Постанова

від 21.01.2011 по справі 2-а-1561/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2-а-1561/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича ,

при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

прокурора: Каменяр С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : приватного підприємства "Агро-Тера"

до : Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

про : визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До суду звернулось приватне підприємство В«Агро-ТераВ» (далі - позивач) з позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, мотивуючи позовні вимоги наступним.

Посадовими особами ДПА у Вінницькій області проведено позапланову виїзну перевірку В«Агро-ТераВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений відповідний акт.

Згідно з актом перевірки ревізори дійшли висновку, що товариство порушило вимоги Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 1 049 167 грн., вимоги Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» щодо заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 073 808 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000023500/0 від 06.04.2010 р., яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 495 070,50 грн., в т.ч.: за основним платежем - 1 049 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 445 903,50 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000013500/0 від 06.04.2010 р., яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 610 712 грн., в т.ч.: за основним платежем - 1 073 808 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 536 904 грн.

Позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийнято зазначені податкові повідомлення-рішення з огляду на те, що висновки податкового органу, які знайшли своє відображення у відповідному акті перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства України з наступних підстав.

Так, позивач зазначає, про висновки акту перевірки про те, що валові витрати підприємства не підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, були зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з підприємствами ТОВ В«Пром СВДВ» та ТОВ В«АБС ТехнологіяВ» , а саме: договорів купівлі-продажу насіння соняшника, договорів зберігання насіння соняшника та договорів на транспортування насіння соняшника.

При цьому ревізорами при проведенні перевірки взято до уваги інформацію про відсутність даних підприємств за юридичною адресою, однак не враховано те, що факт відсутності підприємств встановлювався на дату проведення перевірки, а не на весь час діяльності підприємства, а можливість перебування підприємств за будь-якою іншою адресою не досліджувалась.

Також позивач вважає, що перевіряючими під час проведення перевірки безпідставно взято до уваги протокол допиту в якості директора ТОВ В«Пром СВДВ» ОСОБА_5 та пояснення директора ТОВ В«АБС ТехнологіяВ» ОСОБА_6 оскільки вказані документи є лише фіксацією проведених слідчих та дослідчих дій, оцінку яким має давати суд в порядку кримінального судочинства.

Крім того, на думку позивача, посилання ревізорів на висновки почеркознавчої експертизи, відповідно до яких на первинних бухгалтерських документах по взаєморозрахунках з ПП В«Агро-ТераВ» підписи від імені директорів ТОВ В«Пром СВДВ» та ТОВ В«АБС ТехнологіяВ» виконані іншими особами, є безпідставними, оскільки факт надання повноважень директорами вказаних підприємств на підготовку та оформлення бухгалтерських документів третім особам під час перевірки не досліджувався.

Таким чином позивач вважає, що висновок, зроблений в акті перевірки про те, що усі первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ В«Пром СВДВ» та ТОВ В«АБС ТехнологіяВ» складені з порушенням чинного законодавства і витрати на придбання послуг від даних підприємств не можуть бути віднесені ПП В«Агро-ТераВ» до складу валових витрат за перевіряємий період, є безпідставним та необґрунтованим. На думку позивача, визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток можливе лише за сукупними показниками діяльності підприємства за певний період, а не за господарськими операціями з конкретним контрагентом.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, усі висновки, зроблені ревізорами під час проведення перевірки ПП В«Агро-ТераВ» базуються виключно на припущеннях та невірному тлумаченні норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також на надані у справу матеріали і документи.

Відповідач надав суду свої заперечення проти адміністративного позову (а.с.86-89 т.с.1), а також доповнення до них (а.с.105,106,208,209 т.с.1) та письмові пояснення (а.с.232-234 т.с.1), згідно з якими податковим органом цілком правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі виявлених порушень позивачем чинного законодавства.

В підтвердження власної правової позиції стосовно правильності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток відповідач посилається на статтю 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , якою встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Також відповідач зазначає, що проведеною перевіркою встановлено неотримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, а також неотримання послуг по зберіганню та транспортуванню насіння соняшнику від ТОВ В«Пром СВДВ» та ТОВ В«АБС ТехнологіяВ» , що спричинило переважне формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок сумнівних фінансових операцій.

На думку відповідача, позивачем укладались угоди без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим такі дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а тому висновки податкового органу, зафіксовані в акті перевірки, відповідають дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представники відповідача просили в задоволенні позовних вимог відмовити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у наданих письмових запереченнях та доповненнях до них.

На підставі ч. 2 ст. 60 КАС України у справу вступив прокурор та надав суду заяву з обґрунтуванням правових підстав вступу у справу (а.с.207 т.с.1). В судовому засіданні прокурор підтримав подані письмові заперечення проти позову (а.с.228-231 т.с.1), просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано фізичну особу-підприємця ОСОБА_7. По суті заданих питань свідок повідомив суду, що він здійснював вантажні перевезення насіння соняшника від різних підприємств по всій території України до ПП В«Агро-ТераВ» , а також перевозив пакет відповідних документів та кошти за товар від підприємства позивача до зазначених товариств. Свідок зазначив, що йому було невідомо, які саме документи були у відповідному пакеті, а єдиним документом, який він мав в наявності була товарно-транспортна накладна. Також свідок зазначив, що ніколи не цікавився назвами підприємств-продавців товарно-матеріальних цінностей, а здійснював їх завантаження в автотранспортні засоби в місцях, адреси яких встановлювалися ним в телефонному режимі. При цьому оплату за свої послуги отримував на розрахунковий рахунок від ПП "Агро-Тера".

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, свідка, дослідивши матеріали справи, оглянувши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 11.03.2010 р. №108/35, виданого ДПА у Вінницькій області, у відповідності до постанови слідчого СУ ГУМВС у Вінницькій області В«Про проведення позапланової документальної перевіркиВ» від 18.01.2010 року в рамках кримінальної справи №09040466 та згідно з наказом ДПА у Вінницькій області від 11.03.2010 року №107, працівниками ДПА у Вінницькій області з 12.03.2010 року по 22.03.2010 року проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства В«Агро-ТераВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р.

За результатами перевірки складено акт №100/35/33892145 від 23.03.2010 р. (а.с.7-44 т.с.1), згідно з висновками якого встановлені порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 049 167 грн.; п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 073 808 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу ДПА у Вінницькій області надсилалися заперечення до акту перевірки. За результатами розглянутих заперечень, податковим органом винесено висновок від 31.03.2010 р. №12/35/33892145, відповідно до якого зафіксовані в акті перевірки порушення чинного законодавства відповідають дійсним обставинам справи (а.с.65-70 т.с.1).

На підставі вищезазначеного акту перевірки 06.04.2010 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення, а саме: №0000013500/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 610 712 грн., в т.ч.: за основним платежем - 1 073 808 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 536 904 грн.; та №0000023500/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 495 070,50 грн., в т.ч.: за основним платежем - 1 049 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 445 903,50 грн. (а.с.63,64 т.с.1).

Судом були досліджені наступні матеріали та документи, а саме: договори купівлі-продажу, укладені між ТОВ В«Пром СВДВ» та ПП В«Агро-ТераВ» 08.08.2008 р. та 29.08.2008 р. (а.с.71-76 т.с.1), протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 20.02.2010 р. (а.с.112 т.с.1), пояснення ОСОБА_6 від 11.08.2009 р. (а.с.113 т.с.1), лист ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 03.03.2010 р. (а.с.114 т.с.1), запит №152/46-200 від 22.07.2009 року про встановлення місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності, що ухиляється від сплати податків (а.с.116 т.с.1), довідка №1293/26-305 від 17.07.2009 року про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків (а.с.117 т.с.1), повідомлення №108 від 20.12.2008 року про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (а.с.118 т.с.1), витяг з Єдиного реєстру довіреностей станом на 28.04.2010 року (а.с.119,120 т.с.1), постанови про проведення виїмки (а.с.121-125 т.с.1), копії первинних бухгалтерських документів ПП В«Агро-ТераВ» з матеріалів кримінальної справи №09040046 (а.с.127-171 т.с.1), висновок почеркознавчої експертизи №318 від 26.02.2010 року (а.с.177-181 т.с.1), висновок почеркознавчої експертизи №2470 від 25.12.2009 року (а.с.182-187 т.с.1).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» (далі - Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товару (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Оскільки досліджені в судовому засіданні податкові накладні не відповідають вимогами статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, а саме складені та видані невстановленими особами або іншою особою, ніж вказаною в пункті 2 вищезазначеного Порядку, який передбачає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Крім того, пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем включено до складу валових витрат за перевіряємий період суму 4 196 667 грн. та до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1 103 474 грн. в результаті придбаних згідно з договорами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (а саме насіння соняшнику і виробничого обладнання), послуг по їх перевезенню та відповідальному зберіганню від ТОВ В«Пром СВДВ» та ТОВ В«АБС ТехнологіяВ» .

Згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За змістом ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Досліджені в судовому засіданні докази (договори, податкові накладні та ін.) в сукупності з відсутністю доказів щодо реального характеру здійснення господарських операцій з придбання позивачем насіння соняшнику свідчать про те, що первинні документи, які слугували підставою для віднесення вартості вказаного товару до складу валових витрат, містять недостовірну інформацію щодо його придбання позивачем.

Тобто господарська операція оформлена тільки документально.

Тому, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, актів надання послуг, актів виконаних робіт, виписаних контрагентами, не є достатніми підставами для віднесення до складу валових витрат вартості товару (насіння соняшнику), оскільки наведені в них відомості не підтверджують фактичне отримання товару та наявність діючих контрагентів.

Оцінюючи доводи сторін в частині отримання позивачем послуг по зберіганню насіння соняшника від ТОВ "АБС Технологія", суд виходить з нижченаведеного.

Відповідно до наявного у справі договору зберігання ТОВ "АБС Технологія" зобов'язується зберігати довірений йому товар на власному складі (а.с.127 т.с.1). В підтвердження надання відповідних послуг між сторонами укладені акти надання послуг по зберіганню (а.с.130-132 т.с.1).

Однак, податковим органом на підставі поданих ТОВ "АБС Технологія" декларацій встановлено відсутність у даного підприємства основних фондів, а отже і власних складських приміщень. Доказів в спростування таких висновків податкового органу позивач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність фактичного отримання ПП "Агро-Тера" послуг по зберіганню соняшника від ТОВ "АБС Технологія", а отже і про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості таких послуг.

Судом також були досліджені документи, надані позивачем в підтвердження придбання ПП "Агро-Тера" у ТОВ "АБС Технологія" виробничого обладнання та запчастин до нього, а саме: договір купівлі-продажу від 01.06.2009 р. (а.с.133 т.с.1), а також податкові та видаткові накладні (а.с.134,135,138,139).

Оцінюючи подані матеріали суд приходить до висновку, що наявність лише зазначених документів не може свідчити про здійснення господарської операції купівлі-продажу, оскільки суду не надано товарно-транспортних накладних, технічної документації придбаного обладнання, інших документів, які підтверджували б обґрунтованість відображеної у податкових та видаткових накладних ціни даного обладнання. А наявність виробничих потужностей не підтвердилась в судовому засіданні належними технічними документами, які дають можливість визначення самої назви, технічної характеристики та самого роду виникнення даного товару.

При винесенні рішення суд також враховує наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наявних у справі первинних бухгалтерських документів (податкових накладних, актів надання послуг, актів виконаних робіт) та договорів вбачається, що на них містяться підписи відповідно директора ТОВ В«Пром СВДВ» ОСОБА_5 та директора ТОВ В«АБС ТехнологіяВ» ОСОБА_6 При цьому інших осіб, які б могли підписати вказані документи діючи за дорученнями, не встановлено (а.с.119,120 т.с.1).

Беручи до уваги неможливість викликати в судове засідання директорів ТОВ "Пром СВД" ОСОБА_5 та ТОВ В«АБС ТехнологіяВ» ОСОБА_6 або інших посадових осіб даних підприємств, так як такі не були встановлені, суд бере до уваги висновки проведених почеркознавчих експертиз та пояснення директорів підприємств, відібраних в ході досудового слідства по кримінальній справі №09040466, та вважає їх належними доказами.

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи №2470 від 25.12.2009 р., призначеної в кримінальній справі №09040466, наданого Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені директора ТОВ В«Пром СВДВ» на первинних документах по взаєморозрахунках з ПП В«Агро-ТераВ» виконано не ОСОБА_5, а іншою особою з ретельним наслідуванням його справжнім підписам.

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи №318 від 26.02.2010 р., призначеної в кримінальній справі №09040466, наданого Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені директора ТОВ В«АБС ТехнологіяВ» на первинних документах по взаєморозрахунках з ПП В«Агро-ТераВ» виконано не ОСОБА_6, а іншою особою з ретельним наслідуванням його справжнім підписам.

Факт не підписання відповідних документів директорами ТОВ В«Пром СВДВ» та ТОВ В«АБС ТехнологіяВ» підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 20.02.2010 р. та поясненнями ОСОБА_6 від 11.08.2009 р. Крім того, позивачем не доведено наявність доручення, яке б давало можливість іншим особам діяти від імені цих підприємств.

Підписи, які проставлені на податкових накладних не дають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також не зазначено ані посади, ані прізвища відповідальної особи, яка склала податкову накладну. Крім того, розрахунок за товарно-матеріальні цінності проводився за готівку через квитанції до прибуткових касових ордерів. Даний факт підтверджує безтоварність операції, так як недоведено яким чином і через яких відповідальних чи посадових осіб підприємств-продавців було отримано ці кошти.

В судовому засіданні не надано жодної довіреності, яка б підтвердила дії відповідальної особи ПП В«Агро-ТераВ» щодо отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортної накладної, акту прийому-передачі товару, що також підтверджує безтоварність господарської операції, тобто факт оформлення її тільки документально.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 даного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Встановлення в ході судового розгляду факту невідповідності дійсним обставинам усіх первинних документів, в тому числі податкових накладних, та факту укладання договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, або факту узгодженості дій платника податків з постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальникам товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань, є підставою неправомірного віднесення відповідних сум до податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що первинні документи, отримані від ТОВ В«Пром СВДВ» та ТОВ В«АБС ТехнологіяВ» з підписами директорів цих підприємств ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оформлені не належним чином, а тому витрати на придбання послуг, отриманих від зазначених підприємств не можуть бути віднесені ПП В«Агро-ТераВ» до складу валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період.

Крім того, суд критично оцінює доводи позивача щодо встановлення факту відсутності ТОВ В«Пром СВДВ» та ТОВ В«АБС ТехнологіяВ» за юридичними адресами лише на дату проведення перевірки, а не за весь час діяльності цих підприємств, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що на юридичну особу покладено обов'язок вносити зміни до Єдиного державного реєстру підприємств установ та організацій України у разі зміни місця місцезнаходження юридичної особи.

В даному випадку суд враховує, що матеріалами справи підтверджується відсутність вищезазначених товариств за адресами, внесеними до Єдиного державного реєстру (а.с.117,118 т.с.1), та бере до уваги той факт, що позивачем не надано суду доказів перебування даних юридичних осіб за іншими адресами як на дату проведення перевірки, так і за весь час діяльності цих підприємств.

Таким чином суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 06.04.2010 р. №0000023500/0 та №0000013500/0 винесені правомірно на підставі виявлених порушень, а тому скасуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень доведена відповідачем наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову приватному підприємству «Агро-Тера» (код ЄДРПОУ 34701282) до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування рішення №0000023500/0 від 06 квітня 2010 року та №0000013500/0 від 06 квітня 2010 року відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови оформлено 26 січня 2011 року.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович