Ухвала

від 12.10.2016 по справі 922/3403/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"12" жовтня 2016 р.Справа № 922/3403/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Фермерського господарства "Труд 2012" про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 33690/16) у справі

за позовом Фермерського господарства "Труд 2012", с. Мелихівка до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ажна", с. Лозова про стягнення грошових коштів в розмірі 852392,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фермерське господарство "Труд 2012", с. Мелихівка, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Ажна", с. Лозова, про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 1/07 від 01.07.2014р. щодо збирання врожаю та оранку зябу та договору про надання послуг №08-07/15 від 08.07.2015р. по збору врожаю зернових та технічних культур (озимої пшениці, ячменя, кукурудзи, соняшника), всього в розмірі 852392,65 грн.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 24.10.2016р. о 10:30 год.

12.10.2016р., через канцелярію суду, представником позивача надано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 33690/16), в якому позивач просить суд накласти арешт на посіви (незібраний врожай) та увесь отриманий врожай соняшника 2016 року (насіння соняшника) Приватного сільськогосподарського підприємства "Ажна", що знаходиться на орендованих відповідачем земельних ділянках та таких земельних ділянках, що перебувають у фактичному користуванні ПСП "Ажна", відповідно до наданого заявником переліку.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує на те, що відповідач - є сільськогосподарським підприємством, що отримує доходи у грошовому вигляді переважно від реалізації вирощеного врожаю с/г культур та здійснити відшкодування завданих позивачу збитків зможе більш за все за рахунок надходжень від продажу врожаю 2016 року, у зв`язку з чим, на думку позивача, є необхідність такий врожай с/г культур убезпечити задля забезпечення можливості фактичного виконання рішення суду у справі у випадку його ухвалення на користь позивача.

Також заявник зазначає, що станом на дату звернення позивача з позовом до господарського суду відповідачем вже було завершено збирання врожаю ранніх зернових (озимих та ярих) культур насіння пшениці та ячменю, місцезнаходження зібраного врожаю та його продовжування перебування у власності відповідача - позивачу наразі не відоме.

Відтак, з огляду на агрономічні цикли достигання та збору врожаю с/г культур 2016 року, вбачається необхідність забезпечити схоронність наступного до збирання виду с/г культур, а саме соняшника, що за інформацією позивача перебуває на поточну дату ще у вигляді посівів на земельних ділянках с/г призначення на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, що знаходяться в оренді (фактичному користуванні) ПСП "Ажна" (відомості щодо оренди підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно). Враховуючи вказане, існує вірогідність, що на момент набуття рішенням господарського суду чинності щодо стягнення з відповідача сум збитків, відповідач вже встигне зібрати та перемістити врожай соняшника у невідоме позивачу місце та при цьому не буде поспішати з реалізацією соняшника, щоб не допустити надходжень грошових коштів на розрахунковий рахунок. Таке притримання реалізації соняшника є цілком допустимим з точки зору маркетингу продажу соняшника, що передбачає можливість існування ринку продажу цього товару поточного року збирання врожаю аж до збирання врожаю соняшника нового року врожаю. А отже позивач щонайменш календарний рік може бути позбавлений можливості отримати фактичне відшкодування завданих збитків, тобто буде унеможливлено виконання рішення суду.

Дослідивши подані позивачем разом із заявою про забезпечення позову матеріали, враховуючи підтверджені ними обставини справи, проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову, керуючись вимогами статей 66, 67 ГПК України, суд вважає, що клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 65 ГПК України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи. їх посадових осіб виконати певні дії (звіряти розрахунки, провести огляд доказів у місті їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості. Висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомитись з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р., застосування заходів до забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, вжиття таких заходів є правом господарського суду. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому розділ Х ГПК України не містить чіткого переліку спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, в силу вимог статті 33 ГПК повинна довести його необхідність та адекватність.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суд зазначає, що одним з визначальних принципів господарського процесу є рівність сторін. За таких умов суд позбавлений можливості робити припущення про добросовісність чи недобросовісність у тому числі й відповідача. Отже, зважаючи на подані позивачем докази фактичного виконання сільськогосподарських робіт (послуг) та стверджувальну позивачем несплату цих робіт (послуг), суд вважає достатньо обґрунтованим припущення про відсутність у відповідача коштів на оплату виконаних робіт (послуг). Таким чином, суд доходить висновку про розумність та адекватність вимог заявника щодо накладення арешту саме на майнові активи відповідача (врожай). Суд також зазначає, що згідно даних державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності відповідача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових і насіння олійних культур. Тобто, відповідач є сільськогосподарським товаровиробником, основними активами якого є саме результати сільськогосподарського виробництва, адже як випливає з наданих позивачем даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень земельні ділянки, які використовує відповідач, належать йому на праві користування, а доказів належності відповідачу іншого нерухомого майна відповідні дані реєстру не містять. Таким чином, суд вважає достатньо обґрунтованим наявність істотного зв'язку між предметом спору, який має майновий характер, та конкретними заходами забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач.

Враховуючи те, що відповідач є сільськогосподарським товаровиробником, господарська діяльність якого полягає у вирощуванні та реалізації сільськогосподарської продукції, суд вважає достатньо обґрунтованим можливість утруднення виконання рішення у разі фактичного збирання врожаю відповідачем. Крім того, оцінюючи ймовірність утруднення виконання рішення суду у разі його постановляння на користь позивача, суд зауважує, що акти приймання виконаних сільськогосподарських робіт підписані сторонами від одного до двох років до пред'явлення позову. За таких умов факт несплати цих робіт (послуг) до цього часу може з високою ймовірністю свідчити про небажання відповідача виконати умови відповідних договорів. Тому суд дійшов висновку щодо необхідності створення належних умов для запобігання ситуації нівелювання ефективності судового захисту, адже таке нівелювання є неприпустимим у світлі положень ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, шляхом вжиття забезпечувальних заходів, про вжиття яких просить позивач.

Суд зазначає, що накладення арешту на посіви (незібраний врожай) та увесь отриманий врожай соняшника є адекватним лише за умови забезпечення фактичного збирання та подальшого належного зберігання зібраного врожаю соняшника третьою особою (зберігачем), що завідомо убезпечить інтереси обох сторін спору й забезпечить збалансованість інтересів сторін рівним чином. Суд бере до уваги, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» особа, якій передається на зберігання майно, на яке накладено арешт шляхом складання акту опису й арешту майна, в порядку вжиття заходів забезпечення позову, може бути визначено відповідною ухвалою суду. Водночас, суд враховує, що ТОВ «АКВАНТЕЛЬ ПЛЮС» надана згода на залучення його у якості зберігача арештованого майна (сільськогосподарської продукції) в межах справи за позовом ФГ «ТРУД 2012» до ПСП «АНЖА». При цьому суд вважає за необхідне попередити посадових осіб ТОВ «АКВАНТЕЛЬ ПЛЮС» про кримінальну відповідальність за незбереження переданого на зберігання арештованого майна (сільськогосподарської продукції). При цьому суд наголошує, що з урахуванням змісту ст. 67 ГПК України арешт на майно може бути накладено лише в межах суми позовних вимог. Через це суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову саме в межах суми позовних вимог - 852392,65 грн.

Суд особливо підкреслює, що вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, не можна розцінювати, як непропорційне втручання у господарську діяльність відповідача, адже така діяльність саме і полягає, у тому числі, у збиранні та зберіганні сільськогосподарської продукції рослинництва, що у випадку вжиття відповідних заходів забезпечення позову буде фактично виконано третьою особою - зберігачем. Крім того, заходи забезпечення позову є у всякому випадку тимчасовими, такими, що вживаються до вирішення спору, тому у випадку подальшого розрахунку з позивачем чи встановлення необґрунтованості вимог позивача, відповідач не позбавлений можливості звернутись із обґрунтованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову; так само такі заходи можуть бути скасовані судом навіть до фактичного вирішення спору, якщо судом буде встановлено необґрунтованість їх подальшого збереження.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Суд роз'ясняє, що відповідно до статті 68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справ, із зазначенням про це вирішенні чи ухвалі.

Із врахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 65, 66, 67, 68 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фермерського господарства "Труд 2012" про вжиття заходів забезпечення позову за вх. № 33690 - задовольнити.

2. Вжити заходи до забезпечення позову по справі № 922/3403/16 до вирішення справи по суті.

3. Накласти арешт в межах позовних вимог у розмірі 852392,65 грн. на посіви (незібраний врожай) та отриманий врожай соняшника 2016 року (насіння соняшника), що знаходиться на земельних ділянках, що перебувають у фактичному користуванні (оренді) Приватного сільськогосподарського підприємства "АЖНА" (код ЄДРПОУ 34269949, 64011, Харківська обл., Кегичівський район, с. Лозова) у тому числі наступних:

На території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області:

Кадастровий номер Площа, га

6323182000:03:003:0336 5,2829

6323182000:03:003:0139 6,3022

6323182000:03:002:0061 3,4389

6323182000:03:003:0307 5,8269

6323182000:03:001:0276 5,5756

6323182000:01:000:0072 5,5206

6323182000:02:000:0249 5,8033

6323182000:03:003:0298 5,1329

6323182000:03:003:0294 3,684

6323182000:03:002:0024 5,7783

6323182000:03:002:0071 5,7655

6323182000:03:002:0067 8,2685

6323182000:03:002:0250 5,6236

6323182000:03:002:0297 5,654

6323182000:03:003:0319 5,1329

6323182000:03:001:0300 5,8241

6323182000:03:001:0283 5,619

6323182000:03:002:0158 5,1329

6323182000:03:001:0307 5,3871

6323182000:03:001:0356 5,1329

6323182000:03:001:0054 5,598

6323182000:03:001:0288 6,33

6323182000:03:002:0258 5,8375

6323182000:03:000:0081 1,9189

6323182000:03:000:0082 3,214

6323182000:03:000:0342 5,1329

6323182000:03:003:0076 5,1656

6323182000:03:003:0075 5,1329

6323182000:03:001:0018 6,1283

6323182000:03:001:0020 6,2022

6323182000:03:001:0272 5,1325

6323182000:01:000:0025 6,0757

6323182000:02:000:0389 1,101

6323182000:02:000:0076 5,6441

6323182000:03:000:0296 5,9973

6323182000:01:000:0297 5,8374

6323182000:01:000:0079 5,5131

6323182000:03:001:0262 5,8374

6323182000:03:002:0144 5,1328

6323182000:03:002:0156 5,1329

6323182000:03:003:0330 5,1329

6323182000:03:003:0343 5,1329

6323182000:03:001:0389 5,2087

6323182000:03:002:0141 5,1329

6323182000:03:001:0282 5,8374

6323182000:01:000:0088 5,6444

6323182000:01:000:0095 5,6124

6323182000:03:003:0347 5,1329

6323182000:03:002:0191 5,6491

6323182000:03:003:0338 5,4468

6323182000:03:001:0390 5,6999

6323182000:03:001:0312 5,8366

6323182000:03:003:0349 5,7207

6323182000:03:002:0248 5,8374

6323182000:03:003:0318 3,9922

6323182000:01:000:0089 6,1325

6323182000:03:002:0148 5,1364

6323182000:03:001:0311 5,3225

6323182000:03:002:0354 5,3225

6323182000:03:002:0149 5,523

6323182000:03:001:0376 5,1329

6323182000:03:001:0393 5,345

6323182000:03:001:0281 1,2293

6323182000:03:001:0086 5,3131

6323182000:03:001:0355 5,191

6323182000:03:001:0310 5,7646

6323182000:03:001:0087 5,5131

6323182000:03:003:0297 5,5978

6323182000:03:001:0083 7,31

6323182000:03:002:0280 1,1582

6323182000:02:000:0049 5,5574

6323182000:03:000:0141 5,8842

6323182000:03:000:0345 5,1329

6323182000:03:003:0281 4,2647

6323182000:03:000:0329 5,1329

6323182000:02:000:0388 1,4655

6323182000:03:000:0331 5,1329

6323182000:01:000:0308 5,4687

6323182000:01:000:0296 5,7216

6323182000:03:000:0334 5,1321

шляхом складання акту опису й арешту майна та передачі описаного майна на зберігання ТОВ "АКВАНТЕЛЬ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40241947; м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, офіс 199), з подальшим вилученням дозрілого врожаю шляхом надання права збору врожаю соняшника ТОВ "АКВАНТЕЛЬ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40241947; м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, офіс 199) із застосуванням спеціалізованої техніки та подальшою передачею зібраного врожаю соняшника на відповідальне зберігання ТОВ "АКВАНТЕЛЬ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40241947; м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, офіс 199).

Стягувачем за цією ухвалою є Фермерське господарство "Труд 2012" (63260, Харківська обл., Нововодолазький район, село Мелихівка, вул. Центральна, буд. 74, код ЄДРПОУ 38176222).

Боржником за цією ухвалою є Приватне сільськогосподарське підприємство "АЖНА" (код ЄДРПОУ 34269949, 64011, Харківська обл., Кегичівський район, с. Лозова).

Дана ухвала, відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 12.10.2016 року, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 12.10.2019 року.

Суддя ОСОБА_1 справа № 922/3403/16