Постанова

від 09.02.2017 по справі 910/9149/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Справа № 910/9149/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівДанилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі№910/9149/15 Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Подолу" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА); 2. Дочірнього підприємства "СЛВ Ентерпрайзис Лімітед" "СЛВ Ентерпрайзис Україна" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ОСОБА_4; 2. ОСОБА_5 провитребування та повернення майна

за участю представників сторін від:

позивача : Семенюк Н.М. (дов. від 14.11.2016),

відповідача : Канцурак О.В. (дов. від 23.01.2017),

третьої особи-2 (позивача) : ОСОБА_8 (дов. від 12.10.2016),

прокуратури : Гришина Т.А. (посв № 3608)

Представники третьої особи-1 (позивача) та третіх осіб-1, 2 (відповідача) в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Подолу" про витребування на користь Київської міської ради земельної ділянки площею 0,0992 га, вартістю 2 097 480,43 грн. (кадастровий номер НОМЕР_1), розташованої по АДРЕСА_1, а також зобов'язання відповідача повернути цю земельну ділянку територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. Обґрунтовуючи свої вимоги заступник прокурора вказував на обставини вибуття спірної земельної ділянки з володіння власника - територіальної громади міста Києва поза її волею з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку надання земельних ділянок у власність громадян. При цьому позивач посилався на приписи статей 16, 236, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України, статей 116, 152 Земельного кодексу України, статей 16, 60, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015, ухваленим суддею Пінчук В.І., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з доведеності матеріалами справи обставин вибуття спірної земельної ділянки з володіння Київської міської ради поза волею останньої. При цьому суд керувався приписами статей 236, 330, 388 Цивільного кодексу України, статті 116 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Яковлєва М.Л. - головуючого, Власова Ю.Л., Разіної Т.І., постановою від 13.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що спірна земельна ділянка вибула поза межами волі власника відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України. Такого висновку суд дійшов з огляду на наявність у матеріалах справи копій посвідчених нотаріально договорів, за якими відчужувалась спірна земельна ділянка та розташований на ній будинок. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 330, 387, 388 Цивільного кодексу України, статті 116 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 55 Закону України "Про нотаріат".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, заступник прокурора міста Києва звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції того, що договори купівлі продажу будинку від 01.12.1998 та земельної ділянки від 10.01.1999, укладені між третіми особами (на стороні відповідача), а також державний акт на право приватної власності на землю від 17.12.1998 на ім'я ОСОБА_5 є нікчемними та відповідно до приписів статті 236 Цивільного кодексу України є недійсними з моменту їх вчинення. З огляду на що, на думку скаржника, в подальшому такі правочини не могли слугувати правовою підставою для набуття відповідачем спірної земельної ділянки у власність. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 236, 388 Цивільного кодексу України, статті 116 Земельного кодексу України, статей 4 2 , 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 23.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Сибіги О.М., Яценко О.В., касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.02.2017 розгляд касаційної скарги відкладено на 09.02.2017 на 12 год. 35 хв.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 08.02.2017 № 08.03-04/598, у зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду міста Києва №910/9149/15.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.02.2017 у справі №910/9149/15 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Данилова М.В., Сибіга О.М.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Подолу" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, прокуратури та третьої особи - 2 (відповідача), переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено місцевим господарським судом, в обґрунтування своїх позовних вимог заступник прокурора міста Києва посилався на те, що прокуратурою м. Києва розглядалось звернення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо повернення у комунальну власність земельної ділянки площею 0,0992 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1). Під час розгляду вказаного звернення прокуратурою м. Києва було встановлено, що державним кадастровим реєстратором Головного управління Держземагентства у м. Києві 14.06.2013 були внесені відомості до Державного земельного кадастру щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за вищевказаною адресою. Також судом установлено, що в матеріалах технічної документації із землеустрою міститься договір купівлі-продажу будинку з будівлями та спорудами площею 299,6 кв.м. під АДРЕСА_1. Вказаний договір укладений 01.12.1998 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. та зареєстровано у реєстрі під № 3651. В пункті 2 договору купівлі-продажу будинку вказано, що будинок з будівлями та спорудами належить ОСОБА_4 на підставі договору на право побудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 17.06.1950. Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок площею 299,6 кв.м. 25.02.2013 зареєстровано право власності за ОСОБА_5 на підставі вказаного договору купівлі-продажу будинку від 01.12.1998. Також судом установлено, що в матеріалах реєстраційної справи міститься договір купівлі - продажу земельної ділянки 0,09 га, укладений 10.01.1999 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. та зареєстровано у реєстрі під №112. В пункті 1.2. договору купівлі-продажу земельної ділянки вказано, що земельна ділянка площею 0,09 га належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Київською міською радою народних депутатів на підставі рішення від 23.02.1950, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю від 11.11.1993 р. за № 157/351. Водночас право власності на земельну ділянку площею 0,099 га за ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1) підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 17.12.1998, виданим на підставі рішення виконкому ради народних депутатів Подільського району м. Києва від 24.02.1950. Відтак, судом установлено, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 та ОСОБА_4, підтверджується державними актами на землю з однаковою серією НОМЕР_2, а також рішеннями на підставі яких видані вказані державні акти. Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що прокуратурою м. Києва було витребувано з Державного архіву м. Києва архівну копію "Решения №93 исполнительного комитета Подольского райсовета депутатов трудящихся г. Києва от 24.02.1950" О выделении земельных участков под индивидуальное строительство гражданам района". Згідно з відповіддю та текстом рішення відомості про передачу земельної ділянки громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відсутні. Відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Київською міської радою чи Київською міською державною адміністрацією будь-яких рішень чи розпоряджень з приводу надання у власність чи оренду фізичним чи юридичним особам земельної ділянки площею 0,0992 га за вищевказаною адресою (кадастровий номер НОМЕР_1) не приймалось. Крім того, як установлено судом, у базі даних міського земельного кадастру відсутня інформація стосовно видачі громадянину ОСОБА_5 державного акта на право власності на землю. Також відсутня інформація стосовно видачі державного акту із серією НОМЕР_2 будь-якій іншій особі. Станом на 31.12.2012 документи, що посвідчують право власності чи користування зазначеною земельною ділянкою у Департаменті не зареєстровані. При цьому Департаментом зазначено, що підставою для виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку могли бути лише розпорядчі документи Київської міської ради чи Київської міської державної адміністрації датовані після 1993 року, а не 1950 року, як вказано у акті від 17.12.1998. Водночас судом установлено, що відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 19.03.2015 власником спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Подолу" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В. 18.10.2013 за №4054. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 097 480,43 грн. Водночас судами не установлено, а у матеріалах справи вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.10.2013 відсутній. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога заступника прокурора міста Києва, заявлена в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Подолу" на користь Київської міської ради спірної земельної ділянки площею 0,0992 га, а також зобов'язання відповідача повернути цю земельну ділянку територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. Відповідно до статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, припинення права користування земельними ділянками належить до повноважень Київської міської ради. Згідно з приписами статті 116 названого Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно зі статтею 330 цього Кодексу якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. При цьому за змістом статті 388 названого Кодексу випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. За таких обставин, установивши те, що спірна земельна ділянка площею 0,0992 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1), вибула з володіння Київської міської ради поза волею останньої з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку надання земельних ділянок у власність громадян, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом витребування спірної земельної ділянки на користь Київської міської ради. Апеляційний господарський суд наведеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 - залишенню в силі. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі №910/9149/15 Господарського суду міста Києва скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Подолу" на користь Прокуратури міста Києва 51 801,13 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга