Рішення

від 04.10.2016 по справі 922/2613/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р.Справа № 922/2613/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот", м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхім-Сервіс Ко ЛТД", м.Харків, про стягнення 405235,20 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 03.08.2016р.);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 26.09.2016р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот", м.Харків, звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхім-Сервіс Ко ЛТД" основного боргу за Договором купівлі-продажу № 23/02.12 від 23.03.2012р. в розмірі 405235,20 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 6078,53 грн.

У судовому засіданні, яке було розпочато 03.10.2016р., представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів передачі товару за Договором № 23/02.12 від 23.03.2012р., а тому передача товару не відбулась. Також представник відповідача зазначила, що позивачем не надано доказів попередження відповідача про існування договору поруки, у зв'язку з чим зміст договору поруки, укладеного між кредитором та поручителем, суперечить чинному законодавству. Укладення Договору про відступлення права вимоги № НОМЕР_1 від 08.08.2013р. суперечить вимогам Основного договору, а саме пункту 7.1., згідно якого сторони не мають права передавати свої права і обов'язки за Договором третім особам без письмового погодження іншої сторони.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 04.10.2016р. до 11:45 год.

Після перерви представники сторін своїх позицій у справі не змінили.

Представник позивача надала письмові пояснення на заперечення відповідача проти позову, які були долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

08.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські технології когенераційних систем" було укладено Договір про відступлення права вимоги № НОМЕР_1.

Згідно п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги, Товариство з обмеженою з відповідальністю "Українські технології когенераційних систем" - "первісний кредитор відступає, а новий кредитор - позивач, набуває права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхім-Сервіс Ко ЛТД" (відповідач), що належать первісному кредитору згідно п. 3.1. Договору поруки № 0806ПР від 08.08.2012р. та Договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р. у розмірі 405235,20 грн.

Відповідач стверджує, що укладення Договору про відступлення права вимоги № НОМЕР_1 від 08.08.2013р. суперечить вимогам Основного договору (Договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р.) та є таким, що випливає з договору поруки, про існування якого відповідачеві не було відомо.

З приводу вищевказаного твердження відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тобто за загальним правилом, відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, адже внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони у договорі, а відтак боржник продовжує залишатися зобов'язаною особою за основним договором, зокрема щодо сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Виходячи з наведених вище норм, які регулюють підстави та порядок переходу до нового кредитора права вимоги до боржника, вбачається, що законом встановлено лише обов'язок повідомити боржника про перехід права вимоги від первісного кредитора до нового.

Матеріали справи свідчать, що відповідачу було направлено повідомлення за вих. № 08/08-1 від 08.08.2013р. про відступлення права вимоги до позивача за Договором купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р., укладеним з Приватним підприємством "Матрапак", зобов'язання за яким 03.08.2012р. було виконано TOB "ЮТЕКС" згідно Договору поруки № НОМЕР_2 від 08.06.2012р.

Статтею 518 ЦК України визначено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Проте, будь-яких заперечень проти укладення договору відступлення права вимоги відповідачем позивачу, як новому кредитору, заявлено не було, що свідчить про згоду відповідача на укладення спірного договору та прийняття того факту, що зобов'язання за Договором купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р. було виконано поручителем - TOB "Українські технології когенераційних систем".

За таких обставин, суд вважає вищевказані доводи відповідача необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до п. 1.2 Договору про відступлення, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника отримання всіх належних первісному кредитору прав в об'ємі та на умовах Договору поруки № НОМЕР_2 від 08.08.2012р. та Договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р.

Пунктом 1.4. Договору про відступлення права вимоги визначено, що до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент підписання договору, а також ті права, які виникатимуть із зобов'язання в майбутньому.

У відповідності до умов Договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р., укладеного між відповідачем, як покупцем, та Приватним підприємством "Матрапак", як продавцем, продавець зобов'язується поставити покупцю товар: N-метиланелін (ММА) у кількості 13,075 тони, вартістю 294187,50 грн. та антідетоційну присадку АДА-М у кількості 2005,00 кг, вартістю 43508,50 грн., усього загальною вартістю 405235,20 грн., у тому числі ПДВ 67539,20 грн.

Згідно п. 4.2. Договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р., оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, на умовах відстрочки платежу до 30.09.2012р.

Відповідач проти факту отримання товару від продавця за Договором купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р. заперечує, посилаючись на те, що згідно п.5.2. даного Договору, право власності на товар до покупця переходить з моменту підписання видаткових документів, а саме товарно-транспортних накладних, які не були надані суду позивачем.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як вбачається з Акту прийому-передачі документів від 08.08.2013р. до Договору № НОМЕР_1 від 08.08.2013р., первісний кредитор (TOB "Українські технології когенераційних систем") передав, а новий кредитор (позивач у справі) прийняв оригінали наступних документів:

- Договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р.;

- видаткової накладної № РН-000076 від 30.03.2012р.;

- довіреності № 11 від 30.03.2012р.;

- податкової накладної № 57 від 30.03.2012р.;

- Договору поруки № 0806ПР від 08.06.2012р.

При цьому, копія видаткової накладної, виданої ПП "Матрапак" відповідачу є первинним документом, який підтверджує факт приймання передачі товарів та її зміст відповідає переліку обов'язкових реквізитів, який наведений у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV.

Оскільки відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей від 16.05.1996 р. № 99 (яка була чинна до 01.01.2015р.), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів, суд вважає довіреність № 11 від 30.03.2012р. доказом, що також підтверджує факт отримання відповідачем товару від продавця за Договором купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р.

Відповідач у своїх запереченнях наполягає на відсутності товарно-транспортної накладної, що, на думку відповідача, свідчить про те, що передача товару не відбулась.

Дійсно, відповідно до наказу Мінтранс України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Проте, суд вважає, що даний документ має значення лише для сторін за Договором купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р., оскільки є необхідним для відображення операцій за цим договором в бухгалтерському обліку.

У даному ж випадку позивач не є прямим набувачем товару за Договором купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р.

На підставі викладеного, суд вважає твердження відповідача щодо недоведеності позивачем передачі товару та ненадання відповідних доказів щодо отримання товару необґрунтованими та безпідставними.

08.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські технології когенераційних систем" (скорочена назва ТОВ "ЮТЕКС"), як поручителем, та Приватним підприємством "Матрапак", як кредитором, було укладено Договір поруки № НОМЕР_2, згідно якого TOB "ЮТЕКС" поручається перед ПП "Матрапак" за виконання обов'язків відповідача за Договором купівлі-продажу № 23/02.12 від 23.03.2012р. щодо відшкодування зобов'язань за даним договором у загальній сумі 405235,20 грн. у повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3.1. вищевказаного Договору поруки, у випадку виконання поручителем обов'язків боржника перед кредитором, до поручителя переходять усі права кредитора за основним договором.

В обґрунтування заперечень проти позову, відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів попередження відповідача про існування вищевказаного договору поруки.

Суд не приймає такі доводи відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами п. 1.2. Договору поруки № 0806ПР від 08.06.2012р., у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, чинним законодавством України та умовами договору поруки не встановлено обов'язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 553, 554, 626 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Як свідчать матеріали справи, 03.08.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТЕКС" було сплачено Приватному підприємству "Матрапак" заборгованість у розмірі 405235,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 396606.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські технології когенераційних систем" (TOB "ЮТЕКС") було виконано свої зобов'язання перед Приватним підприємством "Матрапак" за Договором поруки № НОМЕР_2 від 08.06.2012p.

08.08.2013р. TOB "ЮТЕКС" листом за вих. № 08/08-1 повідомило відповідача про відступлення права вимоги до позивача за Договором купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012p., укладеним з Приватним підприємством "Матрапак", зобов'язання за яким 03.08.2012р. було виконано TOB "ЮТЕКС" згідно Договору поруки № НОМЕР_2 від 08.06.2012р.

Надаючи правову кваліфікацію викладених вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Судом встановлено, що відповідачем не було виконано зобов'язання щодо оплати за поставлений товар у визначений договором строк, що є порушенням умов договору. Станом на даний час грошові кошти в сумі, визначеній умовами договору, на рахунок позивача не надходили.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до частини четвертої статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому, договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Тобто, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 ЦК України),

Судом встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за поставлений товар у розмірі 405235,20 грн., права вимоги за яким належать позивачу.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що відповідачем не виконано умови Договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р., а також Договору про відступлення права вимоги № НОМЕР_1 від 08.08.2013р., суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" та визнав їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 512 ,514, 530, 553, 554, 556, 626, 628, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхім-Сервіс Ко ЛТД" (61052, м.Харків, вул.Конторська, буд. 75/77; ідентифікаційний код: 22700264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот" (61070, м.Харків, вул.Академіка Проскури, буд. 1, корп. 45, офіс 21; ідентифікаційний код: 34333275; п/р 2650000320188 в АТ "Регіон-Банк" м.Харків, МФО 351254) - суму основного боргу за Договором купівлі-продажу № 23/02.12 від 23.03.2012р. у розмірі 405235,20 грн.; витрати зі сплати судового збору в розмірі 6078,53 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_3