Постанова

від 21.11.2016 по справі 910/31958/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р. Справа№ 910/31958/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників сторін:

позивача не з'явився

відповідача 1 не з'явився

відповідача 2 не з'явився

розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Грос - Арт" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 (суддя Балац С.В.) по справі №910/31958/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грос - Арт"

до 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер

Україна"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова"

про стягнення 95065,27 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОС-АРТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" про стягнення 95065,27 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 по справі №910/31958/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 вищезазначені судові акти скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 по справі №910/31958/15 позовні вимоги задоволено частково. В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА" - відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОС-АРТ" основну заборгованість в сумі 77305 грн. 15 коп., 3 % річних в сумі 1608 грн. 17 коп., інфляційні втрати в сумі 16151 грн. 95 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1425 грн. 98 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грос - Арт» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким стягнути спірну суму з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТІКЕР УКРАЇНА".

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна Н.Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грос - Арт" прийнято до провадження з призначенням на 21.11.2016.

Розпорядженням від 18.11.2016, в зв'язку з участю судді Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у підготовці суддів апеляційних господарських судів Національною школою суддів, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3.Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грос - Арт" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 по справі №910/31958/15 до свого провадження.

В судове засідання 21.11.2016 представники сторін не з'явились.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники сторін повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, явка останніх не визнавалась обов'язковою, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників сторін.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

25 жовтня 2006 року між ТОВ "ГРОС-АРТ" (постачальник) та ТОВ "Практікер Україна" укладено Договір купівлі-продажу (національний) № 0034/01BD2006 (далі - Договір) і Загальні умови поставки та надання послуг № 0034/03BD2006 (далі - Загальні умови поставки) .

01 березня 2011 року між ТОВ "ГРОС-АРТ" та ТОВ "Практікер Україна" укладено Додаток № 2 до Договору, відповідно до п. 1 якого змінено порядковий номер Договору № 0034/01BD2006 на № 003411.

Згідно з пунктом 1.1. Договору умови цього договору та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між ТОВ "Практікер Україна", з одного боку, та постачальником, з іншого боку. Постачальник визначає юридичну цінність цих умов шляхом підписання цього договору. Додатково для регулювання відносин за цим договором, застосовуються положення законодавства.

Відповідно до Загальних умов поставки, ці спеціальні умови поставки та надання послуг регулюють спеціальні умови поставок товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальником з боку Практікер на основі договору купівлі-продажу та договору про умови, укладеного між сторонами, і є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 3.7 Загальних умов поставки замовлення вважається виконаним, коли постачальник поставив у визначений магазин у замовлені Практікер товари, а також було встановлено, що поставка відповідає усім досягнутим домовленостям, угоді та логістичній системі Практікер. Постачальник повинен поставити замовлені товари у вказаний у замовлені магазин. Поставка товарів здійснюється до пункту прийняття товару магазином.

Пунктом 4.3.1 Загальних умов поставки встановлено, що кожна поставка повинна супроводжуватися накладною із зазначенням відповідного номеру замовлення. Якщо товар доставлено у декількох упаковках, у накладній має бути зазначено кожну упаковку на яку виписана накладна. У накладній повинно бути вказано, що ТОВ "Практікер Україна" є одержувачем.

Строк оплати визначається залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за угодою, або з дня отримання всіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (п.5.1.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу (національний) №003431, поставив відповідачу 1 товар. Відповідач 1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 77305,15 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що спірна сума підлягає до стягнення на користь позивача саме з Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Відбудова».

Колегія суддів погоджується таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2015 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (найменування, якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід відбудова") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" підписано трьохсторонню додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода).

Відповідно до Додаткової угоди всі права та обов'язки за Договором, якщо інше не передбачено цією угодою, переходять від відповідача-2 до відповідача1.

Згідно з п.п. 4, 5 Додаткової угоди з метою фіксації суми зобов'язань, які утворились на момент укладення цієї додаткової угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" та позивач укладають акт звірки взаєморозрахунків. Сплата зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна", які виникли за договором в якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання визначені в п. 4 цієї угоди, з моменту укладення цієї угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" до їх повного виконання. При цьому, відповідач-1 поручається за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" визначених зобов'язань. В разі невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" визначених зобов'язань товариство з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" та відповідач-1 несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" та відповідачем-1 стосовно даного регулюються окремою угодою між ними.

Укладена між сторонами Додаткова угода за своєю правовою природою є договором поруки щодо виконання первісним боржником зобов'язань, визначених п. 4 Додаткової угоди.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 6 Додаткової угоди визначено, що зобов'язання зі сплати вартості товарів, поставлених після укладення цієї додаткової угоди за замовленнями відповідача-1, виконується відповідачем-1 в порядку та на умовах, визначених договорів.

Таким чином, заміна сторони у зобов'язанні відбулась лише в частині зобов'язань, що можуть виникнути за Договором в майбутньому, тобто після 24.03.2015.

Умовами Додаткової угоди не встановлено строку поруки.

Колегія суддів також зазначає, що в тексті ч. 4 ст. 559 ЦК України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову" як умови чинності поруки. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Враховуючи вищевикладене зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, в тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

У постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14 зазначено, що з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, виходячи з положень другого речення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку за зобов'язанням.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач звернувся з позовними вимогами до відповідача-1 за Договором з вимогою про сплату заборгованості 18.12.2015, тобто після закінчення шестимісячного строку, встановленого для пред'явлення вимоги, в розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що на час звернення позивача з позовом до суду порука була припинена.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача-1.

Відповідно до пункту 5 Додаткової угоди сплата зобов'язань відповідача-2, які виникли за договором, в якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання визначені в п. 4 цієї угоди, з моменту укладення цієї угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється відповідачем-2 до їх повного виконання.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків станом на 05.06.2015 у відповідача-2 наявна заборгованість перед позивачем за Договором в сумі 77305,15 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Виходячи з норм ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно віднесена до незалежної діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в стягненні з відповідача 2 адвокатських послуг, оскільки позивачем сплачено 12000,00 грн. за послуги адвоката не адвокату ОСОБА_2, а фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос - Арт» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 по справі №910/31958/15.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос - Арт» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 по справі №910/31958/15 без змін.

2.Матеріали справи №910/31958/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець