Ухвала

від 27.09.2016 по справі 387/402/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1722/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Цоток В. В.

Доповідач Чорнобривець О. С.

УХВАЛА

Іменем України

27.09.2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Чорнобривець О.С.

суддів - Потапенка В.І.

Черненко В.В.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2016 року, у справі за позовом Добровеличківського районного центру зайнятості в Кіровоградській області до ОСОБА_3 про відшкодування незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2016 року задоволено позов Добровеличківського районного центру зайнятості в Кіровоградській області до ОСОБА_3 про відшкодування незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Стягнуто з відповідача на користь Добровеличківського районного центру зайнятості в Кіровоградській області незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 17 384 гривні 32 копійки. Вирішено питання судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 10 вересня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Добровеличківського районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, де був зареєстрований як такий, що шукає роботу з відкриттям персональної картки № НОМЕР_1 (а.с.7-8).

На підставі заяви ОСОБА_3, Наказом директора Добровеличківського районного центру зайнятості від 10.09.2012 року № НТ 120910 відповідачу був наданий статус безробітного та призначена допомога по безробіттю з 01.10.2012 року, яку він отримував по 12.07.2013 рік.

05.08.2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були внесені відомості про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3, вказані відомості надійшли до центру зайнятості, що стало причиною для початку перевірки обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідача згідно з п.5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним.

За результатами перевірки встановлено, що під час перебування на обліку у Добровеличківському районному центрі зайнятості як безробітний, відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 06.10.2003 року та знятий з реєстрації тільки 05.08.2014 року, у зв'язку з чим, належав до категорії зайнятого населення, та відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» мав право тільки на консультаційні послуги.

Матеріали справи містять відомості про те, що відповідач дійсно у 2003рці був зареєстрований як фізична особа-підприємець з правом надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

Заперечуючи проти позову відповідач пояснював, що фактично не займався підприємницькою діяльністю, доходів не отримував, про реєстрацію як фізичної особи-підприємця на час звернення до Центру не знав.

Наказ директора Добровеличківського районного центру зайнятості про повернення коштів, виплачених ОСОБА_3 у якості допомоги по безробіттю у розмірі 17 384 грн. 32 коп, останнім залишений без виконання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при наданні до центру зайнятості відомостей про відсутність реєстрації його як фізичної особи-підприємця, повинен був переконатись у достовірності вказаних відомостей, оскільки, ніс відповідальність за достовірність поданих ним даних, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення. Строки позовної давності не порушені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання особою своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року передбачено, що відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Отже, є встановленим, що на день реєстрації в центрі зайнятості та в період перебування на обліку відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що доводить той факт, що ОСОБА_3 не виконав покладених на нього законом зобов'язань, не перевірив достовірність вказаних відомостей та не повідомив центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Доказів, які б спростовували висновки суду, відповідач не надав.

Згідно з ч. З ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

ОСОБА_3 не вчинив необхідні дії для скасування його реєстрації як фізичної особи-підприємця. Докази на спростування цього суду не надав.

Обставинам справи суд надав правильну правову оцінку.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: