Ухвала

від 30.11.2016 по справі 910/9149/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 листопада 2016 року Справа № 910/9149/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівСибіги О.М., Яценко О.В. перевіривши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі№910/9149/15 Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Подолу" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА); 2. Дочірнього підприємства "СЛВ Ентерпрайзис Лімітед" "СЛВ Ентерпрайзис Україна" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ОСОБА_4; 2. ОСОБА_5 провитребування та повернення майна

Касаційна скарга Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Проте, в порушення зазначених норм скаржником до касаційної скарги не додано належних доказів сплати судового збору в установлених законодавством порядку і розмірі.

Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір". Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Приписами частини 2 пункту 2 підпункту 5 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлюється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви , іншої заяви і скарги.

Крім того, як зазначено в абзаці 1 пункту 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 (зі змінами та доповненнями), у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

При поданні позовної заяви майнового характеру до 01.09.2015 розмір ставки, відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на момент подання позовної заяви), складав 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а при поданні позовної заяви немайнового характеру розмір ставки, відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, складав 1 розмір мінімальної заробітної плати . При цьому, за приписами статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата на 01.01.2015 становила 1218 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у даній справі є одна вимога немайнового характеру та одна майнового характеру. В підтвердження сплати судового збору, до касаційної скарги скаржником додане платіжне доручення №1588 від 01.11.2016 про сплату судового збору в розмірі 39 216,25 грн.

Однак, враховуючи те, що позовна заява у даній справі була подана у квітні 2015, розмір судового збору за подання касаційної скарги у даній справі повинен складати 51801,13грн ., з яких: 50 339,53 грн. - за майновою вимогою (41 949,60*120% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви = 50 339,53) та 1461,60 грн. - за немайновою вимогою (1218,00*120% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви = 1461,60).

Отже, додане заявником касаційної інстанції до касаційної скарги платіжне доручення в підтвердження сплати судового збору, не може вважатися належним доказом такої сплати в сукупності заявлених вимог, оскільки ця сума є меншою, ніж встановлено діючим законодавством.

Відповідно до пункту 4 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що за приписами частини 3 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона має право повторно подати касаційну скаргу з додержанням стислих строків для виправлення, а також враховуючи вимоги статті 53 зазначеного Кодексу.

Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі №910/9149/15 Господарського суду міста Києва та додані до неї документи повернути скаржнику без розгляду .

Головуючий суддя В.Швець

Судді О.Сибіга

О.Яценко