Постанова

від 04.10.2016 по справі 925/472/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р. Справа№ 925/472/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Прокурор: Винник О.О. (посвідчення №036704 від 15.12.15)

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: Петренко Ю.О. - представник;

Від третьої особи-1: не з'явився;

Від третьої особи-2: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2016

у справі № 925/472/15 (головуючий суддя Довгань К.І.)

за позовом заступника прокурора Черкаської області

до 1) Свидівоцької сільської ради

2) Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області,

2) Черкаське регіональне управління водних ресурсів

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернувся з позовом заступник прокурора Черкаської області до 1) Свидівоцької сільської ради, 2) Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас" з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015, позов задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано рішення Свидівоцької сільської ради від 29.11.2013 № 33-16, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014, укладений між Свидівоцькою сільською радою та обслуговуючим кооперативом "Дніпровський баркас".

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2015 касаційну скаргу ОК "Дніпровський баркас" задоволено частково, рішення господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 у даній справі скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.06.2016 у справі №925/472/15 позовні вимоги заступника прокурора Черкаської області задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення Свидівоцької сільської ради від 29.11.2013 № 33-16 "Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу "Дніпровський баркас" на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва".

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014, укладений між Свидівоцькою сільською радою та обслуговуючим кооперативом "Дніпровський баркас", посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І., зареєстрований в реєстрі за № 625.

Присуджено до стягнення з Свидівоцької сільської ради в доход Державного бюджету України -1218,00грн.

Присуджено до стягнення з обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас" в доход Державного бюджету України - 1218,00грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас" у справі №925/472/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Скрипки І.М. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас", прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2016.

29.08.2016 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про про розгляд справи без участі представника, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

13.09.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про призначення експертизи та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В судове засідання, призначеному на 13.09.2016, представники відповідача-1, третьої особи-1 та третьої особи-2 не з'явилися.

Представником відповідача-2 в судовому засіданні 13.09.2016 подано клопотання про продовження строку вирішення спору, яке колегія суддів задовольнила та долучила до матеріалів справи.

Відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи викладені обставини суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника відповідача-2 про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 задоволено клопотання представника відповідача-2 про продовження строку розгляду спору, розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.09.2016.

29.09.2016 в судовому засіданні колегія суддів оголосила перерву до 04.10.2016.

04.10.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від відповідача надійшли додаткові пояснення, які колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Прокурор у судовому засіданні 04.10.2016 надав свої пояснення по суті спору та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача-2 без задоволення.

В судовому засіданні 04.10.2016 представник відповідача-2 надав свої пояснення по суті спору, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача-2 про призначення по справі судової експертизи від 13.09.2016, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За приписами статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід: - визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи; - визначити об'єкти, що підлягають експертному дослідженню; - максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності; - за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз'яснення відповідних питань. Якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта); - визначити обсяг необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів; - здійснити перевірку (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об'єктів і зразків, а за невідповідності матеріалів цим критеріям - вжити заходів до усунення недоліків матеріалів шляхом витребування додаткових документів і матеріалів у сторін та інших осіб; - у разі потреби забезпечити відібрання зразків, у тому числі за необхідності - з участю спеціаліста; - у необхідних випадках розглянути можливість виклику судового експерта для уточнення питань, які ним мають бути роз'яснені, а також для перевірки матеріалів з точки зору їх повноти, достатності та придатності для проведення експертизи; - з'ясувати усі інші обставини, пов'язані з проведенням судової експертизи. (п.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Колегія суддів, з огляду на підстави позову та апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи від 13.09.2016, оскільки проведення даної експертизи не впливає на суть прийнятного рішення у справі та матеріали справи містять достатньо доказів для винесення обґрунтованого рішення у справі і відсутня необхідність проведення земельно-технічної експертизи.

В судове засідання, призначене на 04.10.2016, повноважні представники відповідача-1 та третіх осіб-1, 2 не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача-1 та третіх осіб-1, 2, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Свидівоцької сільської ради від 03.08.2007 № 12-13 ТОВ "Дніпровський баркас" надано дозвіл на виготовлення проекту відводу по відведенню земельної ділянки площею 4,5 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах с. Свидівок по вул. Дахнівській в довгострокове користування терміном на 49 років на умовах оренди з подальшим викупом.

Із змісту розробленого проекту землеустрою вбачається, що:

-за формою 6-зем земельна ділянках площею 4,5 га обліковувалась як відкриті заболочені землі (болото);

-відповідно до плану встановлення меж земельна ділянка поділена на дві частини 2,0 га та 2,5 га відповідно;

-Черкаська районна санітарно-епідеміологічна станція (висновок від 02.08.2007 № 312/17) зазначила, що запроектована земельна ділянка відноситься до земель загального користування (болото);

-відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального комплексу Черкаської районної державної адміністрації (висновок від 09.08.2007 № 184) зазначив, що запроектована земельна ділянка відноситься до земель загального користування (болото);

-Черкаський районний відділ земельних ресурсів (висновок від 22.08.2007 № 1417/01.04) зазначив, що запроектована земельна ділянка складається з 2,0 га землі Черкаського регіонального управління водних ресурсів (інші захисні насадження) та 2,5 га землі загального користування (болото). Суд також звертає увагу, що вказаним висновком встановлено умову використання земельної ділянки з дотримання ст. 61 ЗК України;

-Державне управління охорони навколишнього природнього середовища в Черкаській області (висновок від 03.09.2007 № 810) зазначив, що запроектована земельна ділянка складається з 2,0 га захисних насаджень та 2,5 га болота. У висновку визначено цільове призначення земельної ділянки як землі водного фонду та вказано, що ділянка знаходиться в межах водоохоронної зони Кременчуцького водосховища та включає в себе верхній укіс Будище-Свидівоцької захисної дамби і мілководні частини Кременчуцького водосховища. Цим же висновком встановлено умову використання земельної ділянки з додержанням ст. ст. 61, 63, 96 ЗК України, ст. ст. 4, 88, 89, 96 Водного кодексу України (далі - ВК України), ст. ст. 20, 58 Лісового кодексу України та встановлено заборону на використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, будівництва будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних. Також встановлено вимогу забезпечити збереження існуючих захисних лісових насаджень;

-Черкаське регіональне управління водних ресурсів (висновок від 30.08.2007 № 582) зазначив, що запроектована земельна ділянка складається з 2,0 га земель водного фонду, 2.5 га земель загального користування (болото), які розташовані в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища.

Аналогічні за змістом висновки надані і при погодженні місця вибору земельної ділянки.

Відповідно до висновку державної експертизи від 05.09.2007 № 38, затвердженої начальником Головного управління земельних ресурсів у Черкаській області від 05.09.2007, проекту надано позитиву оцінку.

На підставі вказаного проекту, рішенням Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 № 13-11 "Про надання ТОВ "Дніпровський Баркас" земельної ділянки під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу" вирішено надати ТОВ "Дніпровський Баркас" земельну ділянку загальною площею 4,5 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів та земель загального користування в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в с. Свидівок по вул. Дахнівській. Вирішено відведення земель провести в довгострокову оренду терміном на 49 років з правом наступного викупу при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки, згідно з ст. 61 ЗК України.

10.09.2007 між Свидівоцькою сільською радою (орендодавець) і ТОВ "Дніпровський Баркас" (орендар) був укладений договір оренди землі, предметом якого стала вказана земельна ділянка площею 4,50га (2,0 га інші земельні насадження, 2,50 га болото), як земля оздоровчого та рекреаційного призначення, вільна від забудови, строком на 49 років.

Пунктом 1 цього договору визначено, що це земля несільськогосподарського призначення надана під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів (інші зелені насадження) та земель загального користування (болото).

Даний договір було зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що 10.09.2007 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040779600016.

На підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 27.03.2009 № 28-27 ОК "Дніпровський баркас" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки без зміни цільового призначення землі під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва.

У зв'язку з цим була виготовлена та затверджена технічна документація із землеустрою щодо переоформлення права користування (оренда 49 років) земельною ділянкою площею 4,5035 га з ТОВ "Дніпровський Баркас" на ОК "Дніпровський Баркас" без зміни цільового призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 27.08.2009 № 31-29 наведена вище технічна документація затверджена та вирішено переукласти договір оренди землі 4,5 га з новим орендарем ОК "Дніпровський баркас"

10.11.2009 між Свидівоцькою сільською радою (орендодавець) та ОК "Дніпровський Баркас" був укладений новий договір оренди землі строком на 49 років, предметом якого стала вказана земельна ділянка загальною площею 4,5035га (землі, що використовуються для відпочинку).

Пунктом 1 нового договору визначено, що це земля несільськогосподарського призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва надана за рахунок земель ТОВ "Дніпровський Баркас", яка знаходиться в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок, вул. Дахнівська. Договір зареєстрований у Черкаському міжрайонному відділі регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що 27.11.2009 у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 04097960000.

05.04.2013 Свидівоцька сільська рада прийняла рішення № 28-17, яким надала дозвіл на поділ орендованої земельної ділянки площею 4,5035 га на дві окремі ділянки площею 3,1035 га та 1,4000 га відповідно.

Після поділу земельної ділянки на дві окремі, спірним рішенням Свидівоцької сільської ради від 29.11.2013 № 33-16 "Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва" надано дозвіл ОК "Дніпровський Баркас" на викуп земельної ділянки площею

31035 кв.м та надано дозвіл сільському голові Вовк С.М. укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 31035 кв.м.

На підставі цього рішення, 13.02.2014 Свидівоцька сільська рада (Продавець за договором) та ОК "Дніпровський баркас" (Покупець за договором, другий відповідач у справі) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - спірний договір), за умовами якого Продавець продає та зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти належну Продавцю на праві комунальної власності земельну ділянку рекреаційного призначення площею 3,1035 гектара, розташовану по вулиці Дахнівській в селі Свидівок Черкаського району Черкаської області, кадастровий номер 7124986000:04:005:0163 та оплатити за неї ціну відповідно до умов, що вказані у Договорі.

Договором, зокрема, встановлено таке:

- земельна ділянка, зазначена у п. 1.1 Договору, за основним цільовим призначенням відноситься до земель рекреаційного призначення, наданих для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення

(п. 1.2 Договору);

- відчужувана земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на землю на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням" від 14 травня 2013 року № 233-УІІ (п. 1.3 Договору);

- земельна ділянка перебуває в оренді відповідно до договору оренди землі, укладеному між Свидівоцькою сільською радою та ОК "Дніпровський Баркас" 10.11.2009 (п. 1.6 Договору).

Договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І. та зареєстрований в реєстрі за № 625.

30.12.2014 до спірного договору було укладено договір про внесення змін, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4531. У змінах до договору сторонами уточнені та доповнені положення договору стосовно його сторін, їх повноважних осіб та порядку розрахунків.

Проте враховуючи, що рішення Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 №13-11 та укладений на його підставі договір оренди землі не визнані у встановленому законом порядку недійсними у зв'язку із неправомірною зміною цільового призначення земель водного фонду на землі іншого призначення, то у даному випадку немає підстав стверджувати, що спірна земельна ділянка площею 3,1 га, як частина земельної ділянки площею 4,5 га, відноситься до земель водного фонду.

Відповідно до статті 4 ВК України та частини 1 статті 58 ЗК України до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги, а саме уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Водночас за змістом пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон відповідно до Порядку, зважаючи на конкретну ситуацію.

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озерами), водотоками (річками, струмками) штучними водоймами (водосховищами, ставками), каналами та іншими об'єктами, і землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який поширюється окремий порядок надання та використання.

Відповідно до положень статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право на землі водного фонду, передбачене статтею 59 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди (частина 4 статті 59 цього Кодексу).

При цьому згідно з положеннями статті 83 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки) до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Наявність захисних насаджень Будище - Свидівоцької захисної дамби та мілководної частини (болото) також підтверджується дослідженим проектом роздержавлення земель ВАТ "Дослідне господарство племінного заводу "Україна", з картографічних даних якого вбачається, що орендована земельна ділянка з однієї сторони межує з автомобільною дорогою, а з іншого боку Кременчуцьким водосховищем, та на ній розташовані зелені насадження.

До земель орендованих ТОВ "Дніпровський Баркас" увійшло 2,0 га земель, зайнятих захисним насадженням Будище - Свидівоцької захисної дамби та 2,5 га мілководної частини Кременчуцького водосховища (болото), доказом чого є акт приймання в постійну експлуатацію Будище - Свидівоцької дамби від 07.12.1962, згідно якого в експлуатацію прийнято комплекс захисних споруд, у тому числі дамбу довжиною 27 км.

Проте, слід зазначити що спорудами є об'єкти, що виникли в результаті цілеспрямованої будівельної діяльності людини, відтак підстав вважати, що до складу гідротехнічної споруди (її частини) - Будище- Свидівоцької дамби, входять захисні насадження, немає. Отже, вказані захисні насадження можуть перебувати у складі земель інших категорій, у даному випадку землі рекреаційного та оздоровчого призначення.

Крім того, доказом наявності у складі викупленої земельної ділянки площею 3,1 га, а саме прибережної захисної смуги, з урахуванням пояснювальної записки ТОВ "Гідробудпроектсервіс", рішення Свидівоцької сільської ради від 21.03.2008 № 19-14 та викопіювань з публічної кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка площею 1,4 га, про яку йде мова у пояснювальній записці ТОВ "Гідробудпроектсервіс" та у рішенні Свидівоцької сільської ради від 05.04.2013 № 28-17, є тою самою земельною ділянкою.

Таким чином, 20 метрів прибережної захисної смуги увійшли до складу земельної ділянки площею 1,4 га, що перебувала у користуванні OK "Дніпровський Баркас", а інші 80 м залишились у складі спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 статті 128 ЗК України (в редакції на момент прийняття рішення) необхідно розробляти проект у випадку його відсутності, однак, як встановлено судом першої інстанції, проект землеустрою складено ще у 2007 році, а частина 6 ст. 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, яка була виготовлена та є у наявності.

Згідно з частиною 2 статті 134 ЗК України (в редакції яка діяла на час виникнення правовідносин купівлі-продажу оспорюваної земельної ділянки), земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 ЗК України, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Статтею 52 ЗК України передбачено, що землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурором у позові не наведено конкретних доводів, які б підтверджували порушення або загрози порушення інтересів держави, так само як і нездійснення відповідних повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішення Європейського суду з права людини від 24.06.2003 №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Спірна земельна ділянка площею 3,1035 га має складну конфігурацію, а в матеріалах справи відсутні обміри, які б могли довести її входження до прибережної захисної смуги.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази не віднесення спірної ділянки до прибережної захисної смуги.

Так, з наявного в матеріалах справи обмежень у використанні земель (прибережна захисна смуга), про які йдеться і у рішенні Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 № 13-11, наявні на земельній ділянці з кадастровим номером 7124986000:04:005:0164 з площею 1,4 га, яка є складовою земельної ділянки площею 4,5035 га, що була об'єктом оренди згідно вказаного рішення.

Тоді як, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0163, яка стала об'єктом викупу, навіть не межує з Кременчуцьким водосховищем і тому на ній відсутні будь-які обмеження у використанні, що встановлені Земельним кодексом України.

Також слід зазначити, що Верховним судом України щодо аналогічних спорів було висвітлено правову позицію в постанові від 02.09.2014 №3-52гс14 яка узгоджуються з висновком колегії суддів.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що станом на 01.01.2015 земельна ділянка обліковується із видом угідь: кемпінги, будинки для відпочинку або проведення відпусток, що відповідає землям рекреаційного призначення, а не водного фонду.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищевикладеного та вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що, в свою чергу, позбавило права відповідача на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2016 у справі № 925/472/15 підлягає скасуванню, апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас" підлягає задоволенню, в позові слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас" на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2016 у справі № 925/472/15 задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2016 у справі № 925/472/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Прокуратури Черкаської області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119) на користь Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас" (18016, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 5, кв. 18, код за ЄДРПОУ 36446183) 3 093,47 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу виконавчого документа доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи № 925/472/15 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко