Рішення

від 05.10.2016 по справі 545/2112/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2112/16-ц

Провадження № 2/545/936/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Потетій А.Г.

при секретарі : Задорожна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності , припинення права на частку у спільній частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на сторін позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та прохав суд встановити факт його проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу як чоловіка та дружини з 2002 року; визнати спільною сумісною власністю майно :житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;земельну ділянку площею 0, 25 га (кадастровий № 5324085702:02:001:0109) цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0, 0801 га ( кадастровий № 5324085702:02:001:0110) цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства , що знаходиться в АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , право власності на 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 у складі житлового будинку літ. А-1 (житлову кімнату 1-2 пл. 16, 2 кв. м, кухню 1-2 пл. 15, 1 кв. м, сіни 1 пл. З, 3 кв. с, веранду П пл.7, 1 кв. м, комору Ш пл. З, 2 кв. м. Загальна площа будинку - 44, 9 кв. м, житлова площа - 16, 2 кв. м), сараїв Б, В, Г, вбиральні Д , огорожі № 1 -2, вартістю 15 255 грн., та на 3/4 частини земельної ділянки площею 0, 25 га (кадастровий № 5324085702:02:001:0109) цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , що знаходиться в АДРЕСА_1 вартістю 11 756 грн. та на 3/4 частини земельної ділянки площею 0, 0801 га ( кадастровий № 5324085702:02:001:0110) цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства , що знаходиться в АДРЕСА_1 вартістю 3 767 грн., з яких : на 1/2 частину як на частку у спільному майні подружжя; на 1/4 - в порядку спадкування після померлої ОСОБА_5 ; визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 у складі житлового будинку літ. А-1 (житлову кімнату 1-2 пл. 16, 2 кв. м, кухню 1-2 пл. 15, 1 кв. м, сіни 1 пл. З, 3 кв. с, веранду П пл.7, 1 кв. м, комору Ш пл. З, 2 кв. м. Загальна площа будинку - 44, 9 кв. м, житлова площа - 16, 2 кв. м), сараїв Б, В, Г, вбиральні Д , огорожі № 1 -2 , вартістю 5 085 грн. та на 1/4 частину земельної ділянки площею 0, 25 га (кадастровий № 5324085702:02:001:0109) цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , що знаходиться в АДРЕСА_1 вартістю 3919 грн. та на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,3801 га ( кадастровий № 5324085702:02:001:0110) цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства , що знаходиться в АДРЕСА_1 , вартістю 1 256 грн., припинивши право власності ОСОБА_2 зі стягненням з ОСОБА_1 на її користь грошової компенсації в сумі 10 259 грн.

Свої вимоги аргументував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_5 .На підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 25 вересня 2006 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А., їй належав житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Право власності на нерухоме майно зареєстроване у КП «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району 4 жовтня 2006 року за реєстровим № 15990278.

Крім того, дружина була власником земельних ділянок за тією ж адресою, одна з яких площею 0, 25 га (кадастровий № 5324085702:02:001:0109) цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, друга - площею 0, 0801 га ( кадастровий № 5324085702:02:001:0110) цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Право власності на земельні ділянки підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру від 21 лютого 2014 року та копіями Державних актів на право приватної власності.

Дружина не залишила заповіту, тому належне їй нерухоме майно маємо успадкувати як спадкоємці 1 черги за законом ми : я - як чоловік, відповідачка ОСОБА_2 - як мати ( ст. 1261 ЦК України).

19 липня 2012 року нотаріусом Полтавської районної нотаріальної контори була відкрита спадкова справа № 53111602 (номер у нотаріуса 425/2012) та надано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі).

До цього часу свідоцтво про право на спадщину не видавалось в зв`язку з тим, що ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом про визнання шлюбу своєї доньки зі мною недійсним.

Рішенням Полтавського райсуду від 24 лютого 2016 року їй відмовлено у задоволенні позову. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року рішення залишено без змін і набрало законної сили.

Постановою нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори № 02-31/932 від 12 травня 2016 року на підставі ст.47, 49 Закону «Про нотаріат» мені відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з невизначеністю розміру часток спадкоємців у спадковому майні та наявністю між ними спору.

Підставою звернення до суду стало те, що 01 грудня 2007 року у Тахтаулівській сільській раді Полтавського району був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , після чого вона прийняла моє прізвище - ОСОБА_7 .

Між ними у 2002 році склались фактичні шлюбні відносини . І вони стали проживати разом, спочатку винаймаючи житло, а потім - у будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Як вже зазначалось вище, правовстановлюючий документ був оформлений на ім`я дружини, на той час ОСОБА_6 .

Факт приживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу як чоловіка та дружини підтверджується рішенням суду від 24 лютого 2016 року, в якому, зокрема, зазначається, що судом встановлено , що з 2002 року ми почали спільно проживати однією сім`єю як чоловік і жінка .

В ухвалі апеляційного суду від 24 березня 2016 р. , який погодився з висновками суду першої інстанції, також вказано, що в результаті судового розгляду встановлений наявність тривалих фактичних шлюбних відносин між нами як між подружжям, які склались задовго до реєстрації шлюбу.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо чоловік та жінка проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, майно, набуте за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_5 на час придбання будинку станом на 25 вересня 2006 року в будь-якому іншому шлюбі не перебували.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу ( в тому числі і при умовах ст. 74 СК) належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Будинок був придбаний за їх спільні кошти та кошти , отримані мною за місцем роботи за кредитним зобов`язанням.

Ми зробили у будинку ремонт, газифікували його, впорядкували подвір`я та прилеглу територію.

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій він розміщений.

Верховний Суд України у правовому висновку по справі № 6-2017цс15 зазначив, що у випадку виникнення права спільної сумісної власності подружжя на жилий будинок відповідне право в обох з подружжя виникає і на приватизовану на ім`я одного з них земельну ділянку.

Вважає, що з урахуванням приведених правових норм та фактичних обставин будинок та земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 мають бути визнані їх спільною сумісною власністю .

Вартість нерухомого майна становить :

- житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами 20 340 грн. (Звіт про оцінку майна , виконаний ТОВ « СП Центр юридичних послуг»),

- земельної ділянки площею 0, 25 га (кадастровий № 5324085702:02:001:0109) цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 15 675 грн. ( Звіт про експертну грошову оцінку, виконаний Центром незалежної оцінки та експертизи);

- земельної ділянки площею 0, 0801 га ( кадастровий № 5324085702:02:001:0110) цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства - 5 022 грн. ( Звіт про експертну грошову оцінку, виконаний Центром незалежної оцінки та експертизи).

Загальна вартість майна складає 41 037 грн.

Згідно зі ст. 70 Сімейного кодексу України частки майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вважає, що моя частка у праві власності на житловий будинок та земельні ділянки має становити 1/2 і на неї як на частку у спільному майні подружжя може бути визнане право власності.

Іншу половину будинку та земельних ділянок , що належали ОСОБА_5 і входять до складу спадщини, в рівних частках маємо успадкувати я та відповідачка, тобто по 1/4 частці кожний з нас.

Його частка у спільній сумісній власності становить 3/4 , з яких 1/2 - частка у спільному майні подружжя, 1/4 - спадкове майно.

Вартість 3/4 часток у нерухомому майна загалом становить 30 778 грн., 1/4 частки - 10 259 грн.

В цілому будинковолодіння складається з житлового будинку літ. А-1, сараїв Б,В, Г, вбиральні Д , огорожі № 1 -2.

Згідно Із Звітом про оцінку майна ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами становить 20 340 грн.

Будинок та сараї 1956 року побудови, стіни та перекриття глинохворостяні. Він складається з житлової кімнати 1-2 пл. 16, 2 кв. м, кухні 1-2 пл. 15, 1 кв. м, сіней 1 пл. З, З кв. с, веранди П пл.7, 1 кв. м, комори АДРЕСА_2 , житлова площа - 16, 2 кв. м.

За технічними показниками домоволодіння не підлягає реальному розподілу у відповідності до ідеальних часток у праві спільної часткової власності - 1/4 та 3/4 (Висновок експертного будівельно - технічного дослідження від 7 квітня 2016 року).

Вважає, що в даному випадку наявні всі умови , передбачені законом, для припинення права власності відповідачки на 1/4 частину будинку по АДРЕСА_1 та області, а також на відповідну частину земельних ділянок з визнанням за мною права власності на зазначену частку.

Також він готовий внести на депозитний рахунок суду вартість цієї частки, що складає 10 259 грн.(41 037 грн. : 4 ).

Проохав позов задовільнити.

ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом та прохала суд визнати за ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 у складі житлового будинку літ. А-1 (загальною площею 44,9 кв.м., житлова площа 16,2 кв.м.), сараїв Б,В,Г, вбиральні Д, огорожі №1-2, в рівних частках по 1/3 частки за кожним.

Позовні вимоги аргументувала тим, що згідно з медичною документацією та висновком посмертної судов психіатричної експертизи № 628 від 09.12.2015 року, його донька ОСОБА_8 з дитинства страждала на хронічне захворювання головного мозку - епілепсію, у зв`язку з чим перебувала на обстеженні лікаря-психіатра та неодноразово лікувалась у психіатричному відділе* Полтавської психіатричної лікарні та ПОПНД.

Вказані обставини також встановлені Рішенням Полтавського районого суду Полтавської області від 24.02.2016 року по справі № 545/3792/14-ц позовом ОСОБА_2 до Тахтаулівської сільської ради Полтавського району! ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним.

З огляду на наявність стійкого розладу здоров`я, що виявилось у важкому захворюванні ОСОБА_9 встановлено другу групу інвалідності.

Протягом свідомого життя ОСОБА_9 основним (та єдиним) джерелом доходів була пенсія по інвалідності.

Статтею 33 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхувань визначено, що пенсія по інвалідності інвалідам II групи призначається у розш 90 % пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності вказаного страхової стажу у чоловіків та жінок встановлюється в розмірі прожиткового мінімм для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Так, статтею 65 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рі встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: ^ січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

Для прикладу, статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2016 рз для осіб, які втратили працездатність встановлено прожитковий мінімум розмірі: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудні 1247 гривень.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожиткові мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормальна функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продую харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набої непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) і мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Тобто законодавець визначив, що прожитковий мінімум гарантує особі мінімальний дохід для проживання за мінімального набору товарів і послуг. І в жодному разі Законодавець не закладував в розмір прожиткового мінімуму можливість особи робити заощадження, подорожувати та ін.

Аналізуючи рівень цін в 2006 році (для прикладу в 2016 році) та розмір пенсії ОСОБА_5 без додаткових математичних підрахунків можна встановити наступне.

Для нормального проживання ОСОБА_5 змушена постійно придбавати медичні препарати (які були необхідні для лікування) та забезпечувати себе одягом, продуктами харчування та речами дрібного побуту, що виключає можливість здійснення придбання житлового будинку, що у 16 разів більше за місячний дохід ОСОБА_5 .

Зазначені факти свідчать, що ОСОБА_5 не мала та не могла мати власних коштів на придбання будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що будинок в АДРЕСА_1 придбаний ним та ОСОБА_5 за спільні кошти.

Вказане свідчить про безпідставність позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Вона- ОСОБА_2 , з 1984 року перебуваю у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 ).Оскільки ОСОБА_8 була її донькою, її життя, побут та стан здоров`я не залишали її байдужою.

У зв`язку з чим вона з чоловіком ОСОБА_3 прийняли рішення про придбання доньці житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , досить тривалий час працює на постійній основі та отримую дохід у вигляді заробітної плати. З 2004 року по 2009 рік працювала, як завідюючою магазином так і завідуючою складом, що підтверджується копією витягу з трудової книжки.

Чоловікові- ОСОБА_3 , встановлено другу групу інвалідності (захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі у бойових діях у складі миротворчих сил ООН). Протягом 1997 року ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка входить до складу багатонаціональних сил СФОР по підтриманню миру у Югославії (м. Мостар) та перебував у службовому відрядженні за межами України у складі багатонаціональних сил СФОР у республіці Боснії Герцоговини та отримував грошове забезпечення в доларах США.

В результаті спільної наполегливої праці їм вдалось заощадити суму коштів.

Також на весні 2006 року чоловіком здійснений продаж будинку, що знаходився в с.Жуки Полтавської області. Грошові отримані за вказаним договором купівлі-продажу були використані для придбання нерухомості в АДРЕСА_1 .

Пунктом 23 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спірного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства з`ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, право спільної власності виника підстав, не заборонених законом.

Так мною ОСОБА_2 , моїм чоловіком ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_6 придбано за договором купівлі-продажу будинок за адресою: АДРЕСА_1 .Тобто право спільної сумісної власності виникло на законних підставах.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спілья часткової або на праві спільної сумісної власності (ст. 355 ЦК України).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожног них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Зазначене вище свідчить, що майно (житловий будинок) придбаний нею та її чоловіком за спільні кошти, які отримані (накопичені) внаслідок тяжкої, тривалої спільної праці.

Статтею 175 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Само по собі одруження не створює для будь-кого із подружжя права на майно. Окрім того, громадянин ОСОБА_1 має власне житло та зареєстрований за іншою адресою.

Тахтаулівською сільською радою 01 грудня 2007 зареєстровано шлюб її доньки ОСОБА_6 з ОСОБА_1 .

Тобто права і обов`язки подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 набули лише з 01.12.2007 року.

Статтею 57 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте дружиною до шлюбу є особистою приватною власністю дружини.

Вказане вище свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 оскільки майно (житловий будинок) був придбаний в 2006 році, тобто, за довго до реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Тобто на момент укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 житловий будинок був у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Отже твердження ОСОБА_1 про його частку спільної сумісної власності у вказаному будинку не відповідає фактичним обставинам справи, нормам закону та здоровому глузду.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 стверджує про належність йому на праві спільної сумісної власності частини земельних ділянок, що належали померлій ОСОБА_5 .

Вказане твердження є таким, що не відповідає нормам законодавства та спрямоване на протизаконне позбавлення її та чоловіка права власності на землю.

Так згідно договору купівлі-продажу від 25.09.2006 року ОСОБА_10 придбала у ОСОБА_11 житловий будинок з господарськими спорудами, знаходиться в АДРЕСА_1 .

В пункті 5 вказаного договору вказано, що земельна ділянка, на розташовано будинок не є власністю Продавця, рішення про її приватизацію відповідним компетентним органом не приймалось.

В матеріалах судової справи знаходиться Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 639703 від 15.01.2008 року.

Вказаним актом підтверджується, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (0,25 гач підставі рішення 7 сесії 5 скликання Тахтаулівської сільської ради від 29.12.21 року.

В матеріалах судової справи є Державний акт на пр власності на земельну ділянку ЯЕ № 639704 від 15.01.2008 року.

Вказаним актом підтверджується, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (0,0801 га. на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Тахтаулівської сільської ради від 29.12.21 року.

Зазначені вище земельні ділянки приватизовані особисто померлою ОСОБА_8 .

Вказане вище свідчить, що земельні ділянки площею 0,25 га та 0,0801га є особистою приватною власністю ОСОБА_6 та не можуть перебувати: спільній сумісній власності ОСОБА_1 .

Зазначене свідчить про незаконність позовних вимог ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представники позивача- ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та прохав їх задовольнити з підстав викладених в позові, в задоволенні зустрічних позовних вимог прохали відмовити.

Представник відповідача та третьої особи за зустрічним позовом проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, та прохав відмовити в їх задоволенні з підстав викладених в зустрічному позову та запереченнях.

В запереченнях на первісний позов представник ОСОБА_2 зазначав, що позивач посилається на те, що станом на 2008 рік земельна ділянка, яка приватизована ОСОБА_8 в 2008 році на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Тахтаулівської сільської ради від 29.12.2006 року є спільною власністю померлої та позивача (за первісним позовом) з огляду на ту обставину, що на момент виникнення права власності на земельну ділянку нормами СК України не визначено землю(що приватизована особою) як спільна сумісна власність. Вказане твердження не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Статтею 61 СК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2913-VI) було встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)громадяни України можуть набувати право власності на земельну ділянку шляхомприватизації за умови наявності підстав набуття права на землю, передбачених статтею116 ЗК України.

Таким чином громадянин одержує у власність частку із земельного фонду, а тому земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю.

Спірна земельна ділянка не є майном, набутим подружжям за час шлюбу, і не підлягає поділу між ними, оскільки ОСОБА_6 безоплатно отримала її в приватну власність у 2008 році, використавши своє право громадянина на приватизацію.

Аналогічна позиція викладена в Постановах ВСУ від 22.02.2012 року та 11.06.2012 року.

Статтею 360-7 ЦПК України визначено, висновок Верховного Суду України щодозастосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатамирозгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цьогоКодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїйдіяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного СудуУкраїни, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні такихнорм права.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 (параграфу 1 ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В судовому засіданні представником позивача надано кредитний договір, як доказ наявності грошових коштів на придбання спірного майна.

Проте договір є лише наміром сторін про вчинення дій, взяття зобов`язання. До договору позивачем не надано жодного доказу фактичного отримання ОСОБА_1 грошових коштів від установи банку (акт приймання-передачі тощо).

Вказане вище свідчить, що вказаний документ не є доказом підтвердження факту наявності в ОСОБА_1 коштів на придбання спірного майна.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно п. 5 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Так встановлено, що з 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 стали проживати разом, спочатку винаймаючи житло, а потім - у будинку за адресою АДРЕСА_1 . Обставина щодо проживання як чоловіка і дружини позивача ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_6 до реєстрації шлюбу з 2002 року встановлена в мотивувальній частині рішення Полтавського районного суду від 24.02.2016 року ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Тахтаулівської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання щлюбу недійсним.

На підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 25 вересня 2006 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А., ОСОБА_6 придбала житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка за тією ж адресою, одна з яких площею 0, 25 га (кадастровий № 5324085702:02:001:0109) цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, друга - площею 0, 0801 га ( кадастровий № 5324085702:02:001:0110) цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

1 грудня 2007 року у Тахтаулівській сільській раді Полтавського району був зареєстрований шлюб між позивачем- ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , після чого вона прийняла його прізвище ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача за первісним позовом - ОСОБА_5 , яка не залишила заповіту на належне їй майно.

19 липня 2012 року нотаріусом Полтавської районної нотаріальної контори була відкрита спадкова справа № 53111602 та надано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

До цього часу свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Постановою нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори № 02-31/932 від 12 травня 2016 року на підставі ст.47, 49 Закону «Про нотаріат» позивачу- ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з невизначеністю розміру часток спадкоємців у спадковому майні та наявністю між ними спору.

Ні позивач ОСОБА_1 , ні ОСОБА_5 на час придбання будинку станом на 25 вересня 2006 року в будь-якому іншому шлюбі не перебували.

Згідно зі ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беріть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до ст.ст.60, 61, 63 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій він розміщений.

Верховний Суд України у правовому висновку по справі № 6-2017ц15 зазначив, що у випадку виникнення права спільної сумісної власності подружжя на жилий будинок відповідне право в обох з подружжя виникає і на приватизовану на ім`я одного з них земельну ділянку.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у п. 22, роз`яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або іншим договором.

Відповідно до ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Статтею 175 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, залежить їм на праві спільної сумісної власності.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Протягом свідомого життя ОСОБА_12 основним та єдиним джерел її доходів була пенсія по інвалідності.

Отже ОСОБА_5 не мала та не могла мативласних коштів на придбання будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Чоловікові позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , встановлено другу групу інвалідності (захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі у бойових діях у складі миротворчих сил ООН). Протягом 1997 року ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка входить до складу багатонаціональних сил СФОР по підтриманню миру у колишній Югославії (м. Мостар) та перебував у службовому відрядженні за межами України у складі багатонаціональних сил СФОР у республіці Боснії Герцоговини та отримував грошове забезпечення в доларах США.

На весні 2006 року ОСОБА_3 (батьком ОСОБА_6 ) здійснений продаж будинку, що знаходився в с.Жуки Полтавської області за 15 тисяч доларів США (посвідчений нотаріусом Москівець В.А.).

Наданий ОСОБА_1 кредитний договір на отримання кредиту в банку «Фінанси та Кредит» від 24.07.2006 року на суму 5000 грн. не може свідчити про намір останнього витратити даний кредит на придбання спірного будинку оскільки кредит отриманий в липні місяці 2006 року а будинок придбаний в вересні 2006 року за довго до придбання будинку. Тоді як ОСОБА_1 не міг знати про про вартість придбаного будинку. Також до суду не надано доказу на те, що ОСОБА_1 дійсно отримав кошти по кредиту а не відмовився від нього. Одночасно наявність достатніх коштів для придбання будинку у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідчить договір продажу будинку (в червні 2006 року) належного ОСОБА_3 посвідчений нотаріусом.

Також суд приймає до уваги письмові пояснення ОСОБА_13 засвідчені сільським головою Тахтаулівської сільської ради про те, що вона, дійсно, на підставі довіреності, продала будинок в АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , в присутності ОСОБА_2 і що остання розрахувалась за придбання будинку.

Згідно договору купівлі-продажу від 25.09.2006 року ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_11 житловий будинок з господарськими спорудами знаходиться в АДРЕСА_1 .

В пункті 5 вказаного договору вказано, що земельна ділянка, де розташовано будинок не є власністю продавця, рішення про її приватизацію, відповідним компетентним органом не приймалось.

Державним актом на земельну ділянку ЯЕ № 639703 від 15.01.2008 року підтверджується, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (0,25 га) на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Тахтаулівської сільської ради від 29.12.2006 року.

Державним актом земельну ділянку ЯЕ № 639704 від 15.01.2008 року підтверджується, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (0,0801 га) на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Тахтаулівської сільської ради від 29.12.2006 року.

На підставі викладеного суд вважає доведеним факт , що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_3 придбали доньці ОСОБА_14 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто право спільної сумісної власності у них виникло на законнихпідставах.

Пленумом Верховного Суду України 21.12.2007 року ухвалено Постанову № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Пунктом 23 Постанови Пленуму ВСУ № 11 визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарі з`ясовувати джерело і час його придбання.

Зазначене вище свідчить, що майно (житловий будинок) придбаний позивачем за зустрічним позовом та її чоловіком за спільні кошти, які отримані (накопичені) в наслідок тяжкої, тривалої спільної праці.

Само по собі одруження не створює для будь-кого із подружжя права на майно. Окрім того, громадянин ОСОБА_1 має власне житло та зареєстрований за іншою адресою.

Оскільки шлюб в Тахтаулівській сільській раді зареєстровано 01 грудня 2007 року між ОСОБА_6 з ОСОБА_1 , тобто права і обов`язки подружжя ОСОБА_7 набули лише з 01.12.2007 року.

Статтею 57 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте дружиною до шлюбу є особистою приватною власністю дружини.

Вказане вище свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 оскільки майно (житловий будинок) був придбаний в 2006 році, тобто, за довго до реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Тобто на момент укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 житловий будинок був у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Отже твердження ОСОБА_1 про його частку спільної сумісної власності вказаному будинку не відповідає фактичним обставинам справи.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 стверджує про належність йому на праві спільної сумісної власності частини земельних ділянок, що належали померлій ОСОБА_5 .

Вказане твердження є таким, що не відповідає нормам законодавства .

Право власності на землю гарантується Конституцією України.

Статтею 57 Сімейного кодексу України визначено, що особисті приватною власністю дружини є земельна ділянка, набута нею, ним за часшлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у їїкористуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянокдержавних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установорганізацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межінорм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Вказане вище свідчить, що земельні ділянки площею 0,25 га та 0,0801 га є особистою приватною власністю ОСОБА_6 та не можуть перебувати у спільній сумісній власності ОСОБА_1 .

Зазначене свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо земельних ділянок.

На підставі викладеного суд вважає доведеними позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту проживання його однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу як чоловіка та дружини з 2002 року. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення оскільки до суду не надано жодного доказу на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 щодо придбання ним за спільні кошти з майбутньою дружиною ОСОБА_6 , чи за його власні кошти, будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно суд вважає доведеним факт придбання спірного будинку ОСОБА_4 за кошти належні її батькам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.16, 328, 372 ЦК України, ст.ст.3, 60-63, 69-72, 74 СК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218, 256 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності та припинення права на частку у спільній частковій власності - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу як чоловіка та дружини з 2002 року.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності та припинення права на частку у спільній частковій власності відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на сторін позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 у складі житлового будинку літ. А-1 (загальною площею 44,9 кв.м., житлова площа 16,2 кв.м.), сараїв Б,В,Г, вбиральні Д, огорожі №1-2, в рівних частках по 1/3 частині за кожним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір сплачений останньою при зверненні до суду , пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 304 грн. 40коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.Г.Потетій