Ухвала

від 04.10.2016 по справі 813/1906/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 876/5023/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Глушка І.В., Гуляка В.В.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, Червоноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

16 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:1) визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області щодо переведення її на нижчу посаду, а саме: з посади завідувача юридичного сектору на посаду головного державного інспектора юридичного сектору;

2) визнати протиправним та скасувати наказ державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області від 05.02.2015 року № 6-0 ,,Про переведення працівника", яким головний державний інспектор юридичного сектору ОСОБА_2 переведена на посаду завідувача юридичного сектору згідно ч. 4 ст. 36 КЗпП України;

3) визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області від 17.02.2015 року № 10-О ,,Про переведення працівника", яким завідувач юридичного сектору ОСОБА_1 переведена на посаду головного державного інспектора юридичного сектору згідно ч. 4 ст. 36 КЗпП України;

4) поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача юридичного сектору Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області з 17.02.2015 року;

5) зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області перевести ОСОБА_1 на посаду завідувача юридичного сектору Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області з 17.02.2015 року;

6) стягнути з Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 762,44 грн. (різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 17.02.2015 року по 31.05.2016 року включно згідно з розрахунком ДПІ).

Постановою від 07 червня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області від 17.02.2015 року № 10-О ,,Про переведення працівника".

Також суд стягнув з Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку в сумі 762,44 грн. за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 17.02.2015 року по 31.05.2016 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2 та Червоноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подали апеляційні скарги, оскільки вважають, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив їй у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі щодо переведення її на нижчу посаду та скасування наказу ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі від 05.02.2015 року № 6-0 ,,Про переведення працівника". При цьому суд дійшов хибного висновку, що зазначений наказ не порушує її (позивача) права та інтереси та не є перешкодою для відновлення порушеного права. Накази від 05.02.2015 року № 6-0 та від 17.02.2015 року № 10-О є взаємопов'язаними, оскільки обидва суперечать чинному законодавству. Власне, протиправне переведення ОСОБА_2 на посаду завідувача юридичного сектору і стало причиною пониження позивача в посаді.

Тому позивач просить змінити постанову суду першої інстанції та задовольнити її позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі щодо переведення її на нижчу посаду та скасування наказу ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі від 05.02.2015 року № 6-0 ,,Про переведення працівника". В решті постанову суду першої інстанції, на думку позивача, слід залишити без змін.

Третя особа ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з пропущенням встановленого ч.3 ст. 99 КАС України місячного строку звернення до суду без поважних на те причин. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позову заяву без розгляду.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги третя особа - Червоноградська ОДПІ, яка є правонаступником ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі, вказує на те, що позивач ОСОБА_1 була своєчасно попереджена про наступне звільнення з посади з 03.02.2015 року з подальшим наданням протягом 2-х місяців пропозицій щодо наявних посад.

Позивач з 02.02.2015 по 16.02.2015 року включно перебувала на лікарняному, а тому 17.02.2015 року їй була запропонована вакантна посада головного державного інспектора юридичного сектору, яку ОСОБА_1 могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Наказом від 05.02.2015 року № 6-О на посаду завідувача юридичного сектору була призначена ОСОБА_2, а тому позивачу зазначена посада не пропонувалась, оскільки на час її виходу на роботу після лікарняного (17.02.2015 року) ця посада вже не була вакантною.

Червоноградська ОДПІ вважає дії та рішення з приводу переведення ОСОБА_2 на посаду завідувача юридичного сектору, а ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора юридичного сектору правомірними, а тому просить скасувати оскаржену постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові повністю.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги не належать до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що наказом ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 01.07.2013 року №1-О ОСОБА_1 переведена на посаду завідувача юридичного сектору ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (т.1 а.с.74-82).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 311 ,,Про утворення територіальних органів державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів кабінету Міністрів України" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби, шляхом реорганізації територіального органу Міністерства доходів та зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби.

Зокрема, згідно з додатком 2 постановлено утворити Державну податкову інспекцію у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС, реорганізувавши шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС Державну податкову інспекцію в Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Таким чином, відбулось припинення органу виконавчої влади -ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області у спосіб реорганізації шляхом приєднання.

У зв'язку з реорганізацією ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області позивач 03.12.2014 року була попереджена про наступне звільнення з посади завідувача юридичного сектору ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України із зазначенням, що пропозиції щодо можливих посад будуть запропоновані протягом 2-х місяців (т.1 а.с.83).

02.02.2015 року у зв'язку з закінченням терміну відпустки по догляду за дитиною до виконання обов'язків головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області приступила ОСОБА_2 (т.1 а.с.113).

У зв'язку з цим, 03.02.2015 року відповідач направив лист до ГУ ДФС у Львівській області щодо погодження кандидатури ОСОБА_2 на посаду завідувача юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області та кандидатуру позивача ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області (т.1 а.с.115).

Листом від 04.02.2015 року № 216/13-01-08-012 ГУ ДФС у Львівській області погодило запропоновані відповідачем кандидатури (т.1 а.с.114).

Під час перебуванням у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_2 05.02.2015 року була повідомлена під розписку про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією податкового органу та в цей же день їй була запропонована посада завідувача юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області (т.1 а.с.117, 118).

Наказом ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області від 05.02.2015 року № 6-0 ,,Про переведення працівника" головний державний інспектор юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області ОСОБА_2 з 05.02.2015 року переведена на посаду завідувача юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області згідно ч. 4 ст. 36 КЗпП України (т.1 а.с.120).

Позивач ОСОБА_1 з 03.02.2015 року по 16.02.2015 року перебувала в стані тимчасової непрацездатності. 17.02.2015 року позивач написала заяву про своє переведення на посаду головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області, котра була їй запропонована у зв'язку реорганізацією ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (т.1 а.с.85).

Наказом ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області від 17.02.2015 року № 10-О ,,Про переведення працівника" ОСОБА_1 переведена на посаду головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області (т.1 а.с.86).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області від 17.02.2015 року № 10-О, а також стягнення різниці в заробітку в сумі 762,44 грн. за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 17.02.2015 року по 31.05.2016 року включно, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не запропонував позивачу посаду завідувача юридичного сектору, яку вона займала до реорганізації та яка передбачена у штатному розписі на 2015 рік як і посада, яку займала ОСОБА_2

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України ,,Про державну службу" державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а тому при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП України, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.1 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч.1).

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч.2).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (ч.3).

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме під час попередження про наступне звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні посади.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що

02.02.2015 року затверджений штатний розпис ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області на 2015 рік, згідно якого штатна кількість працівників становила 43 посади, зокрема, у юридичному секторі 2 посади: завідувач та головний державний інспектор (т.1, а.с.27-28).

Оскільки позивачу не була запропонована вакантна станом на 03.02.2015 року (визначена у попередженні дата звільнення ОСОБА_1.) посада завідувача юридичного сектору, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо протиправності оскарженого позивачем наказу ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області від 17.02.2015 року № 10-О ,,Про переведення працівника", яким ОСОБА_1 переведена на посаду головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області.

Суд першої інстанції правомірно скасував наказ про переведення ОСОБА_1 на нижчеоплачувану роботу, а тому відповідно обґрунтовано стягнув різницю в заробітку в сумі 762,44 грн. за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 17.02.2015 року по 31.05.2016 року включно.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги третьої особи - Червоноградська ОДПІ про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення цієї апеляційної скарги.

Також апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо переведення її на нижчу посаду, оскільки такі дії виразились у виданні наказу від 17.02.2015 року № 10-О, який визнаний судом протиправним та скасований.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 05.02.2015 року № 6-0, яким головний державний інспектор юридичного сектору ОСОБА_2 переведена на посаду завідувача юридичного сектору згідно ч. 4 ст. 36 КЗпП України.

Даний наказ не порушує прав позивача, позаяк внаслідок скасування наказу від 17.02.2015 року № 10-О ОСОБА_1 має бути запропонована посада завідувача юридичного сектору і лише після отримання її згоди на зайняття цієї посади позивач може бути призначена на посаду завідувача юридичного сектору. До того часу наказ від 05.02.2015 року № 6-0 жодним чином не порушує прав позивача.

Крім того, пунктом 6 ч.1 ст. 40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Тобто у випадку поновлення позивача на посаді завідувача юридичного сектору ОСОБА_2 може бути переведена за її згодою на іншу посаду, а у відсутності згоди - звільнена з роботи на підставі п. 6 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Рішення суду не може містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача і в цій частині позовних вимог.

Позивач оскаржує рішення та дії відповідача, які мали місце 05 та 17 лютого 2015 року, а з позовом звернулась до суду 16 квітня 2015 року.

В силу приписів ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.3).

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Оскільки позивач оскаржує рішення відповідача щодо незаконного переведення її на нижчу посаду, застосуванню підлягає трьохмісячний строк звернення до суду, який передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України та є спеціальним по відношенню до загальних приписів КАС України.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що позивач в межах визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП України строку звернулась до суду за захистом своїх прав, а тому відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду.

Таким чином, апеляційна скарга третьої особи - ОСОБА_2 також не належить до задоволення.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.1 ст. 41, ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі № 813/1906/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді І.В. Глушко

В.В. Гуляк

Ухвала в повному обсязі складена 10 жовтня 2016 року.