Постанова

від 13.10.2016 по справі 910/9149/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р. Справа№ 910/9149/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Власова Ю.Л.

Разіної Т.І.

секретар судового засідання - Молокопой І.А.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 13.10.2016 року по справі №910/9149/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Подолу"

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2015 року

у справі №910/9149/15 (суддя Пінчук В.І)

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Подолу"

треті особи, які не заявляю самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1.Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), 2.Дочірнє підприємство "СЛВ Ентерпрайзис Лімітед" "СЛВ Ентерпрайзис Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

про витребування та повернення майна.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Подолу" на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0992 га, вартістю 2 097 480,43 грн. (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована по АДРЕСА_1, а також про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Перлина Подолу повернути земельну ділянку площею 0,0992 га, вартістю 2 097 480,43 грн. (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована по АДРЕСА_1 територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. у справі №910/9149/15 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 02.07.2015р., Товариство з обмеженою відповідальністю Перлина Подолу звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на порушення норм матеріального та процесуального права.

Учасники процесу не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Вислухавши думку представників сторін та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю Департамента земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог заступник прокурора міста Києва посилається на те, що прокуратурою розглядалося звернення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( КМДА ) щодо повернення у комунальну власність земельної ділянки площею 0,0992 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1).

Під час розгляду вказаного звернення прокуратурою було встановлено, що державним кадастровим реєстратором Головного управління Держземагентства у м. Києві 14.06.2013р. були внесені відомості до Державного земельного кадастру щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ) громадянину ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

В матеріалах технічної документації із землеустрою міститься договір купівлі-продажу будинку з будівлями та спорудами площею 299, 6 кв.м. під АДРЕСА_1.

Вказаний договір укладений 01.12.1998р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. та зареєстровано у реєстрі під НОМЕР_2.

В пункті 2 договору купівлі-продажу будинку вказано, що будинок з будівлями та спорудами належить ОСОБА_8 на підставі договору на право побудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 17.06.1950р.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на житловий будинок площею 299,6 кв.м. 25.02.2013р. зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі вказаного договору купівлі-продажу будинку від 01.12.1998р.

Крім того, в матеріалах реєстраційної справи міститься договір купівлі - продажу земельної ділянки 0,09 га, що укладений 10.01.1999р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. та зареєстровано у реєстрі під № 112.

В пункті 1.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки вказано, що земельна ділянка площею 0,09 га належить ОСОБА_8 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого Київською міською радою народних депутатів на підставі рішення від 23.02.1950р., та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю від 11.11.1993 р. за № 157/351.

Право власності на земельну ділянку площею 0,099 га за ОСОБА_5 підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 17.12.1998р., виданим на підставі рішення виконкому ради народних депутатів Подільського району м. Києва від 24.02.1950р.

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_8 та ОСОБА_5 підтверджується державними актами на землю з однаковою серією НОМЕР_3, а також рішеннями на підставі яких видані вказані державні акти.

Прокуратурою витребувано з Державного архіва м. Києва архівну копію "Решения №93 исполнительного комитета Подольского райсовета депутатов трудящихся г. Києва от 24.02.1950р. О выделении земельных участков под индивидуальное строительство гражданам района .

Згідно відповіді та тексту рішення відомості про передачу земельної ділянки громадянам ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 відсутні.

Відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( КМДА ) Київською міської радою чи Київською міською державною адміністрацією будь-яких рішень чи розпоряджень з приводу надання у власність чи оренду фізичним чи юридичним особам земельної ділянки площею 0,0992 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) не приймалось.

Крім того, у базі даних міського земельного кадастру відсутня інформація стосовно видачі гр. ОСОБА_5 державного акту на право власності на землю. Також відсутня інформація стосовно видачі державного акту із серією НОМЕР_3 будь-якій іншій особі.

Станом на 31.12.2012р. документи, що посвідчують право власності чи користування зазначеною земельною ділянкою у Департаменті не зареєстровані.

Крім того, Департаментом зазначено, що підставою для виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку могли бути лише розпорядчі документи Київської міської ради чи Київської міської державної адміністрації датовані після 1993 р., а не 1950 р., як вказано у акті від 17.12.1998р.

В зв'язку з викладеним заступник прокурора міста Києва звернувся в інтересах держави особі Київської міської ради до Господарського суду міста Києва за даними позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка площею 0,0992 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) вибула з володіння Київської міської ради поза волею останньої, а тому підлягає витребуванню від Товариства з обмеженою відповідальністю Перлина Подолу на підставі ст.388 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Згідно із п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, припинення права користування земельними ділянками належить до повноважень Київської міської ради. ( ст. 9 Земельного кодексу України )

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 Земельного кодексу України).

Згідно із ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

В матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу будинку від 01.12.1998р., укладеного між ОСОБА_4, як продавцем, та ОСОБА_5, як покупцем, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив будинок з будівлями та спорудами під АДРЕСА_1. Вказаний будинок, що відчужується належить продавцю на підставі договору на право побудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 17.06.1950р. (а.с.25-26 т.1).

В подальшому, між зазначеними сторонами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.01.1999р., відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив належну продавцю земельну ділянку, площею 0,09 га, розташовану на території АДРЕСА_1, надану для будівництва житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Земельна ділянка, що відчужується належить продавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого Київською міською радою народних депутатів на підставі рішення від 23.02.1950р. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю від 11.11.1993р. за №157/351 (а.с.29 т.1).

Зазначені вище договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П.

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 17.12.1998р., виданого Київською міською радою народних депутатів на підставі рішення від 24.02.1950р., спірну земельну ділянку передано ОСОБА_5 у приватну власність (а.с.27-28 т.1).

Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що станом на 19.03.2015р. власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) є Товариство з обмеженою відповідальністю Перлина Подолу на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В. 18.10.2013р. за № 4054.

Порядок нотаріального посвідчення зазначених договорів визначається Законом України "Про нотаріат".

Так, стаття 55 Закону України "Про нотаріат" встановлює, що угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.

Отже, посвідчивши вказані договори приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федоришин О.П. засвідчив, що на момент укладення даних договорів у продавця існувало право власності на спірну земельну ділянку.

У матеріалах справи відсутні документально підтверджені відомості щодо оскарження дій нотаріуса у зв'язку з посвідченням спірних договорів за відсутності документів, що підтверджують право власності на спірну земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстави вважати, що спірна земельна ділянка вибула поза межами волі власника відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 ГПК основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст.33 ГПК України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Однак, прокуратура не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість та правомірність заявлених нею вимог та спростування вище встановленого.

При цьому, судова колегія з метою повного та всебічного розгляду справи витребувалися у Департамента земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського державного нотаріального архіву та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоришина О.П. додаткові докази, а саме: належним чином завірену копію нотаріальної справи з Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю, яка міститься №157/351 від 11.11.1993р. про видачу Державного акту на право власності на земельну ділянку; належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.01.1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який зареєстрований в реєстрі за №112; належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.1998 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який зареєстрованим в реєстрі за №3651.

Так, на виконання вимог суду Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №05707-13393 від 11.07.2016р. повідомив, що в останнього відсутня нотаріальна справа з Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю, яка міститься №157/351 від 11.11.1993р. про видачу Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Київський державний нотаріальний архів листом №1426/01-21 від 27.09.2016р. повідомив суду, що станом на 27.09.2016р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федоришин О.П. не передавав на державне відповідальне зберігання свій архів та документи нотаріального діловодства до Київського державного нотаріального архіву.

За загально доступними відомостями, які містяться в мережі інтернету, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федоришин О.П. припинив свою діяльність нотаріуса в 2009 році. Дана обставина підтверджувалася представниками сторін в судових засіданнях.

З викладеного також не можливо дійти до беззаперечного висновку, що спірна земельна ділянка вибула поза межами волі власника - Київської міської ради.

Посилання прокурора на лист Державного архіву міста Києва від 16.03.2015р. (а.с.18 т.1), як на доказ судова колегія не приймає до уваги, оскільки вказаний лист не містить однозначної відповіді чи приймались взагалі рішення про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_10 чи ОСОБА_5

При цьому, в заначених вище договорах купівлі-продажу та в Державному акті на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 17.12.1998р. містять відповідні посилання на рішення народних депутатів.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на недоведеність належними доказами тих обставин, за якими прокурор звернувся до суду з даним позовом та беручи до уваги те, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, враховуючи рівність сторін у процесі та свободу у поданні ними доказів, судова колегія дійшла до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. З огляду на встановлене, рішення суду першої інстанції у даній справі, яким позов задоволений, підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.2, 3 ч. ст.104 ГПК України.

Стосовно посилань відповідача на застосування строків позовної давності, судова колегія зазначає, що строк позовної давності, як спосіб захисту порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає, оскільки суд відмовляє в позові по суті в зв'язку з недоведеністю позовних вимог і питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на Київську міську раду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Подолу" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2015 року у справі №910/9149/15 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року у справі №910/9149/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

3.Стягнути з Київської міської ради (01044, м.Київ, вул. Хрещатик, 36; код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Подолу" (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, н/п № 3; код 38885834) 3 031 (три тисячі тридцять одну) грн. 60 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5.Матеріали справи №910/9149/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Ю.Л. Власов

Т.І. Разіна