Постанова

від 30.09.2016 по справі 826/1432/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 30 вересня 2016 року                                        № 826/1432/16 Окружний адміністративний суд м. Києва розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №826/1432/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ - Бізнес» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.06.2015 р., ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АМТ - Бізнес» (надалі – позивач/ТОВ «АМТ - Бізнес») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – відповідач/ДПІ у Дніпровському р-н ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2015 р. та №0002082205, №0002032205, №0002022205. В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі,  просить суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправним, оскільки ґрунтуються на особистих припущеннях перевіряючих, без урахування фактичних обставин справи, такими, що прийняті з порушеннями норм чинного податкового законодавства, з огляду на що мають бути скасовані. В судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справ був належним чином повідомлений, при цьому, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавав, про причини неявки суду не повідомляв. Зважаючи на неявку в судове відповідача, а також приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами. Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АМТ - Бізнес» (код ЄДРПОУ 31172669, місцезнаходження юридичної особи: 02660, м. Київ, вул. Шимановського, буд. 2/1) зареєстроване 28.09.2000 р. Взято на податковий облік ДПІ у Дніпровському р-н ГУ ДФС у м. Києві від 12.10.2000 р. за №04673. Так, у період з 28.05.2015 р. по 06.05.2015 р. на підставі наказу №717 від   27.04.2015 р., направлень від 27.04.2015 №2256, №2257 ДПІ у Дніпровському р-н ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АМТ-Бізнес» по взаємовідносинах з ТОВ «Лакшері Інвест» (код ЄДРПОУ - 39197717), ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ - 39238978), ТОВ «ПРОТЕШИ ЛТД» (код ЄДРПОУ - 39238810), ТОВ «ОІЛСПЕЦЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ - 39246879), ТОВ «МАРКЕТІНГЄТАЛ ЛТД» (код ЄДРПОУ - 39247427), ТОВ «ЕЄКО ТРЕЙН» (код ЄДРПОУ - 39207206), ТОВ «АВАНТ МАРКЕТИНГ» (код ЄДРПОУ - 39308290), ТОВ «ТЕХІНТЕРПОЄТАЧ» (код ЄДРПОУ - 39247385), ТОВ «АЛІЄТАР ПРОДЖЕКТ» (код ЄДРПОУ - 39398735), ТОВ «ММЦ» (код ЄДРПОУ - 39015302) за період 01.07.2014 р. по 30.11.2014 р. За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Дніпровському р-н ГУ ДФС у м. Києві було складено акт №641/26-53-22-05-21/31172669 від 14.05.2015 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АМТ – Бізнес» (код ЄДРПОУ 31172669) по взаємовідносинам з ТОВ «Лакшері Інвест» (код ЄДРПОУ - 39197717), ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ - 39238978), ТОВ «ПРОТЕШИ ЛТД» (код ЄДРПОУ - 39238810), ТОВ «ОІЛСПЕЦЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ - 39246879), ТОВ «МАРКЕТІНГЄТАЛ ЛТД» (код ЄДРПОУ - 39247427), ТОВ «ЕЄКО ТРЕЙН» (код ЄДРПОУ - 39207206), ТОВ «АВАНТ МАРКЕТИНГ» (код ЄДРПОУ - 39308290), ТОВ «ТЕХІНТЕРПОЄТАЧ» (код ЄДРПОУ - 39247385), ТОВ «АЛІЄТАР ПРОДЖЕКТ» (код ЄДРПОУ - 39398735), ТОВ «ММЦ» (код ЄДРПОУ - 39015302) за період 01.07.2014 р. по 30.11.2014 р. (надалі – Акт №641), в якому було зафіксовано про встановлені порушення позивача, зокрема: - п.200.4, п.200.1 ст.200, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі – ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період 01.07.2014 р. по 30.11.2014 р. на загальну суму 801 697,00 грн., а саме за серпень 2014 року - 76 922,00 грн., за вересень 2014 року - 355 244,00 грн., за листопад 2014 року - 369531,00 грн.; - пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.7 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на прибуток підприємств на загальну суму 139 808,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 673 430,00 грн. На підставі Акту №641, відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зокрема: - №0002082205 від 16.06.2015 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 139 808,00 грн.; - №0002032205 від 16.06.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних у розмірі 673 806,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 539 045,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 134 761,00 грн.; - №0002022205 від 16.06.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 815 475,00 грн. у тому числі та основним платежем у розмірі 652380,00 грн. таза штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 163095,00 грн. Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 16.06.2015 р. №0002082205, №0002032205 та №0002022205, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують права та інтереси позивача, ТОВ «АМТ – Бізнес» звернулось до суду з даним адміністративним позовом. Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Згідно пп.21.1.1., пп.21.1.2., пп.21.1.4. п.21.1. ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Як вбачається із матеріалів справи, у період з 01.07.2014 р. по 30.11.2014 р. ТОВ «АМТ – Бізнес» мав господарські правовідносини з ТОВ «Лакшері Інвест» (код ЄДРПОУ - 39197717), ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ - 39238978), ТОВ «ПРОТЕШИ ЛТД» (код ЄДРПОУ - 39238810), ТОВ «ОІЛЄПЕЦЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ - 39246879), ТОВ «МАРКЕТІНГЄТАЛ ЛТД» (код ЄДРПОУ - 39247427), ТОВ «ЕЄКО ТРЕЙН» (код ЄДРПОУ - 39207206), ТОВ «АВАНТ МАРКЕТИНГ» (код ЄДРПОУ - 39308290), ТОВ «ТЕХІНТЕРПОЄТАЧ» (код ЄДРПОУ - 39247385), ТОВ «АЛІЄТАР ПРОДЖЕКТ» (код ЄДРПОУ - 39398735), ТОВ «ММЦ» (код ЄДРПОУ - 39015302). Відповідачем в ході перевірки, за результатом аналізу діяльності ТОВ «Лакшері Інвест», ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР», ТОВ «ПРОТЕШИ ЛТД», ТОВ «ОІЛЄПЕЦЕКСПОРТ», ТОВ «МАРКЕТІНГЄТАЛ ЛТД», ТОВ «ЕЄКО ТРЕЙН», ТОВ «АВАНТ МАРКЕТИНГ», ТОВ «ТЕХІНТЕРПОЄТАЧ», ТОВ «АЛІЄТАР ПРОДЖЕКТ», ТОВ «ММЦ» встановлено: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку. Крім того, в Акті №641 відповідач також зазначає, що по кожному контрагенту в базі даних «ІС - Податковий блок» було проаналізована діяльність та встановлено відсутність знаходження контрагентів за місцезнаходженням, що в подальшому унеможливлює реальність здійснення господарських операцій. В той же час, в Акті №641 відповідач посилається на те, що фінансові-господарські взаємовідносини суб'єкта господарювання ТОВ «АМТ-Бізнес» з контрагентами ТОВ «Лакшері Інвест», ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР», ТОВ «ПРОТЕШИ ЛТД», ТОВ «ОІЛЄПЕЦЕКСПОРТ», ТОВ «МАРКЕТІНГЄТАЛ ЛТД», ТОВ «ЕЄКО ТРЕЙН», ТОВ «АВАНТ МАРКЕТИНГ», ТОВ «ТЕХІНТЕРПОЄТАЧ», ТОВ «АЛІСТАР ПРОДЖЕКТ», ТОВ «ММЦ» за період липень - листопад 2014 року були вчинені з метою проведення та здійснення операцій з надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, та з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, оскільки жоден з контрагентів позивача не знаходиться за основним місцезнаходженням, а тому первинні документи, які були складені за результатами господарських відносин між позивачем та його контрагентами оформлені з порушенням ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином, зі змісту Акту перевірки вбачається, що вказані доводи про порушення ґрунтуються виключно на відомостях, які містяться в інформаційних ресурсах Державної фіскальної служби України - «ІС - Податковий блок» та Актах зустрічних звірок, на які посилається відповідач в Акті №641. Проте суд звертає увагу, що при встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. В розрізі наведеного, суд вважає за доцільне зазначити про наступне. Відповідно до п.2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За наслідком розгляду справи суд прийшов до висновку проте, що податкові та первинні бухгалтерські документи по операціях позивача з контрагентами ТОВ «Лакшері Інвест», ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР», ТОВ «ПРОТЕШИ ЛТД», ТОВ «ОІЛСПЕЦЕКСПОРТ», ТОВ «МАРКЕТІНГСТАЛ ЛТД», ТОВ «ЕСКО ТРЕЙН», ТОВ «АВАНТ МАРКЕТИНГ», ТОВ «ТЕХІНТЕРПОСТАЧ», ТОВ «АЛІСТАР ПРОДЖЕКТ», ТОВ «ММЦ» були складені своєчасно та у відповідності до вимог чинного законодавства України. Суд приймає до уваги той факт, що акт перевірки не містить жодних посилань на конкретні норми чинного законодавства, всупереч яким на переконання перевіряючих оформлені ті чи інші первинні документи щодо підтвердження договірних зобов'язань. Крім того, в ході судового розгляду справи підтверджено, що контрагенти, з якими позивач у перевіряємому періоді мав господарські правовідносини - позивача ТОВ «Лакшері Інвест», ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР», ТОВ «ПРОТЕШИ ЛТД», ТОВ «ОІЛСПЕЦЕКСПОРТ», ТОВ «МАРКЕТІНГСТАЛ ЛТД», ТОВ «ЕСКО ТРЕЙН», ТОВ «АВАНТ МАРКЕТИНГ», ТОВ «ТЕХІНТЕРПОСТАЧ», ТОВ «АЛІСТАР ПРОДЖЕКТ», ТОВ «ММЦ» у період існування договірних відносин, та здійснення господарських операцій були зареєстровані у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Вказані контрагенти, під час перебування у договірних відносинах з позивачем не були визнані у встановленому законодавством порядку банкрутами, не доведено відповідними доказами фіктивність діяльності, зокрема, у господарських відносинах з позивачем (відсутні відповідні рішення суду, які набрали законної сили та, якими встановлено факти фіктивності підприємств). З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку проте, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту вартість придбаних послуг на загальну суму 776 217,00 грн., в тому числі по місяцях: за липень 2014 року у сумі 38 075,00 грн., за серпень 2014 року у сумі 199 850,00 грн., за вересень 2014 року у сумі 298 008,00 грн., за жовтень 2014 року у сумі 68 570,00 грн., за листопад у сумі 171 714,00 грн. та вірно сформував податок на прибуток. Відтак доводи відповідача про порушення ТОВ «АМТ-Бізнес» п.138.1, п.138.2. п.138.7, ст.138, пп.139.1.9 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та імперативними приписами чинного законодавства. В той час, як податковим органом не надано жодних доказів про невідповідність податкових накладних вимогам закону або визнання податкових накладних недійсними в судовому порядку. При цьому, суд звертає увагу на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Суд вважає за доцільне зазначити що особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України. Згідно з абз.1 ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Частиною 1 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним. Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Згідно з ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Водночас, зі змісту акту перевірки слідує, що доводи про порушення позивачем норм законодавства побудовані через призму встановлених недоліків у діяльності контрагентів позивача. Суд критично ставиться до таких аргументів відповідача, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Виходячи з наведеного, позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Також, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Однак, факт здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ «Лакшері Інвест», ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР», ТОВ «ПРОТЕШИ ЛТД», ТОВ «ОІЛЄПЕЦЕКСПОРТ», ТОВ «МАРКЕТІНГЄТАЛ ЛТД», ТОВ «ЕЄКО ТРЕЙН», ТОВ «АВАНТ МАРКЕТИНГ», ТОВ «ТЕХІНТЕРПОЄТАЧ», ТОВ «АЛІСТАР ПРОДЖЕКТ», ТОВ «ММЦ» і отримання прибутку підтверджені належним чином оформленими первинними документами, копії яких містяться у матеріалах справи, а податкові накладні, які були видані ТОВ «Лакшері Інвест», ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР», ТОВ «ПРОТЕШИ ЛТД», ТОВ «ОІЛСПЕЦЕКСПОРТ», ТОВ «МАРКЕТІНГЄТАЛ ЛТД», ТОВ «ЕЄКО ТРЕЙН», ТОВ «АВАНТ МАРКЕТИНГ», ТОВ «ТЕХІНТЕРПОЄТАЧ», ТОВ «АЛІСТАР ПРОДЖЕКТ», ТОВ «ММЦ» відповідають п.201.8 ст.201 ПК України. Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити. За приписами п.201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, пп.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Враховуючи вищевикладені приписи чинного податкового законодавства, фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень приписів чинного податкового законодавства. Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2016 р. у відповідача було витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів на підставі яких було винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, однак до суду витребувані документи відповідачем надано не було. У відповідності до ст.69 КАС України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку проте, що у діях позивача відсутні порушення приписів чинного законодавства. Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ – Бізнес» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у      м. Києві – задовольнити у повному обсязі. 2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 16.06.2015 р. №0002082205, №0002032205, №0002022205. 3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ – Бізнес» понесені судові витрати в розмірі 24 436,34 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять шість грн. 34 коп.). Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                      І.А. Качур