Постанова

від 25.07.2018 по справі 813/1906/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2018 року

Київ

справа №813/1906/15

адміністративне провадження №К/9901/7764/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 червня 2016 року (суддя Кравців О.Р.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року (колегія суддів у складі: Святецького В.В., Глушка І.В., Гуляка В.В.) у справі №813/1906/15 за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, треті особи: ОСОБА_5, Червоноградська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, про визнання дій протиправними, скасування наказів та поновлення на роботі,

установив:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просила:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо переведення її на нижчу посаду, а саме: з посади завідувача юридичного сектору на посаду головного державного інспектора юридичного сектору;

2) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 5 лютого 2015 року №6-о Про переведення працівника , яким головного державного інспектора юридичного сектору ОСОБА_5 переведено на посаду завідувача юридичного сектору згідно з частиною четвертою статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);

3) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 17 лютого 2015 року №10-о Про переведення працівника , яким завідувач юридичного сектору ОСОБА_4 переведена на посаду головного державного інспектора юридичного сектору з згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України;

4) поновити ОСОБА_4 на посаді завідувача юридичного сектору Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області з 17 лютого 2015 року;

5) зобов'язати відповідача перевести ОСОБА_4 на посаду завідувача юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області з 17 лютого 2015 року;

6) стягнути з відповідача різницю в заробітку за час виконання позивачем нижчеоплачуваної роботи з 17 лютого 2015 року по 31 травня 2016 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 17 лютого 2015 року № 10-о Про переведення працівника ; стягнуто з ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області на користь позивача різницю в заробітку 762,44 грн за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 17 лютого 2015 року по 31 травня 2016 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, третя особа, - Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, яка є правонаступником відповідача у справі, звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, вважає помилковими висновки судів, з яких вони виходили при ухваленні судових рішень. Зазначає, що позивачем власноруч написано заяву про переведення її на посаду головного державного інспектора юридичного сектору, у зв'язку з чим наказ від 17 лютого 2015 року № 10-о, яким позивача переведено на вказану посаду, відповідав її волевиявленню. Стверджує, що позивачу пропонувалась та посада, яку вона могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

ОСОБА_4 у запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог законними і обґрунтованими. В частині відмови у задоволенні позову судові рішення у касаційному порядку не оскаржує.

Інші учасники справи своєї позиції стосовно касаційної скарги не висловили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що з липня 2007 року ОСОБА_4 працювала в ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області.

Наказом ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 1 липня 2013 року №1-О позивача переведено з посади головного державного інспектора юридичного сектору на посаду завідувача юридичного сектору ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №311 Про утворення територіальних органів державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів кабінету Міністрів України Державну податкову інспекцію в Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області реорганізовано шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС.

Внаслідок реорганізації ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області, 3 грудня 2014 року позивача попереджено про наступне звільнення з посади завідувача юридичного сектору на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України 3 лютого 2015 року із зауваженням, що пропозиції можливих посад будуть запропоновані протягом двох місяців.

2 лютого 2015 року у зв'язку з закінченням терміну відпустки по догляду за дитиною до виконання обов'язків головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області приступила ОСОБА_5

3 лютого 2015 року відповідач направив лист до ГУ ДФС у Львівській області щодо погодження кандидатур: ОСОБА_5 - на посаду завідувача юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області та ОСОБА_4 - на посаду головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області.

Листом від 4 лютого 2015 року ГУ ДФС у Львівській області погодило запропоновані відповідачем кандидатури.

У період перебування ОСОБА_5 у відпустці по догляду за дитиною, 5 лютого 2015 року її письмово повідомлено про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією податкового органу та цього ж дня їй було запропоновано посаду завідувача юридичного сектору.

Наказом ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 5 лютого 2015 року №6-о головний державний інспектор юридичного сектору ОСОБА_5 переведена на посаду завідувача юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України.

ОСОБА_4 з 3 лютого 2015 року по 16 лютого 2015 року перебувала на лікарняному.

Після виходу на роботу 17 лютого 2015 року позивачу запропоновано переведення на посаду головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області, з якою вона погодилась.

Наказом ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області від 17 лютого 2015 року №10-о ОСОБА_4 переведено на посаду головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав незаконним наказ відповідача від 17 лютого 2015 року №10-о, оскільки позивачу мала бути запропонована посада завідувача юридичного сектору, яку вона займала до реорганізації та яка передбачена у штатному розписі на 2015 рік.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 36 Кодексу законів про працю України визначено підстави припинення трудового договору, серед яких є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Частиною третьою статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої вказаної статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-1 Кодексу законів про працю України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Згідно зі штатним розписом ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області на 2014 рік, штатна кількість працівників становила 47 одиниць, зокрема одиниці у юридичному секторі 2 штатні одиниці: завідувач сектору з посадовим окладом 1320,00 грн та головний державний інспектор з посадовим окладом 1218,00 грн (Т.1. а.с. 24-26).

Відповідно до штатного розпису ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області на 2015 рік, затвердженого 2 лютого 2015 року, штатна кількість працівників становила 43 посади, зокрема, у юридичному секторі передбачалось 2 штатні одиниці: завідувач сектору з посадовим окладом 1320,00 грн та головний державний інспектор з посадовим окладом 1218,00 грн (Т.1 а.с. 27-28).

Тобто, внаслідок реорганізації ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області у юридичному секторі чисельність та істотні умови праці не змінились, фактично скорочення не відбулось, посада завідувача юридичного сектору, яку обіймала позивач, збережена.

Суди встановили, що станом на 3 лютого 2015 року посада завідувача юридичного сектору була вакантною.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем безпідставно не було переведено ОСОБА_4 на посаду завідувача сектору, яку вона обіймала до реорганізації, та яка передбачена у штатному розписі новоутвореної (реорганізованої) установи.

Крім того, посади, які обіймали ОСОБА_4 і ОСОБА_5, не були скорочені, тому у відповідача були відсутні підстави застосовувати переважне право залишення на роботі стосовно цих працівників.

У зв'язку з цим суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно скасував наказ відповідача від 17 лютого 2015 року №10-о про переведення завідувача юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області ОСОБА_4 на посаду головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області та обґрунтовано стягнув різницю в заробітку в сумі 762,44 грн за час виконання позивачем нижчеоплачуваної роботи.

Суму присудженого до стягнення середнього заробітку та період, за який проведено виплати, відповідач не оскаржує.

Під час розгляду справи судами встановлено, що у травні 2016 року ОСОБА_5 переведена на іншу посаду, у зв'язку з чим посада завідувача юридичного сектору була вакантною.

За цієї обставини, а також враховуючи, що із скасуванням наказу від 17 лютого 2015 року №10-о Про переведення ОСОБА_4. остання вважається поновленою на раніше займаній посаді, - суди обґрунтовано відмовили у задоволенні решти позовних вимог.

Та обставина, що позивач погодилась на пропозицію щодо її переведення на посаду головного державного інспектора юридичного сектору в новоутвореній установі, не спростовує факту порушення відповідачем положень трудового законодавства.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що судами не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконних рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 7 червня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року, - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець