Рішення

від 03.10.2016 по справі 176/3131/14-ц

ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №176/3131/14-ц

провадження №2/176/173/16

РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2016 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Павловській І.А.,

при секретарі Ніколенко М.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Жовті Води в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» про стягнення моральної шкоди, зобов’язання оприлюднити текст вибачення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, змінивши предмет позов та збільшивши позовні вимоги в подальшому, просить стягнути з обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» моральну шкоду та зобов’язати останнього оприлюднити текст вибачення у засобах масової інформації.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22 вересня 2014 року в.о.ректора ОКВНЗ ІП «Стратегія» ОСОБА_3 видано наказ №234к/тм «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Хоча даний наказ скасовано керівництвом ОКВНЗ ІП «Стратегія» , однак зазначеним наказам йому завдано моральних страждань, нанесено шкоду здоров’ю, він змушений був виправдовуватись, що вимагало додаткових зусиль. За таких причин просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. та зобов’язати ОКВНЗ ІП «Стратегія» оприлюднити в суспільно- політичному видані Жовтих Вод «Трудова слава» текст вибачення, зміст якого він навів у своїй заяві.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі пославшись на доводи викладені в своїх письмових поясненнях та просить задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності №15 від 03.10.2016 року у судовому засіданні позов не визнав, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. На думку представника, позивачем не доведено, яких моральних страждань зазнав позивач, в чому виразилася втрата нормальних життєвих зв'язків, які додаткові зусилля від нього вимагалися для організації свого життя, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди. Щодо вимоги з проводу опублікування в засобах масової інформації вибачення вказав на те, що вибачення позивача ґрунтується на звинувачені порушення законодавства України в.о.ректора ОКВНЗ ІП «Стратегія» ОСОБА_3, Д.М., а саме ст..29,30,31,41,51,141 КЗпП України, однак дані порушення мають бути встановлені відповідними контролюючими органами або судом, а не особистим переконанням позивача. Також представник зазначає, що позивачем пропущений тримісячний строк для звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди та просить застосувати строки позовної давності.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст.ст. 10 , 11 , 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

В ст. 147 Кодексу законів про працю України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Порушенням трудової дисципліни згідно чинного трудового законодавства є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявились в порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна: 1) навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків (підстави для накладення дисциплінарного стягнення); 2) дотриматись правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень передбачених ст. 149 КЗпП .

Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

На підставі ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається з копії трудової книжки позивач з 28.07.1993 року перебував у трудових стосунках з ІП В«СтратегіяВ» та з 07.09.2012 року обіймав посаду старшого викладача кафедри управління і підприємництва, яка у лютому 2013 року була перейменована у кафедру менеджменту та соціальної роботи, на повну ставку (а.с.9-11)

Наказом №200-ос від 28.10.2013 року позивач був переведений з 28.10.2013 року з 1 ставки старшого викладача кафедри менеджменту і соціальної роботи на 0,2 ставки ассистента тієї ж кафедри.

Наказом №201-ос від 28.10.2013 року відповідач звільнив позивача з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України із посиланням на те, що причиною звільнення є відмова позивача від продовження роботи у звВ»язку зі зміною істотних умов праці (а.с. 11).

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2014 року його було поновлено на роботі на посаді старшого викладача кафедри менеджменту та соціальної роботи Обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку.

На виконання рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2014 року Наказом №181-к/тр від 02.09.2014 року позивача було поновлено на роботі на посаду старшого викладача кафедри менеджменту та соціальної роботи ОКВНЗ ІП «Стратегія» з 29.10.2013 року за рахунок спеціального фонду з виплатою посадового окладу (а.с.8).

Відповідно до акту №1 від 06.09.2014 року встановлена відсутність на роботі протягом робочого дня 06.09.2016 року ОСОБА_1 З даним актом позивач був ознайомлений під підпис. (а.а.79).

Відповідно до акту від 12.09.2014 року ОСОБА_1 відмовився надати пояснення щодо причини його відсутності на робочому місці. (а.с.100).

22 вересня 20014 року Наказом №234-к/тм відповідачем за порушення трудової дисципліни, яка полягає у відсутності на роботі 06.09.2014 року застосовано до викладача кафедри менеджменту та соціальної роботи ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с.7).

Наказом ОКВНЗ ІП «Стратегія» №43-к/тм від 31.03.2015 року дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яке було застосоване до позивача скасовано (а.с.43).

Спір виник з приводу завдання моральної шкоди позивачу незаконним застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, у відповідності з п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно вимог, ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995р ., із подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року , обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У підтвердження своїх моральних страждань у зв’язку з безпідставним звинуваченням у порушені трудової дисципліни та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яку в подальшому відповідач визнав неправомірною та скасував, позивач зазначив , що такі страждання проявляються у шкоді завданій його здоров’ю, знижені імунітету, як наслідок часті хвороби також завдана шкода його репутації , принижені честі і гідності.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи: роботу ОСОБА_1 у відповідача протягом тривалого часу; обсяг, характер та тривалість моральних страждань позивача через порушення його трудових прав; ступінь тяжкості і істотності вимушених змін у його житті після незаконного застосування дисциплінарного стягнення ; обсяг втрат ним нормальних життєвих зв'язків та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав і організації свого життя; а тому, вважає, що моральна шкода позивачу була завдана з вини відповідача, і не убачає правових підстав, за яких відповідача може бути звільнено від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципами рівності, поміркованості, розумності та справедливості, і визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 500 грн.

Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов’язання відповідача оприлюднити свої вибачення позивачу за заподіяну йому моральну шкоду, за шкоду, що завдана його репутації, за приниження його честі і гідності протиправними діями адміністрації інституту на чолі з колишнім виконуючим обов’язки ректора ОСОБА_3, виходячи з того , що у роз’ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (п. 26) зазначено, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за видачу наказу про застосування дисциплінарного стягнення, не передбачено статтями 16 , 277 ЦК .

Щодо доводів представника відповідача про пропуск позивачем тримісячного строку для звернення до суду, то суд приймає до уваги те, що про накладення дисциплінарного стягнення позивач дізнався 22 вересня 2014 року , а з позовом до суду за захистом своїх прав звернувся 16 жовтня 2014 року, тобто в межах строку.

Оскільки позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, він стягується із відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, відповідно ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» . Зокрема, за вимогу немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди слід стягнути 243 гривні 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України , ст.237-1 КЗпП України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» про стягнення моральної шкоди, зобов’язання оприлюднити текст вибачення задовольнити частково.

Стягнути з обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія», код № 19432699, адреса Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна 38, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, моральну шкоду у розмірі 500 (п’ятсот) гривен.

Стягнути з обласного комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія», код № 19432699, адреса Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна 38, в дохід держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Жовтоводського міського суду І.А. Павловська