Ухвала

від 16.01.2017 по справі 906/1402/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" січня 2017 р. Справа № 906/1402/15.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Кудряшової Ю.В.

розглянув матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро.Центр" від 19.12.2016 про відстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2015 у справі № 906/1402/15 за позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро.Центр"

про стягнення 652758,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.11.2015 у справі № 906/1402/15, з урахуванням ухвали суду від 30.12.2015, стягнуто з ТОВ "Агро. Центр" на користь ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1": 281665850,00 грн. заборгованості за кредитом, 101072417,15 грн. заборгованості за процентами, 82323596,93 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 22109004,77 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 9558067,07 грн. 3% річних, 128255571,04 грн. інфляційних за несвоєчасне погашення кредиту, 27774216,83 грн. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів.

На примусове виконання вище вказаного рішення суду видано наказ.

19.12.2016 до господарського суду надійшла заява від ТОВ "Агро.Центр" про відстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2015 у справі №906/1402/15 на 1 рік та 6 місяців.

Згідно з розпорядженням № 197/2016 від 19.12.2016 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи (заяви)", заява ТОВ "Агро. Центр" від 19.12.2016 про відстрочку виконання рішення суду, була розподілена судді Маріщенко Л.О., у зв'язку з тим, що суддя Ляхевич А.А., в провадженні якої знаходилась дана справа, звільнено з посади судді.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.12.2016 прийнято заяву ТОВ "Агро.Центр" про відстрочку виконання рішення від 17.11.2015 у справі № 906/1402/15 до розгляду та призначено судове засідання.

12.01.2017р. на адресу суду повернулася не врученою ухвала господарського суду Житомирської області від 29.12.2016р. по справі №906/1402/15, яка направлялася на адресу ТОВ "Агро.Центр".

11.01.2017р. на електронну адресу суду та 16.01.2017р. на поштову адресу суду від ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" надійшли пояснення за вих. № 11/2-416 від 05.01.2017р.

Представник стягувача у вирішенні заяви ТОВ "Агро.Центр" від 16.12.2016 про відстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2015р. у справі № 906/1402/15 покладається на розсуд суду. Зазначив, що остаточною датою ліквідації банку є 19.03.2018р., тому у разі задоволення заяви відстрочка виконання рішення суду має не перевищувати зазначеної дати.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представника відповідача (заявника), суд вважає заяву ТОВ "Агро.Центр" про відстрочку виконання рішення суду необґрунтованою. При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суд в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, враховує закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача.

Положеннями ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

З огляду на те, що нормами чинного ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, тому суд оцінює докази, які підтверджують такі обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Суд вважає, що сам по собі важкий фінансовий стан, в розумінні ст. 121 ГПК України, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання (відповідача) і суд не встановив, що ці обставини були утворені з об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.

Звертаючись із даною заявою боржник посилається на складне матеріальне становище та на відсутність коштів та майна для виконання даного рішення в повному обсязі.

При цьому, дані обставини не можна розцінювати, як виняткові, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Заявник вказує, що одномоментне стягнення присудженої заборгованості може призвести до банкрутства, однак, просить відстрочити стягнення всієї суми заборгованості на 1 рік та 6 місяців. Посилається на звіт про фактичні результати виконання завдання з узгоджених процедур щодо аналізу фінансової звітності підприємства, який виконано станом на 31.12.2015, а заяву подано 19.12.2016 Відповідачем не подано доказів того, які ним вжито і які вживаються заходи по нарощуванню темпів виробництва для отримання прибутку і погашення заборгованості, як не доведено і реальності виконання рішення суду при наданні відстрочки.

Крім того судом враховується, що на підставі постанови Правління Національного Банку України від 19.03.2015 №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_1", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) прийнято Рішення від 20.03.2015 №63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ ОСОБА_2 та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку", на підставі цих рішень розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_2" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ ОСОБА_2 провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 1 рік з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 №213 продовжений строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_2" та повноваження ліквідатора ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на два роки до 19.03.2018 року включно.

Призначеній уповноваженій особі Фонду ОСОБА_3 делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ ОСОБА_2, визначені статтями 37,38,48,51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 1 статті 35 цього ж Закону визначено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків відбувається через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Згідно п. 17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 37 цього ж Закону уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду та має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Таким чином, ПАТ "ВІЕйБі Банк", яке звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є юридичною особою публічного права і здійснює ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу.

Судом також враховується, що під час ліквідації Банку, формування ліквідаційної маси має бути здійснено згідно норм спеціального Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в максимально короткі строки, що буде неможливим у разі відстрочки виконання рішення суду. Фактичне зупинення виконання рішення при таких обставинах порушує основи судового рішення, яке ухвалено іменем України, позбавляє кредитодавця можливості захистити свої права.

Зважаючи на зазначене та те, що позивач (стягувач) перебуває у процедурі ліквідації Банку, відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу (боржнику) в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що заявником не подано належних доказів на обґрунтування відстрочки виконання рішення суду, не підтверджено жодних обставин, які б перешкоджали чи унеможливлювали виконання рішення суду, наведені у заяві про відстрочку виконання рішення суду обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду, а відтак суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви заявника та відстрочення виконання судового рішення у справі №906/1402/15.

Керуючись ст.ст.86,121 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро.Центр" від 19.12.2016 про відстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2015 у справі № 906/1402/15.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в установленому законом порядку.

Суддя ОСОБА_4

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з повід.)