Ухвала

від 12.02.2016 по справі 755/1506/16-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/1506/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2016 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100040000815 від 20.01.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и в :

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_4 .

Своє клопотання сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що третім слідчим відділу слідчого управління прокуратури міста Києва здійснюється розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100040000815 від 20.01.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України та в ході останнього встановлено, службові особи ТОВ ПФГ «Спарта» та ПАТ «Банк Форум», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою протягом 2006-2008 рр., під видом укладання ряду кредитних договорів вчинили заволодіння чужим майном, а саме: грошовими коштами банку в особливо великих розмірах.

11.02.2016 року під час обшуку в приміщені Дніпропетровського міського управління юстиції, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська 56 виявлено та вилучено, наступні речі: реєстраційну справу №30688412101 на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 55 на 35 аркушах; реєстраційну справу №30536912101 на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 56 на 48 аркушах; реєстраційну справу №185456112101 на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Маркса Карла, 66 на 42 аркушах; реєстраційну справу №185456112101 на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Маркса Карла, 66-А на 19 аркушах; реєстраційну справу №352809412101 на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Маркса Карла, 50 на 56 аркушах.

Також заявник вказує, що, на даний час, є достатньо підстав вважати, що вищевказані речі можуть містити відомості які мають значення для подальшого досудового розслідування у зв`язку із чим, що на даний час виникла необхідність слідчим шляхом перевірити їх відношення до кримінального правопорушення вчиненого службовими особами ТОВ ПФГ «Спарта» та ПАТ «Банк Форум», детального огляду, призначення відповідних перевірок, судових експертиз та встановлення осіб які мають відомості, що можуть бути використані в якості доказів.

Тож, враховуючи той факт, що відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення; тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено; згідно положень Глав 16, 17 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, а тому на думку заявника, дані обставини вказують на необхідність накладення арешту на це майно.

У судовому засіданні слідчий клопотання підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

В свою чергу, враховуючи положення ст. 172 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглядати дане клопотання у відсутність інших учасників процесу, тож дослідивши надане клопотання на відповідність КПК України кримінальне провадження, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 11.02.2016 року було проведено обшук у приміщенні Дніпропетровського міського управління юстиції та вилучено вищевказане майно.

Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом наступного дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

У даному випадку, стороною обвинувачення, положення ч. 5 ст. 171 КПК України, дотримано, а саме подано клопотання про арешт майна протягом наступного дня після вилучення такого майна.

Аналізуючи підстави арешту майна вказані у клопотанні слідчий суддя враховує таке.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Зокрема, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Також згідно ч. 7 ст. 236 КПК України, тимчасово вилученим майном є вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.

З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статтіКримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Вартість майна, яке належить арештувати, крім випадків арешту майна для забезпечення конфіскації, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою (ч. 4 ст. 170 КПК України).

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 ст. 167 КПК України.

Клопотання органу досудового розслідування відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главами 16, 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Тож, слідчий суддя погоджується з висловленою у судовому засіданні думку слідчого про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, зокрема забезпечить виконання завдань такого арешту та досягнення його мети передбаченої ч. 2 ст. 170 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя враховувати правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ст. 170 КПК України, з урахуванням положень ст. 167 цього ж Кодексу, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно вилучене 11.02.2016 року під час обшуку в приміщені Дніпропетровського міського управління юстиції, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська 56, а саме: реєстраційну справу №30688412101 на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 55 на 35 аркушах; реєстраційну справу №30536912101 на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 56 на 48 аркушах; реєстраційну справу №185456112101 на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Маркса Карла, 66 на 42 аркушах; реєстраційну справу №185456112101 на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Маркса Карла, 66-А на 19 аркушах; реєстраційну справу №352809412101 на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Маркса Карла, 50 на 56 аркушах.

Негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури міста Києва ОСОБА_3 та прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_4 .

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Копія ухвали надіслати слідчому, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1