Постанова

від 30.11.2016 по справі 922/2613/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа № 922/2613/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 03.08.2016)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 01.11.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Біхім-Сервіс Ко ЛТД", м. Харків (вх. №2781 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.16 у справі № 922/2613/16

за позовом ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яка діє в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот", м. Харків

до ТОВ "Біхім-Сервіс Ко ЛТД", м. Харків

про стягнення 405235,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2016 у справі № 922/2613/13 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задовоено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхім-Сервіс Ко ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот" суму основного боргу за договором купівлі-продажу № 23/02.12 від 23.03.2012р. у розмірі 405235,20 грн.; витрати зі сплати судового збору в розмірі 6078,53 грн.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2016 у справі № 922/2613/13, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач зазначає про відсутність доказів передачі товару за договором № 23/02.12 КП від 23.03.2012 (товарно-транспортних накладних) у відповідності до п. 5.2 договору та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155.

Відповідач посилається також на те, що договір поруки в порушення норм закону був укладений без попередження відповідача. Крім того, як зазначає відповідач, укладання договору про відступлення права вимоги № НОМЕР_1 від 08.08.2013 суперечить вимогам п. 7.1 Основного договору.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погоджується, посилаючись на те, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується отримання відповідачем товару за договором купівлі-продажу № 23/02.12КП від 23.03.2012. Позивач вказує на те, що відповідач був повідомлений 08.08.2012 про відступлення права вимоги до позивача за договором купівлі-продажу № 23/02.12КП від 23.03.2012 та будь-яких заперечень новому кредитору не заявляв, що, на думку позивача, свідчить про згоду відповідача на укладання спірного договору та прийняття того факту, що зобов'язання за договором купівлі-продажу було виконано поручителем - ТОВ «Українські технології когенераційних систем» . Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 розгляд справи відкладено на 30.11.2016.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 08.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські технології когенераційних систем" було укладено договір про відступлення права вимоги № НОМЕР_1.

Згідно п. 1.1. договору про відступлення права вимоги, Товариство з обмеженою з відповідальністю "Українські технології когенераційних систем" - "первісний кредитор відступає, а новий кредитор - позивач, набуває права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхім-Сервіс Ко ЛТД" (відповідач), що належать первісному кредитору згідно п. 3.1. договору поруки № 0806ПР від 08.08.2012 та договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012 у розмірі 405235,20 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника отримання всіх належних первісному кредитору прав в об'ємі та на умовах договору поруки № НОМЕР_2 від 08.08.2012 та договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012.

Пунктом 1.4. договору про відступлення права вимоги визначено, що до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент підписання договору, а також ті права, які виникатимуть із зобов'язання в майбутньому.

У відповідності до умов договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012, укладеного між ТОВ "Біхім-Сервіс Ко ЛТД", як покупцем, та ПП "Матрапак", як продавцем, продавець зобов'язується поставити покупцю товар: N-метиланелін (ММА) у кількості 13,075 тони, вартістю 294187,50 грн. та антідетоційну присадку АДА-М у кількості 2005,00 кг, вартістю 43508,50 грн., усього загальною вартістю 405 235,20 грн., у тому числі ПДВ 67539,20 грн.

Згідно п. 4.2. договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012р., оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, на умовах відстрочки платежу до 30.09.2012.

08.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські технології когенераційних систем" (скорочена назва ТОВ "ЮТЕКС"), як поручителем, та Приватним підприємством "Матрапак", як кредитором, було укладено договір поруки № НОМЕР_2, згідно якого TOB "ЮТЕКС" поручається перед ПП "Матрапак" за виконання обов'язків відповідача за договором купівлі-продажу № 23/02.12 від 23.03.2012 щодо відшкодування зобов'язань за даним договором у загальній сумі 405 235,20 грн. у повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Як свідчать матеріали справи, 03.08.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТЕКС" було сплачено Приватному підприємству "Матрапак" заборгованість у розмірі 405 235,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 396606.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські технології когенераційних систем" (TOB "ЮТЕКС") було виконано свої зобов'язання перед Приватним підприємством "Матрапак" за договором поруки № НОМЕР_2 від 08.06.2012.

08.08.2013 TOB "ЮТЕКС" листом за вих. № 08/08-1 повідомило відповідача про відступлення права вимоги до позивача за Договором купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012, укладеним з Приватним підприємством "Матрапак", зобов'язання за яким 03.08.2012 було виконано TOB "ЮТЕКС" згідно договору поруки № НОМЕР_2 від 08.06.2012.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача ТОВ "Біхім-Сервіс Ко ЛТД" на користь ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот" суми основного боргу за договором купівлі-продажу № 23/02.12 від 23.03.2012 у розмірі 405235,20 грн., в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 23/02.12 від 23.03.2012 та договору про відступлення права вимоги № 06083УТ від 08.08.2013.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст. 514-518, 553, 554. 556, 691, 692 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми заборгованості встановивши, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за поставлений товар у розмірі 405235,20 грн. за договором купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012, права вимоги за яким належать позивачу згідно договору про відступлення права вимоги № НОМЕР_1 від 08.08.2013.

Проте, з такими висновками не погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Отже, місцевий господарський суд зобов'язаний при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги № 06083УТ від 08.08.2013 надати оцінку на предмет належності і допустимості наявних доказів у справі.

Колегія суддів зауважує, як передбачено п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Застосування даної норми господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Відповідно до п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ПІК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Згідно абзацу другого цього пункту Постанови Пленуму №11, реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Таким чином, аналіз норм ГПК та судової практики свідчить про те, що у відповідності до п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд не тільки має право а і зобов'язаний надати правову оцінку пов'язаному з предметом спору договору. Господарський суд, розглядаючи спір, який виник з виконання договору, повинен оцінити законність такого договору, і за наявності підстав, визнати такий договір недійсним, забезпечивши прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідач посилається на те, що укладення договору про відступлення права вимоги № НОМЕР_1 від 08.08.2013 суперечить вимогам Основного договору (договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012) та є таким, що випливає з договору поруки, про існування якого відповідачеві не було відомо.

Суд першої інстанції наведені відповідачем доводи відхилив, з огляду на положення на ст.ст. 512-514 ЦК України та з посиланням на те, що за загальним правилом, відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника; законом встановлено лише обов'язок повідомити боржника про перехід права вимоги від первісного кредитора до нового.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено факт направлення відповідачу повідомлення за вих. № 08/08-1 від 08.08.2013 про відступлення права вимоги до позивача за договором купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012, укладеним з Приватним підприємством "Матрапак", зобов'язання за яким 03.08.2012 було виконано TOB "ЮТЕКС" згідно договору поруки № НОМЕР_2 від 08.06.2012, будь-яких заперечень проти укладення договору відступлення права вимоги відповідачем позивачу, як новому кредитору, заявлено не було, що, за висновками суду першої інстанції, свідчить про згоду відповідача на укладення спірного договору .

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції не відповідають приписам ч.1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорювання усіх обставин справи, оскільки судом не звернуто уваги та не надано належної правової оцінки умов основного договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012, зокрема п. 7.1, яким заборонено сторонам договору передавати свої права та зобов'язання, в тому числі права вимоги по даному договору третій стороні без письмової згоди іншої сторони, що призвело до прийняття незаконного і необґрунтованого рішення з огляду на наступне.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 405235,20 грн. за договором купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012, права вимоги за яким належать позивачу згідно договору про відступлення права вимоги № НОМЕР_1 від 08.08.2013.

У відповідності до умов договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012, укладеного між ТОВ "Біхім-Сервіс Ко ЛТД", як покупцем, та ПП "Матрапак", як продавцем, продавець зобов'язується поставити покупцю товар: загальною вартістю 405 235,20 грн., у тому числі ПДВ 67539,20 грн., а покупець у відповідності до п. 4.2. договору оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, на умовах відстрочки платежу до 30.09.2012.

В свою чергу, 08.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські технології когенераційних систем" (скорочена назва ТОВ "ЮТЕКС"), як поручителем, та Приватним підприємством "Матрапак", як кредитором, було укладено договір поруки № НОМЕР_2, згідно якого TOB "ЮТЕКС" поручається перед ПП "Матрапак" за виконання обов'язків відповідача за договором купівлі-продажу № 23/02.12 від 23.03.2012 щодо відшкодування зобов'язань за даним договором у загальній сумі 405 235,20 грн. у повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3.1. вищевказаного договору поруки, у випадку виконання поручителем обов'язків боржника перед кредитором, до поручителя переходять усі права кредитора за основним договором.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські технології когенераційних систем" (TOB "ЮТЕКС") було виконано свої зобов'язання перед Приватним підприємством "Матрапак" за договором поруки № НОМЕР_2 від 08.06.2012 та сплачено Приватному підприємству "Матрапак" заборгованість у розмірі 405 235,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 396606.

Як зазначалось вище, 08.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські технології когенераційних систем" було укладено договір про відступлення права вимоги № НОМЕР_1, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою з відповідальністю "Українські технології когенераційних систем" - "первісний кредитор відступає, а новий кредитор - позивач, набуває права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхім-Сервіс Ко ЛТД" (відповідач), що належать первісному кредитору згідно п. 3.1. договору поруки № 0806ПР від 08.08.2012 та договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012 у розмірі 405235,20 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника отримання всіх належних первісному кредитору прав в об'ємі та на умовах договору поруки № НОМЕР_2 від 08.08.2012 та договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012.

Пунктом 1.4. договору про відступлення права вимоги визначено, що до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент підписання договору, а також ті права, які виникатимуть із зобов'язання в майбутньому.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, однак сторони не позбавлені можливості додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

В даному випадку пунктом 7.1 договору купівлі-продажу № 23/02.12 КП від 23.03.2012 передбачено, що сторони не мають права передавати права та обов'язки по цьому договору третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не надав згоду на укладення договору, тому укладання договору про відступлення права вимоги № НОМЕР_1 від 08.08.2013 не відповідає нормам діючого законодавства, зокрема вимогам ст. 516 ЦК України, та порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхім-Сервіс Ко ЛТД".

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 19.02.2016 у справі № 922/846/13-г.

За приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-43гс15, відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачена договором, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України недійсним, оскільки він суперечить положенням ст. 516 ЦК України.

Отже, з огляду на приписи наведених норм права, з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання договору про відступлення права вимоги № НОМЕР_1 від 08.08.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські технології когенераційних систем", недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки він суперечить положенням ст. 516 ЦК України.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та прийняття судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Як вбачається, оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та, з урахуванням наведених вище обґрунтувань мотивувальної частини даної постанови, прийняття нового рішення про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № НОМЕР_1 від 08.08.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські технології когенераційних систем", та, відповідно, про відмову в позові ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яка діє в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот" про стягнення заборгованості на підставі цього договору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 83, 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Біхім-Сервіс Ко ЛТД", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2016 по справі № 922/2613/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № НОМЕР_1 від 08.08.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські технології когенераційних систем".

В задоволенні позову ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яка діє в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот" про стягнення з ТОВ "Біхім-Сервіс Ко ЛТД" 405 235,20 грн. відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот" (61070, м.Харків, вул.Академіка Проскури, буд. 1, корп. 45, офіс 21; ідентифікаційний код: 34333275; п/р 2650000320188 в АТ "Регіон-Банк" м.Харків, МФО 351254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхім-Сервіс Ко ЛТД" (61052, м.Харків, вул.Конторська, буд. 75/77; ідентифікаційний код: 22700264) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 6686,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.