Рішення

від 18.03.2009 по справі 47/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/28 18.03.09

За позовом Міністе рства України з питань надзв ичайних ситуацій та у справа х захисту

населення в ід наслідків Чорнобильської катастрофи

До 1. Головне управління МНС України в Іва но-Франківській області

2. Державне п ідприємство «Управління кап ітального будівництва»

3. Товариство з обмеженою відповідальніст ю «Івано-

Франківс ькийукрбудсервіс»

про визнання недійсним Договору № 21-4/4-2 від 26 .04.2007

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача Швал я М.М. - представник за дові реністю

Від відповідача-1 не з' яви вся

Від відповідача-2 Данилов Є.О. - представник за довір еністю

Від відповідача-3 Поз М.О. - представник за довіреніс тю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Г осподарського суду міста Киє ва з позовом до відповідачів про визнання недійсним Дого вору № 21-4/4-2 від 26.04.2007, укладеного м іж відповідачами, а також від шкодування витрат по сплаті державного мита - 85,00 грн. та по слуг інформаційно - технічн ого забезпечення судового пр оцесу - 118,00 грн.

Ухвалою Господарського с уду міста Києва від 19.12.2008 було п орушено провадження в справі № 47/28 та призначено розгляд сп рави на 22.01.2009.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 22.01.2009 розгляд справи було відкладено до 05.02.2 009, а ухвалою від 05.02.2009 - до 25.02.2009, ух валою від 25.02.2009 - до 05.03.2009, ухвалою від 05.03.2009 - до 18.03.2009.

В судовому засіданні 18.03.2009 пр едставник позивача заявлені вимоги підтримав у повному о бсязі. Просив суд позов задов ольнити, посилаючись на те, що укладений між відповідачами трьохсторонній Договір № 21-4/4-2 від 26.04.2007 суперечить вимогам ст . 203, 215 Цивільного кодексу Украї ни щодо дотримання умов які н еобхідні для чинності правоч ину. Зокрема, на думку позивач а, оспорювана угода суперечи ть частині 3 статті 4 Закону Ук раїни «Про інвестиційну діял ьність»оскільки жодна із сто рін по договору не відносить ся до суб' єктів, наділених з гідно зазначеного закону пов новаженнями щодо залучення к оштів від фізичних та юридич них осіб, п. 18 статті 5 Закону Ук раїни «Про управління об' єк тами державної власності»ві д 21.09.2006 оскільки Фондом державн ого майна України не було над ано дозволу на відчуження де ржавного майна зокрема і щод о відчуження земельної ділян ки, на якій здійснюється буді вництво за оспорюваним догов ором.

Відповідач - 1 своїх предст авників в судове засідання 18.0 3.2009 не направив, але через канц елярію Господарського суду м іста Києва надав клопотання, в якому визнав позов та проси в розглядати справу без учас ті представника відповідача -1.

Відповідач-2 у письмових поя сненнях, поданих представник ом в судовому засіданні 18.03.2009, п озов щодо визнання недійсним Договору № 21-4/4-2 від 26.04.2007, укладен ого між відповідачами - визн ав.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні 18.03.2009 прот и заявлених позовних вимог з аперечив у повному обсязі. Пр осив суд у позові відмовити, п осилаючись на те, що Договір № 21-4/4-2 від 26.04.2007 укладений між відп овідачами з дотриманням вимо г закону, які необхідні для йо го чинності, оспорюваним дог овором жодних прав та охорон юваних законом інтересів поз ивача - не порушено, оскільк и позивач не є стороною зазна ченого договору.

Справа розглядається в пор ядку ст. 75 Господарського проц есуального кодексу України з а наявними в ній матеріалами .

Таким чином, дослідивши у су довому засіданні матеріали с прави, заслухавши пояснення представника позивача, предс тавника відповідача-2 та відп овідача - 3 Господарський су д міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2007 між відповідачем - 2 - Державним підприємством «Укправління капітального б удівництва», як замовником - 1, відповідачем - 1 - Головним управлінням МНС України в Ів ано-Франківській області , як замовником-2, та відповідачем -3 - Товариством з обмеженою в ідповідальністю «Івано-Фран ківськукрбудсервіс», як інве стором-генпідрядником, було укладено Інвестиційний договір № 21-4/4-2 про будівництво житлового будинку за адресо ю: м.Івано-Франківськ, вул. Б.Хм ельницького-Надрічна (далі - оспорюваний Інвестиційни й договір № 21-4/4-2 від 26.04.2007), відпо відно до умов якого сторони, к еруючись власним вільним вол евиявленням у виборі один од ного як контрагентів за дого вором, зобов' язались об' єд нати свої зусилля та вклади т а спільно діяти з метою створ ення багатоквартирного житл ового будинку на земельній д ілянці, що знаходиться по вул . Б.Хмельницького - Надрічна в м. Івано-Франківську.

Згідно п.п. д п. 3.1 Інвестиці йного договору № 21-4/4-2 від 26.04.2007, відповідач - 1 - Головне упра влінням МНС України в Івано-Ф ранківській області, як замо вник-2, зобов' язався передат и в установленому законодавс твом порядку під будівництво земельну ділянку згідно з пл аном землекористування для б удівництва об' єкту: будівни цтво багатоквартирного житл ового будинку по вул. Б.Хмельн ицького - Надрічна в м. Івано -Франківську.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, щ о вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний його сто роною (сторонами). Правочин, як ий вчиняє юридична особа, під писується особами, уповноваж еними на це її установчими до кументами, довіреністю, зако ном або іншими актами цивіль ного законодавства, та скріп люється печаткою.

Суд, дослідивши наявну в мат еріалах справи належним чино м засвідчену копію Інвести ційного договору № 21-4/4-2 від 26.0 4.2007, встановив, що його підписа но уповноваженими представ никами, а саме: зі сторони відп овідача-2 (замовника-1) директо ром Матейко Леонідом Мирос лавовичем, який діяв на під ставі Статуту, зі сторони від повідача-1 (замовника-2) - нача льником Яремчуком Василем Петровичем, який діяв на пі дставі Положення, а зі сторон и відповідача-3 (інвестора-ген підрядника) - директором В інницьким Олегом Юрійовичем , який діяв на підставі Стат уту, а також зазначений догов ір посвідчено печатками трьо х сторін та погоджено заступ ником міністра з питань надз вичайних ситуацій та у справ ах захисту населення від нас лідків Чорнобильської катас трофи.

Згідно статті 92 Земельного кодексу України, право пості йного користування земельно ю ділянкою - це право володінн я і користування земельною д ілянкою, яка перебуває у держ авній або комунальній власно сті, без встановлення строку .

Згідно Державного акту на право постійного користуван ня земельною ділянкою серії ЯЯ № 125356, належним чином засвід чену копію якого було надано представником позивача, Гол овне управління МНС України в Івано-Франківській області (відповідач-1) на підставі ріш ення ХХІХ сесії Івано-Франкі вської міської ради ІV демокр атичного скликання від 08.12.2005 є п остійним користувачем земел ьної ділянки площею 1,1000 га, що р озташована на розі вул.. Б.Хмел ьницького-Надрічної в м. Іван о-Франківську з цільовим при значенням земельної ділянки для будівництва та обслугов ування пожежного депо з розт ашуванням спеціальної техні ки аварійно-рятувального заг ону з питань надзвичайних си туацій.

З огляду на викладене, судом встановлено, що умовами Ін вестиційного договору № 21-4/4 -2 від 26.04.2007 встановлено обов' я зок відповідача-1, як особи, як а має право постійного корис тування земельної ділянки п лощею 1,1000 га, що розташована на розі вул. Б.Хмельницького-Над річної в м. Івано-Франківську , передати відповідачу-3 зазна чену земельну ділянку для зд ійснення будівництва об' єк ту.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на наб уття, зміну або припинення ци вільних прав та обов'язків. Пр авочини можуть бути одностор онніми та дво- чи багатосторо нніми (договори). Дво- чи багат остороннім правочином є пого джена дія двох або більше сто рін.

Пунктом 1 Положення про Міні стерство України з питань на дзвичайних ситуацій та у спр авах захисту населення від н аслідків Чорнобильської кат астрофи, затвердженого поста новою Кабінету Міністрів Укр аїни від 2 листопада 2006 р. N 1539 (дал і - Положення № 1539), Міністерс тво України з питань надзвич айних ситуацій та у справах з ахисту населення від наслідк ів Чорнобильської катастроф и (МНС) є центральним органом в иконавчої влади, діяльність якого спрямовується і коорди нується Кабінетом Міністрів України. МНС є головним орган ом у системі центральних орг анів виконавчої влади з пита нь забезпечення реалізації д ержавної політики у сфері ци вільного захисту, забезпечен ня керівництва діяльністю єд иної державної системи цивіл ьного захисту населення і те риторій, поводження з радіоа ктивними відходами, ліквідац ії наслідків Чорнобильської катастрофи, рятувальної спр ави, техногенної і пожежної б езпеки, створення та функціо нування системи страхового ф онду документації, профілакт ики травматизму невиробничо го характеру, а також гідроме теорологічної діяльності.

Відповідно до підпункту 57 п ункту 4 Положення № 1539, МНС здій снює відповідно до законодав ства функції з управління об 'єктами державної власності, що належать до сфери його упр авління.

Частиною 1 статті 16 Цивільно го кодексу України встановле но, що кожна особа має право зв ернутися до суду за захистом свого особистого немайновог о або майнового права та інте ресу.

Частина 2 ст. 16 Цивільного к одексу України визначає, що с пособами захисту цивільних п рав та інтересів можуть бути : 1) визнання права; 2) визнання п равочину недійсним; 3) припине ння дії, яка порушує право; 4) ві дновлення становища, яке існ увало до порушення; 5) примусов е виконання обов'язку в натур і; 6) зміна правовідношення; 7) пр ипинення правовідношення; 8) в ідшкодування збитків та інші способи відшкодування майно вої шкоди; 9) відшкодування мор альної (немайнової) шкоди; 10) ви знання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влад и Автономної Республіки Крим або органу місцевого самовр ядування, їхніх посадових і с лужбових осіб.

У відповідності до положен ь ст. 2 Господарського процесу ального кодексу України госп одарський суд порушує справи за позовними заявами підпри ємств та організацій, які зве ртаються до господарського с уду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтере сів.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Господ арського процесуального код ексу України позивачами є пі дприємства та організації, щ о подали позов або в інтереса х яких подано позов про захис т порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного зак оном інтересу.

Відповідно до Рішення Конс титуційного Суду України ві д 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охор онюваний законом інтерес" що вживається в законах Україн и у логічно-смисловому зв'язк у з поняттям "права", треба роз уміти як прагнення до корист ування конкретним матеріаль ним та/або нематеріальним бл агом, як зумовлений загальни м змістом об'єктивного і прям о не опосередкований у суб'єк тивному праві простий легіти мний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охор они з метою задоволення інди відуальних і колективних пот реб, які не суперечать Консти туції і законам України, сусп ільним інтересам, справедлив ості, добросовісності, розум ності та іншим загальноправо вим засадам.

Судом встановлено, що пози вач звернувся з позовом про в изнання недійсним Інвести ційного договору № 21-4/4-2 від 26.0 4.2007 як такого, що порушує саме й ого права та охоронювані зак оном інтереси у відповідност і до положень ст. 2 Господарськ ого процесуального кодексу У країни.

З огляду на викладене, та в раховуючи те, що позивач не є с тороною оспорюваного догово ру, земельна ділянка, що знахо диться по вул. Б.Хмельницьког о - Надрічна в м. Івано-Франкі вську, на якій згідно оспорюв аного договору планувалось з вести об' єкт будівництва, я кий є предметом Інвестицій ного договору № 21-4/4-2 від 26.04.2007, - н е знаходиться у нього на будь -якому правовому статусі (як-т о власності, постійного кори стування,, оперативного упра вління, господарського відан ня, тощо), суд дійшов висновку, що жодних прав, передбачених пунктом 5 Положення № 1539 та охо ронюваних законом інтересів саме позивача укладеним між відповідачами Інвестицій ним договором № 21-4/4-2 від 26.04.2007 - не порушувалось, і доказів пр отилежного суду станом на мо мент вирішення спору надано не було.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою н едійсності правочину є недод ержання в момент вчинення пр авочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 с т. 203 Цивільного кодексу Украї ни.

Вимогами статті 203 Цивільно го кодексу України встановле но, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, ін шим актам цивільного законод авства, а також моральним зас адам суспільства. Зміст прав очину не може суперечити цьо му Кодексу, іншим актам цивіл ьного законодавства, а також моральним засадам суспільст ва. Особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обс яг цивільної дієздатності. В олевиявлення учасника право чину має бути вільним і відпо відати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у фор мі, встановленій законом. Пра вочин має бути спрямований н а реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним .

Частина 1 ст. 33 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни передбачає, що кожна ст орона повинна довести ті обс тавини, на які вона посилаєть ся як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Гос подарського процесуального кодексу України обставини с прави, які відповідно до зако нодавства повинні бути підтв ерджені певними засобами док азування, не можуть підтверд жуватися іншими засобами док азування.

Враховуючи, що обставини сп рави, які відповідно до закон одавства повинні бути підтве рджені певними конкретними з асобами доказування, не можу ть підтверджуватись іншими з асобами доказування, судом в изнається, що позивачем в поз овній заяві не були наведені обставини, не надано належни х та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчил и про обґрунтованість позовн их вимог та наявність поруше них прав саме позивача внасл ідок укладення оспорюваного Інвестиційного договор у № 21-4/4-2 від 26.04.2007 Докази, подані по зивачем, не підтверджують об ставини, на які позивач посил ається в обґрунтування позов них вимог, та відхиляються су дом як необґрунтовані.

Таким чином, суд дійшов висн овку, що позивачем не було дов едено порушення саме його пр ав та охоронюваних законом і нтересів внаслідок укладенн я між відповідачами оспорюва ного Інвестиційного дог овору № 21-4/4-2 від 26.04.2007, а тому позо вні вимоги позивача не є зако нними та обґрунтованими, не б ули доведені належними та до пустимими доказами, а тому за доволенню не підлягають.

Державне мито і судові ви трати на інформаційно-техніч не забезпечення судового про цесу, відповідно до ст. 49 Госпо дарського процесуального ко дексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Госп одарського процесуального к одексу України, Господарськ ий суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмо вити.

2. Рішення набирає з аконної сили після закінченн я десятиденного строку з дня його прийняття відповідно д о ст. 85 Господарського процесу ального кодексу України.

Суддя С.Р.Станік