Ухвала

від 18.10.2016 по справі 906/1402/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" жовтня 2016 р. Справа № 906/1402/15.

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді: Прядко О.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агро.Центр" від 26.08.2016 про відстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2015 у справі № 906/1402/15

за позовом: публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" (м. Київ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Агро.Центр" (Житомирська обл., м. Коростень)

про стягнення 652758723,79 грн

за участю представників сторін:

від заявника (боржника): ОСОБА_2 - дов. № 1 від 02.04.2016;

від стягувача: ОСОБА_3 - дов. № 03/2/790 від 05.08.2016

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.11.2015 у справі № 906/1402/15, з урахуванням ухвали суду від 30.12.2015, стягнуто з ТОВ "Агро. Центр" на користь ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1": 281665850,00 грн заборгованості за кредитом, 101072417,15 грн заборгованості за процентами, 82323596,93 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 22109004,77 грн пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 9558067,07 грн 3% річних, 128255571,04 грн інфляційних за несвоєчасне погашення кредиту, 27774216,83 грн інфляційних за несвоєчасну сплату процентів.

На примусове виконання вище вказаного рішення суду видано наказ.

13.09.2016 до господарського суду надійшла заява від товариства з обмеженою відповідальністю "Агро.Центр" від 26.08.2016 про відстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2015 у справі №906/1402/15 на 1 рік та 6 місяців.

Згідно з розпорядженням № 121/2016 від 13.09.2016 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи (заяви)", заява ТОВ "Агро. Центр" від 26.08.2016 про відстрочку виконання рішення суду, була розподілена судді Прядко О.В., у зв'язку з тим, що суддя Ляхевич А.А., в провадженні якої знаходилась дана справа, перебуває у щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 15.09.2016 прийнято заяву ТОВ "Агро.Центр" від 26.08.2016 про відстрочку виконання рішення суду до провадження та призначено засідання суду на 26.09.2016.

У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання та задоволення клопотання стягувача про участь у наступному засіданні суду в режимі відеоконференції, ухвалою від 26.09.2016 господарський суд відклав розгляд заяви про відстрочку виконання рішення суду на 18.10.2016.

Представник боржника в засіданні суду заяву про відстрочку виконання рішення суду підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у заяві від 26.08.2016.

Представник стягувача в судовому засіданні, згідно з наданим до суду відзивом (письмовим пояснення) на заяву про відстрочку виконання рішення суду, проти її задоволення не заперечив, проте вказав, що на даний час рішення не виконано в повному обсязі, що відповідно до рішень Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється процедура ліквідації ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1", спрямована, у першу чергу, на задоволення вимог держави в особі Нацбанку та Фонду, інших кредиторів банку, тому повернення заборгованості є першочерговим завданням Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку з метою недопущення порушення прав вкладників як кредиторів банку.

Розглянувши заяву боржника - ТОВ "Агро. Центр" про відстрочку виконання рішення суду, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.

В силу статті 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. п. 7.1, 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з заяви боржника про відстрочку виконання рішення, останній просить відстрочити виконання рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2015 у справі № 906/1402/15 на 1 рік та 6 місяців.

В обґрунтування поданої заяви боржник вказує, що причиною несплати боргу, стягнутого з відповідача на користь позивача у даній справі, є складне фінансове становище товариства, що значно утруднює виконання рішення суду. За твердженнями боржника, на підприємстві відсутні кошти та майно для виконання вказаного рішення господарського суду в повному обсязі. Причому, боржник зазначає, що примусове виконання рішення суду може призвести до банкрутства товариства, оскільки у останнього відсутні кошти на банківських рахунках і майно в обсязі визначеному рішенням суду, на яке можливо було б звернути стягнення. Всупереч вказаному боржник прогнозує, що при належній організації бізнес-процесу він зможе протягом декількох виробничих років відновити та наростити темп виробництва для отримання прибутку, достатнього для погашення заборгованості в повному обсязі.

При вирішенні питання щодо можливості задоволення заяви боржника, судом враховано як вказані ним причини виникнення заборгованості перед стягувачем, так і позицію Верховного Суду України з приводу підстав задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду, викладену в п. 10 постанови пленуму № 14 від 26.12.2003, яка зводиться до такого: задоволення заяви сторони про відстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32 - 36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, має право відстрочити виконання рішення. Тобто обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки рішення суду (Постанова ВГСУ у справі № 7/79 від 02.03.2012).

Слід вказати, що обов'язковою умовою надання відстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими тобто об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Суд зазначає, що боржником в підтвердження викладених у заяві від 26.08.2016 про відстрочку виконання рішення суду обставин не надано документів, проаналізувавши які можна дійти висновку про неможливість або складність процедури виконання рішення господарського суду станом на день подачі вказаної заяви до суду, також не подано доказів, які б підтверджували його скрутне матеріальне становище у 2016 році, доказів, які б свідчили про відсутність у боржника коштів на банківських рахунках, майна тощо.

Серед іншого, суд вказує, що боржником не доведено винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, як і жодним чином не обґрунтовано термін, на який слід відстрочити виконання судового рішення.

Твердження боржника з посиланням на звіт аудитора про можливість відновлення виробничої потужності підприємства, поліпшення показників його ліквідності та платоспроможності у разі відтермінування строків кредитної заборгованості шляхом відстрочення виконання рішення носять ймовірний характер, не обґрунтовано належними документами на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із стягувачем у майбутньому, оскільки відстрочка виконання рішення повинна забезпечити його виконання у межах строку відстрочення, а не ухилення від його виконання на певний час.

Наведені боржником у заяві підстави для відстрочки виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення, яке не виконується до цього часу, оскільки тяжке фінансове становище підприємства відповідача не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер.

Крім того, при розгляді заяви боржника від 26.08.2016, господарський суд враховує майнові інтереси обох сторін, тобто як боржника так і стягувача.

Згідно письмових пояснень стягувача вбачається, що щодо ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.02.2016 № 213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та повноваження ліквідатора ПАТ "ВіЕйБі Банк" строком на два роки до 19.03.2018 включно.

З огляду на викладене, суд зазначає, що надання боржнику відстрочки подовжить період відновлення порушеного права стягувача, тому з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, слід враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у пар.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Слід зазначити, що надання відстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду, тому з огляду на досліджені господарським судом в процесі розгляду заяви документи, суд вважає, що посилання боржника у заяві від 26.08.2016 на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не створюють підґрунтя для її надання, оскільки скрутність фінансового становища є загальною ознакою платоспроможності як боржника, так і стягувача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що надання у даному випадку боржнику відстрочки було б невмотивованим, позаяк фактичне зупинення виконання рішення на тривалий період було б здійснено без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, чим порушено основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавило б кредитора можливості захистити свої права, знизило б авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не могло б вважатися законним та справедливим. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України, що вбачається з постанов від 19.11.2014 у справі № 5019/117/11, від 17.12.2015 у справі № 5015/3077/12, від 28.12.2015 у справі № 42/78-17/284, від 29.03.2016 у справі № 903/336/14.

Враховуючи вище викладені обставини, набрання рішенням законної сили і обов'язковість його для виконання, тривалий час невиконання рішення суду та те, що боржником у заяві про відстрочення не доведено винятковості обставин об'єктивної неможливості виконати рішення від 17.11.2015 і не вказано жодних інших фактів (виняткових обставин), фактичне настання яких зробило б неможливим виконання рішення вчасно боржником, суд дійшов висновку, що заява товариства з обмеженою відповідальністю "Агро.Центр" від 26.08.2016 про відстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2015 у справі № 906/1402/15 до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Агро.Центр" від 26.08.2016 про відстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2015 у справі № 906/1402/15.

Ухвала набирає чинності у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Суддя ОСОБА_5