Постанова

від 11.10.2016 по справі 911/1510/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа№ 911/1510/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Дмитренко Г.В. - дов. № 01/56 від 15.03.2016 р.

від відповідача Мочинський А.Р. - дов. б/н від 20.03.2016 р.

розглянувши матеріали справи

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства

Білоцерківелектроремонт

на рішення господарського суду Київської області

від 21.07.2016 р. (суддя Кошик А.Ю.)

у справі № 911/1510/16

за позовом Приватного акціонерного товариства Білоцерківелектроремонт

(далі - ПрАТ Білоцерківелектроремонт )

до Приватного підприємства Прогресор (далі - ПП Прогресор )

про стягнення 93 600, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 21.07.2016 р. у справі № 911/1510/16 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення відповідачем позивачу орендованого виробничого приміщення, місцевий господарський суд безпідставно відмовив в задоволенні позову про стягнення на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України 93 600, 00 грн. неустойки у вигляді подвійної орендної плати за 12 місяців.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Федорчук Р.В., судді: Майданевич А.Г., Лобань О.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 р. апеляційну скаргу ПрАТ Білоцерківелектроремонт прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 19.09.2016 р.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 р. №09-52/4851/16 в зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді Федорчука Р.В. та звільненням у відставку, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1510/16, за наслідками якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначено складі суду, розгляд справи призначено на 11.10.2016 р.

В судове засідання з'явились представники сторін, представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити за наведених в скарзі підстав, рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечував, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Так, як встановлено матеріалами справи, 01.05.2014 р. між ПрАТ Білоцерківелектроремонт (позивачем, орендодавцем) та ПП Прогресор (відповідачем, орендарем) укладено договір оренди виробничого приміщення № 12 (далі Договір), за умовами п. 1 якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкову оренду виробниче приміщення за адресою м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49 для використання в виробничих цілях. Загальна площа приміщення, що здається в оренду складає 200 кв.м. Приміщення є власністю орендодавця.

Пунктом 4.1 Догтовору сторони погодили, що розмір орендної плати складає 3 000,00 грн. на місяць, в тому числі ПДВ. Розмір орендної плати підлягає періодичному перегляду.

В подальшому, відповідно до протоколу узгодження зміни орендної плати між ПП Прогресор та ПрАТ Білоцерківелектроремонт від 26.02.2015 р., розмір орендної плати з 01.03.2015 р. було встановлено в сумі 3 900,00 грн.

Орендна плата перераховується на поточний рахунок орендодавця згідно п. 4.2. Договору.

На виконання Договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі приміщення в оренду від 01.05.2014 р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи).

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, за весь період дії Договору з 01.05.2014 р. по 30.04.2015 р. орендна плата відповідачем була оплачена повністю.

Умовами Договору передбачено, що строк оренди становить один рік з моменту передачі об'єкта орендарю. Якщо жодна сторона у строк одного місяця до закінчення строку дії Договору не заявить про намір його розірвати, Договір автоматично пролонгується на наступний рік (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

На дату припинення дії Договору орендар зобов'язаний звільнити приміщення та підготувати його до передачі орендодавцю. При передачі приміщень складається акт прийому-передачі, який підписується сторонами. Приміщення повинні бути передані орендодавцю у стані, в якому були передані в оренду з урахуванням нормального природного зносу (п.п. 5.1., 5.3. Договору).

Як зазначено позивачем, сторони шляхом обміну листами досягли згоди не продовжувати дію Договору на наступний строк, відтак Договір діяв протягом встановленого в ньому річного строку до 30.04.2015 р.

Так, листом № 17 від 30.04.2015 р. відповідач повідомив позивача про намір розірвати Договір й позивач листом № 78-д від 30.04.2015 р. погодив припинення дії Договору закінченням його строку без продовження на наступний термін. Таким чином, сторони погодили припинення дії Договору 30.04.2015 р.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач наполягав, що відповідач в порушення п. 5.1 - 5.3 Договору, приміщення позивачу згідно акту прийому-передачі не повернув, внаслідок чого позивачем на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України нараховано неустойку в розмірі подвійної оплати за користування орендованим майном за період з 01.05.2015 р. по 30.04.2016 р. на загальну суму 93 600,00 грн. (3 900,00 грн. х 2 х 12 міс.)

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься й п. 1 ст. 193 ГК України.

Сторони на підставі ст.627 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За умовами п. 5.1. Договору на дату припинення Договору орендар зобов'язаний звільнити приміщення та підготувати його до передачі орендодавцю.

При передачі приміщень складається акт прийому-передачі, який підписується сторонами (п. 5.2. Договору).

Відповідно п. 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Водночас, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Так, наданий відповідачем акт прийому-передачі виконаних робіт (прийому будівлі в належному стані) від 14.05.2015 р. про передачу орендованого приміщення орендодавцю, в якому в складі трьох осіб засвідчено факт відмови директора позивача від підписання Акту прийому-передачі, не може бути прийнятим судом в якості доказу передачі (повернення) спірного майна, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження надіслання цього акту відповідачем позивачеві, або вручення його під розписку уповноваженій особі позивача. Крім цього, цей акт складено відповідачем в односторонньому порядку.

Законодавство в сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки пов'язується із простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.

З огляду на наведене та те, що відповідачем не повернуто позивачу орендованого приміщення за актом приймання-передачі, як того вимагають умови Договору та вимоги чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки в розмірі подвійної оплати за користування орендованим майном за період з 01.05.2015 р. по 30.04.2016 р. на загальну суму 93 600,00 грн., які доведено позивачем належними та допустимими доказами, не спростовано відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки, для вирішення спору у даній справі належить керуватись приписами п. 4.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів . Так, наведеною нормою визначено, що частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки; у Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 N 14-рп/2012 зі справи N 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди). Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Таким чином, до заявлених в позові вимог строк загальної позовної давності не минув.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про відмову в задоволенні позову, оскаржене рішення як незаконе підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову. Тому доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу, а його скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Білоцерківелектроремонт задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 21.07.2016 р. у справі № 911/1510/16 скасувати та прийняти нове рішення:

Позов Приватного акціонерного товариства Білоцерківелектроремонт до Приватного підприємства Прогресор про стягнення 93 600, 00 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Прогресор (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36596833) на користь Приватного акціонерного товариства Білоцерківелектроремонт (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49, код ЄДРПОУ 00212819) 93 600, 00 грн. неустойки, 1 404, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Приватного підприємства Прогресор (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36596833) на користь Приватного акціонерного товариства Білоцерківелектроремонт (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49, код ЄДРПОУ 00212819) 1 544, 40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

Матеріали справи №911/1510/16 повернути за належністю до господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук