Постанова

від 16.03.2017 по справі 914/2787/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Справа № 914/2787/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівГубенко Н.М., Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ес Пі Бі ейч еф (SPB ht) на рішення та на постановуГосподарського суду Львівської області від 10.10.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі№ 914/2787/15 Господарського судуЛьвівської області за позовомЕс Пі Бі ейч еф (SPB ht) до 1. Публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку "Львів"; 2. Фалона Ентерпрайзис Інк (Falona Enterprises) третя особаПриватне підприємство "Мієр" провизнання недійсними договору застави цінних паперів, договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав), рішення про набуття прав за облігаціями, правочину про нарахування зустрічних однорідних вимог за участю представників:

позивача: Кулинич В.П., дов. від 08.07.2015;

відповідача-1: Жовнеренко Г.К., дов. від 21.11.2016; Туркевич Р.Ю., дов. від 17.10.2016;

відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.10.2016 у справі №914/2787/15 (суддя - Щигельська О.І.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Марко Р.І., судді - Орищин Г.В., Костів Т.С.) рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2016 у справі №914/2787/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та поясненнями до неї, в яких просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 надав відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення до нього, в яких заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що на підставі договору застави цінних паперів № 93/200722012 від 08.08.2012, договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08.10.2012, рішення ПАТ АКБ "Львів" про набуття останнім прав за 30 облігаціями (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані Компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), ПАТ АКБ "Львів" набуло права вимоги до Компанії Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) за вказаними облігаціями (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно).

ПАТ АКБ "Львів" заявою про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 08.10.2012, у відповідності до ст.601 ЦК України, повідомлено Компанію Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) про часткове зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, що виникли із:

- вимог ПАТ АКБ "Львів", як кредитора за зобов'язаннями щодо погашення 30 облігацій, що були емітовані Компанією Ес Пі Бі ейч еф (SPB hf.) (колишній Айсбанк хф.), як боржника за цими зобов'язаннями (Зобов'язання-1);

- вимог Компанії Ес Пі Бі ейчеф (SPB hf.), як кредитора за зобов'язаннями щодо виплати коштів за депозитними договорами №№ 243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В, укладеними з ПАТ АКБ "Львів", як боржника за цими зобов'язаннями (Зобов'язання-2).

Суди попередніх інстанцій встановили, що ПАТ АКБ "Львів" посилається щодо Зобов'язання-1: на облігації у кількості 30 одиниць (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), право усіх грошових вимог за якими належить ПАТ АКБ "Львів"; щодо Зобов'язання-2: на договори про депозитний вклад нерезидента №№ 243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В з усіма додатками до них, укладеними з ПАТ АКБ "Львів", право грошових вимог за якими належали Компанії Ес Пі Бі ейч еф.

Господарським судом Львівської області розглянуто справу №5015/4165/12 за позовом ПАТ АКБ "Львів" до Ес Пі Бі ейч еф (SPB hf), за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.) про стягнення 3709284,40 Євро (38169278,31 грн). Під час розгляду справи встановлено:

"01.12.2004 SPB hf. (стара назва - Icebank hf.) емітовані боргові зобов'язання індексованої ціни із встановленням річної відсоткової ставки боргу та строком погашення 01.12.2011. Строк сплати коштів по облігаціях (борговим зобов'язанням) настав 01.12.2011, однак, такі оплачені не були. Продавці облігацій листами від 09.09.2009 подали претензію на суму 440265853 ісландські крони, яка була визнана боржником в сумі 428343882 ісландські крони (без врахування судових втрат). Ці вимоги були включені в реєстр заявлених претензій.

У відповідності до договорів купівлі-продажу претензії щодо SPB hf. від 07.06.2012, укладених між Пенсійним фондом державних службовців, відділи А, Б, Пенсійним фондом медсестер (продавці) реєстраційні №№ 430269-4889, 430269-6669, 550197-3409 та Фалона Ентерпразис Інк., остання придбала претензії (претензії, які продавець подав на майно боржника - SPB hf. на основі облігацій), а покупець зобов'язався сплатити кошти в результаті розгляду питання про претензію. Усі зобов'язання боржника щодо претензій передані покупцю (п. 2.4) і право на претензію переходить в день укладення договору (п.4.1). При цьому, на звороті боргових зобов'язань зазначено про факт відчуження претензій відповідно до цих облігацій на користь Фалона Ентерпрайзис Інк. Письмовим свідченням під присягою та висновком експерта Повіреного у Верховному Суді та магістра права Гелгі Сігурдссона підтверджується законність відчуження зазначених претензій Фалоні Ентерпрайзис Інк., беззаперечність володіння нею вказаним майном та сума претензії станом на дату висновку - 594963343 ісландських крон, з яких 300000000 - основний борг, 186759142 - індекс споживчих цін, 58821185 - сума відсоткової ставки на 01.12.2008.

Між ПАТ АКБ "Львів" (Заставодержатель) та Фалона Ентерпразис Інк. (Заставодавець) 08.08.2012 укладено договір застави цінних паперів №93/20072012, який укладено в часткове забезпечення виконання приватним підприємством "Мієр" (Боржник) зобов'язань перед Заставодержателем за договором про порядок виконання кредитних зобов'язань, укладеного 30.07.2012 між Заставодержателем та ПП "Мієр", а саме в частині щодо сплати ПП "Мієр" до 13.08.2012 - 4000000 грн (п. 1.1). В забезпечення виконання зобов'язань Боржника, Заставодавець передає Заставодержателю в заставу цінні папери (включаючи без обмеження усі та будь-які права вимоги за ними) облігації SPB hf. (стара назва - Icebank hf.) у кількості 30 шт. номінальною вартістю 10000000 ісландських крон на загальну суму 300000000 ісландських крон, які належать Заставодавцю на підставі договорів купівлі-продажу від 07.06.2012, укладених між Заставодавцем та Пенсійним фондом медсестер №№430269-4889, 430269-6669, 550197-3409 (п. 1.2). Застава здійснюється за угодою сторін та не повинна здійснюватись шляхом індосаменту (п. 1.7). Для цілей договору під терміном облігації розуміється також право грошової вимоги за цими цінними паперами включаючи без обмеження право на отримання усіх передбачених випуском цих облігацій платежів (п. 1.8).

08.10.2012 між тими ж сторонами укладений договір про задоволення вимог Заставодержателя (уступки прав), яким сторони засвідчили правомірність набуття ПАТ АКБ "Львів" права власності на зазначені облігації на підставі вказаного договору застави. Зазначеним підтверджується посилання на законність набуття ПАТ АКБ "Львів" права вимоги до відповідача".

Крім цього, суди зазначають, що між ПАТ АКБ "Львів" (Банк) та Оранж Інтернешнл Інвестментс (ЮК) Лімітед (Первісний вкладник) та SPB hf. (Новий вкладник) були укладені додатки до договорів про депозитний вклад нерезидента №№243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В, згідно із якими договори про депозитний вклад нерезидента були викладені у новій редакції із зазначенням того, що вони укладаються лише між банком та SPB hf. як вкладником і за якими Банк відкриває вкладнику депозитний рахунок у гривнях на відповідний строк. Відсоткова ставка визначена в п. 2.1 договорів. Зобов'язання Банку по поверненню депозитних коштів може наступити раніше вказаного строку за ініціативою вкладника та згодою Банку, або за ініціативою Банку, або у випадку існування інших невиконаних між сторонами зобов'язань. У разі ініціювання Банком дострокового повернення депозитних коштів, Банк зобов'язаний без попереднього повідомлення вкладника повернути йому депозитні кошти протягом двох днів з моменту прийняття відповідного рішення, якщо інше не передбачено цим договором. У випадку наявності інших невиконаних між сторонами зобов'язань, строк виконання яких настав, повернення Банком грошових коштів здійснюється з урахуванням розміру таких невиконаних зобов'язань (п. 1.4).

Строк виконання за договорами №№243/11-В, 244/11-В, 251/11-В настав 03.10.2012 у зв'язку із закінченням терміну розміщення вкладу, а за рештою договорів - 03.10.2012 згідно п. 1.4 договорів.

Господарські суди дослідили, що згідно поданого позивачем конкретизованого розрахунку, сума зобов'язання ПАТ АКБ "Львів" щодо повернення відповідачу суми депозитів та сплати нарахованих відсотків за депозитами з врахуванням сплаченого податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, що існували до моменту часткового зарахування зустрічних однорідних вимог, становила загальну суму еквівалентну 30077067,12грн.

Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що правочин про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, договір застави цінних паперів №93/200722012 від 08.08.2012, договір про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08.10.2012, рішення ПАТ АКБ "Львів" про набуття останнім прав за 30 облігаціями (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), є недійсними відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з положень ЦК України, Законів України "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про депозитарну систему України" та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111 5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що звертаючись з даним позовом, позивач стверджує, що вказані вище правочини, які направлені на зарахування вимог Компанії SPB до ПАТ АКБ "Львів", становлять обіг іноземних цінних паперів на території України та суперечать встановленому в Україні порядку обігу цінних паперів, емітованих нерезидентом, з огляду на існуючий в Україні особливий порядок такого обігу. На переконання позивача, оскільки обіг таких цінних паперів на території України не був дозволений Національною Комісією з цінних паперів та фондового ринку, тому відчуження таких цінних паперів (а відповідно і їх набуття відповідачем), а також проведення відповідного зарахування зустрічних однорідних вимог, було неможливим. Відповідно, на думку позивача, правочини, спрямовані на набуття відповідачем облігацій є недійсними, також недійсним є і проведене відповідачем зарахування.

Згідно зі ст. 178 ЦК України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про заставу" передбачено, що предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в своєму листі до позивача від 23.04.2015 №12/03/8557/НК зазначила, що законодавством не встановлено обмежень щодо можливості цінних паперів емітента-нерезидента бути предметом застави. Також листом від 31.03.2015 №12/03/6623/НК роз'яснено позивачу, що цінні папери, емітентом яких є нерезидент, можуть бути предметом застави відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", цінні папери за формою існування поділяються на документарні та без документарні.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України "Про депозитарну систему України", набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. У системі депозитарного обліку реєструються обмеження прав на цінні папери. У системі депозитарного обліку можуть реєструватися обмеження прав за цінними паперами у випадках та в порядку, встановлених Комісією.

Таким чином, як вірно визначились суди попередніх інстанцій, правочин щодо переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами є обігом цінних паперів, проте такий обіг цінних паперів становитиме обіг саме на території України лише за умови їх обліку в рамках національної депозитарної системи (для цінних паперів всіх видів) та фізичної поставки на територію України (для документарних цінних паперів). За відсутності наведеної кваліфікуючої ознаки, тобто фіксації відповідних фактів в рамках національної депозитарної системи України, висновки про обіг відповідних цінних паперів чи прав за ними на території України не ґрунтувалися б на фактичних обставинах та були б безпідставними.

Водночас, сторони договору вільні у виборі права договору та місця фактичного документального оформлення договору, і такий вільний вибір права сторонами не визначатиме фактичної території обігу тих чи інших цінних паперів (чи будь-якого іншого об'єкту цивільних прав).

Отже, з огляду на вищенаведене, суди дійшли вірного висновку, що за відсутності доказів обліку відповідних облігацій чи прав за ними в рамках національної депозитарної системи чи їх фізичної поставки на територію України, твердження позивача про наявність обігу облігацій SPB hf. на території України є помилковим і наявність відповідних кваліфікуючих ознак матеріалами справи не доведено.

До того ж, рішенням Господарського суду Львівської області від 18.12.2015 у справі №914/3594/15 встановлено, що вказуючи на недійсність оспорюваних правочинів, позивач обумовлював свої вимоги порушенням правил обігу облігацій на території України. В той же час, правочин щодо переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами становитиме обіг цінних паперів на території України лише за умови їх фізичної поставки на територію України (для документарних цінних паперів) або обліку в рамках національної депозитарної системи (для бездокументарних цінних паперів). За відсутності наведеної кваліфікуючої ознаки висновки про обіг відповідних цінних паперів на території України є безпідставними. В свою чергу, сторони договору вільні у виборі права договору (Закон України "Про міжнародне приватне право") та місця фактичного документального оформлення договору, і такий вільний вибір сторін не визначатиме фактичної території обігу тих чи інших цінних паперів. Відповідно, заявляючи про недійсність договору застави цінних паперів №93/200722012 від 08.08.2012 та договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08.10.2012 з підстав порушення порядку обігу іноземних цінних паперів на території України, має бути доведено наявність такого обігу фізична поставка на територію України (для документарних цінних паперів) або облік в рамках національної депозитарної системи (для бездокументарних цінних паперів), що матеріалами справи не доведено. За таких обставин, встановлено, що підстави недійсності договору застави цінних паперів № 93/200722012 від 08.08.2012 та договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08.10.2012, передбачені ч. 1 ст. 203 ЦК України в контексті ч. 1 ст. 37 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 178 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про заставу" відсутні.

Вказане рішення є чинним (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016, постанова Вищого господарського суду України від 14.06.2016).

З огляду на норми ст. 35 ГПК України, якою встановлені підстави звільнення від доказування, зазначені вище обставини не потребують повторного доведення чи встановлення під час розгляду даної справи, на що вірно звернули увагу суди першої та апеляційної інстанцій.

До того ж, суди обґрунтовано виходили з того, що зроблена ПАТ АКБ "Львів" заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, дійсність якої оспорюється, є одностороннім правочином, тобто дією однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (ч.3 ст.202 ЦК України).

Суди мотивовано відхилили посилання позивача на те, що оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України. При цьому, судами вірно взято до уваги зміст ч.3 ст.35 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи та враховуючи обставини, встановлені у вищезазначеному судовому акті Господарського суду Львівської області у справі №914/3593/15, а також зміст ст.601 ЦК України (в редакції, яка діяла станом на час вчинення спірного правочину від 08.10.2012), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів, що вимоги ПАТ АКБ "Львів" при вчиненні даного правочину були зустрічними та однорідними, строк виконання їх настав, обмеження щодо здійснення такого зарахування, встановлені ст.602 ЦК України в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину до даного правочину не застосовуються.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що як місцевим, так і апеляційним господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.

Згідно з п. 1 ст. 111 9 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства при прийнятті судових рішень у даній справі не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ес Пі Бі ейч еф (SPB ht) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі №914/2787/15 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА