Ухвала

від 11.10.2016 по справі 826/13874/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/18013/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВГО

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року

у справі № 826/13874/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВГО

до Київської обласної державної адміністрації, Конкурсного комітету з проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю КІО-ТРАНС

про визнання протиправним рішення, -

встановив:

ТОВ ВГО звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської обласної державної адміністрації, Конкурсного комітету з проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, третя особа: ТОВ КІО-ТРАНС , в якому просило визнати протиправним рішення Конкурсного комітету з проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської обласної державної адміністрації від 16 серпня 2012 року оформленого протоколом № 5, в частині оголошення ТОВ КІО ТРАНС переможцем конкурсу на автобусному маршруті загального користування № 306 Крюківщина - Київ АС Дачна .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ТОВ ВГО подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07 серпня 2012 року проведено конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у Київській області.

ТОВ ВГО та ТОВ КІО ТРАНС подали документи на участь у даному конкурсі з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у Київській області, зокрема на об'єкті конкурсу № 67 Крюківщина - Київ АС Дачна (автобусний маршрут № 306).

Однією із умов організатора перевезень була умова щодо наявності використання на маршруті не менш як одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями.

16 серпня 2012 року конкурсним комітетом прийнято рішення, оформлене протоколом № 5, згідно якого переможцем конкурсу на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті № 306 Крюківщина - Київ АС Дачна з укладенням відповідного договору строком на п'ять років визнано ТОВ КІО ТРАНС , претендентом-перевізником, який посів друге місце визнано ТОВ ВГО .

Підставою для прийняття оспорюваного рішення слугував факт того, що в конкурсних пропозиціях перевізника-претендента ТОВ ВГО відсутня інформація щодо транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з особливими потребами та обмеженими фізичними можливостями, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті № 306.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з необґрунтованості вимог позивача, оскільки оспорюване рішення, оформлене протоколом від 16 серпня 2012 року № 5, в частині оголошення переможцем конкурсу ТОВ КІО ТРАНС , ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення, з огляду на наступне.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 10 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (наділі Порядок № 1081), організатор затверджує умови конкурсу, в тому числі обов'язкові, відповідно до статті 44 Закону України Про автомобільний транспорт . Крім обов'язкових організатор може затверджувати додаткові умови конкурсу (наявність у перевізника GPS-системи, встановленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, тощо). Організатор встановлює вимогу щодо забезпечення роботи на об'єкті конкурсу, який включає міські та приміські автобусні маршрути загального користування, не менш як одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Пунктом 42 Порядку № 1081 у разі участі в конкурсі двох або більше перевізників-претендентів конкурсний комітет визначає кращого з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів відповідно до цього Порядку та Закону України Про автомобільний транспорт .

Згідно пункту 46 Порядку № 1081 переможцем конкурсу визнається перевізник-претендент, який за результатами розгляду набрав найбільшу кількість балів відповідно до системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів.

Претендентом, який посів друге місце, визнається перевізник-претендент, який за результатами розгляду набрав найбільшу кількість балів відповідно до системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів без урахування показника переможця конкурсу.

Статтею 45 Закону України Про автомобільний транспорт визначено вимоги до автомобільних перевізників, які допускаються до участі в конкурсі, зокрема, у конкурсі можуть брати участь автомобільні перевізники, які відповідають вимогам, викладеним у статті 34 цього Закону.

Тоді як, автомобільні перевізники, які визнані банкрутами або щодо яких порушено справу про банкрутство чи ліквідацію як суб'єкта господарювання; подали до участі в конкурсі документи, що містять недостовірну інформацію; не відповідають вимогам статті 34 цього Закону; передбачають використовувати на маршрутах автобуси, переобладнані з вантажних транспортних засобів, до участі в конкурсі не допускаються.

Змістом пункту 12 Порядку № 1081 розширено перелік умов, коли Конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника. А саме, коли автомобільний перевізник: подав до участі в конкурсі неналежним чином оформлені документи чи не в повному обсязі, а також такі, що містять недостовірну інформацію; визнаний банкрутом або щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство (за винятком того, стосовно якого проводиться процедура санації), або який перебуває у стадії ліквідації; не відповідає вимогам статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт ; не має достатньої кількості транспортних засобів для виконання перевезень, затвердженої обов'язковими умовами конкурсу, та перевезень, які повинні виконуватися відповідно до чинних договорів (дозволів); подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 44 Закону України Про автомобільний транспорт .

Отже, законодавець чітко визначив умови недопущення автомобільного перевізника до участі в конкурсі та обов'язок Конкурсного комітету ухвалити рішення з цього приводу.

Більш того, відповідно до пункту 37 Порядку № 1081, достовірність інформації, викладеної у заяві та документах, визначених пунктом 29 Порядку, перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу.

Аналізуючи положення вищевказаного Порядку №1081, перевірка достовірності інформації, викладеної у заяві та документах перевізника-претендента, перевіряється організатором та робочим органом не пізніше ніж за два дні до проведення конкурсу. Автомобільні перевізники, які подали на розгляд документи, що містять недостовірну інформацію, до участі в конкурсі не допускаються.

Перевізники, які прийняли участь у конкурсі оцінюються за бальною системою за певними показниками; рішення стосовно визначення кращого перевізників-претендента приймається конкурсним комітетом простою більшістю голосів з використанням бальної системи оцінки пропозицій; переможцем конкурсу визнається перевізник-претендент, який за результатами розгляду набрав найбільшу кількість балів відповідно до системи оцінки пропозицій перевізників претендентів.

При розгляді справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ ВГО та ТОВ КІО ТРАНС подали документи на участь у конкурсі з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у Київській області, та були допущені до участі у конкурсі, і в подальшому один з них визнаний переможцем, а інший посів друге місце.

Отже, судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи, не було враховано положень статей 37, 44, 45 Закону України Про автомобільний транспорт та Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, якими визначено вимоги до автомобільних перевізників, які допускаються до участі в конкурсі.

Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 10 листопада 2015 року № 826/17640/14.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВГО задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

Ю.К. Черпак