Постанова

від 03.03.2011 по справі 2-а-3074/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 р. Справа № 2-а-3074/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича ,

суддів: Жданкіної Наталії Володимирівни

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Олійник Вікторії Валентинівні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

відповідача 1 : ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представники за довіреностями;

відповідача 2 : ОСОБА_5 - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс"

до : Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової адміністрації у Вінницькій області

про : визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

В липні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю В«ПоділляагротрансВ»з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002092300/0 від 12.07.2010р.

Позов мотивовано тим, що Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку ТОВ В«ПоділляагротрансВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено акт № 233/2310/33553300 від 05.07.2010р.. На підставі даного акту ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002092300/0 від 12.07.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням (штрафних) фінансових санкцій) по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5 189 006 грн., з них: 2 594 533 грн. - основний платіж, 2 594 533 грн. - штрафні санкції. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач вважає його протиправним та просить скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та письмових поясненнях (т. 2 а.с. 114), просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача 1 в судовому засіданні з позовними вимогами не погодились, наголосили на тому, що ДПІ у м. Вінниці, приймаючи оскаржуване рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні не погодився із заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях (т. 2 а.с. 105-106). Крім того, зазначив, що ДПА у Вінницькій області при проведенні виїзної перевірки діяла у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 01.10.2010р., за вмотивованим клопотанням представника позивача, призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експерту ОСОБА_6, та зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.

В зв’язку з тим, що 03.02.2011р. до суду надійшов висновок експерта ОСОБА_6 за № 05-03/97 від 02.02.2011р. ухвалою суду від 03.02.2011р. провадження у справі було поновлено.

Заслухавши пояснення представників сторін, експперта, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ПоділляагротрансВ» зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 18.05.2005р., свідоцтво про державну реєстрацію від 18.05.2005р. № 11741020000001463, код за ЄДРПОУ 33553300, перебуває на обліку в ДПІ у м. Вінниці з 18.05.2005р. за № 870/2.

На підставі направлень від 31.05.2010р. № 257/23, від 14.06.2010р. № 279/23, від 21.06.2010р. № 288/23 ДПА у Вінницькій області, головними державними податковими ревізор-інспекторами ДПА у Вінницькій області та ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, згідно із ч. 2 ст. 11-1 Закону України В«Про державну податкову службуВ» , проведена планова виїзна перевірка ТОВ В«ПоділляагротрансВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 233/2310/33553300 від 05.07.2010р..

Виїзною позаплановою перевіркою встановлені порушення ТОВ В«ПоділляагротрансВ» :

- п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємствВ» , Порядок складання Декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся, на загальну суму 2 594 533 грн., в т.р., за 1 квартал 2009 року в сумі 2 510 900 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 83 633 грн.;

- п. 13.5 ст. 13 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , а саме, не оподатковано доходи нерезидентів із джерелом походження з України у вигляді фрахту, виплачених нерезидентам в сумі 208 397, 56 рос. руб/55348, 31 грн., внаслідок чого занижено податок з доходів нерезидента в сумі 12503, 85 рос. руб/ 3320, 90 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002092300/0 від 12.07.2010р., відповідно до якого ТОВ В«ПоділляагротрансВ» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5 189 066 грн., з них, 2 594 533 грн. - основний платіж, 2 594 533 - штрафні санкції.

Вирішуючи спір по суті, суд визнає заявлені вимоги позивача щодо скасування прийнятого відповідачем 1 рішення обґрунтованими виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ТОВ «Поділляагротранс» протягом періоду, що підлягав перевірці, уклало наступні договори поставки, зокрема:

- договір № 02/03-ОСН від 03.02.2009 року (т. 1 а.с. 63-64) з ПСП «Каїсса», згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує олію соняшникову нерафіновану першого сорту українського походження в кількості 300 тон;

- договір № 02/04-ОСН від 04.02.2009р. (т. 1 а.с.65-66) з ПСП «Каїсса», згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує олію соняшникову нерафіновану першого сорту українського походження в кількості 300 тон;

- договір № 02/06-ОСН від 06.02.2009р. (т. 1 а.с.67) з ПСП «Каїсса», згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує олію соняшникову нерафіновану першого сорту українського походження в кількості 300 тон;

- договір № 02/09-ОСН від 04.02.2009р. (т. 1 а.с.68-69) з ПСП «Каїсса», згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує олію соняшникову нерафіновану першого сорту українського походження в кількості 500 тон;

- договір № 02/19-ОСН від 19.02.2009р. (т. 1 а.с.70) з ПСП «Каїсса», згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує олію соняшникову нерафіновану першого сорту українського походження в кількості 300 тон;

- договір № 02/27-ОСН від 27.02.2009р. (т. 1 а.с.71-72) з ПСП «Каїсса», згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує олію соняшникову нерафіновану першого сорту українського походження в кількості 200 тон;

- договір № 03/04-ОСН від 04.03.2009р. (т. 1 а.с.73-74) з ПСП «Каїсса», згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує олію соняшникову нерафіновану першого сорту українського походження в кількості 200 тон;

- договір № 03/11-ОСН від 11.03.2009р. (т. 1 а.с.75-76) з ПСП «Каїсса», згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує олію соняшникову нерафіновану першого сорту українського походження в кількості 200 тон;

- договір № 03/13-ОСН від 13.03.2009р. (т. 1 а.с.77-78) з ПСП «Каїсса», згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує олію соняшникову нерафіновану першого сорту українського походження в кількості 300 тон;

- договір № 05/12-ОСН від 12.05.2009р. (т. 1 а.с.79) з ПСП «Каїсса», згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує олію соняшникову нерафіновану першого сорту українського походження в кількості 200 тон;

- договір № 05/25-ОСН від 25.05.2009р. (т. 1 а.с.80-81) з ПСП «Каїсса», згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує олію соняшникову нерафіновану першого сорту українського походження в кількості 300 тон;

- договір № 1032-1090203237 від 03.02.2009р. (т. 1 а.с. 189-190) з ТОВ «Віойл-Агро», згідно якого позивач (Постачальник) передає, а ТОВ «Віойл-Агро» (Покупець) оплачує та приймає олію соняшникову нерафіновану, наливом, першого ґатунку в кількості 300 тон, товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах DDU ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат»;

- договір № 1032-1090205265 від 04.02.2009р. (т. 1 а.с. 191-192) з ТОВ «Віойл-Агро», згідно якого позивач (Постачальник) передає, а ТОВ «Віойл-Агро» (Покупець) оплачує та приймає олію соняшникову нерафіновану, наливом, першого ґатунку в кількості 300 тон, товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах DDU ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат»;

- договір № 1031-2090206294 від 06.02.2009р. (т. 1 а.с. 193) з ТОВ «Віойл-Агро», згідно якого позивач (Постачальник) передає, а ТОВ «Віойл-Агро» (Покупець) оплачує та приймає олію соняшникову нерафіновану, наливом, першого ґатунку в кількості 300 тон, товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах DDU ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат»;

- договір № 1032-1090211352 від 10.02.2009р. (т. 1 а.с. 194-195) з ТОВ «Віойл-Агро», згідно якого позивач (Постачальник) передає, а ТОВ «Віойл-Агро» (Покупець) оплачує та приймає олію соняшникову нерафіновану, наливом, першого ґатунку в кількості 500 тон, товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах DDU ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат»;

- договір № 1032-1090218501 від 18.02.2009р. (т. 1 а.с. 196) з ТОВ «Віойл-Агро», згідно якого позивач (Постачальник) передає, а ТОВ «Віойл-Агро» (Покупець) оплачує та приймає олію соняшникову нерафіновану, наливом, першого ґатунку в кількості 300 тон, товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах DDU ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат»;

- договір № 1032-1090277640 від 27.02.2009р. (т. 1 а.с. 197-198) з ТОВ «Віойл-Агро», згідно якого позивач (Постачальник) передає, а ТОВ «Віойл-Агро» (Покупець) оплачує та приймає олію соняшникову нерафіновану, наливом, першого ґатунку в кількості 350 тон, товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах DDU ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат»;

- договір № 040309-03 від 04.03.2009р. (т. 1 а.с. 199-200) з ТОВ «Віойл-Агро», згідно якого позивач (Постачальник) передає, а ТОВ «Віойл-Агро» (Покупець) оплачує та приймає олію соняшникову нерафіновану, наливом, першого ґатунку в кількості 300 тон, товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах DDU ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат»;

- договір № 110309-06 від 11.03.2009р. (т. 1 а.с. 201-202) з ТОВ «Віойл-Агро», згідно якого позивач (Постачальник) передає, а ТОВ «Віойл-Агро» (Покупець) оплачує та приймає олію соняшникову нерафіновану, наливом, першого ґатунку в кількості 200 тон, товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах DDU ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат»;

- договір № 130309-01 від 13.03.2009р. (т. 1 а.с. 203-204) з ТОВ «Віойл-Агро», згідно якого позивач (Постачальник) передає, а ТОВ «Віойл-Агро» (Покупець) оплачує та приймає олію соняшникову нерафіновану, наливом, першого ґатунку в кількості 300 тон, товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах DDU ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат»;

- договір № 120509-01 від 12.05.2009р. (т. 1 а.с. 206) з ТОВ «Віойл-Агро», згідно якого позивач (Постачальник) передає, а ТОВ «Віойл-Агро» (Покупець) оплачує та приймає олію соняшникову нерафіновану, наливом, першого ґатунку в кількості 100 тон, товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах DDU ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат»;

- договір № 130509-01 від 13.05.2009р. (т. 1 а.с. 207-208) з ТОВ «Віойл-Агро», згідно якого позивач (Постачальник) передає, а ТОВ «Віойл-Агро» (Покупець) оплачує та приймає олію соняшникову нерафіновану, наливом, першого ґатунку в кількості 200 тон, товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах DDU ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат»;

- договір № 260509-01 від 26.05.2009р. (т. 1 а.с. 209-210) з ТОВ «Віойл-Агро», згідно якого позивач (Постачальник) передає, а ТОВ «Віойл-Агро» (Покупець) оплачує та приймає олію соняшникову нерафіновану, наливом, першого ґатунку в кількості 300 тон, товар за даним договором поставляється Покупцю на умовах DDU ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат».

З аналізу вищевказаних договорів вбачається, що олія соняшникова нерафінована першого ґатунку від ПСП В«КаїссаВ» до ТОВ В«ПоділляагротрансВ» надходила і відразу ж продавалась ТО «³ойл-АгроВ» , що підтверджується накладними, податковими накладними (т. 1 а.с. 82-188, 211-250, т. 2 а.с.1-44), банківськими виписками (т. 2 а.с.62-94) та не спростовано відповідачами.

Позивачем віднесено до складу валових витрат придбання олії соняшникової на загальну суму 10378133 грн. на підставі видаткових та податкових накладних (т. 1 а.с. 82-188, 211-250, т. 2 а.с.1-44).

В ході проведення перевірки, ДПА у Вінницькій області було отримано лист № 3240/7/23-240 від 30.04.2010 року від ДПІ у м. Херсоні щодо надання матеріалів перевірки для вжиття заходів згідно чинного законодавства. В даному листі наведено інформацію щодо результатів планової документальної перевірки ПСП В«КаїссаВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.08р. по 31.12.09р. (акт від 09.04.10р. № 1653/23-4/14115089), яке є постачальником TOB В«ПоділляагротрансВ» .

Згідно з наданою інформацією, не підтверджуються здійснення фінансово-господарських операцій між ПСП В«КаїссаВ» та TOB В«ПоділляагротрансВ» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на суму 10378133 грн.. Зокрема, вказано, що проведені господарські операції між ПСП В«КаїссаВ» та ПП В«МУССОН-2009В» , ФОП ОСОБА_10, ПП В«Фарас-АгротрейдВ» , ПП ІБФ В«Теза-AВ» , В«Ост-Вест-Компани АКВ» , ПП В«Сервіс АПКВ» , TOB «ѳнтез ЮгВ» , відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст.ст. 626, 629, 655, 662, 658, 664 ЦК України, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З вищевикладеного перевіряючими зроблено висновок, що TOB В«ПоділляагротрансВ» протягом періоду що перевірявся здійснювало операції з придбання товару, якого фактично не існувало, постачальником такого товару було ПСП В«КаїссаВ» , внаслідок чого, TOB В«ПоділляагротрансВ» завищило валові витрати з придбання товарів (робіт, послуг) за 2009 рік на загальну суму 10378133 грн., в т.ч.. за 1 квартал 2009 року в сумі 10043601 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 334532 грн.

В порушення п.5.1 ст.5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» TOB В«ПоділляагротрансВ» неправомірно включено до складу валових витрат вартість товару на суму 10514200 грн., так як фактичне придбання товару не відбулось та документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій визнані недійсними на підставі акта перевірки ДПІ у м. Херсон від 09.04.2010р. № 1653/23-4/14115089.

Однак з такими висновками суд не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судом встановлено, що на підставі договорів поставки (т. 1 а.с. 63-81) олія соняшникова нерафінована першого ґатунку від ПСП В«КаїссаВ» до ТОВ В«ПоділляагротрансВ» надходила в і відразу ж продавалась на підставі договорів поставки (т. 1 а.с. 189-210) ТО «³ойл-АгроВ» .

Вказані стосунки позивача мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у т.ч., видатковими та податковими накладними (т. 1 а.с. 82-188, 211-250, т. 2 а.с.1-44), банківськими виписками (т. 2 а.с.62-94), договорами поставок (т. 1 а.с. 63-81, 189-210), які були складені відповідно до вимог чинного законодавства та були у наявності позивача на момент вчинення перевірки.

Згідно пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи вищезазначене, позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаної олії соняшникової на загальну суму 10378133 грн., як такі, що безпосередньо пов’язані з власною господарською діяльність позивача та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, судом критично оцінено твердження відповідача 2, що укладені між позивачем та ПСП «Каїсса» договори є недійсними (нікчемними) так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст..ст. 626. 629, 655, 662, 658, 664 ЦК України, і в силу ст.. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Відповідно до ч. 5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Договора поставки укладені між позивачем та ПСП «Каїсса» не визнані у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідачі, як суб’єкти владних повноважень на яких покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятих ними рішень, не довели обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини укладені між позивачем та ПСП "Каїсса" відповідають положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об’єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПСП "Каїсса" і правомірність віднесення позивачем до валових витрат по закупівлі олії соняшникової у ПСП "Каїсса", відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Твердження відповідача 2 про фактичну відсутність господарських операцій за договорами, укладеними між ПСП "Каїсса" і позивачем спростовуються як поясненням позивача, так і документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про реальність операції закупівлі олії соняшникової нерафінованої першого сорту українського походження, реальність часу здійснення операції та фактичну наявність їх результатів.

Відповідачем 2, у свою чергу, не надано суду достатніх доказів безтоварності операцій за договорами укладеними між ПСП "Каїсса" та ТОВ "Поділляагротранс".

Що стосується посилань відповідача 2 в своїх письмових запереченнях на те, що основною обставиною, що зумовило визнання нікчемними договорів поставки, укладених між ТОВ "Поділляагротранс" та ПСП "Каїсса", є відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, то суд вважає за необхідне зазначити слідуюче.

Відповідно до договорів поставки, укладених між ТОВ "Поділляагротранс" та ПСП "Каїсса", останній зобов'язувався поставляти товар власним автомобільним транспортом на умовах СРТ ВАТ "Вінницький олійножировий комбінат". Вказана умова пов'язана з тим, що ТОВ "Поділляагротранс" не має власних складських приміщень , які були б пристосовані для зберігання такого товару як олія соняшникова.

В зв'язку з цим, ТОВ "Поділляагротранс" укладав договори поставки з ТОВ "Віойл-Агро", і товар напряму поставлявся цьому товариству на умовах ВАТ "Вінницький олійножировий комбінат".

Враховуючи вищенаведені договірні відносини щодо постачання та перевезення товару, товарно-транспортних накладних у позивача і не могло бути.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

З наведеного вбачається, що товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, який підтверджує перевезення товару, оскільки на вантаж може бути наявний інший визначений законодавством документ.

Одним з таких документів є накладна-вимога (або видаткова чи прибуткова накладна), форма якої затверджена постановою Держкомстату СРСР від 28.12.1989р. № 241, яка згідно листа Держкомстату України від 30.01.2003р. № 03-04-05/18, є діючою на території України.

В судовому засідання встановлено та не спростовувалось представниками сторін, вказані накладні від ПСП "Каїсса" ТОВ "Поділляагротранс" та від ТОВ "Поділляагротранс" TOB "Віойл-АгроВ» були надані позивачем під час перевірки.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд не погоджується з твердженням відповідача 2, що податкові та видаткові накладні на отримання товару ТОВ "Поділляагротранс" від ПСП "Каїсса" не є підтвердженням одержання товару, а відсутність товарно-транспортних накладних є підставою стверджувати про безтоварність господарських операцій.

Наявність товарно-транспортних накладних та шляхових листів передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Крім того, позивачем до суду надано підтвердження виконання умов вказаних договорів ТОВ "Поділляагротранс" з зазначеним контрагентом, зокрема, банківські виписки (т. 2 а.с. 62-94), видаткові та податкові накладні на отриманий товар (т. 1 а.с. 82-188).

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по закупівлі олії соняшникової у ПСП "Каїсса", в 1 та 2 кварталах 2009 року, в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року та за 1 півріччя 2009 року, оскільки відображені на підставі наявних у позивача бухгалтерських документів, що також підтверджується висновком експерта № 05-03/97 (т. 2 а.с. 156-169).

У зв’язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку, що податковим органом було неправомірно нараховано позивачу суму зобов’язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 2 594 533 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2 594 533 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами, всупереч вказаній нормі, не доведено належними доказами правомірність висновків акту перевірки та прийнятого на його підставі рішення.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на час винесення оскаржуваного рішення відповідач 1 не мав достатніх для цього підстав, які б підтверджувалися належними доказами. Не встановлено таких підстав і за результатами розгляду даної адміністративної справи, що позбавляє дане рішення обґрунтованості, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Позивачем понесені витрати по сплаті судового збору та по проведенню судово-економічної експертизи, що підтверджується платіжними дорученнями № 482 від 20.07.2010р. (т. 1 а.с. 2) та № 150 від 19.10.2010р. (т. 2 а.с. 207). Суд вважає, що вказані витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок Державного бюджету на підставі ч.1 ст. 94 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємствВ» , Законом України "Про автомобільний транспорт", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Конституцією України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 12.07.2010р. № 0002092300/0.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" (вул. Сергеєва-Ценського, 14, м. Вінниця, 21034) 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.) судового збору та 50 338 грн. (п'ятдесят тисяч триста тридцять вісім грн.) витрат на проведення судово-економічної експертизи.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя: Свентух Віталій Михайлович

судді: Жданкіна Наталія Володимирівна

ОСОБА_1