Рішення

від 05.10.2016 по справі 920/640/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.2016 Справа № 920/640/16

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя- Заєць С.В., судді: Левченко П.І., Яковенко В.В., при секретарі судового засідання Завалій Г.В., розглянув матеріали справи № 920/640/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»,

м. Суми;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксенія», м. Суми;

про стягнення 22 173 грн. 91 коп.

За участю представників сторін:

Від позивача: Троян Д.В. (довіреність № 26 від 01.08.2016);

Від відповідача: Шевченко О.І. ( протокол заг. зборів № 5 від 25.12.2005);

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 22 173 грн. 91 коп. відповідно до умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1076-Т від 01.10.2006, в тому числі 19 023 грн. 17 коп. основного боргу, 2 177 грн. 48 коп. пені відповідно до п. 5.1.5 договору, 154 грн. 40 коп. 3% річних та 818 грн. 86 коп. інфляційних збитків, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Позивач 03.10.2016 року надав пояснення б/н від 30.09.2016 року, в яких вказав, що факт надання відповідачу послуг за період з жовтня 2015 по квітень 2016 року підтверджується згідно п. 3.4 договору та п. 10 Додатку № 2 до договору виставленими рахунками та актами прийому-передачі теплової енергії, які надавались відповідачу та частково направлялись на поштову адресу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 8832 від 04.10.2016), в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, та вказує, що з жовтня 2009 року і по сьогодні відповідач не отримував таку послугу, як теплопостачання.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 5 жовтня 2016 року представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Уповноважений представник відповідача в судовому засіданні 05.10.2016 заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 1076-Т від 1 жовтня 2006 року позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 1.4 договору визначено, що умови обліку споживання послуг, вказані у додатку № 2 до договору, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до умов обліку спожитих послуг, що є додатком № 2 до договору, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують акт прийому-передачі послуг. Споживач протягом 2 днів з дня отримання від виконавця акту прийому-передачі послуг, зобов'язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання (п. 9 додатку № 2 до договору).

Якщо споживач протягом строку, вказаного у п. 9 додатку, не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його не підписання, вважається що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному в акті (п. 10 додатку № 2 до договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору розмір тарифів на послуги встановлюється органом місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі (гривні) на умовах передплати відповідно до встановлених тарифів, які визначені умовами цього договору, або додатками до цього договору. Зміна форми розрахунків допускається за згодою сторін. Відповідач має право вносити авансові платежі без обмеження їх граничного розміру.

Приписами пункту 3.2. договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідач до 15 числа розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період (п. 3.3. договору).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що щомісячно 6-го числа відповідач отримує від позивача акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого є невід'ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності щодо сплати за надані позивачем послуги.

Зі змісту пункту 3.5 договору вбачається, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлені цим договором строки (п. 4.2.1 договору).

Позивач вказує, що надав відповідачеві послуги з теплопостачання на суму 19 023 грн. 17 коп., що підтверджується актами прийому - передачі теплової енергії за період жовтень 2015 року по квітень 2016 року, а також копіями рахунків на оплату наданих послуг за вказані періоди, а саме № 1076 від 31.10.2015 року, № 1076 від 30.11.2015 року, № 1076 від 31.12.2015 року, № 1075 від 31.01.2016 року, № 1076 від 29.02.2016 року, № 1076 від 31.03.2016 року, № 1076 від 30.04.2016 року.

Відповідно до пункту 5.1.5 договору, у разі несвоєчасної сплати відповідачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги позивача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день (враховуючи календарні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідач, який прострочив, виконання грошового зобов'язання на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не розрахувався за надані з жовтня 2015 року по квітень 2016 року послуги з теплопостачання відповідно до умов укладеного між сторонами договору, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 19 023 грн. 17 коп. заборгованості, а також відповідачеві нараховано 2 177 грн. 48 коп. пені, 154 грн. 40 коп. 3% річних та 818 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог і вказує, що з жовтня 2009 року відповідача було від'єднано від теплопостачання, тому відповідач не отримував теплову енергію за вказаний позивачем період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, так як 30 жовтня 2009 року в приміщенні відповідача по вулиці Заливній 15 опалювальні пристрої приєднані до загальнобудинкових стояків були відімкнені і встановлені заглушки, про що свідчить Акт обстеження системи централізованого опалення об'єкта від 30.10.2009.

Позивач не погоджується з позицією відповідача і вказує, що даний акт не є належним доказом. Вищезазначений акт складено працівником ТОВ «Сумитеплоенерго» ОСОБА_1, який працював старшим контролером, та згідно посадової інструкції не був уповноважений вчиняти дії які пов'язані зі складенням та підписанням актів такого характеру. Станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 не є співробітником ТОВ «Сумитеплоенерго». В зв'язку з тим, що даний акт було складено не на фірмовому бланку підприємства, та без візи керівника, як це передбачено, а в договірній справі та на підприємстві в цілому оригінал даного акту відсутній. Також позивач вважає, що Єдиним дозвільним документом для; відключення приміщень від мереж централізованого опалення є рішення постійно діючої міжвідомчої комісії про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та влаштування автономного опалення. Оскільки відповідач не подав доказів здійснення у відповідності до вимог чинного законодавства відключення системи опалення споживача від мереж централізованого опалення, позивач вважає, що таке відключення відповідача є самовільним і просить стягнути вартість наданих послуг теплопостачання пропорційно опалювальній площі відповідно затвердженим тарифам. Також позивач зазначає, що починаючи з 2009 року та до теперішнього часу відповідач не звертався на адресу позивача з приводу розірвання договору, відсутності потреби в наданні послуг або щодо якості наданих послуг.

Дослідивши надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи Акти прийому-передачі теплової енергії за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року не підписані з боку відповідача.

Разом з тим, Актом дослідження системи централізованого опалення від 30 жовтня 2009 року було встановлено, що в приміщенні по вулиці Заливній 15 опалювальні пристрої в кількості 10 штук в місцях приєднання до загальнобудинкових стояків були відключені і встановлені заглушки. Стояки ізольовані. Відповідний акт підписаний представником позивача та відповідача, а також містить печатки обох сторін.

З акту обстеження системи централізованого теплопостачання об'єкту від 21 вересня 2016 року складеного представником позивача вбачається, що при обстеженні приміщення ТОВ «Ксенія» (вул. Заливна, 15) встановлено, що виконано демонтаж опалювальних приладів від внутрішньобудинкових стояків системи опалення в кількості 10 штук.

Відповідно до пункту 4.1.10 договору, відповідач має право на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання.

Пунктом 4.4.5 договору визначено, що позивач зобов'язаний звільняти відповідача від плати за послуги у разі їх ненадання.

Згідно з п. 9 Умов обліку спожитих послуг, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, сторони щомісячно 6-го числа складають та підписують акт прийому-передачі послуг.

Докази складання сторонами актів прийому-передачі послуг за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року в матеріалах справи відсутні.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського Процесуального кодексу України).

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт надання відповідачеві послуг з теплопостачання в період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року враховуючи, що в приміщенні відповідача по вулиці Заливній 15 опалювальні пристрої в кількості 10 штук в місцях приєднання до загально будинкових стояків були відключені і встановлені заглушки.

Таким чином суд вважає безпідставними, необґрунтованими належними та допустимими доказами вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг постачання теплової енергії, наданих у період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 19 023 грн. 17 коп. основного боргу за послуги надані у період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року відповідно до договору № 1076-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006 за їх необґрунтованістю.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.1.5 договору, у разі несвоєчасної сплати відповідачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги позивача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день (враховуючи календарні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідач, який прострочив, виконання грошового зобов'язання на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 2 177 грн. 48 коп., 3% річних в загальній сумі 154 грн. 40 коп. та інфляційні нарахування в сумі 818 грн. 86 коп., розрахунок здійснений за загальний період з 11.11.2015 по 19.05.2016.

Разом з цим, враховуючи встановлені судом обставини, відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 19 023 грн. 17 коп., суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 177 грн. 48 коп. пені, 154 грн. 40 коп. 3% річних, 818 грн. 86 коп. інфляційних збитків за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Повне рішення складено 10.10.2016 року.

Головуючий суддя С.В. Заєць

Судді П.І. Левченко

В.В. Яковенко