Постанова

від 29.09.2016 по справі 823/879/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року справа № 823/879/16

м. Черкаси

12 год. 11 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 - особисто, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство «Тетяна С», про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство «Тетяна С», в якій просить:

- визнати протиправним та незаконним рішення органу владних повноважень, в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, про відмову в затвердженні проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 1,4 га. в адміністративних межах Максимівської сільської ради, Уманського району, Черкаської області, викладену в листі № 4337/6-16 від 26.05.2016;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву від 14.04.2016 і у відповідності до норм чинного законодавства прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 1,4 га. в адміністративних межах Максимівської сільської ради, Уманського району, Черкаської області, кадастровий номер № 7124385300:02:000:1218;

- застережити відповідача про недопустимість в прийнятті в подальшому рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача;

- стягнути на користь позивача фактично понесені судові витрати, що пов’язані із прибуттям до суду в розмірі 122 грн 64 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність за відсутності правових підстав.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що відповідно довідки про кількісні та якісні характеристики земельної ділянки від 26.02.2015, виданої управлінням Держземагентства в Уманському районі Черкаської області, станом на 01.01.2015 землекористувачем земельної ділянки, на яку позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою є приватне підприємство «Тетяна С». Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство «Тетяна С», належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання свого представника не направила, причини його неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

23.03.2015 позивач звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,4000 га у власність із земель державної власності, розташованої в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту. В доданій до заяви довідці формою 6-ЗЕМ містяться відомості, що дана земельна ділянка перебуває у користуванні приватного підприємства «Тетяна С».

Листом від 26.05.2016 № 4337/6-16 відповідач повідомив позивача про неможливість позитивного вирішення вищевказаної заяви з огляду на те, що у позивача відсутня належним чином завірена згода землекористувача - приватного підприємства «Тетяна С», на вилучення земельної ділянки, площею 1,4000 га з її користування для надання в користування позивачу.

Надаючи оцінку встановленим обставинам суд врахував, що земельні відносини в Україні відповідно до ст.3 Земельного кодексу України від 24.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень на підставі ч. 2 ст. 116 ЗК України.

Суд врахував ч. 4 ст. 122 ЗК України, якою передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до підп. 12 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року № 14, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Суд встановив, що вказаних вимог позивач дотримався.

Частиною третьою ст. 123 ЗК України встановлено строк розгляду відповідного клопотання для органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в один місяць та передбачає лише одне з двох можливих видів рішення: надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови в його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу наведених норм права вбачається, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є вичерпний, як і вичерпний перелік видів рішень за наслідками розгляду клопотань. Форми рішення щодо відмови у задоволенні таких клопотань діючим законодавством не встановлено.

Із оскаржуваного рішення відповідача від 26.05.2016 № 4337/6-16 встановлено, що ним фактично відмовлено позивачу в задоволенні його заяви з огляду на те, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,4000 га розташована в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту перебуває у користуванні приватного підприємства «Тетяна С» відповідно договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14.04.2005 укладеного між приватним підприємством «Тетяна С» та Уманською районною державною адміністрацією, строк дії якого закінчується 14.05.2018.

З приводу вищезгаданого суд зазначає, що згідно договору від 03.05.2006 про внесення змін до договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14.04.2005, укладеного між приватним підприємством «Тетяна С» та Уманською районною державною адміністрацією - внесено зміни, зокрема, у п. 3.1 договору від 14.04.2005 «Договір укладено строком на 10 (десять) років». Вказаний договір від 03.05.2006 зареєстрований в Уманському райвідділі ЧРФДПЦДЗК 14.05.2008 за №040579400034.

Разом з цим, суд звертає увагу, що вказаним договором від 03.05.2006 внесено зміни щодо строку дії (на 10 років) саме договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14.04.2005, укладеного між приватним підприємством «Тетяна С» та Уманською районною державною адміністрацією, тому строк його дії закінчився 19 квітня 2015 року (19.04.2005 (дата державної реєстрації в Уманському райвідділі ЧРФДПЦДЗК договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14.04.2005) + 10 (десять) років (строк дії договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14.04.2005) = 19 квітня 2015 року), однак відповідач в оскаржуваному рішенні помилково дійшов висновку, що строк дії (10 років) вказаного основного договору від 14.04.2005 відліковується з дати державної реєстрації договору від 03.05.2006 про внесення змін до договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14.04.2005 та закінчується 14.05.2018.

Слід зазначити, що у матеріалах адміністративної справи відсутні інші докази продовження строку дії договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14.04.2005.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача, що стали підставою відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою для надання у власність зазначеної земельної ділянки, суд врахував таке.

Відповідно до листа від 16.06.2016 № Т-42/0-47/19-16 управлінням Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області зазначено, що згідно земельних облікових документів земельні ділянки в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області, за межами села Максимівка Уманського району в користуванні приватного підприємства «Тетяна С» не перебувають.

Крім того, в ході дослідження обставин справи від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було витребувано відомості з Державного земельного кадастру про земельні ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами: 7124385300:02:000:0001, 7124385300:02:000:0002, 7124385300:02:000:0003, 7124385300:02:000:0004, 7124385300:02:000:0005, 7124385300:02:000:0006, що розташовані за межами с. Максимівка Уманського району Черкаської області, щодо перебування в оренді у приватного підприємства «Тетяна С» згідно договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14.04.2005 зареєстрованого 19.04.2005 за № 040579400034.

Листом від 28.09.2016 № 22-28-0.2-5944/15-16 управлінням Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області повідомлено, що відомості з Державного земельного кадастру, про земельні ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами: 7124385300:02:000:0001, 7124385300:02:000:0002, 7124385300:02:000:0003, 7124385300:02:000:0005, 7124385300:02:000:0006, розташовані за межами села Максимівка Уманського району Черкаської області, неможливо надати у зв’язку з тим, що земельні ділянки за даними кадастровими номерами перенесено в архів.

Крім того, судом встановлено, що відповідно витягу від 28.09.2016 № НВ-7104237182016 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 7124385300:02:000:0004 у графі «Інформація про власників (користувачів) земельної ділянки» зазначено - Головне управління Держземагентства у Черкаській області.

Таким чином, судом встановлено, що земельні ділянки в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області, за межами села Максимівка Уманського району не перебувають в користуванні приватного підприємства «Тетяна С».

В той же час, суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо застереження відповідача про недопустимість в прийнятті в подальшому рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність з тих самих підстав, з наступних обставин.

Відповідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», зазначено, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Приймаючи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Положеннями ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи належить, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Відповідно до ч. 2-3 статті 91 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 № 590, витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» сума добових витрат на відрядження в Україні становить 30 грн., гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу(не більш як) 250 грн.

Таким чином, витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту стороні, на користь якої ухвалено судове рішення - не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження, що в загальній сумі становить 280 грн. (250 грн. + 30 грн. = 280 грн.).

Відповідно до підпункту 1 пункту 7 вказаної Постанови, державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

З наданих позивачем оригіналів квитків на автобус вбачається, що на переїзд з м. Умані Черкаської області до Черкаського окружного адміністративного суду (м. Черкаси) за 16.09.2016 позивачем витрачено 122 грн. 64 коп. (116 грн 14 коп. - вартість проїзду з м. Умані до м. Черкаси), 3 грн 00 коп. (вартість проїзду по м. Черкаси), 3 грн 50 коп. (вартість проїзду по м. Умань)

Отже, загальний розмір витрат, що пов'язані з прибуттям позивача до суду, становить 122 грн 64 коп.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 86, 94,159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладене у листі від 26.05.2016 № 4337/6-16, про відмову в затвердженні проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 1,4 га. в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.04.2016 щодо затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 1,4 га. в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області кадастровий номер № 7124385300:02:000:1218.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (ідентифікаційний код 39765890) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 122 (сто двадцять дві) грн. 64 коп. судових витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 04.10.2016