ПАТ «Імексбанк» до ТзОВ «Торгова компанія «Ажур» про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 р. задоволено в повному обсязі, стягнуто з ТзОВ «Торгова компанія «Ажур» заборгованість за кредитом в сумі 139488208,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 13196731,33 грн., пеню за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 3415737,34 грн.

Вищезазначене рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 р. по справі № 916/1422/15-г набрало законної сили та, відповідно, 30.10.2015 р. на його виконання в примусовому порядку, Господарським судом Одеської області видано наказ по справі № 916/1422/15-г, який пред'явлено стягувачем до виконання та 23.12.2015 р. відкрито виконавче провадження ВП № 49711266 (а. с. 55).

Відповідно до ч. 3, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також з матеріалів справи вбачається, що між Публічним акціонерним товариством В«ІмексбанкВ» (заставодержатель - за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю В«ПарусВ» (заставодавець (майновий поручитель) - за договором, відповідач-1 - по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Торгова компанія В«АжурВ» (боржник - за договором) в забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ «ТК «Ажур», що виникли із договору про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 р., було укладено трьохсторонній Договір застави майнових прав від 18.02.2014 р. (а. с. 71).

Відповідно до умов договору застави майнових прав, заставодавець (майновий поручитель) передав в заставу заставодержателю майнові права, що випливають з договору від 04.03.2013 р., укладеного між заставодавцем (майновим поручителем) та ТзОВ В«ПівденінвестсервісВ» (п.1.1. Договору застави майнових прав).

Зазначені майнові права заставодавець (майновий поручитель) передає в заставу заставодержателю з метою забезпечення своєчасного та повного виконання ТзОВ В«Торгова компанія В«АжурВ» зобов'язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014 р., з усіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (далі - кредитний договір) (п.1.2. Договору застави майнових прав).

Згідно з п.1.3. Договору застави майнових прав, заставлені майнові права оцінені сторонами в сумі 68925000,00 грн.

Окрім цього, 18.02.2014 р. ПАТ В«ІмексбанкВ» (заставодержатель - за Договором застави майнових прав) та ТзОВ В«ПарусВ» (заставодавець (майновий поручитель) за договором застави майнових прав) укладено Договір про уступку права вимоги до Договору застави майнових прав від 18.02.2014р., за яким, заставодавець уступає, а заставодержатель приймає в повному обсязі право вимоги на всі майнові права за Договором від 04.03.2013 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ПарусВ» та Акціонерним товариством В«ПівденінвестсервісВ» , які є забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014 р. з усіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (а. с. 72).

23.12.2014р. між ПАТ В«ІмексбанкВ» (заставодержатель за договором), ТзОВ В«ПарусВ» (заставодавець (майновий поручитель) за договором) та ТзОВ В«Торгова компанія В«АжурВ» (боржник за договором) було укладено договір про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р. (а. с. 74).

За умовами Договору про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., який було укладено 23.12.2014 р. між ПАТ В«ІмексбанкВ» , ТзОВ В«ПарусВ» та ТзОВ В«Торгова компанія В«АжурВ» , сторони дійшли згоди розірвати договір застави майнових прав від 18.02.2014р. (п.1. Договору про розірвання договору застави) та домовились про те, що, розриваючи договір, зазначений в п.1 цього договору, вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за вищезазначеним договором (п.2. Договору про розірвання договору застави (а. с. 74).

Також, 23.12.2014 р. між ПАТ В«ІмексбанкВ» (заставодержатель за договором) та ТзОВ В«ПарусВ» (заставодавець (майновий поручитель) за договором) укладено Договір про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., за яким сторони дійшли згоди розірвати договір про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 р. (п.1. Договору про розірвання договору про уступку права вимоги) та домовились про те, що, розриваючи договір, зазначений в п.1 цього договору, вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за вищезазначеним договором (п.2. Договору про розірвання договору про уступку права вимоги)(а. с. 75).

Зважаючи на вищезазначені правочини, 14.01.2015 р. на підставі Договору розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вилучено запис 14195491 з контрольною сумою 48АД4Б5ГАЗ про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна ТзОВ В«ПарусВ» (а. с. 76).

Як уже було вище зазначено у цій постанові, 26.01.2015 р. Правлінням Національного банку України № 50 прийнято постанову «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015р. №16 В«Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ В«ІмексбанкВ» , згідно з яким з 27.01.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ В«ІмексбанкВ» ОСОБА_5 (а. с. 45-47, 49).

Постановою Правління Національного банку України від 21.05.2015 р. № 330 В«Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства В«ІмексбанкВ» , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015р. № 105 В«Про початок процедури ліквідації АТ В«ІмексбанкВ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банкуВ» , згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ В«ІмексбанкВ» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ В«ІмексбанкВ» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5 строком на 1 рік з 27.05.2015р. до 26.05.2016р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 189 від 19.10.2015 р. призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ В«ІмексбанкВ» , визначені Законом, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 з 20.10.2015 р. (а. с. 50).

Як зазначає апелянт/позивач в апеляційній скарзі, у зв'язку з призначенням Уповноваженою особою Фонду ОСОБА_2 було встановлено, що протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ В«ІмексбанкВ» за короткий проміжок часу (в основному, протягом листопада-грудня 2014 року) відбулось вилучення ліквідних предметів застави та іпотеки шляхом укладення договорів про розірвання відповідних договорів застави та іпотеки.

Відповідно до наведеного, 22.01.2016 р. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ В«ІмексбанкВ» направлено ТзОВ В«ПарусВ» та ТзОВ В«Торгова компанія В«АжурВ» повідомлення про нікчемність правочину, а саме: договорів від 23.12.2014 р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 р. та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 р. (а. с. 79-80, 83-84), що підтверджується копією фіскального чеку (а. с. 77-78,81-82). Також скаржник/позивач зазначає, що оскільки одним із адресатів вказане повідомлення не було отримано, 30.03.2016 р. в газеті В«Голос УкраїниВ» опубліковано оголошення, яким позивач, додатково, повідомив відповідачів-1 та 2 про нікчемність зазначених правочинів.

Крім того, в якості підстави пред'явленого позову AT «Імексбанк» посилається на факт нікчемності спірних договорів у зв'язку із наявністю обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», стверджуючи, що розірвавши договір застави та договір про уступку права вимоги, банк фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника.

Як стверджує апелянт, відповідно до наведеного, зазначені вище обставини зумовили звернення ПАТ В«ІмексбанкВ» до суду із позовною заявою про: визнання недійсним Договору від 23.12.2014 р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р. (а.с. 74), укладеного між ПАТ В«ІмексбанкВ» , ТзОВ В«Торгова компанія В«АжурВ» та ТзОВ В«ПарусВ» ; визнання недійсним Договору від 23.12.2014 р. про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., укладеного між ПАТ В«ІмексбанкВ» та ТзОВ В«ПарусВ» (а.с. 75); застосування наслідків недійсності договору від 23.12.2014 р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., повернувши сторін у первісний стан, шляхом поновлення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису 14195491 з контрольною сумою 48АД4Б5ГАЗ про державну реєстрацію обтяження рухомого майна ТзОВ В«ПарусВ» на підставі договору застави майнових прав від 18.02.2014 р. з дати вилучення, а саме: з 14.01.2015 р.

Дослідивши відповідно до ст. 43 ГПК України фактичні обставини справи, колегія суддів не може погодитись з таким твердженням апелянта, виходячи з наступного.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається із вищенаведеним норм Цивільного кодексу України, законодавством визначено перелік вимог, порушення яких є підставою для визнання правочину недійсним. Вчинення правочину всупереч цивільно-правового договору, не може бути підставою для недійсності такого правочину.

При цьому, у відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Законом України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» від 23.02.2012 р. № 4452-VІ, на Фонд покладений обов'язок забезпечити збереження активів неплатоспроможного банку.

Так, згідно з ч.2 ст.38 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» (в редакції, чинній на дату вчинення спірних правочинів - 23.12.2014 р.), протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Загальною ознакою цих правочинів є те, що їх учинення фінансово невигідне банку і сприяло його неплатоспроможності. Згідно із цим Законом порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду в разі їх виявлення визначається нормативно-правовими актами останнього.

Відповідності до Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.1). В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч.2 ст.1). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.3 ст.1.). Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (ч.3 ст.3).

Пунктом 4.1. Договору застави майнових прав від 18.02.2014 р. встановлено, що заставодержатель має право звернути стягнення на заставлені майнові права, якщо на момент терміну виконання забезпечених заставою зобов'язань по кредитному договору, вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум відсотків, комісій; неустойки (пені, штрафних санкцій).

Відповідно до п. 4.3. Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється: - шляхом уступки заставодавцем (майновим поручителем) заставодержателю вимоги, що випливає з заставлених майнових прав; - шляхом звернення заставодержателя до суду з вимогою переводу на нього заставлених майнових прав.

Пунктом 1.3. Договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. визначено, що права та обов'язки сторін по цьому договору виникають у випадку невиконання/неналежного виконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору, а також невиконання / неналежного виконання заставодавцем своїх зобов'язань по договору застави майнових прав від 18.02.2014р.

Як встановлено місцевим господарським судом, з чим погоджується колегія суддів, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що станом на 23.12.2014 р. у ПАТ В«ІмексбанкВ» були вимоги до ТзОВ В«ПарусВ» та/або до ТзОВ В«Торгова компанія В«АжурВ» , що виникли внаслідок порушення останнім основного зобов`язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014 р., зокрема, щодо задоволення майнових вимог по погашенню кредиту, відсотків за користування кредитом, пені за прострочення платежів по цьому договору за рахунок звернення стягнення на предмет застави, в тому числі й шляхом подання відповідної позовної заяви до суду.

Як уже було вище встановлено, рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015р. по справі № 916/1422/15-г, яке набрало законної сили, письмову вимогу про сплату (дострокове повернення) кредитних коштів, несплачених відсотків та пені, отримано ТзОВ В«Торгова компанія В«АжурВ» лише 15.03.2015 р., в той час, як договори застави майнових прав від 18.02.2014 р. та уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 р. розірвано - 23.12.2014 р.

Відтак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що станом на дату укладення між сторонами спірних договорів від 23.12.2014 р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 р. та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., у позивача виникли майнові вимоги за договорами застави майнових прав від 18.02.2014 р. та уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 р. до відповідача-1, в розумінні вищевказаних норм закону. Розрахунок боргу, поданий позивачем, не може бути таким доказом за відсутності первинних документів.

Також не може братись до уваги твердження апелянта/позивача про те, що при укладенні спірних договорів від 23.12.2014 р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 р. та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., банк безоплатно відмовився від майнових вимог до ТзОВ В«ПарусВ» , оскільки зазначені обставини матеріалами справи не підтверджено. Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеною у постанові від 16.12.2015 р. по справі № 916/1244/15-г.

Крім того, позивачем не доведено в розумінні статей 33, 34 ГПК України, що розірвання договорів застави майнових прав від 18.02.2014 р. та уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 р., може призвести до неможливості виконання ТзОВ В«Торгова компанія В«АжурВ» зобов'язань за кредитним договором, встановлених, зокрема, вищенаведеним рішенням господарського суду Одеської області, а відтак, порушення прав ПАТ В«ІмексбанкВ» , а також прав третіх осіб - вкладників банку.

Згідно з п. 17 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у чинній редакції) уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

В силу положень ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України та законодавством України. Органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

Виходячи з положень ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює зокрема процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

При цьому, ст. 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із викладеного вбачається, що здійснення Фондом та його уповноваженими особами заходів щодо виведення будь-якого банку із ринку має здійснюватись у цілковитій відповідності із процедурою, визначеною законом.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 р. № 50 "Про віднесення AT "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 № 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у AT "Імексбанк", згідно з яким, з 27.01.2015 р. у ПAT «Імексбанк» було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПAT "Імексбанк", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 84 від 23 квітня 2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у AT "Імексбанк" до 26 травня 2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у AT "Імексбанк".

Відповідно до постанови Правління НБУ від 21 травня 2015 р. № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT "Імексбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 травня 2015 р. № 105, "Про початок процедури ліквідації AT "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПAT "Імексбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію AT "Імексбанк".

Із викладеного вбачається висновок, що процедура виведення ПAT «Імексбанк» із ринку мала наступний хронологічний порядок:

- з 27.01.2015 р. по 26.05.2016 р. у банку діяла тимчасова адміністрація;

- з 27.05.2016 р. по теперішній час запроваджено ліквідацію ПAT «Імексбанк».

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час запровадження в AT «Імексбанк» тимчасової адміністрації») Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Положеннями ч. 1, п. 4, ч.ч. 2, 3 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час запровадження в ПAT «Імексбанк» тимчасової адміністрації») уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 3) звітує за результатами здійснення тимчасової адміністрації банку перед виконавчою дирекцією Фонду.

В силу положень ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час запровадження в ПAT «Імексбанк» тимчасової адміністрації») протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

При цьому, згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час запровадження в ПАT «Імексбанк» тимчасової адміністрації») уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Отже, із наведеного вбачається, що Уповноважена особа Фонду саме на тимчасову адміністрацію, а не на ліквідацію ПAT «Імексбанк» та була зобов'язана належним чином виявити відповідні правочини, які вона вважає нікчемними, прийняти відповідне рішення, яке оформити відповідним розпорядчим актом. Виключно повідомлення про таке рішення іншої сторони договору, який Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію вважає нікчемним, покладене як на Уповноважену особа Фонду на тимчасову адміністрацію, так і на ліквідацію АТ «Імексбанк» .

Як свідчать матеріали справи, рішення про визнання спірних договорів нікчемними із передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію AT «Імексбанк» не приймалось. Навпаки, таке рішення та повідомлення було прийнято саме Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Імексбанк» з подальшим повідомленням сторін за допомогою рекомендованих листів та шляхом публікації оголошення в газеті «Голос України» від 30.03.2016 р.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на той факт, що факт нікчемності спірних правочинів був виявлений саме під час дії тимчасової адміністрації, на підтвердження чого було надано документ під назвою «Виписка із наказу Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в AT «Імексбанк» від 02.03.2015р. «Про додаткову перевірку правочинів», не може бути прийнятий до уваги оскільки в матеріалах справи такий документ відсутній.

Також, будь-які накази та інші розпорядчі документи Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT «Імексбанк» позивачем суду надані не були, в тому числі і документи під назвою «Виписка із наказу Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в AT «Імексбанк» від 02.03.2015 р. «Про додаткову перевірку правочинів», що унеможливлює прийняття додаткових доказів за правилами ст. 101 ГПК України на стадії апеляційного провадження.

Таким чином, оскільки спірні договори були визнані нікчемними під час процедури ліквідації ПAT «Імексбанк», впродовж якої і пред'явлений даний позов, що було правильно встановлено місцевим господарським судом, наведене є істотним порушенням вимог ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та свідчить про вихід з боку Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Імексбанк» за межі наданих їй повноважень та про неправомірність посилання позивача на наведені підстави позову, які можуть застосовуватись виключно під час дії тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2015 р. по справі № 910/14439/14 .

Як зазначено вище у цій постанові, та підтверджується матеріалами справи, зміст рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2015р. по справі № 916/1422/15-г та зміст протоколу засідання кредитного комітету AT «Імексбанк» № 92/3 від 27.11.2014 р., на момент укладення спірних договорів ТзОВ «ТК «Ажур» не мало простроченої заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 р., зобов'язання якого забезпечувались в тому числі заставою майнових прав на підставі договорів застави, що були розірвані на підставі оспорюваних правочинів. Тобто, на час укладення спірних правочинів ТзОВ «ТК «Ажур» не допускало порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором, мало позитивну кредитну історію в ПAT «Імексбанк», зобов'язання по кредиту виконувались своєчасно та в повному обсязі.

Згідно зі ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК України У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні за своїм юридичним змістом норми викладені у ст. 20 Закону України «Про заставу».

Отже, застава за своєю правовою природою є забезпечувальним обтяженням, право вимагати застосування якого кредитор має виключно у випадку настання відкладальної обставини - порушення боржником забезпечувального зобов'язання. До моменту настання такої обставини право застави та задоволення вимог кредитора за рахунок предмета застави не можуть бути реалізовані.

Таким чином, з огляду на відсутність з боку ПAT «Імексбанк» на момент укладення спірних договорів майнових вимог до ТзОВ «ТК «Ажур» за договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 р., а отже і відсутність майнових вимог за забезпечувальними обтяженнями до цього кредитного договору, факт укладення спірних договорів унеможливлює відмову від майнових вимог, яких на момент їх укладення не існувало.

З огляду на викладене, посилання на положення п. 1 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на підставу пред'явленого позову є неправомірними. Наведене було також цілком вірно встановлено судом першої інстанції.

Така правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 05.07.2016 р. по справі № 910/22664/15.

Обставини забезпечення за вказаним кредитом були предметом розгляду Господарського суду Одеської області по справі № 916/1422/15-г, рішенням якого від 28.09.2015 р. встановлено факт належної заміни предметів застави шляхом викладення у Додатковій угоді № 5 від 23.12.2014 р. до кредитного договору пункту 1.3. даного договору в новій редакції, внаслідок чого була здійснена заміна попередньо заставлених ТзОВ «Парус» майнових прав на іпотеку, надану ПрАТ «ФК «Чорноморець».

Отже, в даному випадку взагалі не має відмови ПAT «Імексбанк» від власних майнових вимог, оскільки банк замість припиненого на підставі спірних договорів забезпечувального зобов'язання прийняв в іпотеку належне ПрАТ «ФК «Чорноморець» нерухоме майно, що повністю спростовує взагалі будь-яку доречність посилань на положення п. 1 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на підставу пред'явленого позову.

В сукупності всі вищенаведені обставини свідчать про те, що позивачем не доведена наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання нікчемними правочинів, вчинених банком із передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, що унеможливлює задоволення заявленого ПAT «Імексбанк» позову у повному обсязі.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що апелянтом/позивачем всупереч положенням ст.33 ГПК України, не доведено належними та допустимими доказами наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2016 р. у справі № 914/1316/16 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 35, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2016 року у справі № 914/1316/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

28.09.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 03.10.2016 р.