Рішення

від 26.09.2016 по справі 910/32399/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016Справа №910/32399/15

За позовомФонду державного майна України до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробничо-комерційна фірма «Гуд Мен Ко» пророзірвання договорів купівлі-продажу за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА» доФонду державного майна України простягнення 62 000,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін: від позивача:Васильківська В.Є. від відповідача 1:Ващенко В.О., Шкаровський Д.О. від відповідача 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд державного майна України (надалі - ФДМУ) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА» (надалі - ТОВ «ОПТІМА») та Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробничо-комерційна фірма «Гуд Мен Ко» (надалі - ТОВ АВКФ «Гуд Мен Ко») про розірвання договорів купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведення перевірки виконання умов договору купівлі-продажу №КП-372 від 11.05.1995 р. були встановлені факти порушення відповідачем 1 своїх зобов'язань за таким договором в частині здійснення капіталовкладень в будівництво та завершення будівництва у встановлений строку, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про розірвання такого договору, а також розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 06.07.2001 р., укладеного вподальшому між відповідачами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.02.2016 р.

29.01.2016 до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА» до Фонду державного майна України про стягнення 62 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2016 р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА» до Фонду державного майна України про стягнення 62 000,00 грн., розгляд справи призначено на 17.02.2016 р.

17.02.2016 р. представником відповідача 1 за первісним позовом було подано відзив на позовну заяву, в якому ТОВ «ОПТІМА» проти задоволення первісних позовних вимог заперечувало з огляду на недоведеність позивачем факту невиконання ТОВ «ОПТІМА» зобов'язань за договором №КП-372 від 11.05.1995 р. Крім того, у вказаному відзиві відповідач 1 зазначав, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 06.07.2001 р., а відтак не має права звертатися до суду із позовом про його розірвання.

Також 17.02.2016 о. представником ФДМУ подано до канцелярії суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вказано на неможливість застосування до даних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, а також відсутність обов'язку ФДМУ повертати грошові кошти, сплачені на виконання умов договору №КП-372 від 11.05.1995 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 14.03.2016 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача 2.

14.03.2016 р. представником відповідача 1 до канцелярії суду подано заяву про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю направлення матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2016 р. зупинено провадження у справі №910/32399/15 за позовом Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА» та Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробничо-комерційна фірма «Гуд Мен Ко» про розірвання договорів купівлі-продажу та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА» до Фонду державного майна України про стягнення 62 000,00 грн. до повернення матеріалів справи до господарського суду міста Києва.

У зв'язку з поверненням матеріалів справи до господарського суду міста Києва, ухвалою від 11.04.2016 р. було поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.04.2016 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 20.04.2016 р. у справі №910/32399/15 призначено комплексну (будівельно-технічну та економічну) судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, розгляд справи зупинено.

27.07.2016 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист, з якого вбачається, що призначена ухвалою суду від 20.04.2016 р. експертиза не проведена у зв'язку із нездійсненням попередньої оплати, а відтак матеріали справи №910/32399/15 повернуто до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2016 р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.09.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2016 р. розгляд справи відкладено на 26.09.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення по справі, первісні позовні вимоги підтримала повністю, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

В судове засідання представники відповідача 1 за первісним позовом з'явилися, надали пояснення по суті спору, проти задоволення первісного позову заперечували, зустрічний позов просили задовольнити повністю.

Представник відповідача 2 за первісним позовом в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103040208678.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 за первісним позовом повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 2 за первісним позовом був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.1995 р. між ФДМУ (продавець) та ТОВ АВКФ «Гуд Мен Ко» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу державного майна №КП-372 (надалі - «Договір 1»), відповідно до п. 1 якого продавець продав, а покупець купив об'єкт незавершеного будівництва - прибудова спортивно-оздоровчого комплексу інституту «Діпромісто», який знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 на земельній ділянці, яка надана в постійне користування Управлінню адміністративними та службовими будинками Міністерства України в справах будівництва і архітектури на підставі рішення виконкому Київської міської ради від 11.02.1958 р. №242.

Пунктом 2 вказаного договору визначено, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва перейшло до покупця на підставі протоколу №3 засідання конкурсної комісії, затвердженого наказом Фонду державного майна від 06.12.1994 р. №768.

Відповідно до п. 4 Договору 1 вказаний в цьому договорі об'єкт продано за 6,2 млрд. карбованців.

Згідно з п. 10 Договору 1 покупець зобов'язаний виконувати всі умови експлуатації, запропонованої ним для розгляду на конкурсі, а саме:

- організація спортивно-оздоровчої діяльності;

- створення на базі комплексу Центру по реабілітації та профілактиці і лікуванню онкологічної патології з використанням методів нетрадиційної медицини, з впровадженням фітоценторного лікування;

- організація роботи по профілактиці професійних захворювань аграріїв та будівельників;

- участь у республіканській програмі по профілактиці онкологічних захворювань у спеціалістів-атомщиків та їх сімей;

- строк завершення будівництва не повинен перевищувати двох років з моменту перехода права власності на об'єкт від продавця до покупця і перша черга будівництва повинна бути виконана у ІІ півріччі 1995 р.;

- здійснювати заходи щодо недопущення зародження навколишнього середовища.

06.07.2001 р. між ТОВ «ОПТІМА» (покупець) та ТОВ АВКФ «Гуд Мен Ко» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, посвідчений державним нотаріусом Двадцятої Київської нотаріальної контори Біляєвим В.О. за реєстровим №1-4825 (надалі - «Договір 2»).

Пунктом 1 Договору 2 сторонами визначено, що продавець продав, а покупець купив об'єкт незавершеного будівництва - прибудову спортивно-оздоровчого комплексу інституту «Діпромісто», що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, №26 (об'єкт).

Відповідно до п. 5 Договору за домовленістю сторін об'єкт продано за 65 000,00 грн. та суму податку на додану вартість складає 13 000,00 грн. - разом за 78 000,00 грн.

Згідно з п. 8 Договору з моменту переходу права власності на об'єкт до покупця, останній одночасно являється правонаступником всіх прав та обов'язків продавця щодо об'єкта.

Додатковою угодою від 11.07.2002 р. до Договору 2 сторони вирішили викласти п. 8 договору в наступній редакції: «Покупець за цим договором є правонаступником покупця щодо договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - Прибудови спортивно-оздоровчого комплексу інституту «Діпромісто» №КП-372 від 05.06.1995 р., укладеного між ТОВ АВКФ «Гуд Мен Ко» та ФДМУ. Покупець приймає на себе всі зобов'язання ТОВ АВКФ «Гуд Мен Ко» за Договором №КП-372».

Протягом 2002-2010 років умови Договору 1 неодноразово змінювалися сторонами, в тому числі щодо обсягу зобов'язань ТОВ «ОПТІМА» як покупця за таким договором.

16.12.2010 р. між ФДМУ та ТОВ «ОПТІМА» було підписано договір №553 про внесення змін до Договору 1, згідно з умовами якого абзац третій пункту 10 Договору 1 викладено у наступній редакції: «- здійснити капіталовкладення і завершити будівництво багатофункціонального офісного центру в термін до 31.12.2015 р. згідно з наведеним графіком».

ФДМУ в 2015 році було проведено перевірку дотримання покупцем обов'язків з виконання умов Договору 1, за результатами якої складено акт від 14.07.2015 р.

Вказаним актом встановлено, що відповідачем 1 протягом 2014 року не здійснювалося капіталовкладення та не велися будівельні роботи по будівництву багатофункціонального офісного центру, яке заплановано було завершити до кінця 2015 року.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для розірвання Договорів.

Договір 1 є договором купівлі-продажу державного майна в процесі приватизації, а тому спірні правовідносини регулюються в т.ч. законодавством про приватизацію державного майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Згідно ч. 8 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» забороняється подальше відчуження окремих частин пакета акцій до повного виконання покупцем умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, а також подальше відчуження приватизованого об'єкта без збереження для нового власника зобов'язань, визначених умовами конкурсу, аукціону, викупу. При подальшому відчуженні приватизованого об'єкта до нового власника переходять невиконані зобов'язання, що були передбачені договором купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

16.12.2010 р. між ФДМУ та ТОВ «ОПТІМА» було підписано договір №553 про внесення змін до Договору 1, згідно з умовами якого абзац третій пункту 10 Договору 1 викладено у наступній редакції: «- здійснити капіталовкладення і завершити будівництво багатофункціонального офісного центру в термін до 31.12.2015 р. згідно з наведеним графіком: в 2009 році - 60 826,55 тис. грн., в 2010 році - 160 тис. грн., в 2011 році - 3 000 тис. грн., в 2012 році - 4 000 тис. грн., в 2013 році - 11 000 тис. грн., в 2014 році - 46 000 тис. грн., в 2015 році - 48 955 тис. грн.

За змістом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

ТОВ «ОПТІМА» належними та допустимими доказами не доведено факту здійснення капіталовкладень в об'єкт будівництва в 2014 році на суму 46 000 000,00 грн.

Вказаний факт був підтверджений перевіркою ФДМУ в 2015 році було, за результатами якої складено акт від 14.07.2015 р. Вказаним актом встановлено, що відповідачем 1 протягом 2014 року не здійснювалося капіталовкладення та не велися будівельні роботи по будівництву багатофункціонального офісного центру, яке заплановано було завершити до кінця 2015 року.

Пунктом 3 статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Відповідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.

Таким чином, ФДМУ в межах наданих йому Законом повноважень здійснило перевірку виконання відповідачем 1 за первісним позовом вимог Договору 1, та встановило факти порушень, про що складено відповідний акт від 14.07.2015 р.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідач 1 а первісним позовом не надав суду доказів наявності незалежних від нього обставин, які перешкоджали належному виконанню умов Договору щодо здійснення капіталовкладень в 2014 році.

Також станом на момент розгляду справи по суті згідно умов договору №553 від 16.12.2010 р. про внесення змін до Договору 1 настав строк для виконання ТОВ «ОПТІМА» зобов'язань за Договором 1 в частині завершення будівництва багатофункціонального офісного центру (31.12.2015 р.).

Присутні в судових засіданнях представники позивача та відповідача 1 за первісним позовом підтвердили, що вказана умова ТОВ «ОПТІМА» також виконана не була, будівництво спірного нерухомого майна станом на момент розгляду даної справи не завершено.

За таких обставин позовні вимоги ФДМУ про розірвання Договору 1 є правомірними та обґрунтованими.

Щодо вимоги ФДМУ про розірвання Договору 2, укладеного між ТОВ «ОПТІМА» як покупцем та ТОВ АВКФ «Гуд Мен Ко» як продавцем суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

В той же час, право на розірвання договору як в договірному порядку, так і за рішенням суду, згідно приписів ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 651 Цивільного кодексу України наділена лише сторона такого правочину.

З огляду на викладене, оскільки позивач за первісним позовом не є стороною Договору 2, позовна вимога ФДМУ про розірвання такого договору задоволенню не підлягає.

Стосовно зустрічних позовних вимог ТОВ «ОПТІМА» до ФДМУ про стягнення грошових коштів у розмірі 62 000,00 грн.

Як вбачається із п. 3.1 акту поточної перевірки виконання умов Договору 1 від 14.07.2016 р. вбачається, що за спірне нерухоме майно було придбане за 62 000,00 грн.

Частиною 4 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого;

4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що в разі розірвання Договору 1 в судовому порядку, підстава для утримання ФДМУ грошових коштів у розмірі 62 000,00 грн. відпаде, що є підставою для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України та повернення таких грошових коштів на користь ТОВ «ОПТІМА».

В той же час суд відзначає, що відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, зобов'язання сторін за Договором 1 будуть припинені тільки після набрання рішенням про розірвання такого договору законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, станом на момент вирішення справи по суті за зустрічним позовом, рішення суду про розірвання Договору 1 не набрало законної сили, а відтак правовідносини за таким договором між сторонами не припинилися.

Водночас, відповідно до постанов Верховного Суду України від 02.10.2013 р. у справі № 6-88цс13 (спільне засідання судових палат у цивільних та господарських справах), від 24.09.2014 р. у справі № 6-122цс14 (палата у цивільних справах), у позовах про повернення коштів у договірних відносинах, які заявлені з посиланням на положення ст. 1212 ЦК України відмовлено, з посиланням на те, що договірний характер спірних відносин виключає можливість застосування до них наведених вище норм.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду та розгляду справи по суті.

З огляду на приписи ст. 653 Цивільного кодексу України суд вважає зустрічний позов таким, що поданий передчасно, оскільки як станом на момент звернення ТОВ «ОПТІМА» до суду, так і на момент розгляду даної справи по суті, його порушеного права не існувало, а відтак у задоволенні зустрічних позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фонду державного майна України задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі-продажу державного майна №КП-372, укладений 11.05.1995 р. між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробничо-комерційна фірма «Гуд Мен Ко».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА» (01011, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, літ. В; ідентифікаційний код 31084845) на користь Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову Фонду державного майна України відмовити.

5. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.09.2016 р.

Суддя В.П. Босий