Рішення

від 10.10.2016 по справі 922/5140/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2016 р.Справа № 922/5140/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк", м. Київ до Дочірнього підприємства "Українські інвестиції" Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Старекс ентерпрайзиз лімітед", м. Харків 3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрохімхолдинг", м. Київ про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 25.04.2016 року.

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю від 15.08.2016 року.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдінг") - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Златобанк", звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до Дочірнього підприємства "Українські інвестиції" Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Старекс ентерпрайзиз лімітед" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою суду від 03.11.2015 р. провадження по справі зупинено, призначено судову оціночно-будівельну експертизу та матеріали справи направлені до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_4.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2015 р. провадження по справі було поновлено у зв`язку з тим, що 15.12.2015 р. до суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_4 повернулись матеріали справи разом з клопотанням судового експерта про забезпечення обстеження та призначено її до розгляду на 21.12.2015 р.

Ухвалою суду від 21.12.2015 р. було зупинено провадження по справі.

08.08.2016 р. до суду повернулись матеріали справи разом з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 11281 від 29.07.2016 р.

Ухвалою суду від 10.08.2016 р. провадження по справі було поновлено та її розгляд призначено на 29.08.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2016 року розгляд справи було відкладено на 13.09.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 09.09.2016 року позивач надав клопотання (вх. № 1780, електронною поштою), в якому просить суд провести судове засідання без участі представника позивача та зазначив, що ПАТ "Златобанк" підтримує позов в повному обсязі.

Розпорядженням голови господарського суду Харківської області від 12.09.2016 року справу № 922/5140/16 було призначено до повторного автоматизованого розподілу, у зв`язку із перебуванням судді Мамалуя О.О. у відпустці

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2016 року справу № 922/5140/16 було призначено до розгляду судді Добрелі Н.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2016 року розгляд справи було відкладено на 26.09.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2016 року розгляд справи було відкладено на 10.10.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 07.10.2016 року від позивача надійшли пояснення (вх. № 33015) з додатками по справі.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.10.2016 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 33103) з додатками по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 10.10.2016 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.10.2016 року проти позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Третя особа в призначене судове засідання 10.10.2016 року не з`явилась, документів, витребуваних судом, не надала. Причини неявки суду не повідомила, про місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося до суду.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

13 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (позивач) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агрохімхолдинг (позичальник, третя особа) було укладено Кредитний договір № 226/1/13-КLMV та додаткові угоди до нього.

Згідно п.1.1 Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит, а Позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути Кредит, сплатити Проценти за користування Кредитом та виконати інші умови Кредитного Договору.

Згідно п.1.2 Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредитні кошти у наступних валютах: у гривні та/або доларах США у формі відкриття відкличної Кредитної лінії, в межах Максимального Ліміту Заборгованості, визначеного цим Кредитним Договором. Базовою валютою є гривня. Кредит може надаватися Траншами у будь-якій валюті зазначеній в Кредитному договорі.

Згідно п. 1.2.1. Кредитного договору Кредит надається для поповнення обігових коштів.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору Максимальний Ліміт Заборгованості за Кредитною лінією становить 21 000 000 (двадцять один мільйон) доларів США 00 центів.

Згідно п. 1.4 Кредитного договору кінцева дата повернення Кредиту: не пізніше 12 серпня 2014 року включно.

Відповідно до п.1.5. Кредитного договору за користування Кредитом Позичальником сплачується Проценти у вигляді фіксованої Процентної ставки, розмір встановлюється у наступних розмірах:

-20 % річних за користування Кредитними коштами у гривні;

- 10% річних за користування Кредитними коштами у дол. США.

Згідно п. 3.4.2. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний Сплачувати Проценти/Комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим Кредитним Договором, згідно з умовами Кредитного Договору.

Згідно п. 3.4.3. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний Повернути Кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим Кредитним Договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких Банк має право вимагати дострокового повернення Кредиту, в тому числі у випадку настання Несприятливих обставин/подій.

Згідно пункту 3.1.4 Кредитного договору Кредитодавець має право: Відмовитися від подальшого кредитування Позичальника за цим Кредитним Договором частково або в повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих Кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення), сплати Процентів за весь строк користування Кредитними коштами та неустойки/штрафів (за їх наявності) у разі настання та/або існування хоча б однієї з таких обставин:

- у випадку одноразового порушення Позичальником будь-якого з Боргових Зобов'язань, в будь-якій їх частині, наявності/виникнення Випадку невиконання умов.

Згідно п. 3.4.4. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний Безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні Банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов Кредитного Договору.

Згідно п. 2.2.1. Кредитного договору Повернення Кредитних коштів здійснюється на Рахунок для оплати Боргових Зобов'язань та Процентів.

Згідно пунктів 2.4, 2.5, 2.6. 2.6.1 Кредитного договору Сплата Процентів здійснюється за фактичний строк користування Кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік та місяць, рівні календарній кількості днів День повернення Кредиту до розрахунку не приймається.

Позичальник самостійно сплачує (перераховує) Проценти на Рахунок для оплати Боргових Зобов'язань та Процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування Процентів.

Проценти за останній місяць користування Кредитом сплачуються в Кінцеву дату повернення Кредиту.

Якщо останній день повернення Кредиту та/або сплати Процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то Позичальник має право повернути Кредит та/або сплатити Проценти наступного робочого дня.

25.09.2013 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №1 до Кредитного договору.

06.11.2013 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №2 до Кредитного договору.

25.12.2013 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №3 до Кредитного договору, за умовами якого сторони домовились викласти п.1.3. Кредитного договору у новій редакції. Сторонами, зокрема, було передбачено, що Максимальний Ліміт Заборгованості за Кредитною лінією становить 38 485 000 (тридцять всім мільйонів чотириста вісімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

24.01.2014 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №5 до Кредитного договору.

31.03.2014 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №6 до Кредитного договору.

15.04.2014 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №7 до Кредитного договору.

10.06.2014 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №8 до Кредитного договору.

07.07.2014 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №9 до Кредитного договору.

12.08.2014 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №10 до Кредитного договору.

31.10.2014 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №11 до Кредитного договору.

08.12.2014 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №12 до Кредитного договору.

22.12.2014 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №13 до Кредитного договору.

08.01.2015 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №14 до Кредитного договору.

30.01.2015 між ПАТ "Златобанк" та третьою особою було укладено Договір про внесення змін №15 до Кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором не сплачуючи проценти за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим станом на 02.07.2015 року у нього утворилась заборгованість в сумі 31387402,46 грн., з яких:

- заборгованість за основним боргом (кредитом) в сумі 28701549,85 грн.;

- заборгованість за процентами в сумі 2433100,24 грн.;

- заборгованість по сплаті пені в сумі 247752,37 грн.;

- штраф за неналежне виконання зобов`язань в сумі 5000,00 грн.

Як зазначає позивач, загальна сума заборгованості позичальника перед позивачем станом на 12.08.2015 року становить 31387402,46 грн.

Для забезпечення виконання Кредитного договору, 25 грудня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Златобанк" та Дочірнє підприємство "Українські інвестиції" Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Старекс Ентерпрайзиз Лімітед" (відповідач, Іпотекодавець) уклали Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 25.12.2013 р. і зареєстрований в реєстрі за № 1463 та Договір про внесення змін до нього, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 20.08.2014 р. і зареєстрований в реєстрі за № 739.

Згідно п.1.2. пп. 1.2.1 Договору іпотеки предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №2-1-:-2-16 в літ. А-5 загальною площею 354,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, будинок, 49.

Статтями 546, 575 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно п. 5.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадках невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання, або порушення порядку їх виконання, та інших випадках, передбачених основним зобов`язанням, цим договором та/або чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодавця.

Пункт 6 договору іпотеки не містить застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» , у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки. від 15.12.2005 ).

Як свідчать матеріали справи, 17.03.2015 року позивачем було надіслано на адресу позичальника лист-попередження за вих. № 537, в якому зазначено про порушення останнім умов кредитного договору щодо прострочення оплати платежів.

Вищезазначену вимогу було отримано позичальником, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 102, том 1).

В матеріалах справи наявний звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-1-:-2-16 в літ. А-5 загальною площею 354,1 кв.м., що є власністю ДП Українські інвестиції Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Старекс Ентерпрайзиз Лімітед та знаходиться за адресою: м. Харків, вул.. Сумська, будинок 49.

Як вбачається із висновку, наданого суб`єктом оціночної діяльності, ринкова вартість майна - нежитлової нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-1-:-2-16 в літ. А-5 загальною площею 354,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул.. Сумська, будинок 49 та знаходиться у власності ДП Українські інвестиції Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Старекс Ентерпрайзиз Лімітед , станом на 12 жовтня 2015 року становитьз ПДВ: 4690100,00 грн. (без ПДВ 3908416,67).

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи № 11281 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл. проф.. ОСОБА_4 від 29.07.2016 року, в якому зазначено, що ринкова вартість майна - нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-1-:-2-16 в літ. А-5 загальною площею 354,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, будинок 49 та знаходиться у власності ДП Українські інвестиції Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Старекс Ентерпрайзиз Лімітед станом на липень 2016 року без урахування ПДВ складає 6940600,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитними коштами у гривні становить 20% річних, а за користування коштами у дол. США становить 10% річних.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник, в порушення домовленості сторін кредит не повернув, відсотки за користування ним не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, позичальник визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року.

Проте в матеріалах справи наявна постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року по справі № 910/23086/15 за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Златобанк" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрохімхолдинг" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року.

Вищезазначеною постановою стягнуто з ТОВ "Торговий Дім "Агрохімхолдинг" на користь ТОВ "Златобанк" 28701549,85 грн. заборгованості за кредитом, 1565714,15 грн. заборгованості за процентами, 233868,05 грн. пені, 5000,00 грн. штрафу.

Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже в даному випадку суму заборгованості за цим же періодом та за кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року вже було встановлено Київським апеляційним господарським судом в розмірі 30506132,05 грн.

Враховуючи викладені обставини та приймаючи до уваги вищезазначену постанову, суд дійшов висновку, що заборгованість ТОВ "Торговий Дім "Агрохімхолдинг" перед ТОВ "Златобанк" за кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року становить: 28701549,85 грн. заборгованості за кредитом, 1565714,15 грн. заборгованості за процентами, 233868,05 грн. пені, 5000,00 грн. штрафу.

Щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення та визнання за іпотекодержателем ПАТ "Златобанк" права власності на предмет іпотеки, суд зазначає наступне.

В даному випадку позовні вимоги ПАТ "Златобанк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання за іпотекодержателем ПАТ "Златобанк" права власності на предмет іпотеки є взаємопов`язаними та направлені на один предмет захисту.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» , у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 Цивільного кодексу України.

Відповідач в свою чергу заперечує проти позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності з посиланням на п. 4.8.1 договору.

Проте суд не погоджується із запереченнями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.4.3 договору іпотеки, позичальник має право звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі достроково, у випадках, передбачених кредитним договором та/або цим договором, обравши на свій розсуд спосіб звернення стягнення.

Пунктом 4.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадках невиконання та/або неналежного виконання основного зобов`язання та в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням, а також у разі невиконання/неналежного виконання іпотекожавцем зобов`язань, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.

Положення частини першої цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 4.8.1 договору іпотеки сторони цього договору дійшли згоди, що це застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно зі ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" за своїми правовими наслідками для сторін є повним укладеним договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, зокрема шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору у порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ "Про іпотеку".

Відповідно до п. 4.8.2 договору іпотеки, положення п. 4.8 цього договору застосовуються у разі, якщо іпотекодержатель прийме рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Тобто з умов, укладеного між сторонами договору, вбачається, що набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору можливе за вибором самого позивача та не містить застережень щодо погодження зі сторони відповідача.

Щодо посилань відповідача на постанову Верховного суду України від 30.03.2016 року по справі № 6-185цс15, суд зазначає наступне.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що предметом розгляду справи був іпотечний договір від 24.12.2007 року, умовами якого було передбачено надання згоди іпотекодавця на передачу у власність іпотекодержателя предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

В той час, як умови договору іпотеки по даній справі не передбачають таких застережень та встановлюють можливість іпотекодержателя на набуття права власності як у позасудовому порядку, так і зі рішенням суду.

Відповідно до п. 7.1-7.3 Іпотечного договору, у випадку не виконання та/або неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором та цим договором, а також у інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України, Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і тому згідно з п. 7.2 Іпотечного договору, Банк, як Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі:

- рішення суду;

- виконавчого напису нотаріуса;

- переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» та умовами цього договору;

- продажу Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» , за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Судом встановлено, на момент звернення з даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором № № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року позикодавцем не погашена.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між відповідачем та позивачем було укладено іпотечний договір від 05.12.2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 1463 та Договір про внесення змін до нього, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 20.08.2014 р. і зареєстрований в реєстрі за № 739 ( надалі - іпотечний договір ).

Згідно п.1.2. пп. 1.2.1 Договору іпотеки предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №2-1-:-2-16 в літ. А-5 загальною площею 354,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, будинок, 49.

Відповідно до умов іпотечного договору, відповідач передав в заставу позивачу наступне нерухоме майно, яке належить йому на праві власності: нежитлові приміщення 1-го поверху №2-1-:-2-16 в літ. А-5 загальною площею 354,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, будинок, 49.

Частина 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» , за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

В зв'язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов'язань відповідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку » та п.п. 7.1-7.3 іпотечного договору банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у судових засіданнях, позивачем відповідно до положень статей 33, 35 Закону України «Про іпотеку» , в зв'язку з порушенням боржником основного зобов'язання, було надіслано на адресу іпотекодавця лист-вимогу щодо погашення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку про, те що позивачем було дотримано вимог ч.1 ст. 35 Закону Украйни «Про іпотеку» .

Стаття 590 Цивільного кодексу України, ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, зокрема, початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Таким чином, при винесенні судового рішення про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно враховувати норми статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» , зокрема, вказати початкову ціну продажу предмету іпотеки не нижче якої заставлене майно може бути реалізоване в рахунок задоволення вимог банку по кредитному договору.

В даному випадку, позивачем було надано до суду звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-1-:-2-16 в літ. А-5 загальною площею 354,1 кв.м., що є власністю ДП Українські інвестиції Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Старекс Ентерпрайзиз Лімітед та знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, будинок 49.

Як вбачається із висновку, наданого суб`єктом оціночної діяльності, ринкова вартість майна - нежитлової нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-1-:-2-16 в літ. А-5 загальною площею 354,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул.. Сумська, будинок 49 та знаходиться у власності ДП Українські інвестиції Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Старекс Ентерпрайзиз Лімітед , станом на 12 жовтня 2015 року становить з ПДВ: 4690100,00 грн. (без ПДВ 3908416,67).

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи № 11281 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл. проф. ОСОБА_4 від 29.07.2016 року, в якому зазначено, що ринкова вартість майна - нежитлової нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-1-:-2-16 в літ. А-5 загальною площею 354,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул.. Сумська, будинок 49 та знаходиться у власності ДП Українські інвестиції Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Старекс Ентерпрайзиз Лімітед станом на липень 2016 року без урахування ПДВ складає 6940600,00 грн.

Враховуючи те, що висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл. проф.. ОСОБА_4 було складено у липні 2016 року, а звіт про незалежну оцінку ринкової вартості, наданий позивачем складено станом на жовтень 2015 року, суд приймає до уваги ринкову вартість майна іпотеки встановлену ХНДІ СЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_4, оскільки дану оцінку було проведено в 2016 році, тобто пізніше ніж звіт про оцінку майна.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодеожателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої ЦК України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» .

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Як вже було встановлено судом, умовами укладеного між сторонами договору Іпотеки, сторони передбачили можливість переходу права власності від Іпотекодавця Іпотекодержателю, у випадку не виконання або неналежного виконання зобов`язань за договором кредитної лінії та цим договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 26.12.2011 року у справі № 4/1 за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Агро» , комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району» , товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон - ОСОБА_6» (далі - ТОВ «Оріон - ОСОБА_6» ), Привітненської сільської ради міста Алушти, державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Кримської регіональної філії про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та переведення прав за договором застави майнових прав.

Також, аналогічна правова позиція, висловлена судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, при розгляді справи № 6-124цс13 та при розгляді справи № 6-1243цс16 від 28.09.2016 року.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрохолдінг" за кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року в сумі 30506132,05 грн., з яких: 28701549,85 грн. заборгованості за кредитом, 1565714,15 грн. заборгованості за процентами, 233868,05 грн. пені, 5000,00 грн. штрафу шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-1-:-2-16 в літ. "А-5" загальною площею 354,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 49 за Публічним акціонерним товариством "Златобанк", правомірними та обґрунтованими, такими що підтверджені матеріалами справи, тому такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про припинення права власності та користування іпотекодавця Дочірнього підприємства "Українські інвестиції" Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Старекс Енерпразиз Лімітед" на нерухоме майно, передане в іпотеку , суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

З аналізу вищезазначеної статті випливає, що право власності іпотекодавця припиняється в разі звернення стягнення на майно на користь іпотекодержателя.

Отже при винесенні судом рішення про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення за ПАТ "Златобанк", право власності Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Старекс Ентерпразиз Лімітед" на нерухоме майно, передане в іпотеку, є припиненим.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога позивача щодо припинення права власності та права користування Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Старекс Енерпразиз Лімітед" нерухомим майном, переданим в іпотеку є необґрунтованою та передчасною, оскільки ПАТ "Златобанк" не наведено обставин щодо порушення відповідачем прав та інтересів позивача у даних правовідносинах.

У зв`язку з викладеним суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України та у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. У зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню 73080,00 грн. (максимальна сума судового збору на момент подачі позовної заяви) витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 204, 525, 526, 530, 546, 549, 589, 590, 598, 610, 611, 612, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 216, 232, 258, 343, 345 Господарського кодексу України, статтями 7, 33, 37, 39, 43 Закону України «Про іпотеку» , статтями 1, 4, 12, 21, 22, 27, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрохолдінг" за кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року в сумі 30506132,05 грн., з яких: 28701549,85 грн. заборгованості за кредитом, 1565714,15 грн. заборгованості за процентами, 233868,05 грн. пені, 5000,00 грн. штрафу шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, код ЄДРПОУ 35894495) на нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-1-:-2-16 в літ. "А-5" загальною площею 354,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 49 (оціночна вартість 6940600,00 грн. станом на липень 2016 року без урахування ПДВ відповідно до висновку ХНДІ СЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_4).

Стягнути з Дочірнього підприємства "Українські інвестиції" Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Старекс Ентерпрайзиз Лімітед" (61072, м. Харків, пр. Науки (Леніна), 45/3, офіс 165-А, код ЄДРПОУ 31438419) на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, код ЄДРПОУ 35894495) 73080,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 17.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_7

922/5140/15