Постанова

від 30.10.2018 по справі 810/1114/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року

Київ

справа №810/1114/15

адміністративне провадження №К/9901/23612/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя доповідач), Гончарової І.А., Хохуляка В.В. розглянув заяву Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, за участю прокуратури Київської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат у березні 2015 року звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.11.2014 № 3472/000775201 про визначення податку на прибуток в сумі 2 729 056,00 грн за основним платежем та в сумі 1 364 528,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, від 10.11.2014 № 3473/0007812201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 163 525 665,00 грн за основним платежем та в сумі 81 763 586,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, від 10.11.2014 № 3474/0007792103 про визначення грошового зобов'язання з акцизного податку в сумі 805 121 968,71 грн за основним платежем та в сумі 201 299 192,18 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 26.03.2015 адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував зазначені податкові повідомлення-рішення.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.05.2015 постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.02.2016 скасував ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.07.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29.09.2016 залишив без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 12.07.2016.

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області 29.12.2016 (згідно з відбитком календарного штемпелю поштового відправлення) подала до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 з підстав, встановлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 12.07.2016.

Заявник свої вимоги обґрунтовує тим, що Вищий адміністративний суд України неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права: підпункт б пункту 50.1 статті 50, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункт 188.1 статті 188, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, абзаци 1, 2 пункту 198.6 статті 198, пункт 217.1 статті 217 Податкового кодексу України, статті 2, 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: ухвали, про перегляд якої подано заяву, та судових рішень цього суду: ухвали від 01.12.2015 у справі № 826/1844/15 (К/800/32565/15), ухвали від 08.04.2015 у справі № 826/3783/13-а (К/800/20956/14), постанови від 13.01.2016 у справі № 2а/1570/2406/2011 (К/800/18456/13) та ухвали від 01.04.2015 у справі № 804/1122/13-а (К/800/33445/13), на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування норм матеріального права.

Окрім того, заявник свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 29.09.2016, не відповідають викладеному у постанові Верховного Суду України від 22.11.2016 у справі № 826/11397/14 висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Верховний Суд України ухвалою від 17.02.2017 відкрив провадження у справі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У зв'язку з припиненням діяльності Верховного Суду України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач), Шипуліна Т.М., Хохуляк В.В.

Верховний суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І. ухвалою від 29.10.2018 призначив справу до розгляду колегією у складі трьох суддів без повідомлення та виклику учасників справи на 30.10.2018.

У зв'язку з перебуванням судді Верховного суду Шипуліної Т.М. у відпустці, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2018 для розгляду справи визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Хохуляк В.В.

Верховний Суд, з'ясовуючи питання наявності обставин для перегляду ухвали суду касаційної інстанції від 29.09.2016 з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), та з підстави, передбаченої у пункті 5 частини першої статті 237 цього Кодексу (невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права), зважає на таке.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 29.09.2016, про перегляд якої подано заяву, залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

У цій справі мали місце такі обставини.

1. Визначаючи позивачу за податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з акцизного податку, контролюючий орган вважав, що позивач порушив вимоги пункту 217.1 статті 217, підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України, оскільки не визначив та не сплатив акцизний податок з об'єкта оподаткування - операцій з реалізації у періодах: січень - грудень 2013 року та січень - серпень 2014 року вироблених в Україні підакцизних товарів - спирту етилового.

При цьому контролюючий орган виходив з того, що у відповідності до технологічного регламенту від 08.01.2013 та Технічних умов ТУ У 20.5-00372536-001:2013 підприємство виробляє компонент палива моторного альтернативного універсального. Відділ кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Київській області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 32014110000000028, про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 204 Кримінального кодексу України, за фактом незаконного виготовлення на території ТДВ Узинський цукровий комбінат з недоброякісної сировини, що може становити загрозу для життя та здоров'я людей, підакцизної групи товарів (спирту) та незаконного збуту таких товарів. У серпні 2014 року старший слідчий з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Київській області відібрав зразки продукції, яка виробляється на виробничих потужностях підприємства: прозору речовину з різким запахом спирту та направив до ТОВ Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів на проведення судово-хімічної експертизи. Відповідно до листа ТОВ Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів від 21.08.2014 № 419-14 зразки, надані на випробування, є спиртовмісними рідинами, об'ємна частка спирту етилового (етанолу) складає 98,9-99,2%. Відповідно до експертного висновку Київської торгово-промислової палати від 08.09.2014 № К-1695 відібрані зразки продукції відповідають коду УКТ ЗЕД: 2207 20 00 00 - Спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 % або більше, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації . Таким чином, позивач виготовляв та реалізовував підакцизний товар - спирт етиловий, операції з реалізації якого є об'єктом оподаткування акцизним податком.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність визначення позивачу акцизного податку, мотивуючи свої висновки тим, що позивач не виготовляв підакцизні товари, а виготовляв паливо моторне альтернативне універсальне за технологією, передбаченою Технічними умовами Компонент палива моторного альтернативного універсального (КМПУ) ТУ У 20.5.-00372536-001:2013 , який використовується як антидетонаційна домішка до автомобільних бензинів на нафтовій основі та як окремий компонент у сумішевих бензинах. При цьому суд послався на положення частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначив, що обставини щодо виготовлення позивачем палива моторного альтернативного універсального встановлені у постановах Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2014 у справі № 826/17484/14, Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 у справі № 810/5233/14, Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2014 у справі № 810/5812/14, які набрали законної сили. Суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується те, що ТОВ Узинський цукровий комбінат не виготовляв жодний з видів підакцизних товарів, зазначених у статті 215.1 статті 215 Податкового кодексу України.

Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін судові рішення першої та апеляційної інстанції, виходив з того, що за правилами інтерпретації УКТ ЗЕД Митного тарифу України, КМПУ не відноситься до товарної позиції 2207, оскільки за спеціальними характеристиками підпадає під категорію 38, а отже позивач не виготовляв жодного з видів підакцизних товарів, зазначених у пункті 215.1 статті 215 Податкового кодексу України.

2. Визначаючи позивачу за податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, контролюючий орган, посилаючись на ті сам обставини щодо виготовлення позивачем спирту етилового, якими обґрунтовував висновки про заниження позивачем акцизного податку, вважав, що позивач порушив вимоги пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, оскільки безпідставно застосував передбачену цією нормою пільгу зі звільнення від оподаткування прибутку виробників біопалива, отриманого від продажу біопалива, до прибутку, отриманого від реалізації спирту етилового.

Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, виходив з наведених вище висновків судів про те, що позивач не виготовляв жодного з видів підакцизних товарів, зазначених у пункті 215.1 статті 215 Податкового кодексу України, натомість виготовляв Компонент палива моторного альтернативного універсального з дотриманням вимог до виробництва, згідно з атестатом виробництва, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, відповідно до технологічного регламенту та ТУ У 20.5.00372536-001:2013, сертифікатів відповідності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із зазначенням коду ДКПП 20.59.42-50.00.

3. Визначаючи позивачу за податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість, контролюючий орган вважав, що позивач вчинив нереальні господарські операції з придбання товарів у ТОВ ТК Міссурі , ТОВ Топ-Трейд , ТОВ Сталь Енерго Транс , ТОВ Компанія Голд-Трейдінг . При цьому контролюючий орган посилається на: акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин з іншими контрагентами та викладення в цих актах висновків про нереальність господарських операцій між зазначеними підприємствами з контрагентами; відсутність контрагентів за юридичними адресами; відсутність у контролюючого органу інформації про наявність у контрагентів виробничого обладнання, транспорту, торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності; відсутність транспортних документів на перевезення товару.

Вищий адміністративний суд України, погоджуючись із судами першої і апеляційної інстанцій щодо правомірності формування платником податків податкового кредиту,

виходив з того, що висновки судів попередніх інстанцій про реальне вчинення позивачем господарських операцій зроблені в результаті оцінки цими судами доказів: первинних документів як таких, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Реальність вчинення операцій встановлена також у постановах Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 810/6988/13-а, Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі № 810/6277/13-а, Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 у справі № 810/513/14, які набрали законної сили.

У справі № 826/3783/13-а (К/800/20956/14), в якій суд касаційної інстанції постановив ухвалу від 08.04.2015 про залишення без змін судових рішень судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову платника податків про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про формування платником податків податкового кредиту та валових витрат/витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за нереальними господарськими операціями з придбання товарів і підрядних робіт у підприємства з ознаками фіктивності. При цьому суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин про наявність кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва щодо підприємства (постачальника) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно, за ознаками злочину, передбаченого у частині другій статті 205 Кримінального кодексу України ( Фіктивне підприємництво ).

У справі № 2а/1570/2406/2011 (К/800/18456/13), в якій суд касаційної інстанції ухвалив постанову від 13.01.2016 про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та відмовив в задоволенні позову, на яку також посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, суд касаційної інстанції зазначив про формування платником податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі первинних документів, підписаних від імені підприємства, зареєстрованого на підставну особу без мети здійснення підприємницької діяльності. При цьому в цій справі висновки контролюючого органу обґрунтовувались фактом порушення кримінальної справи відносно засновника та директорки підприємства (постачальника) за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), в ході досудового розслідування якого директорка дала свідчення про те, що не має стосунку до господарської діяльності підприємства та підтвердила реєстрацію підприємства за винагороду за пропозицією іншої особи. Згідно з вироком суду, який набрав законної сили, зазначену особу визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість). За таких обставин суд касаційної інстанції вказав на непідтвердження платником податків належним чином оформленими документами господарських операцій та на законність податкового повідомлення-рішення.

У справі № 804/1122/13-а (К/800/33445/13), в якій суд касаційної інстанції ухвалив постанову від 01.04.2015 про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції про задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, на яку також посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, суд касаційної інстанції зазначив про формування платником податків валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі первинних документів, виданих за операціями, що були нереальними. Висновок про нереальність господарських операцій суд обґрунтував: посиланням контролюючого органу на відсутність у постачальника (ТОВ КТБ Центр ) основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо, невиконання ним обов'язку щодо декларування та сплати до бюджету податкових зобов'язань, подальше банкрутство постачальника; ненаданням позивачем доказів перевірки ділової репутації постачальника та наявності в останнього необхідних ресурсів для виконання господарських операцій. Щодо господарських операцій платника податків з іншими контрагентами (ПП Агропромінвест , ТОВ АВАН-ТАЙМ.ЗОВШШТОРГ , ТОВ Арсаон . ТОВ Омега-Спктр , ПП ДНІПРО-ІНВЕСТГРУП ) суд виходив з того, що придбані позивачем роботи щодо доробки втулки не є необхідними, оскільки технологічний процес виробництва деталі втулка є безперервним та не передбачає здійснення доробки.

Верховний Суд України у постанові від 22.11.2016 у справі № 826/11397/14, яка ухвалена за результатом розгляду заяви з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 (неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), та на яку посилається заявник в обґрунтування підстав для перегляду судового рішення, виходив з того, що така обставина у справі як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду касаційної інстанції та залишив в силі постанову суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

За результатом аналізу зазначених судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, та судові рішення цього суду, на які посилається заявник як на різні за змістом судові рішення, а також постанова Верховного Суду України, на невідповідність висновків в якій також посилається заявник, постановлені за різних обставин.

У заяві про перегляд судового рішення заявник в обґрунтування підстав для перегляду наводить судові рішення Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, ухвалені у справах, в яких не оскаржуються податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань з акцизного податку та податку на прибуток підприємств, що зумовлені висновками контролюючого органу про порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 217.1 статті 217, підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України, пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції свідчить, що ним не було неоднаково застосовано норми матеріального права, якими передбачено порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту. Ухвалення різних за змістом рішень щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість не зумовлено різним розумінням та застосуванням норм матеріального права, а зумовлено оцінкою судами першої та апеляційної інстанції доказів у кожній справі, на підставі яких суди встановили обставини, правильність правової оцінки яких перевіряв суд касаційної інстанції. Верховний Суд України висловив висновок у справі, в якій мали місце обставини щодо фіктивності підприємства - постачальника. Натомість, ці обставини у справі, в якій подано заяву про перегляд судового рішення, відсутні.

Таким чином, обставини для перегляду ухвали суду касаційної інстанції від 29.09.2016, передбачені у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), а також обставини, передбачені у пункті 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права), не підтвердилися.

Надана заявником в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права ухвала Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015, якою скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, не вирішує спору по суті і свідчить про неповноту встановлення судами обставин справи. Відсутність повно встановлених обставин у певній справі виключає висновок про ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, оскільки зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної справи.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

В.В. Хохуляк