Постанова

від 30.11.2016 по справі 914/2787/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа № 914/2787/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І

суддів Орищин Г.В.

Костів Т.С.

за участю представників:

від позивача: Кулинич В.П.;

від відповідача 1: Туркевич Р.Ю., Жовнеренко Г.К.;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи : не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), Рейк'явік, Ісландія, б/н від 27.10.2016р. (вх. № 01-05/5173/16 від 03.11.16)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2016р.

у справі № 914/2787/15, суддя Щигельська О.І.

за позовом: Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), Рейк'явік, Ісландія

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку "Львів", м.Львів

до відповідача-2: Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.), Тортола, Британські Віргінські острови

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Приватне підприємство "Мієр", м.Радехів Львівської області

про: визнання недійсними договору застави цінних паперів, договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав), рішення про набуття прав за облігаціями, правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.10.2016р. в задоволенні позову Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) до Публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку "Львів", Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Приватне підприємство "Мієр" про визнання недійсними договору застави цінних паперів, договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав), рішення про набуття прав за облігаціями, правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог - відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 10.10.2016р. у справі № 914/2787/15, позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 27.10.2016р. (вх. № 01-05/5173/16 від 03.11.16), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області у даній справі скасувати, з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення у даній справі та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Скаржник вказує, що вчинення правочинів, якими обумовлено перехід до ПАТ АКБ «Львів» прав за облігаціями компанії SPB hf, суперечить положенням Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20. 11.1997 р. № 42, ч. 1 ст. 178 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про заставу». Також, апелянт зазначає, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин норми закону та підзаконного нормативного акту, в силу яких було встановлено, що такий об'єкт цивільних прав, як цінні папери іноземних емітентів, є обмеженим в обігу на території України. Вказує на те, що суд помилково не застосовує до спірних правовідносин, норми матеріального права, якою встановлено визначення поняття обігу цінних паперів, та з якої слідує зміст поняття обігу цінних паперів на території України, а саме внаслідок помилкового незастосування п. 11 ч. 1 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок». Крім цього, апелянт стверджує, що судом не встановлено те, що на території України мав місце обіг облігації Компанії SPB. Апелянт також зазначає, що висновки судів по інших справах, на які суд посилається, як на преюдеційний факт є правовими висновками і не встановлють преюдицію для даного рішення. Окрім того, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми ст. 20 ГПК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2016р. справу за апеляційною скаргою Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 21.11.2016р.

21.11.2016р. до суду прибули представники: позивача - Кулинич В.П., відповідача 1 -Туркевич Р.Ю. та Жовнеренко Г.К., від відповідача 2 та третьої особи - не з'явились.

Від відповідача-1 на адресу суду поступив нотаріально завірений лист з перекладом відповідача-2 в якому останній заявив, що справа № 914/2787/15 не може вплинути на права та обов'язки Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.) даний лист адресується для Господарського суду першої інстанції, а також для апеляційного господарського суду.

У зв'язку з перебуванням 21.11.2016р. судді Костів Т.С. у відпустці, судове засідання 21.11.2016р. не відбулось, про що відповідно до абз. 2 пп. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016р., було повідомлено представників сторін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 30.11.2016 р. з підстав зазначених у даній ухвалі та керуючись ст. 77, 86 ГПК України та п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Через канцелярію суду відповідачем 1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

21.11.2016р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просить витребувати від ПАТ АКБ «Львів» рішення про набуття ПАТ АКБ «Львів» 30 облігацій, емітованих компанією Ес Пі Бі ейч еф., номери бланків від № 2004121 до № 2004150 включно, яке було прийняте ПАТ АКБ «Львів», відповідно до Договору застави цінних паперів № 93/20072012 від 08.08.2012р. Окрім того, позивач подав ще одне клопотання про витребування доказів від 21.11.2016р., яким просить витребувати від ПАТ АКБ «Львів» наступні документи:

1. Акт прийому-передачі 30 облігацій, емітованих Компанією Ес Пі Бі ейч еф., номери бланків від № 2004121 до №2004150 включно, складений між Компанією Фалона Ентерпрайзис Інк. та ПАТ АКБ «Львів», відповідно до договору застави цінних паперів № 93/20072012 від 08.08.2012 р. та інші наявні у ПАТ АКБ «Львів» документи, які свідчать про вказану передачу облігацій.;

2. Виписку зберігача облігацій Компанії Ес Пі Бі ейч еф. про обмеження в обігу30 облігацій, емітованих Компанією Ес Пі Бі ейч еф., номери бланків від № 2004121 до №2004150 включно на підставі Договору застави цінних паперів № 93/20072012 від 08.08.2012 р. та інші наявні у ПАТ АКБ «Львів» документи щодо вказаного обмеження облігацій в обігу.

30.11.2016 р. на адресу суду від позивача надійшли пояснення з приводу повідомлення Фалони Ентерпрайзис Інк., в якому останній зазначив, що відповідач 2 обізнаний в існуванні провадження по даній справі, однак Компанія Фалона Ентерпрайзис Інк. вказує про те, що їй вручено повідомлення суду першої інстанції, а не апеляційної інстанції.

На адресу канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 30.11.2016 р., в якому позивач просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з не повідомленням усіх сторін належним чином.

30.11.2016 р. через канцелярію суду відповідачем 1 подано копію постанови Вищого господарського суду від 16.11.2016 р. у справі № 914/3593/15 для відома та для цілей ст. 35 ГПК України.

В судове засідання 30.11.2016 року прибули представники позивача та відповідача 1.

В судовому засіданні від 30.11.2016 року позивачем у справі подано заяву про відвід головуючого судді. Розглянувши заяву позивача про відвід колегії суддів, апеляційним судом відхилено її.

Щодо клопотань позивача про витребування доказів від 21.11.16р., в якому останній просить витребувати від ПАТ АКБ «Львів» 1.рішення про набуття ПАТ АКБ «Львів» 30 облігацій, емітованих компанією Ес Пі Бі ейч еф., номери бланків від № 2004121 до № 2004150 включно, яке було прийняте ПАТ АКБ «Львів», відповідно до Договору застави цінних паперів № 93/20072012 від 08.08.2012р. 2. Акт прийому-передачі 30 облігацій, емітованих Компанією Ес Пі Бі ейч еф., номери бланків від № 2004121 до №2004150 включно, складений між Компанією Фалона Ентерпрайзис Інк. та ПАТ АКБ «Львів», відповідно до договору застави цінних паперів № 93/20072012 від 08.08.2012 р. та інші наявні у ПАТ АКБ «Львів» документи, які свідчать про вказану передачу облігацій.;3. Виписку зберігача облігацій Компанії Ес Пі Бі ейч еф. про обмеження в обігу30 облігацій, емітованих Компанією Ес Пі Бі ейч еф., номери бланків від № 2004121 до №2004150 включно на підставі Договору застави цінних паперів № 93/20072012 від 08.08.2012 р. та інші наявні у ПАТ АКБ «Львів» документи щодо вказаного обмеження облігацій в обігу.

Розглянувши подані клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для їх задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Отже, в разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Зокрема, причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, або законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

Разом з тим, заявник має обґрунтувати необхідність витребування саме цього доказу, зазначити обставини, які цей доказ підтверджує, а також яке значення встановлення цих обставин має для розгляду справи по суті.

Водночас, зі змісту клопотань від 21.11.2016 р. щодо витребування від ПАТ АКБ «Львів» 1.рішення про набуття ПАТ АКБ «Львів» 30 облігацій, емітованих компанією Ес Пі Бі ейч еф., номери бланків від № 2004121 до № 2004150 включно, яке було прийняте ПАТ АКБ «Львів», відповідно до Договору застави цінних паперів № 93/20072012 від 08.08.2012р. не вбачається, підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу.

Окрім того, в силу положень ст. 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або третьою особою при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України "Про інформацію" , банківська таємниця відноситься до інформації з обмеженим доступом і є конфіденційною інформацією.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, за рішенням суду, а отже має відповідати певному порядку розкриття банківської таємниці.

Відповідно до приписів ст. 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Згідно ст.1 Закону України "Про банки і банківську діяльність", цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

З огляду на те, що прийняття такого рішення банку передбачено умовами договору застави цінних паперів №93/200722012 від 08.08.2012р., укладеного між ПАТ АКБ "Львів" та Фалона Ентерпрайзис Інк, і відноситься до банківської таємниці, що визнає і сам позивач у заявленому клопотанні, а також на відсутність письмового дозволу відповідної юридичної особи чи рішення суду, якими б було надано дозвіл на розкриття такої банківської таємниці, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

З аналізу наведеної статті вбачається, що при поданні клопотання про витребування доказів сторона повинна конкретно зазначити який доказ витребовується, зокрема, клопотання повинно містити посилання на дату прийняття документу, особу яка його видала та назву документа.

Разом з цим, подане позивачем клопотання таких посилань не містить, при цьому лише зазначено про необхідність витребувати акт прийому-передачі 30 облігацій, емітованих Компанією Ес Пі Бі ейч еф., номери бланків від № 2004121 до №2004150 включно, складений між Компанією Фалона Ентерпрайзис Інк. та ПАТ АКБ «Львів», відповідно до договору застави цінних паперів № 93/20072012 від 08.08.2012 р. та інші наявні у ПАТ АКБ «Львів» документи, які свідчать про вказану передачу облігацій.; та виписку зберігача облігацій Компанії Ес Пі Бі ейч еф. про обмеження в обігу30 облігацій, емітованих Компанією Ес Пі Бі ейч еф., номери бланків від № 2004121 до №2004150 включно на підставі Договору застави цінних паперів № 93/20072012 від 08.08.2012 р. та інші наявні у ПАТ АКБ «Львів» документи щодо вказаного обмеження облігацій в обігу.

Таким чином, зважаючи на відсутність інформації стосовно доказів, які просить витребувати позивач, а також відсутність достовірної інформації про наявність в банків вищезазначених доказів, суд апеляційної інстанції не вважає за можливе витребувати у вказаних осіб наведені у клопотанні документи, з огляду на абстрактність їх опису.

Розглянувши клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з огляду на те, що представник скаржника Кулинич В.П. був присутнім в судовому засіданні 30.11.2016, надав суду усні пояснення по суті спору та підтримав доводи апеляційної скарги.

Згідно з п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Нез'явлення в судове засідання інших сторін не перешкоджає та не унеможливлює розгляду справи. Слід також зазначити, що суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою явку представників учасників судового процесу в судові засідання.

Відповідач 2 в судове засідання від 30.11.2016 року не з'явився.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 р. справу за апеляційною скаргою Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 21.11.2016р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 30.11.2016 р. з підстав зазначених у даній ухвалі та керуючись ст. 77, 86 ГПК України та п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Дані ухвали були направлені на адресу Фалона Ентерпрайзис (Pasea Estate, P.O. Box 958. Road Town. Tortol, VG 1110, British Virgin Island).

Як зазначено у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. відповідно до п. 3.9.1 вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом ст. 64 ГПК України зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 2.6.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з п. 2.6.15 вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонами судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Львівського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Оскільки місцезнаходженням відповідача-2 - Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.) є Тортола, Британські Віргінські острови, з метою повідомлення його про розгляд справи необхідно звернутися до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

Однак, колегія суддів вбачає за необхідне даний розгляд справи проводити без представника відповідача -2, враховуючи те, що уповноважений представник Фалона Ентерпрайзис Інк надіслав лист адресований для Господарському суду першої інстанції, а також для апеляційного господарського суду, що його права та обов'язки оскаржуваним рішенням не порушені, тобто даний лист підтверджує обізнаність відповідача - 2 у розгляді даної справи, а також свідомого повідомлення про розгляд даної справи і в апеляційному порядку, оскільки даний лист був скерований на адресу Львівського апеляційного господарського суду.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 явки представника в судовому засіданні 30.11.2016р. не забезпечено. Із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Приватне підприємство "Мієр" (код ЄДРПОУ 13823275) припинено, про що 17.12.2015р. внесено відповідний запис за №14051170039000708.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 30.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі договору застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року, договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року, рішення ПАТ АКБ "Львів" про набуття останнім прав за 30 (тридцятьма облігаціями) (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційним банком "Львів" набуло права вимоги до Компанії Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) (Компанія SPB; позивач по справі) за вказаними облігаціями (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно).

Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком "Львів" (відповідач по справі) заявою про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 08.10.2012р., вчиненою на підставі ст.601 ЦК України, повідомлено Компанію Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) (Компанія SPB; позивач по справі) про часткове зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, що виникли із:

- вимог ПАТ АКБ "Львів", як кредитора за зобов'язаннями щодо погашення 30 облігацій, що були емітовані Ес Пі Бі ейчеф (SPB hf.) (колишній Айсбанк хф.), як боржника за цими зобовязаннями (тут і надалі Зобовязання-1);

- вимог Ес Пі Бі ейчеф (SPB hf.), як кредитора за зобов'язаннями щодо виплати коштів за депозитними договорами №№ 243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В, укладеними з ПАТ АКБ "Львів", як боржника за цими зобов'язаннями (тут і надалі Зобовязання-2).

За цим ПАТ АКБ "Львів" посилається щодо Зобовязання-1: на Облігації у кількості 30 одиниць (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), право усіх грошових вимог за якими належить ПАТ АКБ "Львів"; щодо Зобовязання-2: на договори про депозитний вклад нерезидента №№ 243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В з усіма додатками до них, укладеними з ПАТ АКБ "Львів", право грошових вимог за якими належали Ес Пі Бі ейч еф.

Господарським судом Львівської області розглянуто справу №5015/4165/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", м. Львів до Ес Пі Бі ейчеф (SPB hf.), Ісландія, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.), Британські Віргінські Острови, про стягнення 3709284,40 Євро (38169278,31 грн.). Як зазначено в ухвалі суду від 25.03.13р., якою завершено судовий розгляд зазначеної справи і яка сторонами не оскаржувалась, при розгляді справи судом встановлено:

" 01.12.2004р. SPB hf. (стара назва - Icebank hf.) емітовані боргові зобов'язання індексованої ціни із встановленням річної відсоткової ставки боргу та строком погашення 01.12.2011 р.. Строк сплати коштів по облігаціях (борговим зобов'язанням) настав 01.12.2011 р., однак, такі оплачені не були. Продавці облігацій листами від 09.09.2009 р. подали претензію на суму 440265853 ісландські крони, яка була визнана боржником в сумі 428343882 ісландські крони (без врахування судових втрат). Ці вимоги були включені в реєстр заявлених претензій.

У відповідності до договорів купівлі-продажу претензії щодо SPB hf. від 07.06.2012 р., укладених між Пенсійним фондом державних службовців, відділи А, Б, Пенсійним фондом медсестер (продавці) реєстраційні №№ 430269-4889, 430269-6669, 550197-3409 та Фалона Ентерпразис Інк., остання придбала претензії (претензії, які продавець подав на майно боржника - SPB hf. на основі облігацій), а покупець зобов'язався сплатити кошти в результаті розгляду питання про претензію. Усі зобов'язання боржника щодо претензій передані покупцю (п. 2.4.) і право на претензію переходить в день укладення договору (п. 4.1.). При цьому, на звороті боргових зобов'язань зазначено про факт відчуження претензій відповідно до цих облігацій на користь Фалона Ентерпрайзис Інк. Письмовим свідченням під присягою та висновком експерта Повіреного у Верховному Суді та магістра права Гелгі Сігурдссона підтверджується законність відчуження зазначених претензій Фалоні Ентерпрайзис Інк., беззаперечність володіння нею вказаним майном та сума претензії станом на дату висновку - 594963343 ісландських крон, з яких 300000000 - основний борг, 186759142 - індекс споживчих цін, 58821185 - сума відсоткової ставки на 01.12.2008р.

08.08.2012р. між ПАТ АКБ Львів (заставодержатель) та Фалона Ентерпразис Інк. (заставодавець) був укладений договір застави цінних паперів №93/20072012, який укладено в часткове забезпечення виконання приватним підприємством "Мієр" (боржник) зобов'язань перед заставодержателем за договором про порядок виконання кредитних зобов'язань, укладеного 30.07.2012 р. між заставодержателем та ПП "Мієр", а саме в частині щодо сплати ПП "Мієр" до 13.08.2012 р. 4000000 грн. (п. 1.1.). В забезпечення виконання зобов'язань боржника заставодавець передає заставодержателю в заставу цінні папери (включаючи без обмеження усі та будь-які права вимоги за ними) облігації SPB hf. (стара назва - Icebank hf.) у кількості 30 шт. номінальною вартістю 10000000 ісландських крон на загальну суму 300000000 ісландських крон, які належать заставодавцю на підставі договорів купівлі-продажу від 07.06.2012 р., укладених між заставодавцем та Пенсійним фондом медсестер №№430269-4889, 430269-6669, 550197-3409 (п. 1.2.). Застава здійснюється за угодою сторін та не повинна здійснюватись шляхом індосаменту (п. 1.7.). Для цілей договору під терміном облігації розуміється також право грошової вимоги за цими цінними паперами включаючи без обмеження право на отримання усіх передбачених випуском цих облігацій платежів (п. 1.8.). 08.10.2012 р. між тими ж сторонами був укладений договір про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав), яким сторони засвідчили правомірність набуття ПАТ АКБ "Львів" права власності на зазначені облігації на підставі вказаного договору застави. Зазначеним підтверджується посилання на законність набуття ПАТ АКБ "Львів" права вимоги до відповідача".

Окрім цього, встановлено, що між ПАТ АКБ "Львів" (банк) та Оранж Інтернешнл Інвестментс (ЮК) Лімітед (первісний вкладник) та SPB hf. (новий вкладник) були укладені додатки до договорів про депозитний вклад нерезидента №№243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В, згідно із якими договори про депозитний вклад нерезидента були викладені у новій редакції із зазначенням того, що вони укладаються лише між банком та SPB hf. як вкладником і за якими банк відкриває вкладнику депозитний рахунок у гривнях на відповідний строк. Відсоткова ставка визначена в п. 2.1. договорів. Зобов'язання банку по поверненню депозитних коштів може наступити раніше вказаного строку за ініціативою вкладника та згодою банку, або за ініціативою банку, або у випадку існування інших невиконаних між сторонами зобов'язань. У разі ініціювання банком дострокового повернення депозитних коштів, банк зобов'язаний без попереднього повідомлення вкладника повернути йому депозитні кошти протягом двох днів з моменту прийняття відповідного рішення, якщо інше не передбачено цим договором. У випадку наявності інших невиконаних між сторонами зобов'язань, строк виконання яких настав, повернення банком грошових коштів здійснюється з урахуванням розміру таких невиконаних зобов'язань (п. 1.4.).

Строк виконання за договорами №№243/11-В, 244/11-В, 251/11-В настав 03.10.2012 р. у зв'язку із закінченням терміну розміщення вкладу, а за рештою договорів - 03.10.2012 р. згідно п. 1.4. договорів.

Згідно поданого позивачем конкретизованого розрахунку, сума зобов'язання ПАТ АКБ "Львів" щодо повернення відповідачу суми депозитів та сплати нарахованих відсотків за депозитами з врахуванням сплаченого податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, що існували до моменту часткового зарахування зустрічних однорідних вимог, становила загальну суму еквівалентну 30077067,12грн.

Все вищезазначене відображено в ухвалі господарського суду Львівської області від 25.03.2013р. по справі №5015/4165/12, якою припинено провадження по справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, відповідно до якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Як вбачається з матеріалів справи, зазначена ухвала, винесення якої є процесуальною формою закінчення провадження по справі, набрала законної сили в день її винесення та сторонами не оскаржувалась. Як вбачається із вказаної ухвали, підставою для припинення провадження у вказаній справі стало те, що 19 жовтня 2012 року, тобто в процесі розгляду вказаної господарської справи, відбулось правомірне зарахування частини зустрічних однорідних вимог ПАТ АКБ "Львів" та компанією SPB hf. в порядку статті 601 Цивільного кодексу України всього на суму 2922884,60 Євро (що еквівалентно 30077067,12грн.). Таке зарахування та припинення зустрічних зобов'язань, як зазначено в ухвалі, SPB hf. не заперечувалось.

Аналогічних висновків дійшли суди і при розгляді господарської справи №914/3593/15 щодо недійсності правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог з підстав його невідповідності імперативним положенням законодавства республіки Ісландія про банкрутство.

Водночас, з посиланням на пункт 1.3 Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні, затвердженого Рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 20 листопада 1997 року №42 та пункт 11 частини статті 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" в контексті статей 178, 203, 215, Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 37 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", вважаючи, що правочин про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, договір застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року, договір про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року, рішення ПАТ АКБ "Львів" про набуття останнім прав за 30 (тридцятьма облігаціями) (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), є недійсними відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України, Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) звернулось до господарського суду Львівської області із позовною заявою про визнання недійсними вказаних правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ АКБ "Львів" та компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), а саме: вимог ПАТ АКБ "Львів", як кредитора за зобов'язаннями щодо погашення 30 облігацій (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) (колишній Айсбанк хф.) з вимогами компанії Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), як кредитора за зобов'язаннями щодо виплати коштів за депозитними договорами №№243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11,248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В; договору застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року; договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року; рішення ПАТ АКБ "Львів" про набуття останнім прав за 30 (тридцятьма облігаціями) (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підстави припинення зобов'язання наведено у ст.598 ЦК України, у якій, зокрема, зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1). Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається (ч.4).

Зокрема, відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Враховуючи дану норму, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, зроблена ПАТ АКБ «Львів» є правочином.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. (ст.203 ЦК України).

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У п.п. 2.1, 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як на підстави визнання правочинів недійсними, позивач посилається на те, що вказані правочини, направлені на зарахування вимог Компанії SPB до ПАТ АКБ "Львів", становлять обіг іноземних цінних паперів на території України та суперечать встановленому в Україні порядку обігу цінних паперів, емітованих нерезидентом, з огляду на існуючий в Україні особливий порядок такого обігу. На думку позивача, оскільки обіг таких цінних паперів на території України не був дозволений Національною Комісією з цінних паперів та фондового ринку, відчуження таких цінних паперів (а відповідно і їх набуття відповідачем), а також проведення відповідного зарахування зустрічних однорідних вимог, було неможливим. Відповідно, на думку позивача, правочини, спрямовані на набуття відповідачем облігацій є недійсними, також недійсним є і проведене відповідачем зарахування. Окрім того, стверджує, що суд помилково не застосовує до спірних правовідносин, норми матеріального права, якою встановлено визначення поняття обігу цінних паперів, та з якої слідує зміст поняття обігу цінних паперів на території України, а саме внаслідок помилкового незастосування п. 11 ч. 1 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок». Крім цього, апелянт стверджує, що судом не встановлено те, що на території України мав місце обіг облігації Компанії SPB.

Як уже було встановлено судом, між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком "Львів" та Компанії Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) було укладено декілька правочинів, а саме: договір застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року; договір про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року; рішення ПАТ АКБ "Львів" про набуття останнім прав за 30 (тридцятьма облігаціями) (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.). Дані правочина оспорються позивачем, який вважає їх недійсними.

Щодо вищенаведених правочинів, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з ст. 178 Цивільного кодексу України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. В свою чергу, припис частини 2 статті 4 Закону України "Про заставу" вказує, що предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Посилаючись на припис статті 178 ЦК України, позивач аргументує недійсність спірних правочинів тим, що через недотримання відповідачами спеціального порядку обігу облігацій відповідні правочини є недійсними.

Однак, зміст ч.2 статті 178 ЦК України вказує на те, що види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Крім того, позивачем не наведено припису закону, яким би відповідні облігації вилучались з обороту, обмежувався їх оборот чи запроваджувалась заборона їх відчуження або звернення на них стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Національна Комісія з цінних паперів та фондового ринку в своєму листі № 12/03/8557/НК від 23 квітня 2015 року (абз.9 ст.1), адресованому представникам позивача вказувала, що законодавством не встановлено обмежень щодо можливості цінних паперів емітента-нерезидента бути предметом застави. В іншому своєму листі №12/03/6623/НК від 31 березня 2015 року на адресу представників позивача Національна Комісія з цінних паперів та фондового ринку вказувала, що виходячи з вищезазначеного, цінні папери, емітентом яких є нерезидент, можуть бути предметом застави відповідно до чинного законодавства України.

3а змістом частини 3 статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», «цінні папери за формою існування поділяються на документарні та без документарні». Іншими словами, будь-який цінний папір, це або фізичний об'єкт, або електронний запис.

Частини 2 статті 4 Закону України «Про депозитарну систему України», встановлено наступне, що «набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку , У системі депозитарного обліку реєструються обмеження прав на цінні папери. У системі депозитарного обліку можуть реєструватися обмеження прав за цінними паперами у випадках та в порядку, встановлених Комісією».

Тобто, правочин щодо переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами є обігом цінних паперів як таким. Проте, з огляду на специфічний порядок здійснення обігу цінних паперів та прав за ними в розумінні правил Закону України «Про депозитарну систему України» такий обіг цінних паперів становитиме обіг саме на території України лише за умови їх обліку в рамках національної депозитарної системи (для цінних паперів всіх видів) та фізичної поставки на територію України (для документарних цінних паперів). За відсутності наведеної кваліфікуючої ознаки, тобто фіксації відповідних фактів в рамках національної депозитарної системи України, висновки про обіг відповідних цінних паперів чи прав за ними на території України не ґрунтувалися би на фактичних обставинах та були б безпідставними.

В свою чергу, за загальним правилом сторони договору вільні у виборі права договору (Закон України «Про міжнародне приватне право») та місця фактичного документального оформлення договору, і такий вільний вибір права сторонами не визначатиме фактичної території обігу тих чи інших цінних паперів (чи будь-якого іншого об'єкту цивільних праз).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності доказів обліку відповідних облігацій чи прав за ними в рамках національної депозитарної системи чи їх фізичної поставки на територію України, висновок про наявність обігу облігацій SPB hf. на території України є безпідставним. Наявність відповідних кваліфікуючих ознак позивачем при розгляді даної справи не доведено.

Крім того, необхідно також зазначити, що господарським судом Львівської області розглядалась справа №914/3594/15 за позовом Ес Пі Бі ейчеф (SPB hf.) (Ісландія) до ПАТ АКБ "Львів" (Україна) про стягнення 2 393 059,12 доларів США та 19 754 979,46 гривень за депозитними договорами №№ 243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В. Як було встановлено судами при розгляді вказаної справи, підставою позову в такій справі була недійсність правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ АКБ "Львів" та компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), а саме: вимог ПАТ АКБ "Львів", як кредитора за зобов'язаннями щодо погашення 30 облігацій (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) (колишній Айсбанк хф.) з вимогами компанії Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), як кредитора за зобов'язаннями щодо виплати коштів за депозитними договорами №№243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11,248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В; договору застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року; договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року; рішення ПАТ АКБ "Львів" про набуття останнім прав за 30 (тридцятьма облігаціями) (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.). Така недійсність обумовлювалась позивачем саме невідповідністю вказаних правочинів п.1.3 Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 листопада 1997р. № 42, ч.1 ст.37 Закону України "Про заставу" та ст. 601 ЦК України), що в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання недійсними таких правочинів. Тобто, підстава позову у справі №914/3594/15 є тотожною підставі позову у даній справі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 грудня 2015 року у вказаній справі №914/3594/15 встановлено, що: "вказуючи на недійсність оспорюваних правочинів, позивач обумовлював свої вимоги порушенням правил обігу облігацій на території України. В той же час, правочин щодо переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами становитиме обіг цінних паперів на території України лише за умови їх фізичної поставки на територію України (для документарних цінних паперів) або обліку в рамках національної депозитарної системи (для бездокументарних цінних паперів). За відсутності наведеної кваліфікуючої ознаки висновки про обіг відповідних цінних паперів на території України є безпідставними. В свою чергу, сторони договору вільні у виборі права договору (Закон України "Про міжнародне приватне право") та місця фактичного документального оформлення договору, і такий вільний вибір сторін не визначатиме фактичної території обігу тих чи інших цінних паперів. В силу припису статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно, заявляючи про недійсність договору застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року та договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року з підстав порушення порядку обігу іноземних цінних паперів на території України, позивач повинен був довести наявність такого обігу фізична поставка на територію України (для документарних цінних паперів) або облік в рамках національної депозитарної системи (для бездокументарних цінних паперів), що позивачем зроблено не було. За таких обставин, судом встановлено, що підстави недійсності договору застави цінних паперів № 93/200722012 від 08 серпня 2012 року та договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав) від 08 жовтня 2012 року, передбачені ч. 1 статті 203 ЦК України в контексті ч. 1 ст. 37 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", статті 178 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про заставу" відсутні".

Вищенаведене рішення переглядалося в апеляційному та касаційному порядку та залишене без змін.

Відповідно, з огляду на припис ч.3 ст. 35 ГПК України, зазначені обставини не потребують повторного доведення чи встановлення під час розгляду даної господарської справи №914/2787/15.

Також необхідно зазначити, що зроблена ПАТ АКБ "Львів" заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, дійсність якої оспорюється, є одностороннім правочином, тобто дією однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (ч.3 ст.202 ЦК України).

Окрім того, посилання позивача на те, що оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України, при правовій оцінці такого правочину судом вірно взято до уваги зміст ч.3 ст.35 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи, обставини, встановлені ухвалою господарського суду Львівської області від 25.03.2013р. по справі №5015/4165/12, а також рішенням господарського суду Львівської області від 11 грудня 2015 року у справі №914/3593/15, зміст норми ст.601 ЦК України (в редакції від 02.10.12р., що діяла станом на час вчинення спірного правочину 08.10.12р.) і таким чином зроблено висновок, що вимоги ПАТ АКБ "Львів" при вчиненні спірного правочину були зустрічними та однорідними, строк виконання їх настав, обмеження щодо здійснення такого зарахування, встановлені ст.602 ЦК України в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину (не допускалось зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; та в інших випадках, встановлених договором або законом) до даного правочину не застосовуються. При цьому, судом враховано роз'яснення Вищого господарського суду України, надане у абз.3 п.п.2.6 п.2 постанови Пленуму №6 у редакції постанови від 10.07.14р. щодо преюдиціального значення саме обставин, встановлених судовим рішенням (в т.ч. в їх мотивувальній частині), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Щодо посилання апелянта про те, що висновки судів по інших справах, на які суд посилається, як на преюдеційний факт є правовими висновками і не встановлють преюдицію для даного рішення, колегія суддів вважає такі посилання апелянта безпідставними, враховуючи наступне:

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.2.6 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26 грудня 2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з огляду на встановлену судом при розгляді даної справи відсутність ознак недійсності оспорюваних правочинів не заслуговують також на увагу і доводи позивача щодо решти позовних вимог, як безпідставні.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції положень ст. 20 ГПК України щодо розгляду заяви про відвід судді з підстав викладених в ухвалах господарського суду Львівської області.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції також не вбачає порушень судом першої інстанції положень ст. 38 ГПК України, з підстав, які уже були вищенаведені.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,-

п о с т а н о в и в:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2016 року в справі за номером 914/2787/15 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), Рейк'явік, Ісландія, б/н від 27.10.2016р. (вх. № 01-05/5173/16 від 03.11.16) залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений 06.12.2016 року.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Орищин Г.В.

Суддя Костів Т.С.