Ухвала

від 29.09.2016 по справі 810/1114/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року м. Київ К/800/20865/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І. Борисенко І. В.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Чаукіна Л. В.

представники відповідача Русакова Н. І., Мартинюк О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та прокуратури Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, за участю прокуратури Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" (далі - ТОВ "Узинський цукровий комбінат") звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ), за участю прокуратури Київської області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року апеляційні скарги Білоцерківської ОДПІ та прокуратури Київської області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Білоцерківська ОДПІ та прокуратура Київської області подали касаційні скарги в яких просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

В жовтні 2014 року посадовими особами Білоцерківської ОДПІ та Головного управління Міндоходів у Київській області у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР Головного управління Міндоходів у Київській області майора податкової міліції Бойка М.І. від 16 вересня 2014 року «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТзДВ «Узинський цукровий комбінат», код за ЄДРПОУ 00372536 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року» та згідно наказів Білоцерківської ОДПІ №1403 від 01 жовтня 2014 року «Щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та №1447 від 14 жовтня 2014 року «Щодо продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «Узинський цукровий комбінат» проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТДВ «Узинський цукровий комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року. За результатами перевірки складено акт №3365/10-02-22-01/00372536/108 від 28 жовтня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п .п. ХХ п. 4 ст. 15 ПК України , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 2729056, 00 грн.; п. 188.1 ст. 188 , п. 185.1 ст. 185 , п. 187.1 ст. 187 , абз. 1, 2 п. 198.6 ст. ПК України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 163525665, 00 грн.; п. 50.1 п. б ст. 50 ПК України , в результаті чого занижено фінансову санкцію в розмірі 5% в результаті не застосування фінансової санкції при самостійному виявленні арифметичних помилок у складі податкових декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 15060, 00 грн.. п. 217.1 ст. 217 ПК України , в результаті чого занижено акцизного податку, що підлягає сплаті (основний платіж) - 805121968,71 грн. за період з 01.01.2013 року по 31.08.2014 року; ст. 2 Закону України від 19.12.1995 року №481-95/ВР, підприємство не має ліцензії на право виробництва спирту (біоетанолу). На підставі ст. 17 Закону України від 19.12.1995 року №481-95/ВР (виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого, виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менш 8500 гривень). До суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 173579592,71 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №3472/0007752201 від 10 листопада 2014 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 4093584, 00 грн., з яких: 2729056, 00 грн. - за основним платежем; 1364529, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №3473/0007812201 від 10 листопада 2014 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 245289251, 00 грн., з яких: 163525665, 00 грн. - за основним платежем; 81763586, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №3474/0007792103 від 10 листопада 2014 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "акцизний податок (спирт)" у розмірі 1006421160,89 грн., з яких: 805121968,71 грн. - за основним платежем; 201299192,18 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У п. 138.2 ст. 138 ПК України закріплено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України , не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України .

Пунктом 201.1 . ст. 201 ПК України визначені вимоги до податкової накладної, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України .

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 , первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТДВ "Узинський цукровий комбінат" мав взаємовідносини з ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд", ТОВ "Сталь Енерго Транс", ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг". На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами позивачем на перевірку було надано належним чином завірені копії первинних документів, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинні документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України . Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що при вирішенні питання щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд", ТОВ "Сталь Енерго Транс", враховано і висновки судових рішень в адміністративних справах №810/6988/13-а, №810/6277/13-а, №810/513/14.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року у справі №810/6988/13-а за позовом ТДВ "Узинський цукровий комбінат" до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2013 року №0010851502, було задоволено позов позивача. Зокрема, зазначене рішення було визнано протиправним та скасовано. Даним судовим рішенням встановлено реальність господарських операцій між ТДВ "Узинський цукровий комбінат" та ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд". Зазначена постанова набрала законної сили 10 квітня 2014 року згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 у справі №810/6988/13-а. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2014 залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 року у справі №810/6988/13-а.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року у справі №810/6277/13-а за позовом ТДВ "Узинський цукровий комбінат" до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2013 року №0008971502, було задоволено позов позивача. Зокрема, зазначене рішення було визнано протиправним та скасовано. Даним судовим рішенням встановлено реальність господарських операцій між ТДВ "Узинський цукровий комбінат" та ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд". Зазначена постанова набрала законної сили 08 жовтня 2014 року згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 року у справі №810/6277/13-а.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року у справі №810/513/14 за позовом ТДВ "Узинський цукровий комбінат" до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2013 року №0012451502, №0012441502 та від 23.10.2013 року №0005492201/873, було задоволено позов позивача. Зокрема, зазначені рішення було визнано протиправними та скасовано. Даним судовим рішенням встановлено реальність господарських операцій між ТДВ "Узинський цукровий комбінат" та ТОВ "Сталь Енерго Транс". Зазначена постанова набрала законної сили 15 липня 2014 року згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 року у справі №810/513/14.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права позивача на визначення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів по контрагентам - ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд", ТОВ "Сталь Енерго Транс", ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг" є безпідставними.

Щодо порушення позивачем абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по контрагентах - ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг" (код ЄДРПОУ 38811700), ТОВ "Компанія Маркет Сервіс" (код за ЄДРПОУ 38812153), ТОВ "Фірма Фінанссервіс" (код ЄДРПОУ 39098292), ТОВ "Р.І.Д. Делюкс" (код ЄДРПОУ 38863611), судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТДВ "Узинський цукровий комбінат" мав взаємовідносини з ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг", ТОВ "Компанія Маркет Сервіс", ТОВ "Фірма Фінанссервіс", ТОВ "Р.І.Д. Делюкс". На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами позивачем було надано на перевірку, а також надано суду належним чином завірені копії первинних документів, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, оборотно-сальдові відомості, відомості по бухгалтерських рахунках №№ 361, 311, 701, 702, 791, 902, 631, 311, 20, 23, 26, 281, 91.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт поставки ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг", ТОВ "Компанія Маркет Сервіс", ТОВ "Фірма Фінанссервіс", ТОВ "Р.І.Д. Делюкс" товарно-матеріальних цінностей (паливних гранул (піллети), меляси бурякової, цукру-піску) та використання даного товару у виробництві ТДВ "Узинський цукровий комбінат" підтверджено за результатами роботи підприємства.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції. Тобто господарські відносини між позивачем та його контрагентами документально підтверджені та мали реальний характер.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014 року №3474/0007792103, згідно з якими позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з акцизного податку (спирт), судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до п. п. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212 ПК України - платниками податку є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

Згідно до п. п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 ПК України - підакцизні товари (продукція) - це товари за кодами згідно УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Перелік товарів, які належать до підакцизних, визначений у пункті 215.1 статті 215 ПК України .

До підакцизних товарів належать:

спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

нафтопродукти, скраплений газ;

автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Частина 1 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачає, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що за виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менш 8500 гривень.

Частина 1 статті 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначає, що виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу), спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового може здійснюватися лише на державних підприємствах, а біоетанолу - на підприємствах усіх форм власності за наявності у них ліцензій.

Згідно положень Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Митного тарифу України , встановленого Законом України "Про Митний тариф України" від 19 вересня 2013 року №584-VII , класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД ; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Відповідно до Митного тарифу України , встановленого Законом України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року №584-VII , до товарної позиції 2207 відноситься спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об. % або більше; спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації; до товарної позиції 2208 відноситься спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. %; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт.

Водночас, Митним тарифом України передбачено товарну позицію 38 - різноманітна хімічна продукція, до якої, зокрема, відносяться антидетонатори, антиоксиданти, інгібітори смолоутворення, загусники, антикорозійні препарати та інші готові присадки, добавки для нафтопродуктів (включаючи бензин) або для інших рідин, які використовують з тією самою метою, що і нафтопродукти.

Відповідно до Технічних умов «Компонент палива моторного альтернативного універсальний (КМПУ). ТУ У 20.5-00372536-001:2013», компонент палива моторного альтернативного універсального використовується як антидетонаційна домішка до автомобільних бензинів на нафтовій основі та як окремий компонент у сумішевих бензинах.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що за правилами інтерпретації УКТ ЗЕД Митного тарифу України , КМПУ не може бути віднесений до товарної позиції 2207, оскільки за спеціальними характеристиками підпадає під категорію 38, а отже ТДВ "Узинський цукровий комбінат" не виготовляв жодний із видів підакцизних товарів, виключний перелік яких регламентований п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України .

Щодо встановлення перевіркою відсутність пільги по податку з прибутку при реалізації спирту етилового згідно п. 15 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України , в результаті чого ТДВ "Узинський цукровий комбінат" занижено податок з прибутку на суму 2729056, 00 грн., судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно п. 15 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТДВ "Узинський цукровий комбінат" не виготовляв жодний із видів підакцизних товарів, виключний перелік яких регламентований п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України .

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач здійснював виробництво Компоненту палива моторного альтернативного універсального з дотриманням вимог до виробництва, згідно атестату виробництва виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, відповідно до технологічного регламенту та ТУ У 20.5.-00372536-001:2013, сертифікатів відповідності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із зазначенням коду ДКПП 20.59.42-50.00.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивач правомірно застосував податкову пільгу стосовно сплати податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, визначену п. 15 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України , а відтак, доводи податкового органу про заниження позивачем податку з прибутку на суму 2729056, 00 грн. є необґрунтованими.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Узинський цукровий комбінат".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та прокуратури Київської області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко І. В. Борисенко