Ухвала

від 27.09.2016 по справі 810/5488/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"27" вересня 2016 р. № К/800/11679/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Олендера І.Я., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуПриватного підприємства «Спецагромонтаж» на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 та додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 у справі №810/5488/15 за позовомПриватного підприємства «Спецагромонтаж» доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Спецагромонтаж» звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому з урахуванням зміни позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київської області від 26.06.2015 №0007591702 та 27.11.2015 №0012431702.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27.11.2015 №0012431702 та прийнято у цій частині нову постанову, якою задоволено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27.11.2015 №0012431702.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27.11.2015 №0012431702.

У решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 залишено без змін.

Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 стягнуто на користь Приватного підприємства «Спецагромонтаж» за рахунок бюджетних асигнувань Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області судові витрати у розмірі 2813,94 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2015 №0007591702, а також з додатковою постановою апеляційного суду щодо розподілу судових витрат повністю, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в оскаржуваних частинах та прийняти нове рішення, яким позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2015 №0007591702 задовольнити, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту від 10.06.2015 №1019/10-07-22-02-12/32221973 позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01 січня 2012 року по 03 червня 2015 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2016:

№0007611702, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 74443,05 грн. за порушення ст.ст. 162, 163, 164, 167, 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України через неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів громадянам;

№ 0007591702, яким нараховано штраф у сумі 510 грн. за порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України через несвоєчасне (28 травня 2015 року) подання податкової декларації платника єдиного податку юридичної особи за І квартал 2015 року.

На підставі акту від 03.11.2015 № 1861/10/07-17-03-17-03/322221973 позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01 січня по 27 травня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2015 №0012431702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 89331,66 грн. за порушення ст.ст. 162, 163, 164, 167, 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України через неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів громадянам.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення №0012431702 є правомірним, оскільки позивач в добровільному порядку виплатив заборгованість за авансовими звітами, строк позовної давності за якою минув, то вона підлягає оподаткуванню податком на доходи з фізичних осіб. Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 007591702, визнав обґрунтованим нарахування контролюючим органом штрафу у сумі 510 грн. за порушення п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України через несвоєчасне подання податкової декларації платника єдиного податку юридичної особи за І квартал 2015 року.

Апеляційний суд, погодився з висновками суду першої інстанції щодо законності податкового повідомлення-рішення № 007591702 та залишив в цій частині рішення без змін. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012431702 та задовольняючи позов в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що довіритель за договором доручення зобов'язаний відшкодовувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а порядку та строків відшкодування цих коштів законодавство не містить, тому підприємство зобов'язане відшкодовувати колишнім працівникам витрачені ними суми на придбання товарів, робіт, послуг, якщо таке придбання було здійснене за дорученням підприємства (або в подальшому ним схвалено - Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затверджено). При цьому, таке відшкодування не може розглядатись як дохід фізичних осіб та не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Суд касаційної інстанції вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій, які були покладені в основу відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №007591702 передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскаржувані рішення судів вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для нарахування податковим повідомленням-рішенням №007591702 спірної суми штрафу у розмірі 510 грн. було порушення позивачем гл. 2, п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України. В п.п. 3.7.2.1 акту перевірки суть порушення зазначено в тому, що за період з 01.01.2012 р. по 27.05.2015 р. підприємством виплачувались доходи на користь платників податків - фізичних осіб та не утримувався податок з доходів, а тому податкові розрахунки подано з недостовірними відомостями, що є порушенням п.п.119.2 ст. 1199 Податкового кодексу України.

Відповідно п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

В той же час, суди попередніх інстанцій, розглядаючи вказаний епізод зробили висновки щодо несвоєчасності подання податкової декларації платника єдиного податку юридичної особи за І квартал 2015 року (п.п.3.3 акту).

Отже суди попередніх інстанцій обставину, яка стала підставою для нарахування податковим повідомленням-рішенням №007591702 суми штрафу, взагалі не досліджували та не оцінювали, що виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів у цій частині.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цій частині спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Спецагромонтаж» задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2015 №0007591702, , а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала в частині направлення справи на новий розгляд є остаточною та перегляду не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.В. Борисенко І.Я.Олендер