Ухвала

від 28.09.2016 по справі 816/4903/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року м. Київ К/800/34759/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача) , Олендера І.Я., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехспорт»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року

у справі № 816/4903/14

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехспорт»

про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в :

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Інспекція, позивач) звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехспорт» (далі - Товариство, відповідач) про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг у розмірі 23 001,80 грн., з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено: стягнуто з рахунків Товариства кошти на погашення податкового боргу: по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій (3021080900) у розмірі 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень) на розрахунковий рахунок № 31111104700008, одержувач: УК у м. Кременчуці/м. Кременчук/ 21080900, код одержувача: 37965850, банк одержувача ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019; по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій (53 21080900) у розмірі 3 001,80 грн. (три тисячі одна гривня 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31417541700008, одержувач: УК у м. Кременчуці/м. Кременчук/ 21080900, код одержувача: 37965850, банк одержувача ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою адміністрацією у Полтавській області проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено акт перевірки від 12 лютого 2009 року № 00007426/0321/16/03/23/24563021.

На підставі вказаного акта Інспекцією прийнято рішення від 05 березня 2009 року № 0002042303/728 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій на суму 20 000 грн. та № 0002052303/729 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 000,80 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями, відповідач оскаржив їх до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року по справі № 2а-44904/10/1670, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Як зазначено відповідачем в касаційній скарзі, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2014 року Товариству відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року.

15 серпня 2014 року Інспекцією винесено податкову вимогу № 5471-25/300, яка отримана уповноваженою особою відповідача 26 серпня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили із того, що відповідачем у добровільному порядку не сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання в загальному розмірі 23 001,80 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню.

Колегія суддів вважає рішення судів першої та апеляційної законними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В силу пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

Таким чином, платник податків зобов'язаний погасити суму грошового зобов'язання, яка визначена в оскаржуваних до суду податкових повідомленнях рішеннях, в разі якщо суд відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування рішень, протягом 10 календарних днів, наступних за днем набрання законної сили такими судовими рішеннями.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів погашення узгодженої суми грошового зобов'язання, а наявні у матеріалах справи докази підтверджують наявність у Товариства несплаченої суми боргу, попередні судові інстанції дійшли юридично правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили посилання відповідача на те, що оскільки при винесенні судових рішень по справі № 2а-44904/10/1670 про скасування рішень були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для стягнення коштів, визначених на підставі рішень.

Згідно з частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суду з прав людини у рішенні по справі «Христов проти України» від19 лютого 2009 року зазначив, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду».

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що питання правомірності нарахування зобов'язань не може бути предметом доказування у даній справі, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, якими здійснені нарахування, не є предметом позову у даній справі, правова оцінка вказаним рішенням вже була надана в межах розгляду судової справи № 2-а-44904/10/1670, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, зробили обґрунтований висновок щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехспорт» залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, що визначені статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.Я. Олендер

Ю.І. Цвіркун