Рішення

від 04.10.2016 по справі 915/780/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2016Справа №915/780/16

за позовом Миколаївської обласної організації Українського товариства мисливців і

рибалок

до Миколаївської обласної ради

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Новоодеська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Новоодеська госпрозрахункова організація "ГМР" Новоодеської районної громадської організації "Новоодеські мисливці"

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства

про визнання незаконним та скасування рішення

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Яворовський Г.Л. - представник за довіреністю № 7 від 02.02.2016;

Федоринський В.М. - представник за довіреністю № 10 від 15.02.2016;

від відповідача: не з'явились.

від третьої особи 1: Федоринський В.М. - керівник;

від третьої особи 2: Гунченко М.І. - керівник;

від третьої особи 3: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Миколаївської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок з вимогами до Миколаївської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю прийняття відповідачем рішення №30 від 07.09.2012 про надання у користування Новоодеській госпрозрахунковій організації «Господарство мисливців та рибалок» мисливських угідь загальною площею 26552,98 га, що розташовані в Новоодеському районі Миколаївської області, оскільки було прийняте відповідачем 07.09.2012, тоді-як на підставі прийнятого 30.05.1997 відповідачем рішення «Про надання мисливських угідь області у користування державним підприємствам і громадським організаціям на 1997-2012 рр.» №3 між Миколаївським державним лісогосподарським об'єднанням «Миколаївліс» та Новоодеською районною організацією «УТМР» 01.07.1998 було укладено договір, яким визначено, що термін надання мисливських угідь у користування - до 31.12.2012, тобто рішення відповідача №30 від 07.09.2012 прийнято раніше, ніж закінчився строк користування мисливськими угіддями Новоодеською районною організацією «УТМР». Більше того, рішення відповідача №30 від 07.09.2012, на думку позивача, прийняте з порушенням переважного права Новоодеської районної організації УТМР як користувача вказаних мисливських угідь на подальше користування мисливськими угіддями. За наведених обставин, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської обласної ради №30 від 07.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 порушено провадження у справі № 915/780/16 та справу призначено до розгляду на 12.08.2016. До участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Новоодеську районну організацію Українського товариства мисливців та рибалок; та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Новоодеську госпрозрахункову організацію "ГМР" Новоодеської районної громадської організації "Новоодеські мисливці".

11.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 розгляд справи відкладено на 16.09.2016, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

13.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства та відзив, відповідно до якого відповідач зазначає, що позивач не був користувачем мисливських угідь, наданих на підставі рішення відповідача від 30.05.1997 «Про надання мисливських угідь області у користування державним підприємствам і громадським організаціям на 1997-2012 рр.» №3, а отже підстав стверджувати про наявність у позивача переважного права на користування мисливськими угіддями, на думку відповідача, немає.

У судовому засіданні 16.09.2016 представником третьої особи 1 подано пояснення по справі, відповідно до яких третя особа 1 зазначає, що прийняттям відповідачем оспорюваного рішення №30 від 07.09.2012 було порушено права третьої особи 1 як користувача мисливських угідь на продовження строку користування мисливськими угіддями, у зв'язку з чим третя особа 1 підтримує позовні вимоги.

Представники позивача та третьої особи 1 подали клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Враховуючи задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, необхідність подання доказів у справі, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості клопотання позивача та третьої особи 1 про продовження строку розгляду справи на 15 днів, у зв'язку з чим ухвалою суду від 16.09.2016 продовжено строк розгляду справи на 15 днів, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства, відкладено розгляд справи на 04.10.2016.

19.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких позивач зазначає, що прийняттям відповідачем оспорюваного рішення №30 від 07.09.2012 було порушено права третьої особи 1 як користувача мисливських угідь на продовження строку користування мисливськими угіддями.

03.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив, у яких позивач зазначає про те, що позивач протягом 2010-2016 років діяв на підставі статуту Українського товариства мисливців і рибалок у редакції, зареєстрованій Міністерством юстиції України 06.10.2010 за №2409/5, відповідно до якого УТМР є добровільною Всеукраїнською громадською організацією, яка об'єднує мисливців і рибалок з метою захисту спільних інтересів; єдину систему товариства складають, зокрема, обласні, районні організації УТМР, які є юридичними особами та здійснюють свою діяльність, керуючись єдиним статутом УТМР. Наведене, на думку позивача, спростовує висновки відповідача про відсутність порушеного права позивача щодо предмету спору.

У судове засідання 04.10.2016 з'явились представники позивача, третьої особи 1 та третьої особи 2. Позивач та третя особа 1 підтримали позовні вимоги, представник третьої особи 2 заперечив проти позову та подав пояснення, відповідно до яких зазначив про відсутність у позивача прав на оскарження рішення відповідача від 30.05.1997 «Про надання мисливських угідь області у користування державним підприємствам і громадським організаціям на 1997-2012 рр.» №3, оскільки таке рішення адресоване позивачу не було; з моменту прийняття оскаржуваного рішення пройшло більше чотирьох років, що свідчить про пропуск позивачем позовної давності, при цьому, посилання позивача на те, що він був переконаний, що даний спір слід вирішувати в порядку адміністративного судочинства, на думку, третьої особи 2, не є поважними причинами пропуску позовної давності.

Представники відповідача та третьої особи 3 у судове засідання 04.10.2016 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресами відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленнями про вручення №0103039227235 (відповідач) та №0103039227243 (третя особа 3).

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача та третьої особи 3 у судовому засіданні 04.10.2016 до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 04.10.2016 за відсутності представників відповідача та третьої особи 3, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

У судовому засіданні 04.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб 1 та 2, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.1997 Миколаївською обласною радою (відповідач) було прийнято рішення №3 «Про надання мисливських угідь області у користування державним підприємствам і громадським організаціям на 1997-2012 рр.», за яким вирішено надати у користування терміном на 15 років (з 1997 до 2012 включно) мисливські угіддя області державним підприємствам і громадським організаціям для ведення мисливського господарства згідно з додатком №1 (зокрема, Новоодеській райорганізації УТМР (третя особа 1) угіддя площею 123084 га) (копія рішення долучена до позову).

Судом встановлено, що 01.07.1998 між Миколаївським Державним лісогосподарським об'єднанням «Миколаївліс» та Новоодеською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок (третя особа 1) укладено договір про умови ведення мисливського господарства, відповідно до якого зазначено, що рішенням Миколаївської обласної ради №3 надано Новоодеській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок терміном до 31.12.2012 мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 123084 га, у тому числі, лісові угіддя 5874 га, польові 108238 га, водно-болотні 8972 га (карта-схема угідь і опис меж додаються користувачем) (копія договору долучена до позову).

Відповідно до п. 2.1. договору про умови ведення мисливського господарства від 01.07.1998, Новоодеська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок має право у встановленому порядку за згодою власників або користувачів земельних ділянок зводити у мисливських угіддях необхідні біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

За змістом п. 3.1. договору про умови ведення мисливського господарства від 01.07.1998, договір набуває чинності з моменту його підписання.

Судом встановлено, що відповідно до подання Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства (третя особа 3) від 07.08.2012 №1592 Миколаївській обласній раді запропоновано винести на розгляд ХІ сесії обласної ради VI скликання, зокрема, питання про надання у користування мисливських угідь Новоодеській госпрозрахунковій організації "Господарство мисливців та рибалок" (третя особа 2) з 07 вересня 2012 року строком на 15 років загальною площею 26552,98 га, що розташовані в Новоодеському районі Миколаївської області на території Новоодеської міської, Михайлівської, Новопетрівської, Баловненської, Троїцької, Себинської, Підлісненської сільських рад (копія подання долучена до відзиву відповідача).

Судом встановлено, що 07.09.2012 Миколаївською обласною радою (відповідач) було прийнято рішення №30 «Про надання у користування мисливських угідь Новоодеській госпрозрахунковій організації ГМР», за яким вирішено надати у користування Новоодеській госпрозрахунковій організації "Господарство мисливців та рибалок" (третя особа 2) мисливські угіддя загальною площею 26552,98 га, що розташовані в Новоодеському районі Миколаївської області на території Новоодеської міської, Михайлівської, Новопетрівської, Баловненської, Троїцької, Себинської, Підлісненської сільських рад, з 07 вересня 2012 року строком на 15 років; зобов'язано Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства (третя особа 3) в установленому порядку укласти договір про умови ведення мисливського господарства з Новоодеською госпрозрахунковою організацією ГМР (копія рішення долучена до позову).

Позивач в обґрунтування своїх вимог вказує на неправомірність прийняття відповідачем рішення №30 від 07.09.2012 про надання у користування Новоодеській госпрозрахунковій організації «Господарство мисливців та рибалок» мисливських угідь загальною площею 26552,98 га, що розташовані в Новоодеському районі Миколаївської області, оскільки було прийняте відповідачем 07.09.2012, тоді-як на підставі прийнятого 30.05.1997 відповідачем рішення «Про надання мисливських угідь області у користування державним підприємствам і громадським організаціям на 1997-2012 рр.» №3 між Миколаївським державним лісогосподарським об'єднанням «Миколаївліс» та Новоодеською районною організацією «УТМР» 01.07.1998 було укладено договір, яким визначено, що термін надання мисливських угідь у користування - до 31.12.2012, тобто рішення відповідача №30 від 07.09.2012 прийнято раніше, ніж закінчився строк користування мисливськими угіддями Новоодеською районною організацією «УТМР». Більше того, рішення відповідача №30 від 07.09.2012, на думку позивача, прийняте з порушенням переважного права Новоодеської районної організації УТМР як користувача вказаних мисливських угідь на подальше користування мисливськими угіддями. За наведених обставин, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської обласної ради №30 від 07.09.2012.

Оцінюючи подані учасниками докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом п.п. 8, 9 Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 №780, чинного на дату прийняття відповідачем рішення №3 від 30.05.1997, з метою організації та ведення мисливського господарства юридичним і фізичним особам (далі - користувачам) надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя. Суцільна площа мисливських угідь, що надається користувачеві, повинна, як правило, становити не менше 3 тис. гектарів, але не більш як 200 тис. гектарів. Мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Севастопольською міською Радами за поданням державних органів лісового господарства і за погодженням із сільськими, селищними Радами, органами Мінекобезпеки та власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на термін не менше як 15 років. Користувачі мисливських угідь мають переважне право на продовження терміну користування.

Як встановлено судом, 30.05.1997 Миколаївською обласною радою (відповідач) було прийнято рішення №3 «Про надання мисливських угідь області у користування державним підприємствам і громадським організаціям на 1997-2012 рр.», за яким вирішено надати у користування терміном на 15 років (з 1997 до 2012 включно) мисливські угіддя області державним підприємствам і громадським організаціям для ведення мисливського господарства згідно з додатком №1 (зокрема, Новоодеській райорганізації УТМР (третя особа 1) угіддя площею 123084 га) (копія рішення долучена до позову).

Відповідно до п. 10 Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 №780, чинного на дату прийняття відповідачем рішення №3 від 30.05.1997, умови ведення мисливського господарства визначаються договором, який укладається між державним органом лісового господарства Автономної Республіки Крим, області, м.Севастополя і користувачем мисливських угідь.

Як встановлено судом, 01.07.1998 між Миколаївським Державним лісогосподарським об'єднанням «Миколаївліс» та Новоодеською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок (третя особа 1) укладено договір про умови ведення мисливського господарства, відповідно до якого зазначено, що рішенням Миколаївської обласної ради №3 надано Новоодеській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок терміном до 31.12.2012 мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 123084 га, у тому числі, лісові угіддя 5874 га, польові 108238 га, водно-болотні 8972 га (карта-схема угідь і опис меж додаються користувачем) (копія договору долучена до позову).

Як встановлено судом, відповідно до п. 2.1. договору про умови ведення мисливського господарства від 01.07.1998, Новоодеська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок має право у встановленому порядку за згодою власників або користувачів земельних ділянок зводити у мисливських угіддях необхідні біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

За змістом п. 3.1. договору про умови ведення мисливського господарства від 01.07.1998, договір набуває чинності з моменту його підписання.

Суд зазначає, що 22.02.2000 набрав чинності Закон України «Про мисливське господарство та полювання», стаття 1 якого передбачає, що користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь; мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Частинами 1-3 ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» у редакції від 21.01.2010 передбачено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

Як встановлено судом, відповідно до подання Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства (третя особа 3) від 07.08.2012 №1592 Миколаївській обласній раді запропоновано винести на розгляд ХІ сесії обласної ради VI скликання, зокрема, питання про надання у користування мисливських угідь Новоодеській госпрозрахунковій організації "Господарство мисливців та рибалок" (третя особа 2) з 07 вересня 2012 року строком на 15 років загальною площею 26552,98 га, що розташовані в Новоодеському районі Миколаївської області на території Новоодеської міської, Михайлівської, Новопетрівської, Баловненської, Троїцької, Себинської, Підлісненської сільських рад (копія подання долучена до відзиву відповідача).

Як встановлено судом, 07.09.2012 Миколаївською обласною радою (відповідач) було прийнято рішення №30 «Про надання у користування мисливських угідь Новоодеській госпрозрахунковій організації ГМР», за яким вирішено надати у користування Новоодеській госпрозрахунковій організації "Господарство мисливців та рибалок" (третя особа 2) мисливські угіддя загальною площею 26552,98 га, що розташовані в Новоодеському районі Миколаївської області на території Новоодеської міської, Михайлівської, Новопетрівської, Баловненської, Троїцької, Себинської, Підлісненської сільських рад, з 07 вересня 2012 року строком на 15 років; зобов'язано Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства (третя особа 3) в установленому порядку укласти договір про умови ведення мисливського господарства з Новоодеською госпрозрахунковою організацією ГМР (копія рішення долучена до позову).

При цьому, частиною 4 ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» у редакції від 21.01.2010, чинній на дату прийняття оспорюваного рішення відповідача, передбачено, що переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Так, як встановлено судом, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської обласної ради №30 від 07.09.2012, зазначає про порушення таким рішенням переважного права третьої особи 1, як користувача мисливських угідь, на користування мисливськими угіддями, що розташовані в Новоодеському районі Миколаївської області; про порушення таким рішенням, прийнятим 07.09.2012, прав третьої особи 1 на користування даними мисливськими угіддями у строк до 31.12.2012 включно (на підставі рішення відповідача №3 від 30.05.1997 та договору про умови ведення мисливського господарства від 01.07.1998).

За змістом ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд зазначає, що положеннями Закону України «Про мисливське господарство та полювання» встановлено, що переважне право на користування мисливськими угіддями мають користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями, в той же час, як встановлено судом, на підставі рішення відповідача №3 від 30.05.1997 та укладеного договору про умови ведення мисливського господарства від 01.07.1998 мисливські угіддя було надано у користування саме Новоодеській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок (третя особа 1), тоді-як позов про визнання незаконним та скасування рішення, яким порушено права такої особи-користувача мисливськими угіддями, подано Миколаївською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

За наведених обставин, оскільки позивач не є особою, відносно прав та обов'язків якої прийнято рішення Миколаївської обласної ради №30 від 07.09.2012, у справі про визнання незаконним та скасування такого рішення позивач повинен довести, яким чином вказане рішення порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Разом з тим, заявляючи даний позов, позивач обґрунтовує його обставинами порушення прав саме Новоодеської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, як користувача мисливських угідь, натомість Новоодеська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок, в інтересах якої, власне, подано позов, співпозивачем у даній справі не є, ухвалою суду від 29.07.2016 її залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

При цьому, доводи позивача щодо наявності прав на звернення до суду з даним позовом, а саме, що протягом 2010-2016 років позивач діяв на підставі статуту Українського товариства мисливців і рибалок, відповідно до якого єдину систему УТМР складають, зокрема, обласні, районні організації УТМР, які є юридичними особами та здійснюють свою діяльність, керуючись єдиним статутом УТМР, судом не приймаються з огляду на наступне.

За змістом ст. 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Новоодеська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок, в інтересах якої подано даний позов, є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, 07.07.2004 (ідентифікаційний код юридичної особи - 25379271), а отже така особа як самостійний (окремий) суб'єкт правовідносин здатна формувати власну волю (приймати власні рішення) та здатна виражати свою волю шляхом волевиявлення у певних формах, що, відповідно, дає підстави для висновку про наявність у такої особи правових можливостей самостійно здійснювати захист своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

При цьому, посилання позивача на статут Українського товариства мисливців і рибалок жодним чином не спростовує обставин наявності у третьої особи 1 права на самостійне звернення до суду з відповідним позовом про захист своїх порушених прав та не доводить наявності будь-яких спеціальних норм щодо представництва інтересів Новоодеської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок у судовому процесі іншою особою.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, яким чином рішення Миколаївської обласної ради №30 від 07.09.2012 порушує права позивача чи його охоронювані законом інтереси.

Оскільки з положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України випливає, що підставою для звернення до суду є наявність в особи, що звертається, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, а звернення до суду здійснюється з метою їх захисту, за відсутності доказів на підтвердження порушення прав позивача чи наявності у нього охоронюваного законом інтересу відносно обставин, якими обґрунтований позов, відсутні і підстави для задоволення такого позову.

При цьому, з огляду на недоведення позивачем порушення його прав чи наявності у нього охоронюваного законом інтересу відносно обставин, якими обґрунтований позов про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської обласної ради №30 від 07.09.2012, суд не досліджує обставини, якими, власне, обґрунтований такий позов, щодо передчасності прийняття відповідачем такого рішення та щодо порушення переважного права третьої особи 1 на користування мисливськими угіддями та відповідно заперечення та пояснення з цього приводу, надані відповідачем та третіми особами.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Миколаївської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок до Миколаївської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської обласної ради №30 від 07.09.2012 не підлягають задоволенню.

При цьому, відповідно до пояснень третьої особи 2, поданих 04.10.2016, остання зазначає, що з моменту прийняття оскаржуваного рішення пройшло більше чотирьох років, що свідчить про пропуск позивачем позовної давності.

Відповідно до вимог ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за змістом ст. 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, за приписами ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10, заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

За таких обставин, оскільки про сплив позовної давності зазначено Новоодеською госпрозрахунковою організацією "ГМР" Новоодеської районної громадської організації "Новоодеські мисливці", яка не має процесуального статусу сторони у даній справі, такі доводи третьої особи 2 не можуть розцінюватись судом як заява про сплив позовної давності в розумінні статті 267 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Новоодеська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок, звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення від 07.09.2012 № 30, за наслідками розгляду якого постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 у справі №814/988/15 у задоволенні адміністративного позову відмовлено (копія постанови подана позивачем та третьою особою 2 у судовому засіданні 04.10.2016).

При цьому, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 у справі №814/988/15 апеляційну скаргу Новоодеської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок задоволено частково, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року скасовано, а позовну заяву Новоодеської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок до Миколаївської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської обласної ради від 07 лютого 2012 року №30 про надання у користування мисливських угідь Новоодеській госпрозрахунковій організації «ГМР» залишено без розгляду (копія ухвали подана позивачем у судовому засіданні 04.10.2016).

Таким чином, суд зазначає, що станом на дату подання даного позову до суду та розгляду справи судом відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили (за наслідками розгляду спору по суті), між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

При цьому, щодо підвідомчості даного спору господарським судам, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Земельного кодексу України передбачені повноваження обласних рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території; затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; організація землеустрою; внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст; встановлення та зміна меж сіл, селищ; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до преамбули Закону України «Про мисливське господарство та полювання» його положення визначають правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних та фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечують рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливські тварини - дикі звірі та птахи, що можуть бути об'єктами полювання (стаття 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення (стаття 2 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника мисливських тварин здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно з абзацом другим статті 4 цього Закону органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими Законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання.

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень (стаття 9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Таким чином, при здійсненні повноважень власника мисливських угідь обласна рада є не суб'єктом владних повноважень, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпорядження мисливськими угіддями.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду України від 11.11.2015 у справі №21-2926а15.

При цьому, за змістом п. 1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17 травня 2011 року N 6, господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

За таких обставин, оскільки дії Миколаївської обласної ради, як органу місцевого самоврядування, при прийнятті оспорюваного рішення від 07.09.2012 №30 були спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися мисливськими угіддями, спір про визнання незаконним та скасування такого рішення підвідомчий господарським судам.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в позові, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 11.10.2016

Суддя І.М. Отрош