Постанова

від 11.10.2016 по справі 913/788/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.10.2016р . справа №913/788/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Скакун О.А., Зубченко В.І. при секретарі судового засідання Акімовій К.К. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача 1: від відповідача 2: не з'явився; не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 22.08.2016р. (повний текст підписано 25.08.2016р.) по справі№ 913/788/16 (суддя Секірський А.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ до 1)Дочірнього підприємства «Олан», м.Алчевськ Луганської області; 2)Дочірнього підприємства «Украгротрейд», м. Алчевськ Луганської області простягнення 424 996,08грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Дочірнього підприємства «Олан», м. Алчевськ Луганської області (Відповідач 1) та Дочірнього підприємства «Украгротрейд», м. Алчевськ Луганської області (Відповідач 2) з позовом про стягнення 424 996,08 грн. за договором фінансового лізингу № LC6726-06/12 від 11.06.2012, з яких: заборгованість за поточними лізинговими платежами в розмірі 239 050, 29грн., заборгованість зі сплати вартості предмета лізингу в розмірі 134 034,08грн., комісія за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 1 340,34грн., витрати Лізингодавця, які не були сплачені Лізингоодержувачем в розмірі 18 514,19грн., інфляційні втрати в розмірі 23 667,50грн., 3% річних в розмірі 8 389,68грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 22.08.2016р. у справі №913/788/16 позовні вимоги були задоволені частково - стягнуто солідарно з Дочірнього підприємства "Олан" та з Дочірнього підприємства "Украгротрейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість в сумі 239 050,29грн., 3 % річних в сумі 8379,91грн., інфляційні втрати в сумі 23 142,07грн., витрати по страхуванню предмета лізингу в сумі 15428,49грн.

Рішення місцевого суду було вмотивоване встановленням факту неналежного виконання Відповідачами свої договірних відносин зі сплати лізингових платежів.

Між тим, у задоволенні суми заборгованості зі сплати вартості предмета лізингу в розмірі 134 034,08грн. було відмовлено з урахуванням того, що наслідком розірвання договору є відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» обов'язку передати предмет лізингу у майбутньому у власність Дочірньому підприємству «Олан» і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати, а відтак у стягненні комісії за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 1340,34грн. було відмовлено також в силу того, що зазначена сума комісії вираховувалась із заборгованості із сплати вартості предмету лізингу. Окрім того, рішенням суду було частково відмовлено у стягненні суми витрат зі страхування предмету лізингу, з підстав того, що Позивачем були понесені витрати зі страхування в сумі 15428,49грн. Також судом, через допущені арифметичні помилки, під час підрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат, було частково відмовлено у задоволені частини цих позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016р. у справі №913/788/16 в частині відмови в задоволені позовних вимог, а саме: заборгованості зі сплати вартості Предмета лізингу у розмірі 134034,08грн., комісії за дострокове припинення договору фінансового лізингу у розмірі 1340,34грн., витрат Лізингодавця, які не були сплачені Лізінгоодержувачем, у розмірі 3085,70грн.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає не врахування судом при частковій відмові у задоволені суми витрат зі страхування предмету лізингу факту, що Позивач є платником ПДВ та зобов'язаний був у відповідності до Податкового кодексу України нарахувати на суму сплаченого страхового платежу 20% ПДВ, окрім того, на думку апелянта судом не законно було відмовлено у задоволенні заборгованість зі сплати вартості предмета лізингу в розмірі 134 034,08грн. через те, що умовами договору не передбачений автоматичний перехід права власності на предмет лізингу в разі належного виконання всіх договірних обов'язків, а відтак і посилання суду на постанову Верховного суду України від 29.10.2013р. у справі №7/5005/2240/2012, як на обґрунтування свого рішення в цій частині - неправомірне. Також судом було неправомірно відмовлено у стягненні комісії за дострокове припинення договору фінансового лізингу у розмірі 1340,34грн. через те, що зазначена сума є самостійною вимогою, яка пов'язана з невідшкодованою вартістю предмету лізингу, а право на стягнення цього платежу настало внаслідок односторонньої відмови Позивача від договору.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Радіонова О.О. та Зубченко І.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2016р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 11.10.2016р. об 15.25год.

У зв'язку із відпусткою судді Радіонової О.А. за результатами автоматичної зміни її у складі судової колегії було замінено на судді Скакуна О.А.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники Скаржника та Відповідачів у судове засідання 11.10.2016р., попри вжиті судом заходи за належного повідомлення (а.с.а.с.143-146), без пояснення причин не з'явились, що, за висновком судової колегії, з огляду на не визнання їх явки обов'язковою та достатність наявних матеріалів справи для надання належної правової оцінки спірним правовідносинам, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (в даному випадку в частині первісних позовних вимог)

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 11.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (Лізингодавець) та Дочірнім підприємством «Олан» (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №LС6726-06/12 (Договір - а.с.а.с.13-16), відповідно до п. 1.1 якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згадуваною Специфікацією від 11.06.2012р. (а.с.21) сторони визначили найменування, заводський номер, номер шасі/номер кузова - вантажний сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH400, номер шасі (кузова, рами) YV2ASG0A69В533865, двигун №D13174045, кількість одиниць - 1, марка - Volvo, модель - FH400, рік випуску - 2008, ціна з ПДВ - 525497?41грн. та інші характеристики зазначеного транспортного засобу.

Відповідно до п.1.7 договору строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 36 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами в договори та додатків до нього.

В п.1.8 договору сторони на підставі ч.2 ст.524 Цивільного кодексу України погодили додатково до визначення зобов'язання у гривні, визначити зобов'язання в грошовому еквіваленті іноземної валюти - Долар США. Зобов'язання за цим договором попередньо визначаються в грошовому еквіваленті іноземної валюти та перераховуються у гривню у порядку, визначеному окремими положеннями договору.

Згідно з п.4.1 договору, Лізингоодержувач зобов'язався сплачувати відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі.

На підставі п.4.2 договору, Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати Лізингоодержувачем заборгованості Лізингодавцю, визначеної за правилами цього договору за ставкою LIBOR 3М плюс 10,50% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п.3.1 цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за Курсом продажу (Розділ 1 «Визначення» Загальних умов Додатку 4 до цього Договору), крім того ПДВ.

Відповідно з п.4.3 договору, Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує Лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії Лізингодавця.

У п.4.4 договору передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п.4.2 цих договорів, від заборгованості Лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку (Додаток 1 до договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту.

Комісія Лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості Лізингоодержувача згідно даних колонки «Б» графіку (Додаток 1 до договору).

Перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється Лізингодавцем за курсом розрахунку платежів плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку, та комісія Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» з купівлі валюти, згідно офіційного сайту Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua (п.4.5 Договору).

Згідно п.4.6 договору, оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця.

Також в п.4.8 договору передбачено, що всі додаткові послуги, визначені в загальних умовах (а.с.а.с.22-25), а також ті, які не визначені цими договорами та необхідність в яких може виникнути у Лізингоодержувача, оплачуються Лізингоодержувачем окремо за тарифами Лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua.

Згідно з п.5.3 Загальних умов фінансового лізингу, Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі у новій редакції електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно.

Крім того, відповідно до п.6.1. Загальних умов Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):

- у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки EURIBOR на період 3 місяці (якщо в п.1.8 договору сторони обрали валюту - Євро) або розміру ставки USD LIBOR на період 3 місяці (якщо в п.1.8. договору сторони обрали валюту - Долари США) розмір комісії змінюється відповідно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу. При цьому для визначення LIBOR на період 3 місяці застосовується календарний квартал;

- у випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за договором;

- у разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.

Відповідно до п.п.7.3.,7.4. Загальних умов фінансового лізингу встановлений обов'язок Лізингоодержувача здійснити страхування предмету лізингу. Окрім цього, передбачено, що у разі якщо за 5 днів до закінчення дії страхового договору або граничного строку сплати страхових платежів Лізингоодержувач не здійснить сплату страхових платежів та не надасть Лізингодавцю завірений печаткою банку платіжний документ, що підтверджує сплату страхових платежів , то Лізингодавець має право самостійно застрахувати такий предмет лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати Лізингодавцю такі витрати зі страхування предмету лізингу. Крім того ПДВ у розмірах, визначених чинним законодавством.

Також, у п.9.2 Загальних умов фінансового лізингу передбачено, що придбання у власність предмета лізингу відбувається на підставі договору купівлі-продажу (викупу). При цьому викупна вартість предмета лізингу, передбачена п.2.6 договору.

Відповідно до п.10.2 Загальних умов фінансового лізингу, договір достроково припиняється в останній день місяця, в якому мало місце одна з наведених обставин: направлення Лізингодавцем Лізингоодержувачц письмового повідомлення про прийняття рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених 6 розділом договору; отримання Лізингодавцем від Лізингоодержувача або страхової компанії письмового повідомлення про настання визначених в п.7.7 Загальних умов обставин (знищення, втрати, викрадення)

Відповідно до п.6.1.2 договору, Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір та/або вилучити у Лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Окрім цього, згідно з п.10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу, у разі дострокового припинення договору при настанні зазначених у п.10.2.1 Загальних умов обставин, Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю: комісію за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 1% від суми заборгованості Лізингоодержувача зі сплати вартості предмета лізингу; нарахованої за договором штрафні санкції.

В п.5.1 договору лізингу сторонами було встановлено, що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу, Лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,20% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, починаючи з п'ятого дня.

З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Дочірнім підприємством «Украгротрейд» (Поручитель) було укладено договір поруки №6725-06/12 (а.с.30), відповідно до п.1.2 якого, Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Лізингодавцем відповідати по зобов'язанням Лізингоодержувача - Дочірнього підприємства «Олан», які виникають за договором лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах договору лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором лізингу, а також виконати інші умови договору лізингу в повному обсязі.

Договором поруки забезпечується виконання зобов'язань, зокрема, за договором фінансового лізингу №LC6726-06/12 від 11.06.2012 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Дочірнім Підприємством «Олан».

Відповідно до п.2.1. договору поруки у випадку невиконання Лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань за договором лізингу, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Лізингодавцем у тому ж обсязі, що і Лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки.

Відповідно до абзацу 2 п.4.1. договору поруки порука припиняються, якщо Лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргових зобов'язань не пред'явить вимоги до Поручителя.

Окрім того, 26.06.2014р. між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем було укладено Угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу (а.с.а.с.28,29), згідно якою Додаток №1 «Графік розрахунку заборгованості» викладено в новій редакції. Укладення даної угоди було погоджене з боку Поручителя, що підтверджується відповідним листом Дочірнім підприємством «Украгротрейд»(а.с.31).

Таким чином, на виконання умов укладеного договору, Позивачем були надані рахунки-фактури: від 05.01.2015р. на суму 43134,32грн., від 02.02.2015р. на суму 53852,46грн., від 02.03.2015р. на суму 80738,49грн., від 01.04.2015р. на суму 61325,02грн. (а.с.а.с.32-35), які не були оплачені Лізингоодержувачем, внаслідок чого виникла заборгованість.

Окрім того, 09.11.2015р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 302001/4095/0001584 (а.с.а.с.38-46). З наданого рахунку-фактури від 09.11.2015р. та платіжного доручення №47777 від 12.11.2015р. (а.с.а.с.47,48) вбачається, що вартість страхового платежу становила 15428,49грн. (без ПДВ). У зв'язку з означеним страховим платежем, Позивачем також було виставлено рахунок-фактура від 26.11.2015р. на суму 18514,19грн.(а.с.49), що включав суму рахунку страхової компанії та нарахований ПДВ.

Матеріали справи також містять рішення Господарського суду Луганської області від 31.08.2015р. у справі №913/262/15 (а.с.а.с.50-58), за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Дочірнього Підприємства «Олан», яким останнього було зобов'язано повернути майно, що було предметом договору лізингу №LС6726-06/12.

В свою чергу, зазначеним рішенням Господарського суду було встановлено, що у зв'язку з несплатою з боку Відповідача 1 на користь Позивача простроченої заборгованості по сплаті поточних лізингових платежів, починаючи з січня 2015р., строк прострочення якої станом на квітень 2015р. перевищив 30 (тридцять) днів, Лізингодавцем було прийнято рішення про односторонню відмову від Договору, тому, з метою повідомлення Дочірнього підприємства «Олан» про прийняте рішення про односторонню відмову від договору та негайне повернення предмету лізингу, у зв'язку з неможливістю направити відповідне повідомлення за юридичною адресою Дочірнього підприємства «Олан», було опубліковано відповідне оголошення в газеті «Урядовий Кур'єр» від 22.04.2015р., середа, №73 (сторінка 12), яка є всеукраїнським Офіційним друкованим виданням згідно Указу Президента України «Про порядок оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 №503/97 та в якій публікуються Закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, офіційні оголошення (фінансові звіти, порядки денні акціонерних товариств, оголошення про банкрутство, про втрачені документи, виклики до суду тощо). Одностороння відмова здійснена Позивачем у квітні 2015р.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» з 30.04.2015р. в односторонньому порядку відмовилось від договору фінансового лізингу з підстав порушення Лізингоодержувачем своїх зобов'язання.

Між тим, як вбачається з наданих Позивачем документів виконавчого провадження (а.с.112), наразі предмет договору лізингу №LС6726-06/12 повернуто не було.

На підтвердження факту невиконання Дочірнім підприємством «Олан» своїх договірних обов'язків, Позивачем було додано до матеріалів справи банківську виписку по рахунку (а.с.а.с.90-100).

Наразі, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено місцевим судом заборгованість перед Позивачем сплачена не була, що стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.

Враховуючи наведені обставини, Господарський суд Луганської області позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» задовольнив частково, з урахуванням того, що наслідком розірвання договору є відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» обов'язку передати предмет лізингу у майбутньому у власність Дочірньому підприємству «Олан» і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати, а відтак у стягненні комісії за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 1340,34грн. було відмовлено також в силу того, що зазначена сума комісії вираховувалась із заборгованості із сплати вартості предмету лізингу. Окрім того, рішенням суду було частково відмовлено у стягненні суми витрат зі страхування предмету лізингу, з підстав того, що Позивачем були понесені витрати зі страхування в сумі 15428,49грн. Також судом, через допущені арифметичні помилки, під час підрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат, було частково відмовлено у задоволені частини цих позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №LС6726-06/12 від 11.06.2012р, який у розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, зокрема - зі своєчасного здійснення Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця періодичних лізингових платежів та інших передбачених договором платежів згідно виставлених рахунків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами Закону України «Про фінансовий лізинг», а також - Господарським та Цивільним кодексами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. За таких обставин, Лізингоодержувач не мав правових підстав для ухилення від виконання обов'язку зі сплати виставлених рахунків щодо сплати поточних лізингових платежів за період січень-квітень 2015р. у загальному розмірі 239050,29грн.

Отже, невиконання встановлених умовами Договору та вказаних в ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов'язків зі здійснення лізингових платежів за вказаними рахунками-фактури зумовлює висновок про наявність з боку Відповідача порушення відповідного грошового зобов'язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а самого Відповідача - вважати таким, що прострочив виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

В свою чергу, ст.625 Цивільного кодексу України зумовлює правомірність стягнення окрім суми заборгованості також і нараховані на неї за період прострочення 3% річних та інфляційну індексацію.

Відтак, перевіривши розрахунку задоволених позовних вимог в частині стягнення означеної заборгованості та нарахувань на неї, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність солідарного стягнення (в силу наявних правовідносин поруки) заборгованості з поточних лізингових платежів в розмірі 239050,29грн.,а також 3 % річних в сумі 8379,91грн. та інфляційних втрат в сумі 23 142,07грн.

Разом із тим, щодо решти розглянутих позовних вимог позиція апеляційного суду полягає в такому:

Договір лізингу припинився відповідно до п.10. 2 Загальних умов внаслідок односторонньої відмови Лізингодавця 30.04.2015р., тоді як договір страхування Позивачем щодо предмету лізингу був укладений 09.11.2015р. (а.с.46) і оплата за ним відбулася 12.11.2015р. Отже, правові підстави для висування вимог щодо компенсації витрат Лізингодавця зі страхування у заявленому розмірі 18154,19грн. виникли вже після дострокового припинення договору фінансового лізингу. Наразі, ні умови договору лізингу, ні положення діючого законодавства не передбачають виникнення у Лізингоодержувача обов'язків з компенсації витрат зі страхування в цьому випадку, так як відповідно до п.7.1 Загальних умов, Лізингоодержувач повинен забезпечувати наявність страхування за власний рахунок тільки в межах строку лізингу, який є складовою строку дії договору і в силу ст.653 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.181 Господарського кодексу України в розглядуваному випадку обмежується 30.04.2015р.

Дійсно, здійснивши майже через півроку після припинення договору фінансового лізингу платежі, можливість компенсації яких за рахунок Лізингоодержувача за змістом п.7.4. Загальних умов та ч.2 ст.13 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає існування діючого договору фінансового лізингу, Лізингодавець не мав жодних правових підстав очікувати на компенсацію таких витрат з боку Лізингоодержувача.

Правильність цього висновку підтверджує і змістом п.10.3.2 Загальних умов, що передбачає обов'язок Лізингоодержувача з відшкодування витрат Лізингодавця, які не були оплачені, тобто такі витрати (передбачені договором до відшкодування) повинні бути понесені Позивачем до моменту припинення, а не після.

Враховуюче вищевикладене, апеляційний суд не тільки відхиляє вимоги Скаржника щодо необхідності додаткового стягнення з Відповідачів ще й нарахованого на суму страхового відшкодування ПДВ, але й скасовує рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог з відшкодування витрат по страхуванню предмета лізингу в сумі 15428,49грн., відмовляючи у задоволенні таких вимог в цілому.

Наразі, примушення Відповідачів до виконання неіснуючих для них обов'язків з компенсації витрат, безпосередньо не пов'язаних з поверненням предмету лізингу, та здійснених Лізингодавцем після припинення лізингових відносин, суперечить ч.1 ст.19 Конституції України та ч.ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України.

Відносно відхилених місцевим судом вимог про стягненні заборгованості з оплати предмету лізингу у розмірі 134 034,08грн. та комісії за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 1 340,34грн., колегія суддів погоджується із висновком про необґрунтованість їх висування Позивачем, проте з інших підстав та мотивів.

Дійсно, на відміну від спору, у відношенні якого Верховний суд України сформував правову позиції у справі №7/5005/2240/2012, яка застосовувалась місцевим судом в оскаржуваному рішенні, в нашому випадку договір лізингу не містить умов автоматичного переходу права власності - таке право, відповідно до п.2.6 договору та п.9 Загальних умов, виникає на підставі окремого договору купівлі-продажу, можливість укладення якого поставлена у залежність від завершення строку лізингу та належного виконання Лізингоодержувачем своїх обов'язків за договором. Окрім цього предмет лізингу так і не був повернутий Лізингодавцю. Отже, ототожнення місцевим судом цих справ для застосування правової позиції Верховного суду України, як справедливо наголошує Скаржник, є безпідставним.

Проте, оскільки, відповідно п.10.2 Загальних умов фінансового лізингу, договір припинився 30.04.2015р., а грошове зобов'язання відносно оплати стягуваної суми (за наступний лізинговий період - травень 2015р.), згідно з п.5.3 Загальних умов фінансового лізингу могло бути простроченим не раніше 8 числа місяця, за який здійснюється оплата, така сума за своєю природою не може бути заборгованістю, в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України, на момент 30.04.2015р.

Правовою підставою для виникнення вказаного грошового зобов'язання, згідно ст.509 Цивільного кодексу України, є договір лізингу. Але, його розірвання через вчинену відмову Лізингодавця, згідно із ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України, має наслідок у вигляді припинення таких зобов'язань. Мова в цьому випадку йде не про припинення невиконаних зобов'язань, які виникли до моменту припинення і прострочених у виконанні, а саме про зобов'язання, які повинні виникнути в подальшому - як в даному випадку - оплата частини лізингового платежу (відшкодування вартості майна) за період після припинення дії договору.

Частина 2 ст.653 Цивільного кодексу України, імперативно вказуючи на наслідок розірвання договору припинення зобов'язань сторін, не передбачає диспозитивності за згодою сторін щодо такого наслідку, а відтак - і відходу від такого імперативного припису в умовах договору в силу ч.3 ст.6 вказаного Кодексу.

Посилання Скаржника на ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України та судову практику її застосування, вказує на невірне розуміння цієї норми, яка передбачає альтернативне встановлення моменту припинення зобов'язань у зв'язку із розірванням договору, а не наслідків розірвання у вигляді такого припинення. Дійсно, на розрахунки між сторонами щодо обов'язків, які виникли до припинення договору, факт такого припинення не впливає. Проте, в цьому випадку мова йде про грошові зобов'язання зі сплати заборгованості, які виникнуть і мають бути виконанні Лізингоодержувачем після припинення договору.

Відтак, оскільки припинення договору фінансового лізингу як правової підстави для нарахування і висування грошових вимог в розглядуваному випадку у відповідності до встановленої в п.10.2 Загальних умов домовленості сторін відбулося 30.04.2015р., остільки подальша відсутність цієї правової підстави унеможливлює нарахування лізингового платежу (повністю чи частково) щодо періоду після припинення, і такий платіж, момент виконання якого (навіть за умов чинності договору) ще не виник до 30.04.2015р., не може вважатися простроченим з боку Лізингоодержувача.

Отже, встановлені наведеними вище імперативними нормами межі виконання грошових зобов'язань щодо лізингових платежів в силу ст.13, ч.ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України унеможливлюють задоволення позовних вимог про стягнення 134 034,08грн., незважаючи на зміст п.10.3.2. Загальних умов з цього приводу.

Що стосується комісії в розмірі 1% від суми заборгованості Лізингоодержувача зі сплати вартості предмету лізингу, то місцевий суд, безпідставності сприйнявши цю вимогу лише як похідну (за характером підрахунку) від розглянутої вище, не встановив дійсну правову природу цього платежу.

Так, оскільки підставою для такого нарахування є реалізація Позивачем права на односторонню відмову від договору, то ця комісія не може бути віднесена до жодного з перелічених ч.2 ст.19 Закону України «Про фінансовий лізинг» видів елементів лізингового платежу, адже припинення договору Лізингодавцев як такого не є послугою, наданою Лізингоодержувачу в розумінні ст.901 Цивільного кодексу України, або витратами по виконанню договору.

За висновком апеляційного суду, вказівка на підставу для односторонньої відмови від договору у вигляді факту порушення Лізингоодержувачем грошових зобов'язань, а контекстів положень ст.ст.235-237 Господарського кодексу України дозволяє кваліфікувати одностороннє запровадження припинення договору як оперативно-господарську санкцію Лізингодавця.

Наразі, діюче законодавство не передбачає ані можливості встановлення та стягнення плати за застосування її отримувачем (плати) оперативно-господарської санкції, ані встановлення і нарахування штрафу (якщо комісію розглядати в цьому контексті) особою, що застосувала оперативно-господарську санкцію, до контрагенту з підстав застосування оперативно-господарської санкції.

Отже, відхилення позовних вимог щодо стягнення комісії в розмірі 1340,34грн. зумовлено наведеним вище обґрунтуванням та положеннями ст.13, ч.ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо можливості задоволення цих складових позовних вимог також не можуть бути прийняті апеляційним судом через безпідставність.

Між тим, з огляду на допущені місцевим судом порушення норм матеріального права, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового скасування переглядуваного рішення на підставі ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат по страхуванню предмета лізингу в сумі 15 428,49грн., що за змістом ст.49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює перерозподіл витрат зі сплати судового збору за подання позову між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ на рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016р. (повний текст підписано 25.08.2016р.) у справі №913/788/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016р. (повний текст підписано 25.08.2016р.) у справі №913/788/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат по страхуванню предмета лізингу в сумі 15 428,49грн., у зв'язку з чим викласти п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства "Олан", вул. Декабристів, б.27-А, м. Алчевськ Луганської області, ідентифікаційний код 21788305 та з Дочірнього підприємства "Украгротрейд", вул. Декабристів, б.27-А, м. Алчевськ Луганської області, ідентифікаційний код 33284416 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", 04073, м. Київ, проспект Московський, 9 корпус 5, офіс 101, ідентифікаційний код 34480657, заборгованість в розмірі 239 050,29 грн., 3 % річних в розмірі 8379,91 грн., інфляційні втрати в розмірі 23 142,07 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 4 058,58грн.»

3. В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016р. (повний текст підписано 25.08.2016р.) у справі №913/788/16 залишити без змін з підстав, наведених в цій постанові.

4. Доручити Господарському суду Луганської області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

5.Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О.Попков

Судді: О.А. Скакун

І.В. Зубченко

Надруковано 6 прим.: 1-3 - сторонам, 4-у справу,5 - ДАГС, 6 - ГСЛО