Постанова

від 12.10.2016 по справі 495/792/16-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 495/792/16-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Макогон С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

03.02.2016р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.01.2016р., яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 355 784 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 284 491,2 грн. та штрафними санкціями - 71 292,8 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про отримання ним будь-якого майна ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" від юридичної компанії Правовий Дім на суму 1 674 500 грн. є непідтвердженими. Крім того, ДПІ визначила податкове зобов'язання за межами строків, визначених ст.102 ПК України.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.01.2016р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить винести нову постанову, якою задовольнити позов.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2 (ід.№ НОМЕР_2) з питань дотримання податкового законодавства при оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб доходу, отриманого у вигляді долі у статутному капіталі юридичної особи в 2010 році, за результатами якої 04.01.2016р. ДПІ складено акт № 04/15-05-17-01/НОМЕР_2, встановлені порушення п.164.1, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження ПДФО на суму 284 491,2 грн.

До вказаних висновків податковий орган прийшов внаслідок встановлення факту отримання ОСОБА_2 у червні 2010р. доходу у вигляді частки у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" (49,5%), яка у грошовому еквіваленті склала 1 683 000 грн.

21.01.2016р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення ОСОБА_2 грошового зобов'язання по ПДФО на суму 355 784 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 284 491,2 грн. та штрафними санкціями 71 292,8 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості нарахування податковим органом позивачу грошового зобов'язання по ПДФО.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Стаття 22 ПК України встановлює, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Крім того, доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено ст. 165 Кодексу.

Підпунктом 165.1.44 п. 165.1 ст.165 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права.

Відповідно до ч.1 ст. 87 Господарського кодексу України статутний капітал - це сума вкладів засновників та учасників господарського товариства.

Податковим кодексом передбачено поняття як статутний фонд, так і статутний капітал. Згідно роз'яснень з питань оподаткування податком на доходи фізичних осіб, які викладені у листі ДФС України від 27.10.2015р. № 22624/6/99-99-17-03-03-15, ці поняття є тотожними.

Згідно зі ст.167 Господарського кодексу України та пп.14.1.90 п.14.1 ст.14 ПК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За обставинами справи позивач безоплатно отримав частку у статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" внаслідок переуступки такого права з боку юридичної компанії "Правовий будинок", що підтверджується протоколом № 7 рішення загальних зборів ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" від 31.05.2010р. (а.с.63-65), що в розумінні Податкового кодексу не є доходом платника податку.

Крім того, аналіз вищенаведених правових норм дає підстав для висновку, що об'єктом оподаткування ПДФО має бути лише сума доходу, отриманого ОСОБА_2, як співзасновника ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур", внаслідок прибуткової діяльності вказаного підприємства.

Проте, відповідачем не доведено, що позивач, маючи право на участь в управлінні ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" з 2010р., отримував будь-який дохід від діяльності цього підприємства. Як зазначав представник апелянта в судовому засіданні, ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" з 2010р. не має прибутку від діяльності.

Доводи податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, що переуступка юридичною компанією "Правовий дім" на користь ОСОБА_2 прав на частку в статутному капіталі ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" з розміром внеску в сумі 1 674 500 грн., є фактично договором дарування,судова колегія вважає такими, що грунтуються на невірному тлумаченню норм ПК України.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував наведені правові норми, надав невірну правову оцінку обставинам справи, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Відповідно до пп.3,4 ч.1 ст.202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову по визнання протиправним та скасування ППР № НОМЕР_1 від 21.01.2016р.

Керуючись ст. ст.195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016р. - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову про задоволення позову ОСОБА_2

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № НОМЕР_1 від 21.01.2016р.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян