Постанова

від 10.04.2017 по справі 920/640/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р. Справа №920/640/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №20 від 01.02.2017р.,

відповідача - ОСОБА_2, директор; ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 18.01.2017р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№684С/1-41 від 28.02.2017р.) на рішення господарського суду Сумської області від 05.10.2016р. у справі №920/640/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксенія", м. Суми,

про стягнення 22173,91 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Сумитеплоенерго", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "Ксенія" 22173,91 грн. заборгованості по договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №1076-Т від 01.10.2006р., в тому числі 19023,17 грн. основного боргу, 2177,48 грн. пені, 154,40 грн. 3% річних, 818,86 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.10.2016р. у справі №920/640/16 (головуючий суддя Заєць С.В., суддя Левченко П.І., суддя Яковенко В.В.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати за подання апеляційної скарги просить покласти на відповідача.

Зокрема, в обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги, позивач зазначив, що договір №1076-Т від 01.10.2006р. є правомірним, чинним та таким, що підлягає обов'язковому виконанню сторонами; жодних зауважень стосовно якості послуг або відмови від отримання послуг, чи необхідності розірвання договору від відповідача не надходило. Отже, оскільки відповідач не подав доказів здійснення у відповідності до вимог чинного законодавства відключення системи опалення споживача від мереж централізованого опалення, позивач вважає таке відключення відповідача самовільним і просить стягнути вартість наданих послуг теплопостачання пропорційно опалювальній площі відповідно затвердженим тарифам.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує (вх.№11400 від 11.11.2016р.), вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що судом правомірно визнано доведеним факт відключення приміщення, що належить відповідачу, від системи опалення, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за надані ТОВ "Сумитеплоенерго" послуги є безпідставними та необґрунтованими. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Позивач 14.11.2016р. надав до суду доповнення до апеляційної скарги (вх. №11482), долучені до матеріалів справи, в яких наголошує, що договір про надання послуг з теплопостачання чинний, позивачем виконувався, а відповідач, в свою чергу, його не розірвав та не відмовлявся від надання послуг, та порушив його умови.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2016р. апеляційну скаргу позивача задоволено. Рішення господарського суду Сумської області від 05.10.2016р. у справі №920/640/16 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксенія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" 22173,91 грн. заборгованості по договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №1076-Т від 01.10.2006р., в тому числі 19023,17 грн. основного боргу, 2177,48 грн. пені, 154,40 грн. 3% річних, 818,86 грн. інфляційних, 1378,00 грн. судового збору за подачу позову та 1515,80 грн. за подачу апеляційної скарги.

07.02.2017р. Вищий господарський суд України прийняв постанову, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксенія" задовольнив частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2016р. у справі №920/640/16 скасував. Справу №920/640/16 направив на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Після направлення справи із Вищого господарського суду України на новий розгляд апеляційною інстанцією, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2017р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.04.2017р.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу (вх.№3575 від 03.04.2017р.), в яких вказує, зокрема, на наступне:

- складеним між сторонами актом обстеження системи централізованого опалення об'єкту від 30.10.2009р. та актом обстеження централізованого теплопостачання об'єкту від 21.09.2016р. засвідчено факт відключення приміщення ТОВ "Ксенія" від системи опалення;

- в силу вимог п. 4.2.16 договору, ТОВ "Ксенія" не було зобов'язане споживати відповідні послуги, оскільки був відсутній письмовий дозвіл ТОВ "Сумитеплоенерго", яким є акт про готовність споживача до опалювального періоду, в зв'язку з чим правомірно не оплачував ці послуги, тому що не отримував їх;

- матеріали справи не містять доказів направлення/вручення відповідачу актів прийому-передачі теплової енергії, а акти приймання-передачі теплової енергії по житловому будинку по вул. Заливній, 15, також, не підтверджують отримання саме ТОВ "ОСОБА_1 послуг з теплопостачання, оскільки не підписані зі сторони останнього;

- ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію;

- оскільки ТОВ "Ксенія" не отримувало послуг з теплопостачання, то на підставі п. 4.4.5. не повинна їх оплачувати.

Позивач надав додаткові пояснення у справі (вх.№3576 від 03.04.2017р.), в яких зазначив, що відповідач з жовтня 2015 року по квітень 2016 року користувався послугами позивача з постачання теплової енергії, але на даний час так і не сплатив суму боргу за спожиту теплову енергію, станом на 19.05.2016р. відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 19023,17 грн., що підтверджується відомістю звірки взаєморозрахунків. Також, позивач вказує на те, що матеріали справи не містять доказів, зокрема, копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла. На думку позивача, не дотримання відповідачем порядку відключення об'єкта від централізованого опалення та фактичне споживання теплової енергії протягом спірного періоду свідчить про намагання розірвати договір в односторонньому порядку, що є неприпустимим відповідно до вимог законодавства.

В судовому засіданні 10.04.2017р. представник апелянта підтримав свою апеляційну скаргу з наведених підстав, просив її задовольнити в повному обсязі. Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення просили залишити без змін.

У відповідності до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених предстаників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені стосовно даної справи в постанові від 07.02.2017р., колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного між сторонами договору №1076-Т від 01.10.2006р. позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 1.4 договору визначено, що умови обліку споживання послуг вказані у додатку №2 до договору, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до умов обліку спожитих послуг, що є додатком №2 до договору, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують акт прийому-передачі послуг. Споживач протягом 2 днів з дня отримання від виконавця акта прийому-передачі послуг, зобов'язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання (п.9 додатку №2 до договору).

Якщо споживач протягом строку, вказаного у п.9 додатку, не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його непідписання, вважається що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному в акті (п.10 додатку №2 до договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору розмір тарифів на послуги встановлюється органом місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі (гривні) на умовах передплати відповідно до встановлених тарифів, які визначені умовами цього договору, або додатками до цього договору. Зміна форми розрахунків допускається за згодою сторін. Відповідач має право вносити авансові платежі без обмеження їх граничного розміру.

Приписами пункту 3.2. договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідач до 15 числа розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період (п.3.3. договору).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що щомісячно 6-го числа відповідач отримує від позивача акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого є невід'ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності щодо сплати за надані позивачем послуги.

Зі змісту пункту 3.5 договору вбачається, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлені цим договором строки (п.4.2.1. договору).

Позивач вказував, що надав відповідачеві послуги з теплопостачання на суму 19023,17грн, що підтверджується актами прийому - передачі теплової енергії за період жовтень 2015 року по квітень 2016 року, а також копіями рахунків на оплату наданих послуг за вказані періоди.

Відповідно до пункту 5.1.5. договору, у разі несвоєчасної сплати відповідачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги позивача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день (враховуючи календарні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідач, який прострочив, виконання грошового зобов'язання на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не розрахувався за надані з жовтня 2015 року по квітень 2016 року послуги з теплопостачання відповідно до умов укладеного між сторонами договору, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 19023,17 грн. заборгованості, а також відповідачеві нараховано 2177,48 грн. пені, 154,40 грн. - 3% річних та 818,86 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказував, що з жовтня 2009 року його було від'єднано від теплопостачання, тому відповідач не отримував теплову енергію за вказаний позивачем період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, так як 30.10.2009р. в приміщенні відповідача по вулиці Заливній, 15 опалювальні пристрої, приєднані до загальнобудинкових стояків, були відімкнені і встановлені заглушки, про що свідчить Акт обстеження системи централізованого опалення об'єкта від 30.10.2009р.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що у позивача відсутні фактичні та правові підстави для стягнення з відповідача боргу за послуги з теплопостачання, оскільки позивач не довів факт надання послуг відповідачу.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що оскільки відповідачем не надано доказів, що ним у встановленому законом порядку були проведені роботи з відключення системи опалення та постачання гарячої води у приміщенні, яке йому належить, таке відключення є самовільним, а, отже, не може звільняти останнього від сплати послуг теплопостачання по чинному договору. Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд послався на те, що факт надання послуг з теплопостачання у зазначеному позивачем обсязі підтверджується доданими до позовної заяви копіями актів прийому-передачі теплової енергії, які підписані обома сторонами зобов'язання.

Вищий господарський суд в постанові від 07.02.2017р. зазначив, що акти на які послався суд апеляційної інстанції, засвідчують факт приймання-передачі теплової енергії по житловому будинку, в якому розташований відповідач, в цілому (а.с.24-30), тоді як додані до позовної заяви акти прийому-передачі теплової енергії, що складались позивачем саме на виконання умов договору №1076-Т (а.с.16-23), відповідачем не підписані, докази їх направлення/вручення відповідачу матеріали не містять, у зв'язку з чим, апеляційний господарський суд мав проаналізувати та надати оцінку як правовим наслідкам непідписання відповідачем зазначених актів, та, відповідно, правомірності використання зазначених в них обсягів споживання та вартості послуг, так і можливості визначити на підставі загальнобудинкових актів приймання-передачі теплоенергії конкретні обсяги спожитих відповідачем послуг з посиланням на відповідну, визначену договором та законодавчими приписами, регламентацію.

При цьому, суд касаційної інстанції враховуючи, що приписи статті 275 Господарського кодексу України та частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачають здійснення оплати за фактично отриману теплову енергію, за наслідками встановлення вказаних вище обставин, щодо обсягів спожитих послуг, вказав на те, що апеляційний господарський суд мав би надати оцінку положенням пунктів 4.1.10. та 4.4.5. договору, згідно яких: - відповідач має право на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання; - позивач зобов'язаний звільняти відповідача від плати за послуги у разі їх ненадання, адже заперечуючи проти позову відповідач посилався, зокрема, і на вказані пункти договору, втім такі доводи апеляційним судом не спростовано, що свідчить про порушення приписів ст.ст.4 2 , 4 7 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, враховуючи приписи наведеної норми, вказівки Вищого господарського суду по справі №920/640/16 викладені при скасуванні ним постанови апеляційної інстанції є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при повторному апеляційному перегляді.

Розглянувши обставини справи, колегія суддів зазначає, що згідно з п.п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005 р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 року за №1478/11758 (із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 р. за №169) затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання, який згідно з п.1.1 визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Вказаним Порядком передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не у квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи споживача, а відключення багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Отже, власник нежитлового приміщення не має права самовільно здійснювати відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Зазначені нормативні приписи роблять неможливим відключення від централізованого опалення та постачання гарячої води окремих квартир та приміщень в багатоквартирному житловому будинку, але надають можливість відключення від централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирного житлового будинку в цілому, по рішенню загального зібрання та згоди всіх власників приміщень, що знаходяться в житловому будинку.

Відповідно до п. 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань ЖКГ 17.05.2005 р. за №76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

В свою чергу, процедура відключення від систем централізованого опалення, встановлена Порядком відключення житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, що затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005р. (зареєстрований в МЮУ 09.12.2005р. за № 1478/11758), який містить в собі імперативні норми, тобто норми, що не допускають будь-яких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків тих чи інших суб'єктів, зокрема, Порядком:

- встановлена процедура відключення від мереж централізованого опалення цілого будинку (а не окремого приміщення), а саме, шляхом написання заяви про надання дозволу на відключення до Міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО;

- визначені суб'єкти звернення та суб'єкти, уповноважені давати дозволи на відключення від мереж централізованого опалення, яким є Міжвідомча комісія з розгляду питань відключення від мереж ЦО;

- передбачені документи, які оформлюються при проведенні відключення від мереж централізованого опалення, а саме: протокол Комісії, яким оформлюється прийняте нею рішення, акт про відключення від систем централізованого опалення.

Згідно п. 2.1, п.п. 2.2.1, 2.2.2 п. 2.2 Порядку споживач звертається в Комісію для отримання дозволу і саме Комісія приймає рішення щодо надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води чи про відмову у його наданні. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до міжвідомчої комісії для отримання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. У відповідача відсутні технічні умови відповідних організацій для відокремлення від мереж централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Таким чином, колегія суддів констатує, що відповідачем не надано доказів, що ним у встановленому законом порядку були проведені роботи з відключення системи опалення та постачання гарячої води у приміщенні, що йому належить.

Разом з тим, досліджуючи докази отримання від позивача послуг по теплопостачанню, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом касаційної інстанції, акти на які посилається позивач, засвідчують факт приймання-передачі теплової енергії по житловому будинку, в якому розташований відповідач, в цілому (а.с.24-30), тоді як додані до позовної заяви акти прийому-передачі теплової енергії, що складались позивачем саме на виконання умов договору №1076-Т (а.с.16-23), відповідачем не підписані, докази їх направлення/вручення відповідачу матеріали не містять, як матеріали справи не містять доказів того, що є підписані акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.05.2016р. згідно договору №1076-Т від 01.10.2006р.

Відповідно до умов обліку спожитих послуг, що є додатком №2 до договору, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують акт прийому-передачі послуг. Споживач протягом 2 днів з дня отримання від виконавця акта прийому-передачі послуг, зобов'язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання (п.9 додатку №2 до договору).

Якщо споживач протягом строку, вказаного у п.9 додатку, не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його непідписання, вважається що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному в акті (п.10 додатку №2 до договору).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що щомісячно 6-го числа відповідач отримує від позивача акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого є невід'ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності щодо сплати за надані позивачем послуги.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального господарського кодексу кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких гуртуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно зі статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів.

Відповідно до цієї статті господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В пункті 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського процесуального кодексу України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а також інститут належності доказів, якою є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (852-15), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зважаючи на наведені норми та умови Договору, належними та допустимими доказами постачання теплоенергії по Договору відповідачу та відповідно настання у нього обов'язку з її оплати можуть бути лише первинні документи - складені на підставі спірного Договору, належним чином підписані сторонами та скріплені їх печатками акти приймання - передачі теплової енергії, або докази надання відповідачу таких актів, підписаних та скріплених печаткою з боку позивача відповідачу для підписання.

Однак, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні підписані відповідачем акти приймання-передачі теплоенергії за Договором за спірний період, або докази надання позивачем підписаних зі свого боку актів відповідачу для підписання, як і докази надання позивачем відповідачу рахунків - фактур за спірний період.

Отже, позивачем не доведено наявність заборгованості у відповідача по Договору за спірний період.

Крім того, відповідно до пункту 4.2.10 укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006р. №1076-Т, споживач зобов'язаний до початку опалювального періоду, але не пізніше 01 жовтня, проводити підготовку об'єкта (приміщення, будинку), його санітарно-технічних приладів, пристроїв та обладнання теплоспоживання до експлуатації в осінньо-зимовий період та письмово інформувати виконавця про їх готовність.

В пункті 4.4.2. договору встановлено, що виконавець зобов'язаний при отриманні від споживача письмового повідомлення (п.4.2.10. договору) протягом 3-х робочих днів перевіряти готовність споживача до опалювального періоду та при встановленні готовності споживача до опалювального періоду, скласти відповідний акт у двох примірниках, один з яких передати споживачеві.

Отже, ТОВ "Сумитеплоенерго" перед початком кожного опалювального періоду, в тому числі і перед опалювальним періодом з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, за який просить стягнути заборгованість за теплопостачання, повинен був скласти відповідний акт у двох примірниках про готовність ТОВ "Ксенія" до опалювального періоду, та один примірник цього акту передати відповідачу.

Проте, доказів складання такого акту про готовність ТОВ "Ксенія" до опалювального періоду, за спірний період в матеріалах справи відсутні.

Згідно пункту 4.2.16 договору, споживач зобов'язаний не споживати послуги без письмового дозволу виконавця, яким є акт.

В порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач належних та допустимих доказів, у підтвердження того, що приміщення відповідача у спірний період було підключено до системи централізованого опалення - не надав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що актом дослідження системи централізованого опалення від 30.10.2009р. було встановлено, що в приміщенні по вулиці Заливній, 15 опалювальні пристрої в кількості 10 штук в місцях приєднання до загальнобудинкових стояків були відключені і встановлені заглушки. Стояки ізольовані. Відповідний акт підписаний представником позивача та відповідача, а також містить печатки обох сторін.

З акту обстеження системи централізованого теплопостачання об'єкту від 21.09.2016р. складеного представником позивача вбачається, що при обстеженні приміщення ТОВ "Ксенія" (вул. Заливна, 15) встановлено, що виконано демонтаж опалювальних приладів від внутрішньобудинкових стояків системи опалення в кількості 10 штук.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що споживання послуг за договором, укладеним між сторонами - не відбувалось. Питання правомірності чи не правомірності відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води - не є предметом розгляду у даній справі. Предметом розгляду у справі №920/640/16 є стягнення заборгованості спожитої теплової енергії за спірний період, яка повинна підтверджуватись належними доказами у справі.

Відповідно до пункту 4.1.10 договору, відповідач має право на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання.

Пунктом 4.4.5 договору визначено, що позивач зобов'язаний звільняти відповідача від плати за послуги у разі їх ненадання.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, умовами договору та приписами законодавства підставою для стягнення з відповідача оплати (заборгованості) за теплову енергію є докази прийняття та споживання теплової енергії відповідачем.

Станом на день вирішення спору по суті, позивачем не надано жодного документального доказу, що підтверджує факт поставки теплової енергії за спірний період на адресу відповідача та відповідно доказів її споживання.

Отже, враховуючи обставини справи, приписи, укладеного між сторонами договору та норми права, зважаючи на те, що поставка теплової енергії не підтверджена належними та допустимими доказами та факт споживання відповідачем теплової енергії не є доведеним, позовні вимоги щодо стягнення 19023,17 грн. основного боргу є необґрунтованими.

Вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2177,48 грн., 3% річних в сумі 154,40 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 818,86 грн. є похідними від позовної вимоги щодо стягнення основного боргу, а отже, також не підлягають задоволенню.

Дослідивши всі належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст.4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 05.10.2016р. у справі №920/640/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст.49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст.ст.49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.10.2016р. у справі №920/640/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.І. Сіверін

Суддя П.В. Тихий