Рішення

від 26.09.2016 по справі 921/814/15-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2016 р.Справа № 921/814/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Боровець Я.Я. , судді Стадник М.С. , судді Андрушків Г.З.

Розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансовий партнер", вул. Лук'янівська, 1, м. Київ 107, Київська область, 04107

до відповідача 1: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік", вул. Осипова, будинок, 22, Приморський район, м. Одеса, 65012

до відповідача 2: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МРІЯ КАРПАТ", вул. Українська буд.103, с. Росохач, Городенківський район, ОСОБА_2 - Франківська область, 78151

про cтягнення заборгованості в сумі 901 827,42 грн.

За участю представників сторін від :

Позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність №03-юр від 04.01.2016р.)

Відповідачів:

1 - не з"явився

2 - ОСОБА_3 - представник (довіреність №15 від 16.09.2016р.)

Представникам сторін оголошено склад суду та роз'яснено їх права і обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку статті 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання сторін.

В судовому засіданні 26.09.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Публічне акціонерне товариство "КБ "Фінансовий партнер" звернулося до господарського суду Тернопільської області до відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Чортківська племптахофабрика" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МРІЯ КАРПАТ" про стягнення відповідно до Кредитного договору про надання кредиту юридичній особі у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р. заборгованості в сумі 901 827,42 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2015 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено до розгляду на 08.09.2015р., який на підставі статті 77 ГПК України відкладався на 06.10.2015р., на 20.10.2015р. та на 27.10.2015р. з підстав, вткладених у відповідних ухвалах суду.

На задоволення клопотання (вх.№21198 від 06.10.2015р.) представника позивача про продовження строку розгляду справи, ухвалою суду від 06.10.2015р. строк розгляду справи в порядку частини 3 статті 69 ГПК України продовжено на 15 днів.

Ухвалами суду від 27.10.2015 року на задоволення клопотання відповідача ТОВ "Чортківська племптахофабрика" щодо призначення судової експертизи (вх.№22683 від 27.10.2015р.) призначено судову експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі №921/814/15-г/3, на підставі статті 79 ГПК України.

Згідно супровідного листа Тернопільського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз №707/15-22 (вх.№10613) на адресу господарського суду Тернопільської області надіслано висновок експерта судової експертизи від 19.05.2016р.

Ухвалою суду від 13 червня 2016 року призначено судове засідання на 29 червня 2016 року для надання сторонам можливості ознайомитися з висновком судової експертизи та для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі №921/814/15-г/3.

29.06.2016р. згідно розпорядження заступника голови господарського суду Тернопільської області, у відповідності до статті 4 6 ГПК України та враховуючи заяву судді Боровця Я.Я. автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі трьох суддів: головуючий суддя Боровець Я.Я., суддя Хома С.О., суддя Андрушків Г.З., в зв'язку зі складністю обставин даного спору.

Ухвалами суду від 29 червня 2016 року справу № 921/814/15-г/3 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Боровець Я.Я., суддя Хома С.О., суддя Андрушків Г.З. та поновлено провадження у справі №921/814/15-г/3 та її розгляд призначено на 02.08.2016р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Тернопільської області від 02.08.2016р., у зв'язку із необхідністю внесення змін до складу колегії суддів по розгляду справи №921/814/15-г/3, так як суддя Хома С.О. перебуває у відпустці, відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого визначено склад колегії: головуючий суддя Боровець Я.Я, суддя Стадник М.С. та суддя Андрушків Г.З.

У разі зміни складу суду розгляд справи починається заново (правова позиція викладена у п. 3.8 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Аналогічну правову позицію викладено у п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р.).

Ухвалою суду від 02.08.2016р. справу № 921/814/15-г/3 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Боровець Я.Я., суддя Стадник М.С., суддя Андрушків Г.З. та призначено її розгляд на 16.08.2016р.

В процесі підготовки справи до розгляду, судом, в порядку ст. 65 ГПК України, з метою перевірки правового статусу позивача та відповідачів у даній справі, здійснено електронні запити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отримано з останнього відповідні спеціальні витяги та встановлено, що в ЄДР записи щодо реєстрації відповідача 1, а саме: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Чортківська племптахофабрика", Вітовського, 7, м. Чортків, Тернопільська область, ідентифікаційний код 31952427 - відсутні.

Проте, із відомостей які містяться у сформованих судом Спеціальному витязі вбачається, що у ЄДР за зазначеним вище ідентифікаційним кодом зареєстрована наступна юридична особа:

- за ідентифікаційним кодом 31952427 (відповідач 1 - ТОВ "Чортківська племптахофабрика") - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік"" (65012, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вулиця Осипова, будинок, 22).

Таким чином, судом встановлено, що під час розгляду спору в суді Позичальником (відповідачем 1 у даній справі) здійснено зміну найменування та місцезнаходження.

У відповідності до вимог статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 25.08.2016р., на 20.09.2016р. та на 26.09.2016р. з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні, просив суд позов задоволити повністю. Також, через канцелярію суду подав документи, які витребовувались ухвалами суду (вх.№21198 від 06.10.2015р., вх.№22848 від 27.10.2015р.).

Відповідач 1 - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік" участі повноважного представника в судові засідання не забезпечив, витребуваних документів суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст.ст. 64, 87 ГПК України. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвал суду направлені відповідачу 1 за адресою: вул. Осипова, будинок, 22, Приморський район, м. Одеса, 65012, зазначена у відомостях про місцезнаходження відповідача 1 у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.08.2016р. сформованим судом та які містяться в матеріалах справи.

Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник відповідача 2 - ТОВ "МРІЯ КАРПАТ" в судовому засіданні 26.09.2016р. підтримала клопотання про припинення провадження у справі №921/814/15-г/3, на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України (вх.№16801 від 26.09.2016р.), яке судом відхилено.

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2016р. щодо клопотання про припинення провадження у справі №921/814/15-г/3, на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України заперечив.

Також, представник відповідача 2 в судовому засіданні заявила клопотання про відкладення розгляду справи (в усній формі) для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, про що зазначено в протоколі (формулярі) судового засідання від 26.09.2016р.

Клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи в усній формі розглянуто в судовому засіданні та судом залишено без задоволення, з огляду на наступне.

Зокрема, статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України вказує, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В пункту 3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. роз"яснено, що зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу: подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом. З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Слід зазначити, що ухвалами суду неодноразово відкладався розгляд справи на задоволення клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи для надання можливості ТОВ "МРІЯ КАРПАТ" ознайомитись з матеріалами справи ( знаходяться в матеріалах справи).

Враховуючи викладене, з урахуванням дотримання розумного строку розгляду спору та запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

24 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Фінансовий партнер" (надалі, ОСОБА_4/позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Чортківська племптахофабрика" (нова назва - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік") (надалі, Позичальник/відповідач-1) укладено Договір про надання кредиту юридичній особі у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15, відповідно до умов якого ОСОБА_4 надає Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття невідновлювальної, відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 11 000 000,00 грн та сплатою 15,0 процентів річних за користування кредитними коштами, а Позичальник зобов"язується повернути кредит у строк, згідно умов п.1.2 ОСОБА_4, сплатити проценти за кредитом, згідно умов п.3 ОСОБА_4 та виконати усі свої зобов"язання за даним ОСОБА_4 в повному обсязі (пункт 1.1 ОСОБА_4).

Згідно п.1.2 ОСОБА_4, Позичальник зобов"язується у повній сумі повернути отримані кошти в строк не пізніше 23 жовтня 2015 року та сплачувати за користування кредитом проценти у розмірі та на умовах визначених п.3 цього ОСОБА_4.

Пунктом 2.1 ОСОБА_4 передбачено, що видача кредиту /частини кредиту здійснюється починаючи з моменту укладення цього договору, згідно письмової заяви Позичальника шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника №26001001002499, який відкрито в ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" код банку 380872 в межах ліміту, обумовленого в п.1.1 ОСОБА_4.

Погашення кредиту здійснюється шляхом безготівкового перерахування Позичальником коштів з власного поточного рахунку в Банку, шляхом оформлення безготівкового переказу коштів з іншого Банку (комісії за переказ таких коштів Клієнтом сплачуються самостійно) на позичковий рахунок №20621001002499, відкритий в Банку в ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер", код Банку 380872; або шляхом договірного списання Банком коштів з рахунків Позичальника в Банку на умовах п. 2.4. та п. 2.5. цього ОСОБА_4 (п.2.8 ОСОБА_4).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 ОСОБА_4, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом за процентною ставкою в розмірі 15,0 процентів річних за період з дня видачі до строку повернення Кредиту, вказаного в п.1.2. цього договору. У разі не виконання зобов'язань по погашенню Кредиту в строк, обумовлений в п.1.2. ОСОБА_4, заборгованість Позичальника вважається простроченою. У такому випадку Позичальник, починаючи з "24" жовтня 2015 року, до дня фактичного погашення позикової (основної) заборгованості сплачує Банку проценти за користування Кредитом за процентною ставкою в розмірі 30,0 процентів річних. Проценти за користування кредитом сплачуються шляхом безготівкового перерахування Позичальником коштів з власного поточного рахунку в Банку, або шляхом оформлення безготівкового переказу коштів з іншого Банку (комісії за переказ таких коштів Клієнтом сплачуються самостійно) на рахунок №20687001002499 відкритий в Банку в ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер", код Банку 380872; або шляхом договірного списання Банком коштів з рахунків Позичальника в Банку на умовах п. 2.4. та п. 2.5. цього ОСОБА_4. Розрахунок процентів проводиться за період користування кредитними коштами з моменту списання цих коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту повернення їх на позичковий рахунок Позичальника. Розрахунок процентів за день видачі проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Розрахунок процентів проводиться за методом «факт/факт» виходячи з розрахунку фактичної кількості (365/366) днів в році, у місяці - за календарем. Проценти за кредит нараховуються щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. В останній місяць дії договору проценти за кредит нараховуються в день закінчення дії договору. Позичальник сплачує проценти, нараховані як на поточну так і на прострочену заборгованість, щомісячно в строк до 5 (включно) числа місяця наступного за місяцем нарахування. Позичальник сплачує проценти за останній період (тобто період, в якому наступає термін повернення кредиту) одночасно з повним погашенням Кредиту, в строк, вказаний п.1.2. ОСОБА_4. Якщо дата сплати Процентів припадає на неробочий день для однієї із Сторін, то Позичальник зобов'язаний сплатити нараховані Проценти в останній робочий день, який передує терміну погашення процентів. Датою сплати процентів є день зарахування коштів на рахунок, вказаний в п.3.2. цього ОСОБА_4.

Позичальник зобов"язався використати кредитну лінію за цільовим призначенням та здійснити кінцеве погашення кредиту в термін, передбачений в п.1.2 цього ОСОБА_4 та в порядку, передбаченому умовами цього ОСОБА_4. Своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому п.3.5 цього ОСОБА_4 (пп. 6.1.2, 6.1.3 п.6.1 ОСОБА_4).

Підпунктом 7.1.1 п.7.1 ОСОБА_4 зобов"язався видати кредит у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів (траншів) на поточний рахунок, вказаний в п.2.1 згідно заяви Позичальника.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов"язань (п.8.7 ОСОБА_4).

З метою забезпечення виконання кредитного договору, 24 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Мрія Карпат" (надалі, Поручитель/відповідач 2) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансовий Партнер" (надалі, Кредитор/позивач) укладено Договір поруки №П/2014/6, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов"язків ТОВ "Чортківська племптахофабрика" (Боржник) за довогором № КЛ/Ю/2014-15 про надання кредиту юридичній особі у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 24.10.2014р., укладеним між Кредитором та Боржником з максимальним лімітом кредитування 11 000 000,00 грн та виплатою 15,0 % річних (пункт 1.1 ОСОБА_4 поруки).

Пунктами 2.1, 2.2 ОСОБА_4 поруки сторони домовились, що у разі порушення Боржником обов"язків за Кредитним договором Поручитель відповідає перед Кредитором солідарно у повному обсязі боргу за Кредитним договором. Поручитель відповідає перед Кредитором виключно в частині суми боргу Боржника та суми процентів за користування кредитом за Кредитним договором.

Відповідно до п.3.1 ОСОБА_4 поруки якщо Боржник не виконав зобов"язання за кредитним договором, Поручитель зобов"язаний сплатити Кредитору несплачену Боржником суму в строки визначені Кредитним договором.

Кредитор повідомляє Поручителя про порушення Боржником зобов"язання за Кредитним договором, письмово (п.3.2 ОСОБА_4 поруки).

Згідно п.3.4 ОСОБА_4 поруки моментом сплати суми боргу Поручителем є дата зарахування такої суми на рахунок Кредитора.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених законодавством України (п.п.5.1, 5.2 ОСОБА_4 поруки).

Також, 27.10.2014р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Мрія Карпат" (надалі, Поручитель/відповідач 2) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансовий Партнер" (надалі, Кредитор/позивач) укладено Додатковий договір №1 до договору поруки №П/2014/6 від 24.10.2014р., яким сторони підтвердили повноваження представників сторін за договором поруки.

Договірні зобов'язання позивач виконав належним чином, надавши відповідачу 1 кредит, що підтверджується випискою по особовим рахункам (містяться в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, відповідач 1 (Позичальник) свої зобов'язання згідно ОСОБА_4 про надання кредиту юридичній особі (у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії) №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р. щодо сплати процентів за користування кредитом в строки, обумовлені у ОСОБА_4 в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення платежів щодо процентів за користування кредитними коштами в сумі 805 578,57 грн., про що свідчить розрахунок заборгованості (знаходиться в матеріалах справи).

Внаслідок чого у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем станом на час звернення з позовом до суду, а саме: 805 578,57 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Кредитор звернувся до боржника та поручителя з вимогами погасити заборгованість, які, однак, були залишені ними без задоволення, в зв"язку з чим позивач, звернувся в суд з позовом про солідарне стягнення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту укладеного договору про надання кредиту юридичній особі у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р., між позивачем та відповідачем 1 виникли зобов'язання за договором кредиту, відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок Позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до вимог статті 345 Господарського кодексу України, у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 3 статті 346 Господарського кодексу України передбачено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами договору про надання кредиту юридичній особі (у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії) №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р. (згідно якого ОСОБА_4 надає Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття невідновлювальної, відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 11 000 000,00 грн та сплатою 15,0 процентів річних за користування кредитними коштами, а Позичальник зобов"язується повернути кредит у строк, згідно умов п.1.2 ОСОБА_4, сплатити проценти кредитом, згідно умов п.3 ОСОБА_4 та виконати усі свої зобов"язання за даним ОСОБА_4 в повному обсязі (пункт 1.1 ОСОБА_4)) ОСОБА_4 надав кредит Позичальнику, що підтверджується банківською випискою (знаходиться в матеріалах справи).

Згідно п. 1.2 ОСОБА_4, Позичальник зобов"язується у повній сумі повернути отримані кошти в строк не пізніше 23 жовтня 2015 року та сплачувати за користування кредитом проценти у розмірі та на умовах визначених п.3 цього ОСОБА_4.

Пунктом 2.1 ОСОБА_4 передбачено, що видача кредиту /частини кредиту здійснюється починаючи з моменту укладення цього договору, згідно письмової заяви Позичальника шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника №26001001002499, який відкрито в ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" код банку 380872 в межах ліміту, обумовленого в п.1.1 ОСОБА_4.

Погашення кредиту здійснюється шляхом безготівкового перерахування Позичальником коштів з власного поточного рахунку в Банку, шляхом оформлення безготівкового переказу коштів з іншого Банку (комісії за переказ таких коштів Клієнтом сплачуються самостійно) на позичковий рахунок №20621001002499, відкритий в Банку в ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер", код Банку 380872; або шляхом договірного списання Банком коштів з рахунків Позичальника в Банку на умовах п. 2.4. та п. 2.5. цього ОСОБА_4 (п.2.8 ОСОБА_4).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 ОСОБА_4, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом за процентною ставкою в розмірі 15,0 процентів річних за період з дня видачі до строку повернення Кредиту, вказаного в п.1.2. цього договору. У разі не виконання зобов'язань по погашенню Кредиту в строк, обумовлений в п.1.2. ОСОБА_4, заборгованість Позичальника вважається простроченою. У такому випадку Позичальник, починаючи з "24" жовтня 2015 року, до дня фактичного погашення позикової (основної) заборгованості сплачує Банку проценти за користування Кредитом за процентною ставкою в розмірі 30,0 процентів річних. Проценти за користування кредитом сплачуються шляхом безготівкового перерахування Позичальником коштів з власного поточного рахунку в Банку, або шляхом оформлення безготівкового переказу коштів з іншого Банку (комісії за переказ таких коштів Клієнтом сплачуються самостійно) на рахунок №20687001002499 відкритий в Банку в ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер", код Банку 380872; або шляхом договірного списання Банком коштів з рахунків Позичальника в Банку на умовах п. 2.4. та п. 2.5. цього ОСОБА_4. Розрахунок процентів проводиться за період користування кредитними коштами з моменту списання цих коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту повернення їх на позичковий рахунок Позичальника. Розрахунок процентів за день видачі проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Розрахунок процентів проводиться за методом «факт/факт» виходячи з розрахунку фактичної кількості (365/366) днів в році, у місяці - за календарем. Проценти за кредит нараховуються щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. В останній місяць дії договору проценти за кредит нараховуються в день закінчення дії договору. Позичальник сплачує проценти, нараховані як на поточну так і на прострочену заборгованість, щомісячно в строк до 5 (включно) числа місяця наступного за місяцем нарахування. Позичальник сплачує проценти за останній період (тобто період, в якому наступає термін повернення кредиту) одночасно з повним погашенням Кредиту, в строк, вказаний в п.1.2. ОСОБА_4. Якщо дата сплати Процентів припадає на неробочий день для однієї із Сторін, то Позичальник зобов 'язаний сплатити нараховані Проценти в останній Робочий день, який передує терміну погашення процентів. Датою сплати процентів є день зарахування коштів на рахунок, вказаний в п.3.2. цього ОСОБА_4.

Позичальник зобов"язався використати кредитну лінію за цільовим призначенням та здійснити кінцеве погашення кредиту в термін, передбачений в п.1.2 цього ОСОБА_4 та в порядку, передбаченому умовами цього ОСОБА_4. Своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому п.3.5 цього ОСОБА_4 (пп. 6.1.2, 6.1.3 п.6.1 ОСОБА_4).

Підпунктом 7.1.1 п.7.1 ОСОБА_4 зобов"язався видати кредит у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів (траншів) на поточний рахунок, вказаний в п.2.1 згідно заяви Позичальника.

Як вбачається із заяв Позичальника за №6/11/14-1 від 06.11.2014р., №1-2/12/14 від 02.12.2014р. та №172 від 21.01.2015р. останній звернувся до Банку з проханням надати кредит в сумі 10 600 000,00 грн, в сумі 136 100,00 грн та в сумі 109 000,00 грн.

На виконання договірних зобов"язань та даних заяв Позичальника, Банком надано кредит, що підтверджується розпорядженнями БЕК-офісу (управління кредитування) від 06.11.2016р., від 09.12.2014р. та від 21.01.2015р. (містяться в матеріалах справи).

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав у повному обсязі, а відповідач 1 порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати нарахованих процентів за користуванням коштів.

Відповідач 1 дану обставину не заперечив, не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Отже, відповідач 1 своїх зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав, чим порушив умови договору.

Також, відповідно до статей 41, 42 ГПК України та на задоволення клопотання відповідача 1, з метою встановлення правильного розрахунку відсотків за користування кредитом та нарахування пені, судом призначено судову фінансово-кредитну експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз та на вирішення експерта поставлено наступні питання:

1). Чи вірно нарахована сума заборгованості у розрахунку заборгованості по оплаті процентів по кредиту, виходячи з умов Кредитного договору про надання кредиту юридичній особі у формі не відновлювальної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р. укладеного між ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" та ТОВ "Чортківська племптахофабрика"? Якщо ні, то якою вона має бути?

2). Чи відповідає метод нарахування банком процентів за Кредитним договором про надання кредиту юридичній особі у формі не відновлювальної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р. укладеним між ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" та ТОВ "Чортківська племптахофабрика" вимогам Положення про кредитування банку ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" ?

Із змісту висновку №707/15-22 від 19.05.2016 року судової експертизи, експертом за результатами дослідження зазначено, що:

По першому питанню:

В результаті дослідження представлених документів сума заборгованості по відсотках визначена у відповідності до умов Кредитного договору про надання кредиту юридичній особі у формі не відновлювальної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р., укладеного між ПАТ КБ "Фінансовий партнер" та ТОВ "Чортківська племптахофабрика" у розмірі 805 578,57 грн, заборгованість по пені складає 96 248,85 грн, загальна заборгованість по кредитному договору складає 901 827,42 грн. ОСОБА_4 поруки №П/2014/6 не передбачено відповідальність поручителя за несплату пені.

По другому питанню:

Метод нарахування банком процентів за Кредитним договором про надання кредиту юридичній особі у формі не відновлювальної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р., укладеним між ПАТ КБ "Фінансовий партнер" та ТОВ "Чортківська племптахофабрика" не суперечить вимогам Положення про кредитування НБУ.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем 1 договірних зобов'язань щодо сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, отже станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить у розмірі 805 578,57 грн. (період з січня 2015 року по червень 2015 року), яка боржником не сплачена.

Щодо позовних вимог позивача до відповідача-2, то суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту укладеного договору поруки №П/2014/6 від 24.10.2014р., між позивачем та відповідачем 2 виникли зобов'язання з договору поруки, відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Як слідує із матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами договору поруки №П/2014/6 від 24.10.2014р., Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов"язків ТОВ "Чортківська племптахофабрика" (Боржник) за договором № КЛ/Ю/2014-15 про надання кредиту юридичній особі у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 24.10.2014р., укладеним між Кредитором та Боржником з максимальним лімітом кредитування 11 000 000,00 грн та виплатою 15,0% річних (пункт 1.1 ОСОБА_4 поруки).

Пунктами 2.1, 2.2 ОСОБА_4 поруки сторони домовились, що у разі порушення Боржником обов"язків за Кредитним договором Поручитель відповідає перед Кредитором солідарно у повному обсязі боргу за Кредитним договором. Поручитель відповідає перед Кредитором виключно в частині суми боргу Боржника та суми процентів за користування кредитом за Кредитним договором.

Відповідно до п.3.1 ОСОБА_4 поруки якщо Боржник не виконав зобов"язання за кредитним договором, Поручитель зобов"язаний сплатити Кредитору несплачену Боржником суму в строки визначені Кредитним договором.

Кредитор повідомляє Поручителя про порушення Боржником зобов"язання за Кредитним договором, письмово (п.3.2 ОСОБА_4 поруки).

Згідно п.3.4 ОСОБА_4 поруки моментом сплати суми боргу Поручителем є дата зарахування такої суми на рахунок Кредитора.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених законодавством України (п.п.5.1, 5.2 ОСОБА_4 поруки).

Відповідно до положень статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно вимог статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Стаття 554 Цивільного кодексу України зазначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 530 Цивільного кодексу України вказує, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено в статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 4.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України). У розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що за змістом частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Як вбачається із змісту вищезазначених договорів, боржник (а відтак і поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту до 23 жовтня 2015 року, зокрема сплачуючи проценти щомісячно до 5 числа місяця наступного за місяцем нарахування (п.3.5 ОСОБА_4 кредиту).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів - зокрема сплата процентів за користування кредитом), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 Цивільного кодексу України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Крім того, аналізуючи частину четверту статті 559 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 29.06.2016р. у справі №6-272цс16.

Пунктом 4.1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" №1 від 24.11.2014р. визначено, що частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено, зокрема, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору). Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, після закінчення певного строку, починаючи від дати виконання зобов'язання за кредитним договором).

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 17.09.2014 у справі №6-53цс14, словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Вимога до поручителя - ТОВ "МРІЯ КАРПАТ" , як солідарного боржника реалізована у вигляді пред'явлення кредитором - позовної заяви - 13 серпня 2015 року. Дата пред'явлення позову підтверджується поштовим штемпелем господарського суду Тернопільської області на позовній заяві.

Таким чином, кредитором пред'явлено вимогу поручителю у межах строку дії договору поруки, шляхом пред'явлення до поручителя позову.

Відповідно до п. 3.5 ОСОБА_4, Позичальник сплачує проценти, нараховані як на поточну так і на прострочену заборгованість, щомісячно в строк до 5 (включно) числа місяця наступного за місяцем нарахування. Позичальник сплачує проценти за останній період (тобто період, в якому наступає термін повернення кредиту) одночасно з повним погашенням Кредиту, в строк, вказаний п.1.2. ОСОБА_4. Якщо дата сплати Процентів припадає на неробочий день для однієї із Сторін, то Позичальник зобов 'язаний сплатити нараховані Проценти в останній Робочий день, який передує терміну погашення процентів. Датою сплати процентів є день зарахування коштів на рахунок, вказаний в п.3.2. цього ОСОБА_4.

Однак, судом встановлено та як вбачається із розрахунку заборгованості по сплаті прострочених процентів за користування кредитом (міститься в матеріалах справи) позивачем зазначено дату погашення процентів - 01.02.2015р., що суперечить умов п. 3.5 ОСОБА_4 кредиту (датою погашення процентів нарахованих за січень 2015 року повинна бути - до 05.02.2015 року).

Проте, як вже зазначалося вище, кредитором пред'явлено вимогу поручителю - 13.08.2015р., тобто з спливом шести місяців щодо чергового платежу по процентах за період - січень 2015 року, погашення яких повинно було відбутися до 05.02.2015 року.

За таких обставин, та приймаючи до уваги те, що вимоги до поручителя (відповідача 2) заявлені позивачем більш ніж через шість місяців після настання строку виконання зобов`язання, то в силу положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припинила свою дію в частині виконання зобов`язання заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі 137 044,98 грн.

Крім того, у зв"язку з неналежним виконанням Відповідачем 1 та Відповідачем 2 договірних зобов"язань, Кредитором надіслано на адресу Позичальника та Поручителя письмові вимоги про усунення порушень відповідно за №191/02 від 10.03.2014р. та за №801/02 від 09.09.2015р.

Однак, порушення договору залишилися не усунутими, заборгованість за кредитним договором залишилась непогашеною. Доказів зворотнього ні боржник, ні поручитель суду не надали.

За таких обставин та з урахуванням умов ОСОБА_4 поруки Позивач набув право вимоги до Поручителя як солідарного Відповідача 2 ТОВ "МРІЯ КАРПАТ" частково щодо погашення заборгованості за кредитним договором щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 668 533,59 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне погашенні процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 ст. 550 ЦК України).

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно ст.ст. 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 2.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Пунктом 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно пункту 6.1.9 ОСОБА_4 про надання кредиту юридичній особі у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 сторони передбачили, що за прострочення повернення кредитних коштів та /або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у разі порушення Позичальником термінів платежів передбачених цим ОСОБА_4. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов"язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем 1 строків сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 96 248 грн 85 коп., які просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача.

Як визначено в статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктами 2.1, 2.2 ОСОБА_4 поруки сторони домовились, що у разі порушення Боржником обов"язків за Кредитним договором Поручитель відповідає перед Кредитором солідарно у повному обсязі боргу за Кредитним договором. Поручитель відповідає перед Кредитором виключно в частині суми боргу Боржника та суми процентів за користування кредитом за Кредитним договором.

Отже, обов"язку зі сплати пені даний Договір поруки не передбачає, що також встановлено експертом у висновку при дослідженні розрахунку нарахування пені.

Щодо нарахування пені на суму простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами експерт у судовому висновку вказує на те, що метод нарахування позивачем пені відповідає умовам договору про надання кредиту юридичній особі (у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії) №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р. та нормам чинного законодавства у розмірі 96 248,85 грн.

За таких обставин, до задоволення підлягає пеня у розмірі 96 248 грн 85 коп. до Позичальника. Щодо солідарного стягнення пені з Поручителя є необґрунтованою й стягненню не підлягає.

Розглянувши клопотання ТОВ "МРІЯ КАРПАТ" про припинення провадження у справі №921/814/15-г/3, на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України (вх.№16801 від 26.09.2016р.), у зв'язку з наявністю в п. 6.3.Договору поруки №П/2014/6 від 24.10.2014р. та в п. 8.13 Договір про надання кредиту юридичній особі у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії №КЛ/Ю/2014-15 від 24.10.2014р. третейського застереження, суд відмовляє у задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Як роз'яснено в пункті 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо письмову угоду сторін про передачу спору на вирішення третейського суду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, приписами частини 1 статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (пп. 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 за №15-рп/2004).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, норми Конституції України визнають право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів реалізації вказаного права є звернення до третейського суду, який не віднесено до судів загальної юрисдикції, але який за приписами Закону України "Про третейські суди" є не державним незалежним органом захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері цивільних і господарських відносин. При здійсненні передбаченої статтею 3 Закону України "Про третейські суди" функції захисту третейські суди розглядають спір сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною 5 статті 55 Конституції України, не здійснюючи правосуддя.

Таким чином Закон України "Про третейські суди" передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду.

Як роз'яснено в абзаці 2 пункту 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

В свою чергу правовий аналіз норм загаданого Закону України "Про третейські суди" дає підстави вважати, що необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду господарського спору по суті. За умови відсутності у позивача волевиявлення на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його конституційного права на звернення до господарського суду.

Так відповідно до положень статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 1 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

З наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що лише за наявності волі обох сторін про розгляд конкретного спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 13.07.2015р. у справі №916/1493/14 та від 09.03.2016р. у справі №915/1610/15.

В судовому засіданні 26.09.2016р. представник позивача наголошував на задоволенні позовної заяви з підстав, у ній викладених, та заперечував проти клопотання відповідача 2 про припинення провадження у справі, про що зазначено у формулярі (протоколі) судового засідання від 26.09.2016р.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку у задоволенні клопотання щодо припинення провадження у справі, відмовити.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Стаття 42 ГПК України, зазначає, що висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги висновок експерта, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги частково, стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МРІЯ КАРПАТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер" 668 533 грн 59 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер" 137 044 грн 98 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 96 248 грн 85 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів. У решті частин позовних вимог суд у задоволенні позову відмовляє.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 251, 252, 254, 509, 525, 526, 530, 541, 543, 546, 549, 550, 553, 554, 559, 599, 610, 611, 612, 627, 628, 1048, 1049, 1054, 1056-1, статтями 193, 230, 232, 345, 346 Господарського кодексу України та статтями 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 42, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік", вул. Осипова, 22, м. Одеса, 65012 (ідентифікаційний код 31952427) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МРІЯ КАРПАТ", вул. Українська, 103, с. Росохач, Городенківський район, Івано-Франківська область, 78151 (ідентифікаційний код 35238875) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер", вул. Лук'янівська, 1 м. Київ, 04107 (ідентифікаційний код 38322199) 668 533 грн 59 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 13 370 грн 67 коп. судового збору.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племптахофабрика "Органік", вул. Осипова, 22, м. Одеса, 65012 (ідентифікаційний код 31952427) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер", вул. Лук'янівська, 1 м. Київ, 04107 (ідентифікаційний код 38322199) 137 044 грн. 98 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 96 248 грн 85 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів та 4 665 грн 88 коп. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано "05" жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Боровець Я.Я.

Суддя Стадник М.С.

Суддя Андрушків Г.З.