Ухвала

від 31.01.2017 по справі 823/879/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/879/16 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря Шутовської І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: Приватне підприємство "Тетяна С" про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: Приватне підприємство "Тетяна С" про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року позов задоволено частково:

визнано протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладене у листі від 26.05.2016 № 4337/6-16, про відмову в затвердженні проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 1,4 га. в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області;

зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 14.04.2016 щодо затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 1,4 га. в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області кадастровий номер № 7124385300:02:000:1218. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, оскаржувана постанова була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на даний час є чинним договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14.04.2005, а відсутність у проекті землеустрою нотаріально посвідченої згоди землекористувача, перешкоджає його подальшому затвердженню.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.03.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,4000 га, розташованої в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту (а.с. 13).

Наказом Головного управління Держземагенства у Черкаській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 20.04.2015 № 23-2425/14-15СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтованого розміру 1,4000 га із земель державної власності, розташованої в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 14). При цьому, інформації щодо наявності землекористувача цієї земельної ділянки позивачу не надано.

В подальшому позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Черкаській області з заявою від 14.04.2016 (вх. № 7492/0/5-16-СГ від 28.04.2016) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,4000 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області (а.с. 46).

Листом від 26.05.2016 відповідач відмовив ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,4000 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області. В обґрунтування відмови Головне управління Держземагенства у Черкаській області зазначило, що згідно договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14.04.2005, дія якого закінчується 14.05.2018, землекористувачем зазначеної земельної ділянки є ПП Тетяна-С , а позивачем не надано належним чином засвідченої згоди землекористувача на вилучення зазначеної земельної ділянки (а.с. 48).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно п. 9 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2005 між Уманською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним підприємством Тетяна С (орендар) було укладено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, за умовами якого орендодавець, на підставі розпорядження голови Уманської райдержадміністрації № 93 від 24.03.2005 надає, а орендар приймає в строкове платне користування шість земельних ділянок сільськогосподарського призначення, із земель запасу та резервного фонду Максимівської сільської ради Уманського району, які знаходяться за межами села Максимівка Уманського району Черкаської області. Договір укладено на термін до першого жовтня дві тисячі шостого року та зареєстровано в реєстрі 19.04.2005 за № 040579400034 (а.с. 51).

03.03.2006 між Уманською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним підприємством Тетяна С було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14.04.2005, яким п. 3.1 зазначеного договору оренди викладено в такій редакції: Договір укладено строком на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію . Даний договір зареєстровано в реєстрі 14.03.2006.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказаним договором від 03.03.2006 було лише внесено зміни щодо строку дії договору оренди земельних ділянок від 14.04.2005, а саме зазначено, що строк його дії складає 10 років.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оренду землі" Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Таким чином, на думку колегії суддів, десятирічний строк дії договору оренди земельних ділянок від 14.05.2005 слід відраховувати з дати його державної реєстрації.

Враховуючи те, що договір оренди земельних ділянок від 14.04.2005 було зареєстровано в реєстрі 19.04.2005, а строк його дії з урахуванням змін, внесених договором від 03.03.2006, складає 10 років, зазначений договір оренди дійсний до 19.04.2015, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Докази продовження строку дії договору оренди земельних ділянок, або докази укладення нового договору оренди земельних ділянок в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що з заявою про затвердження проекту землеустрою позивач звернувся до відповідача 14.04.2016, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання відповідача, як на підставу для відмови позивачу у його затверджені на те, що зазначена земельна ділянка перебуває у користуванні ПП "Тетяна С" на підставі договору оренди земельних ділянок від 14.04.2005.

Також, колегія суддів звертає увагу на лист Управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області від 16.06.2016 № Т-42/0-47/19-16 зі змісту якого вбачається, що земельні ділянки в адміністративних межах Максимівської сільської ради, за межами села Максимівка Уманського району, в користуванні ПП "Тетяна С" не перебувають (а.с. 49), крім того, згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, зазначені земельні ділянки не передані у власність та не надані у користування (а.с. 15).

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 06 лютого 2017 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.