Рішення

від 10.10.2016 по справі 914/2787/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016р. Справа№ 914/2787/15

за позовом: Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), Рейк'явік, Ісландія

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» , м.Львів

до відповідача-2: Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.), Тортола, Британські Віргінські острови

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Приватне підприємство «Мієр» , м.Радехів Львівської області

про визнання недійсними договору застави цінних паперів, договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав), рішення про набуття прав за облігаціями, правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

За участю:

від позивача: ОСОБА_1- представник за довіреністю

від відповідача-1: ОСОБА_2, ОСОБА_3- представники за довіреністю

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), Рейк'явік, Ісландія до Публічного акціонерного товариства акціонерного-комерційного банку Львів , м.Львів, до Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.), Тортола, Британські Віргінські острови про визнання недійсним договору застави цінних паперів №93/200722012 від 08.08.2012р., укладеного між ПАТ АКБ Львів та Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.); визнання недійсним договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08.10.2012р., укладеного між ПАТ АКБ Львів та Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.); визнання недійсним рішення ПАТ АКБ Львів про набуття ПАТ АКБ Львів прав за 30 облігаціями (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.); визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ АКБ Львів та компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), а саме: вимог ПАТ АКБ Львів , як кредитора за зобов'язаннями щодо погашення 30 облігацій (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) - (колишній Айбанк хф) з вимогами компанії Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), як кредитора за зобов'язаннями щодо виплати коштів за депозитними договорами №№243/11/В, 244/11/В, 245/11/В, 246/11, 247/11, 48/11, 49/11, 250/11, 251/11/В.

Ухвалою суду від 17.08.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.08.2015р, за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи - Приватне підприємство Мієр .

Оскільки місцезнаходженням відповідача-2 - Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.) є Тортола, Британські Віргінські острови, з метою повідомлення його про розгляд справи в господарському суді Львівської області, у суду виникла необхідність звернутися до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

Ухвалою суду від 27.08.2015р. провадження по справі зупинено у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави.

При супровідних листах (вх.№40229/15 від 22.09.2015р. та вх.№43555/15 від 12.10.2015р.) Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) подано документи на виконання вимог ухвали суду від 27.08.2015р., які надіслано на адресу Міністерства юстиції Великобританії для вручення відповідачу-2 - Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.; Тортола, Британські Віргінські острови).

На адресу господарського суду Львівської області вказане судове доручення повернуто Королівським судом групи правосуддя із відміткою про неможливість виконання судового доручення, оскільки адресат знаходиться за межами юрисдикції Англії та Уельсу (вх.№49933/15 від 17.11.2015р.). Відтак, зазначене судове доручення направлено Реєстратору Верховного Суду у ОСОБА_4, Тортола, Британські Віргінські острови.

Згідно виклику (повідомлення), що направлявся разом із судовим дорученням, судове засідання було призначено на 08.02.2016р., а у випадку несвоєчасного вручення документів, наступне судове засідання було призначено на 22.02.2016р.

Судове засідання 08.02.2016р. не відбулось зважаючи на відсутність відомостей про виконання судового доручення та вручення відповідних документів відповідачу-2 Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.).

Зважаючи на те, що у виклику (повідомленні), що направлявся разом із судовим дорученням, наступною датою судового засідання визначено 22.02.2016р., суд, не зважаючи на відсутність відомостей щодо виконання судового доручення щодо вручення документів відповідачу-2 компетентним судовим органом Британських Віргінських островів, вважав за необхідне провадження по справі поновити.

Оскільки на момент проведення судового засідання 22.02.2016р. в матеріалах справи не було відомостей щодо виконання судового доручення та вручення відповідачу-2 - Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.) документів, так само як і не було відомостей щодо отримання відповідачем-2 копії ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.08.2015р., надісланої на зазначену у позовній заяві адресу: Pasea Estate, P.O. Box 958, Road Town, Tortola, VG 1110, British Virgin Islands, (ОСОБА_5, п/с 958, ОСОБА_3 таун, Тортола, VG 1110, Британські Віргінські острови), суд прийшов до висновку про необхідність повторного вчинення дій щодо наженого повідомлення відповідача-2 - Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.; Pasea Estate, P.O. Box 958, Road Town, Tortola, VG 1110, British Virgin Islands; ОСОБА_5, п/с 958, ОСОБА_3 таун, Тортола, VG 1110, Британські Віргінські острови) про розгляд господарським судом Львівської області даної справи у належній формі, відповідно до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (ОСОБА_2, 1965). Відтак, судове доручення слід направити для виконання уповноваженому органу Британських Віргінських островів - Реєстратору Верховного Суду у ОСОБА_4, Тортола, Британські Віргінські острови. Враховуючи те, що у суду виникла необхідність вручення документів нерезиденту шляхом направлення судового доручення в порядку ст. 125 ГПК України, то розгляд справи відкладено на термін, необхідний для виконання такого доручення. Так, ухвалою суду від 22.02.16р. розгляд справи призначено на 22.06.2016р. на 10 год. 30 хв. і зазначено, що у разі, якщо цей виклик (повідомлення) не буде вручено своєчасно, суд врахує це та розгляне справу в день наступного судового засідання, що відбудеться 17.08.2016р. о 11 год.00 хв. У зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави, провадження по справі ухвалою суду від 22.02.16р. зупинено.

Судове засідання 22.06.2016р. не відбулось зважаючи на відсутність відомостей про виконання судового доручення та вручення відповідних документів відповідачу-2 Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.).

Відповідно до ч.3 ст.79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Зважаючи на те, що у виклику (повідомленні), що направлявся разом із судовим дорученням, наступною датою судового засідання визначено 17.08.2016р., суд, не зважаючи на відсутність відомостей щодо виконання судового доручення щодо вручення документів відповідачу-2 компетентним судовим органом Британських Віргінських островів, вважав за необхідне провадження по справі поновити.

Ухвалою суду від 17.08.2016р. за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 10.10.2016р.

У відповідності зі ст.123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України.

Положення ст. 64 ГПК України передбачають обов'язок суду повідомити сторонам спору про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, шляхом направлення на адресу сторін ухвали про порушення провадження у справі.

У справах за участю нерезидентів для передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном господарськими судами застосовується Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.65р., яку імплементовано в національне законодавство Законом України від 19.10.2000р. №2052-III, набрала чинності для України з 26.11.2000р.

Cтаттею 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (ОСОБА_2, 1965), встановлено, що якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що:

a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території,

b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією,

і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Зважаючи на те, що: ухвалу суду, якою повідомляється сторону про час і місце розгляду справи господарським судом Львівської області, було передано одним із способів, передбачених наведеною Конвенцією, з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, а також не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави, суд приходить до висновку, що перешкод для розгляду справи по суті і винесення рішення немає.

Слід також вказати, що після оголошення вступної та резолютивної частини даного рішення, в процесі написання його повного тексту, на адресу суду надійшло повідомлення компетентного органу іноземної держави (вх.№41069/16 від 17.10.2016р.) про виконання судового доручення і вручення 25.07.2016р. надісланих судом документів, в т.ч. ухвали суду уповноваженому представнику Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.).

За клопотанням Ес Пі Бі ейч еф.(SPB hf.) (вх.№35966/15 від 27.08.2015р.) фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

В судовому засіданні 10.10.2016р. позивачем підтримано раніше подане клопотання про витребування від ПАТ АКБ Львів рішення про перехід до ПАТ АКБ Львів 30 (тридцяти) облігацій (прав за облігаціями), емітованих Компанією Ес Пі Бі ейч еф (SPB hf), номери бланків від №2004121 до №2004150 включно, яке було прийняте ПАТ АКБ Львів відповідно до договору застави цінних паперів №93/20072012 від 08.08.2012р., а також через канцелярію суду долучено до матеріалів справи додаткові обгрунтування підстав звернення до суду з таким клопотанням (вх.№38678/16 від 28.09.2016р.). Крім того, у поясненнях по справі (вх.№40347/16 від 10.10.2016р.), для додаткового підтвердження даних про ввезення на територію України облігацій компанії SPB подальших дій щодо них, заявлено клопотання про витребування акту прийому передачі та інших документів які свідчать про перердачу таких облігацій від компанії Фалона Ентерпрайзис Інк до ПАТ АКБ Львів , а також документами про обмеження в обігу облігацій компанії SPB як предмету застави, зокрема, відповідної виписки зберігача облігацій компанії SPB.

Щодо задоволення таких клопотань відповідачем-1 усно заперечено.

Розглянувши клопотання позивача, заслухавши пояснення сторін, судом відмовлено про витребування у ПАТ АКБ Львів рішення про перехід до ПАТ АКБ Львів 30 (тридцяти) облігацій (прав за облігаціями), емітованих Компанією Ес Пі Бі ейч еф (SPB hf), номери бланків від №2004121 до №2004150 включно, яке було прийняте ПАТ АКБ Львів відповідно до договору застави цінних паперів №93/20072012 від 08.08.2012р. з наступних підстав.

Згідно ст.1 Закону України Про банки і банківську діяльність , цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Статтею 60 вказаного закону визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею, яка, згідно ст.62 зазначеного закону, може бути розкрита, зокрема, на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи або за рішенням суду.

Зважаючи на те, що прийняття такого рішення банку передбачено умовами договору застави цінних паперів №93/200722012 від 08.08.2012р., укладеного між ПАТ АКБ Львів та Фалона Ентерпрайзис Інк, і відноситься до банківської таємниці, що визнає і сам позивач у заявленому клопотанні, а також на відсутність письмового дозволу відповідної юридичної особи чи рішення суду, якими б було надано дозвіл на розкриття такої банківської таємниці, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання.

Щодо наступного клопотання, слід вказати, що у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.38 ГПК України, сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Проте, клопотання позивача, викладене у письмових поясненнях по справі (вх.№40347/16 від 10.10.2016р.) щодо витребування додаткових доказів не відповідає вимогам наведеної вище ст.38 ГПК України, а тому в задоволенні такого клопотання судом відмовлено.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 явки представника в судовому засіданні 10.10.2016р. не забезпечено. Із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Приватне підприємство Мієр (код ЄДРПОУ 13823275) припинено, про що 17.12.2015р. внесено відповідний запис за №14051170039000708.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарським судом встановлено таке:

на підставі договору застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року, договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року, рішення ПАТ АКБ Львів про набуття останнім прав за 30 (тридцятьма облігаціями) (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційним банком Львів набуло права вимоги до Компанії Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) (Компанія SPB; позивач по справі) за вказаними облігаціями (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно).

Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком Львів (відповідач по справі) заявою про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 08.10.2012р., вчиненою на підставі ст.601 ЦК України, повідомлено Компанію Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) (Компанія SPB; позивач по справі) про часткове зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, що виникли із:

- вимог ПАТ АКБ Львів , як кредитора за зобов'язаннями щодо погашення 30 облігацій, що були емітовані Ес Пі Бі ейчеф (SPB hf.) (колишній Айсбанк хф.), як боржника за цими зобовязаннями (тут і надалі Зобовязання-1);

- вимог Ес Пі Бі ейчеф (SPB hf.), як кредитора за зобов'язаннями щодо виплати коштів за депозитними договорами №№ 243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В, укладеними з ПАТ АКБ Львів , як боржника за цими зобов'язаннями (тут і надалі Зобовязання-2).

За цим ПАТ АКБ Львів посилається щодо Зобовязання-1: на Облігації у кількості 30 одиниць (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), право усіх грошових вимог за якими належить ПАТ АКБ Львів ; щодо Зобовязання-2: на договори про депозитний вклад нерезидента №№ 243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В з усіма додатками до них, укладеними з ПАТ АКБ Львів , право грошових вимог за якими належали Ес Пі Бі ейч еф.

Господарським судом Львівської області розглянуто справу №5015/4165/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів , м. Львів до Ес Пі Бі ейчеф (SPB hf.), Ісландія, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.), Британські Віргінські Острови, про стягнення 3709284,40 Євро (38169278,31 грн.). Як зазначено в ухвалі суду від 25.03.13р., якою завершено судовий розгляд зазначеної справи і яка сторонами не оскаржувалась, при розгляді справи судом встановлено:

01.12.2004р. SPB hf. (стара назва - Icebank hf.) емітовані боргові зобов'язання індексованої ціни із встановленням річної відсоткової ставки боргу та строком погашення 01.12.2011 р.. Строк сплати коштів по облігаціях (борговим зобов'язанням) настав 01.12.2011 р., однак, такі оплачені не були. Продавці облігацій листами від 09.09.2009 р. подали претензію на суму 440265853 ісландські крони, яка була визнана боржником в сумі 428343882 ісландські крони (без врахування судових втрат). Ці вимоги були включені в реєстр заявлених претензій.

У відповідності до договорів купівлі-продажу претензії щодо SPB hf. від 07.06.2012 р., укладених між Пенсійним фондом державних службовців, відділи А, Б, Пенсійним фондом медсестер (продавці) реєстраційні №№ 430269-4889, 430269-6669, 550197-3409 та Фалона Ентерпразис Інк., остання придбала претензії (претензії, які продавець подав на майно боржника - SPB hf. на основі облігацій), а покупець зобов'язався сплатити кошти в результаті розгляду питання про претензію. Усі зобов'язання боржника щодо претензій передані покупцю (п. 2.4.) і право на претензію переходить в день укладення договору (п. 4.1.). При цьому, на звороті боргових зобов'язань зазначено про факт відчуження претензій відповідно до цих облігацій на користь Фалона Ентерпрайзис Інк. Письмовим свідченням під присягою та висновком експерта Повіреного у Верховному Суді та магістра права ОСОБА_6 підтверджується законність відчуження зазначених претензій Фалоні Ентерпрайзис Інк., беззаперечність володіння нею вказаним майном та сума претензії станом на дату висновку - 594963343 ісландських крон, з яких 300000000 - основний борг, 186759142 - індекс споживчих цін, 58821185 - сума відсоткової ставки на 01.12.2008р.

08.08.2012р. між ОСОБА_7 (заставодержатель) та Фалона Ентерпразис Інк. (заставодавець) був укладений договір застави цінних паперів №93/20072012, який укладено в часткове забезпечення виконання приватним підприємством Мієр (боржник) зобов'язань перед заставодержателем за договором про порядок виконання кредитних зобов'язань, укладеного 30.07.2012 р. між заставодержателем та ПП Мієр , а саме в частині щодо сплати ПП Мієр до 13.08.2012 р. 4000000 грн. (п. 1.1.). В забезпечення виконання зобов'язань боржника заставодавець передає заставодержателю в заставу цінні папери (включаючи без обмеження усі та будь-які права вимоги за ними) облігації SPB hf. (стара назва - Icebank hf.) у кількості 30 шт. номінальною вартістю 10000000 ісландських крон на загальну суму 300000000 ісландських крон, які належать заставодавцю на підставі договорів купівлі-продажу від 07.06.2012 р., укладених між заставодавцем та Пенсійним фондом медсестер №№430269-4889, 430269-6669, 550197-3409 (п. 1.2.). Застава здійснюється за угодою сторін та не повинна здійснюватись шляхом індосаменту (п. 1.7.). Для цілей договору під терміном облігації розуміється також право грошової вимоги за цими цінними паперами включаючи без обмеження право на отримання усіх передбачених випуском цих облігацій платежів (п. 1.8.). 08.10.2012 р. між тими ж сторонами був укладений договір про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав), яким сторони засвідчили правомірність набуття ПАТ АКБ Львів права власності на зазначені облігації на підставі вказаного договору застави. Зазначеним підтверджується посилання на законність набуття ПАТ АКБ Львів права вимоги до відповідача .

Окрім цього, встановлено, що між ПАТ АКБ Львів (банк) та ОСОБА_8 Інвестментс (ЮК) Лімітед (первісний вкладник) та SPB hf. (новий вкладник) були укладені додатки до договорів про депозитний вклад нерезидента №№243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В, згідно із якими договори про депозитний вклад нерезидента були викладені у новій редакції із зазначенням того, що вони укладаються лише між банком та SPB hf. як вкладником і за якими банк відкриває вкладнику депозитний рахунок у гривнях на відповідний строк. Відсоткова ставка визначена в п. 2.1. договорів. Зобов'язання банку по поверненню депозитних коштів може наступити раніше вказаного строку за ініціативою вкладника та згодою банку, або за ініціативою банку, або у випадку існування інших невиконаних між сторонами зобов'язань. У разі ініціювання банком дострокового повернення депозитних коштів, банк зобов'язаний без попереднього повідомлення вкладника повернути йому депозитні кошти протягом двох днів з моменту прийняття відповідного рішення, якщо інше не передбачено цим договором. У випадку наявності інших невиконаних між сторонами зобов'язань, строк виконання яких настав, повернення банком грошових коштів здійснюється з урахуванням розміру таких невиконаних зобов'язань (п. 1.4.).

Строк виконання за договорами №№243/11-В, 244/11-В, 251/11-В настав 03.10.2012 р. у зв'язку із закінченням терміну розміщення вкладу, а за рештою договорів - 03.10.2012 р. згідно п. 1.4. договорів.

Згідно поданого позивачем конкретизованого розрахунку, сума зобов'язання ПАТ АКБ Львів щодо повернення відповідачу суми депозитів та сплати нарахованих відсотків за депозитами з врахуванням сплаченого податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, що існували до моменту часткового зарахування зустрічних однорідних вимог, становила загальну суму еквівалентну 30077067,12грн.

Все вищезазначене відображено в ухвалі господарського суду Львівської області від 25.03.2013р. по справі №5015/4165/12, якою припинено провадження по справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, відповідно до якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Як вбачається з матеріалів справи, зазначена ухвала, винесення якої є процесуальною формою закінчення провадження по справі, набрала законної сили в день її винесення та сторонами не оскаржувалась. Як вбачається із вказаної ухвали, підставою для припинення провадження у вказаній справі стало те, що 19 жовтня 2012 року, тобто в процесі розгляду вказаної господарської справи, відбулось правомірне зарахування частини зустрічних однорідних вимог ПАТ АКБ Львів та компанією SPB hf. в порядку статті 601 Цивільного кодексу України всього на суму 2922884,60 Євро (що еквівалентно 30077067,12грн.). Таке зарахування та припинення зустрічних зобов'язань, як зазначено в ухвалі, SPB hf. не заперечувалось.

Аналогічних висновків дійшли суди і при розгляді господарської справи №914/3593/15 щодо недійсності правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог з підстав його невідповідності імперативним положенням законодавства республіки Ісландія про банкрутство.

Водночас, з посиланням на пункт 1.3 Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні, затвердженого Рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 20 листопада 1997 року №42 та пункт 11 частини статті 1 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок в контексті статей 178, 203, 215, Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 37 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок , вважаючи, що правочин про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, договір застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року, договір про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року, рішення ПАТ АКБ Львів про набуття останнім прав за 30 (тридцятьма облігаціями) (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), є недійсними відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України, Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) звернулось до господарського суду Львівської області із позовною заявою про визнання недійсними вказаних правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ АКБ Львів та компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), а саме: вимог ПАТ АКБ Львів , як кредитора за зобов'язаннями щодо погашення 30 облігацій (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) (колишній Айсбанк хф.) з вимогами компанії Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), як кредитора за зобов'язаннями щодо виплати коштів за депозитними договорами №№243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11,248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В; договору застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року; договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року; рішення ПАТ АКБ Львів про набуття останнім прав за 30 (тридцятьма облігаціями) (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.).

При прийнятті рішення по даній справі суд виходив з такого.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Підстави припинення зобов'язання наведено у ст.598 ЦК України, у якій зокрема зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1). Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається (ч.4).

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, зроблена ПАТ АКБ Львів є правочином в розумінніст.202 ЦК України.

У відповідності до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зокрема, відповідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Позивач обґрунтовує підставу недійсності спірних правочинів тим, що вказані правочини, направлені на зарахування вимог Компанії SPB до ПАТ АКБ Львів , становлять обіг іноземних цінних паперів на території України та суперечать встановленому в Україні порядку обігу цінних паперів, емітованих нерезидентом, з огляду на існуючий в Україні особливий порядок такого обігу. На думку позивача, оскільки обіг таких цінних паперів на території України не був дозволений ОСОБА_9 Комісією з цінних паперів та фондового ринку, відчуження таких цінних паперів (а відповідно і їх набуття відповідачем), а також проведення відповідного зарахування зустрічних однорідних вимог, було неможливим. Відповідно, на думку позивача, правочини, спрямовані на набуття відповідачем облігацій є недійсними, також недійсним є і проведене відповідачем зарахування.

Щодо договору застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року; договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року; рішення ПАТ АКБ Львів про набуття останнім прав за 30 (тридцятьма облігаціями) (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) слід вказати наступне.

Обґрунтування недійсності вказаних правочинів загалом обумовлюється позивачем загальним правилом статей 203, 215 Цивільного кодексу України щодо ознак недійсності правочину. Вказуючи на підставу позову в даній справі, позивач посилається на недотримання сторонами спірних правочинів при їх укладенні правил статей 178 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 4 Закону України Про заставу . За змістом статті 178 Цивільного кодексу України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. В свою чергу, припис частини 2 статті 4 Закону України Про заставу вказує, що предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Посилаючись на припис статті 178 ЦК України, позивач аргументує недійсність спірних правочинів тим, що через недотримання відповідачами спеціального порядку обігу облігацій відповідні правочини є недійсними. В той же час, зміст ч.2 статті 178 ЦК України вказує на те, що види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. При цьому, позивачем не наведено припису закону, яким би відповідні облігації вилучались з обороту, обмежувався їх оборот чи запроваджувалась заборона їх відчуження або звернення на них стягнення.

В той же час, ОСОБА_9 Комісія з цінних паперів та фондового ринку в своєму листі № 12/03/8557/НК від 23 квітня 2015 року (абз.9 ст.1), адресованому представникам позивача вказувала, що законодавством не встановлено обмежень щодо можливості цінних паперів емітента-нерезидента бути предметом застави. В іншому своєму листі №12/03/6623/НК від 31 березня 2015 року на адресу представників позивача ОСОБА_9 Комісія з цінних паперів та фондового ринку вказувала (в абз. 2 стор.4), що виходячи з вищезазначеного, цінні папери, емітентом яких є нерезидент, можуть бути предметом застави відповідно до чинного законодавства України.

Одночасно, за змістом ч. 3 ст. 3 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок , цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні. Іншими словами, будь-який цінний папір, це або фізичний об'єкт, або електронний запис. За змістом ч. 2 ст. 4 Закону України Про депозитарну систему України , набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. У системі депозитарного обліку реєструються обмеження прав на цінні папери. У системі депозитарного обліку можуть реєструватися обмеження прав за цінними паперами у випадках та в порядку, встановлених Комісією. Таким чином, правочин щодо переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами є обігом цінних паперів як таким. Проте, такий обіг цінних паперів міститиме територіальну кваліфікуючу ознаку, тобто становитиме обіг саме в межах певної території (в даному випадку в межах території України) лише за умови їх фізичної поставки на територію України (для документарних цінних паперів) та обліку в рамках національної депозитарної системи (для цінних паперів всіх видів). За відсутності наведених кваліфікуючих ознак висновки про обіг відповідних цінних паперів на території України не ґрунтувались би на фактичних обставинах та були б безпідставними.

В той же час, з огляду на правила Закону України Про міжнародне приватне право , сторони вільні у виборі права договору та місця документального оформлення договору. При цьому, такий вільний вибір права сторонами не визначатиме фактичної території обігу тих чи інших цінних паперів (чи будь-якого іншого об'єкту цивільних прав).

Таким чином, за відсутності доказів обліку відповідних облігацій чи прав за ними в рамках національної депозитарної системи чи їх фізичної поставки на територію України, висновок про наявність обігу облігацій SPB hf. на території України є безпідставним. Наявність відповідних кваліфікуючих ознак позивачем при розгляді даної справи не доведено.

Крім того, слід зазначити, що господарським судом Львівської області розглядалась справа №914/3594/15 за позовом Ес Пі Бі ейчеф (SPB hf.) (Ісландія) до ПАТ АКБ Львів (Україна) про стягнення 2 393 059,12 доларів США та 19 754 979,46 гривень за депозитними договорами №№ 243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В. Як було встановлено судами при розгляді вказаної справи, підставою позову в такій справі була недійсність правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ АКБ Львів та компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), а саме: вимог ПАТ АКБ Львів , як кредитора за зобов'язаннями щодо погашення 30 облігацій (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) (колишній Айсбанк хф.) з вимогами компанії Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), як кредитора за зобов'язаннями щодо виплати коштів за депозитними договорами №№243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11,248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В; договору застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року; договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року; рішення ПАТ АКБ Львів про набуття останнім прав за 30 (тридцятьма облігаціями) (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.). Така недійсність обумовлювалась позивачем саме невідповідністю вказаних правочинів п.1.3 Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 листопада 1997р. № 42, ч.1 ст.37 Закону України Про заставу та ст. 601 ЦК України), що в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання недійсними таких правочинів. Тобто, підстава позову у справі №914/3594/15 є тотожною підставі позову у даній справі.

В свою чергу, в рішенні господарського суду Львівської області від 18 грудня 2015 року у вказаній справі (№914/3594/15), яке вступило в законну силу, зазначено, що: вказуючи на недійсність оспорюваних правочинів, позивач обумовлював свої вимоги порушенням правил обігу облігацій на території України. В той же час, правочин щодо переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами становитиме обіг цінних паперів на території України лише за умови їх фізичної поставки на територію України (для документарних цінних паперів) або обліку в рамках національної депозитарної системи (для бездокументарних цінних паперів). За відсутності наведеної кваліфікуючої ознаки висновки про обіг відповідних цінних паперів на території України є безпідставними. В свою чергу, сторони договору вільні у виборі права договору (Закон України Про міжнародне приватне право ) та місця фактичного документального оформлення договору, і такий вільний вибір сторін не визначатиме фактичної території обігу тих чи інших цінних паперів. В силу припису статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно, заявляючи про недійсність договору застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року та договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року з підстав порушення порядку обігу іноземних цінних паперів на території України, позивач повинен був довести наявність такого обігу фізична поставка на територію України (для документарних цінних паперів) або облік в рамках національної депозитарної системи (для бездокументарних цінних паперів), що позивачем зроблено не було. За таких обставин, судом встановлено, що підстави недійсності договору застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року та договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року, передбачені ч. 1 статті 203 ЦК України в контексті ч. 1 ст. 37 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок , статті 178 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 4 Закону України Про заставу відсутні .

Відповідно, з огляду на припис ч.3 ст. 35 ГПК України, зазначені обставини не потребують повторного доведення чи встановлення під час розгляду даної господарської справи №914/2787/15.

Вказане рішення господарського суду Львівської області від 18 грудня 2015 року переглядалось в апеляційному та касаційному порядку і залишено без змін.

Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог слід вказати наступне.

За своєю суттю, зроблена ПАТ АКБ Львів заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, дійсність якої оспорюється, є одностороннім правочином, тобто дією однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (ч.3 ст.202 ЦК України).

Беручи до уваги посилання позивача на те, що оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України, при правовій оцінці такого правочину судом взято до уваги зміст ч.3 ст.35 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи, обставини, встановлені ухвалою господарського суду Львівської області від 25.03.2013р. по справі №5015/4165/12, а також рішенням господарського суду Львівської області від 11 грудня 2015 року у справі №914/3593/15, зміст норми ст.601 ЦК України (в редакції від 02.10.12р., що діяла станом на час вчинення спірного правочину 08.10.12р.) і таким чином зроблено висновок, що вимоги ПАТ АКБ Львів при вчиненні спірного правочину були зустрічними та однорідними, строк виконання їх настав, обмеження щодо здійснення такого зарахування, встановлені ст.602 ЦК України в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину (не допускалось зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; та в інших випадках, встановлених договором або законом) до даного правочину не застосовуються. При цьому, судом враховано роз'яснення Вищого господарського суду України, надане у абз.3 п.п.2.6 п.2 постанови Пленуму №6 у редакції постанови від 10.07.14р. щодо преюдиціального значення саме обставин, встановлених судовим рішенням (в т.ч. в їх мотивувальній частині), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

З огляду на встановлену судом при розгляді даної справи відсутність ознак недійсності оспорюваних правочинів не заслуговують також на увагу і доводи позивача щодо решти позовних вимог, як безпідставні.

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Строк і порядок набрання рішенням законної сили визначено ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 17.10.2016р.

Суддя Щигельська О.І.