Рішення

від 03.10.2016 по справі 910/31958/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016Справа №910/31958/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОС-АРТ";

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА";

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА";

про: стягнення 95.065,27 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Миколенко О.О. - за довіреністю від 01.04.2016 № 01/04/16;

відповідача-1: Малиновська В.А. - за довіреністю від 01.03.2016 № б/н;

відповідача-2: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОС-АРТ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" про стягнення 95.065,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" не належним чином виконані грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснено в повному обсязі розрахунок за поставлений позивачем товар за договором купівлі-продажу від 25.10.2006 № 003411, що призвело до звернення останнього до господарського суду з вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" заборгованості за вказаним договором в сумі 95.065,27 грн., з яких: основна заборгованість складає 77.305,15 грн.; 3 % річних в сумі 1.608,17 грн. та інфляційних втрат в сумі 16.151,95 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 910/31958/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 вказані вище судові акти скасовано, а дану справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 21.01.2016 № 04-23/1155 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/31958/15, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2016 суддею Балац С.В. прийнято до свого провадження справу № 910/31958/15. Розгляд даної справи призначено судом на 18.07.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2016 розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 08.08.2016.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалами від 08.08.2016 та 05.09.2016 відклав розгляд даної справи на 05.09.2016 та 03.10.2016. Ухвалою від 08.08.2016 судом залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" в якості відповідача-2.

До господарського суду надійшли письмові пояснення товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" в яких останній зазначає, що

враховуючи умови додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу від 25.10.2006 № 003411, сплата зобов'язань, визначених актом звірки взаєморозрахунків від 05.06.2015 в сумі 77.305,15 грн. повинна здійснюватися саме товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" (нині - товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА") і по відношенню до цієї суми товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" не є боржником. Крім того, відносини, які виникли у товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОС-АРТ" та товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" є порукою, яка станом на момент звернення позивача до господарського суду є припиненою.

Представник позивача подав до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідно до підписаної між товариством з обмеженою відповідальністю "ГРОС-АРТ", товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" додаткової угоди від 24.03.2015 № 1 всі права та обов'язки за договором купівлі-продажу від 25.10.2006 № 003411 переходять від товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА", як до нового покупця починаючи з 24.03.2015. Позивач стверджує, що оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" є боржником перед позивачем, останній 05.10.2015 звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА", як до нового покупця, з претензією з вимогою сплатити борг за договором купівлі-продажу від 25.10.2006 № 003411 в семиденний строк, однак вказана претензія залишена без виконання.

До господарського суду надійшли письмові пояснення товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" в яких останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, однак підстави відмови, викладені у вказаному поясненні є аналогічними тим, що зазначає товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА".

В судовому засіданні 03.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи уповноваженого представника позивача та відповідача-1 по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ГРОС-АРТ", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" укладено договір купівлі-продажу (національний) від 25.10.2006 № 0034/01BD2006 і Загальні умови поставки та надання послуг №0034/03BD2006. Додатковою угодою від 01.03.2011 № 2 номер договору № 0034/01BD2006 було змінено на № 003411 (далі - Договір).

Порядок, умови, строки здійснення поставок та розрахунків за поставлену продукцію та надані послуги сторони обумовили у Загальних умовах поставки, відповідно до яких кожна поставка повинна супроводжуватися накладною із зазначенням відповідного номеру замовлення, а також того, що одержувачем є товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" (п. 4.3.1.); строк оплати визначається залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за угодою, або з дня отримання всіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" (5.1.).

В подальшому, між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" (найменування, якого було змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА") і товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" (далі - відповідач-1) було підписано трьохсторонню додаткову угоду від 24.03.2015 № 1 до Договору, відповідно до якої всі права та обов'язки за Договором, якщо інше не передбачено цією угодою, переходять від відповідача-2 до відповідача-1.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Посилаючись на умови додаткової угоди від 24.03.2015 № 1 до Договору, а також на те, що на виконання умов Договору за видатковими накладними від 11.03.2014 № 294, від 13.03.2014 № 293, від 04.03.2014 № 247, від 26.03.2014 № 374, від 20.03.2014 № 375, від 24.04.2014 № 583, від 24.04.2014 № 586, від 24.04.2014 № 585, від 08.05.2014 № 657, від 15.05.2014 № 702, від 06.06.2014 № 815, від 19.06.2014 № 917, від 19.06.2014 № 864, позивачем було поставлено товар, вартість якого не було сплачено у повному обсязі, останній просить суд стягнути з відповідача-1 заборгованість за поставлений товар у розмірі 95.065,27 грн., з яких: основна заборгованість складає 77.305,15 грн.; 3 % річних в сумі 1.608,17 грн. та інфляційних втрат в сумі 16.151,95 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту пунктів 1-4 додаткової угоди від 24.03.2015 № 1 до Договору (далі - Додаткова угода) вбачається, що правочин в цій частині є правочином про заміну боржника у зобов'язанні за Договором в порядку статті 520 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 520, 521 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

У пунктах 4, 5 Додаткової угоди сторонами було погоджено, що з метою фіксації суми зобов'язань, які утворились на момент укладення цієї додаткової угоди, товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" та позивач укладають акт звірки взаєморозрахунків. Сплата зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА", які виникли за договором в якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання визначені в п. 4 цієї угоди, з моменту укладення цієї угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" до їх повного виконання. При цьому, відповідач-1 поручається за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" визначених зобов'язань. В разі невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" визначених зобов'язань товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" та відповідач-1 несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" та відповідачем-1 стосовно даного регулюються окремою угодою між ними.

Пунктом 6 Додаткової угоди визначено, що зобов'язання із сплати вартості товарів, поставлених після укладення цієї додаткової угоди за замовленнями відповідача-1, виконується відповідачем-1 в порядку та на умовах, визначених договорів.

Відтак із змісту Додаткової угоди, зокрема, вбачається, що заміна сторони у зобов'язанні відбулась лише в частині зобов'язань, що можуть виникнути за Договором в майбутньому, тобто після 24.03.2015.

Із змісту пункту 5 Додаткової угоди вбачається, що остання є договором поруки щодо виконання первісним боржником зобов'язань, визначених п. 4 Додаткової угоди.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

Приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється, зокрема, після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Умовами Додаткової угоди не встановлено строку поруки.

Приймаючи до уваги дату підписання Додаткової угоди (24.03.2015) у відповідача-1, як у поручителя за зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" виник перед позивачем з 24.03.2015.

Таким чином, порука відповідача-1 перед позивачем за зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" діяла протягом шести місяців, тобто до 24.09.2015.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Поняття "строк чинності поруки" застосоване в частині четвертій статті 559 ЦК України, повинно розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор в судовому порядку може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовними вимогами до відповідача-1 за Договором із вимогою про сплату заборгованості 18.12.2015, тобто після закінчення шестимісячного строку встановленого для пред'явлення вимоги, в розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що на час звернення позивача з позовом до суду порука була припинена.

Таким чином суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до відповідача-1.

Щодо заявлених позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" (найменування, якого було змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" - далі - відповідач-2), то вони підлягають задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Положеннями пункту 5 Додаткової угоди визначено, що сплата зобов'язань відповідача-2, які виникли за договором в якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання визначені в п. 4 цієї угоди, з моменту укладення цієї угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється відповідачем-2 до їх повного виконання.

Так між позивачем та відповідачем-2 на виконання п. 4 Додаткової угоди складений акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 05.06.2015 у відповідача-2 наявна заборгованість перед позивачем за Договором в сумі 77.305,15 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем-2 на користь позивача заборгованості в розмірі 77.305,15 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача-2 перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем-2 не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача-2 основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 77.305,15 грн.

З огляду на те, що відповідач-2 своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач-2 не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача-2 - 3 % річних в сумі 1.608,17 грн. та інфляційних втрат в сумі 16.151,95 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Крім того, крім того, позивач просить суд стягнути судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 12.000,00 грн. Суд, розглядаючи дану вимогу виходить з такого.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені саме адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У відповідності до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Виходячи зі ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно віднесена до незалежної діяльності.

До матеріалів справи позивачем додано договір про надання правової допомоги від 02.11.2015 № б/н, укладений між позивачем, як замовником, та адвокатом Немеш В.М., а також банківську виписку про перерахування на користь фізичної особи-підприємця Немеш В.М. грошових коштів в сумі 12.000,00 грн., в якості оплати адвокатського гонорару згідно договору про надання правової допомоги від 02.11.2015.

Виходячи зі сукупності наведених обставин та норм права, для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат, такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не на користь юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем сплачено 12.000,00 грн. не адвокату, вказана сума не може бути віднесена до судових витрат та не підлягає розподілу між сторонами даного спору за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. У задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" - відмовити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, буд. 61; ідентифікаційний код 33938302, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОС-АРТ" (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 34; ідентифікаційний код 32957777, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 77.305 (сімдесят сім тисяч триста п'ять) грн. 15 коп.; 3 % річних в сумі 1.608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 17 коп.; інфляційні втрати в сумі 16.151 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 95 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.425 (одна тисяча чотириста двадцять п'ять) грн. 98 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13 жовтня 2016 року

Суддя С.В. Балац